Технологія виконання малярних робіт

1. Пригадай, які є види ремонту. Чи брав ти участь у ремонті своєї кімнати?

2. Назви основні матеріали, які використовуються для малярних робіт.

3. Чи потрібно знати технологію виконання малярних робіт?

Придбавши нову оселю, людина прагне усунути певні дефекти (іноді вони з’являються в результаті експлуатації старого приміщення) для надання приміщенню привабливого вигляду. Так виникає потреба провести косметичний або капітальний ремонт, з особливостями якого ти вже ознайомився в попередньому параграфі.

Малярні роботи - це оздоблювальний вид робіт у приміщенні або зовні приміщення, який виконується на завершальному етапі ремонту квартири, будинку. Попередньо проводиться низка підготовчих робіт, до яких входить демонтаж старої побілки, початкове ґрунтування, шпаклювання, шліфування нанесеної шпаклівки, кінцеве ґрунтування, фарбування. Кожна робота має свою технологію.

Послідовність виконання робіт може змінюватися залежно від стану приміщення, складності дизайнерської задумки, індивідуальних рішень. Наприклад: для оздоблення кімнати застосовують гіпсокартонні конструкції, а частини стін оздоблюють різноманітним декором. Також важливим чинником є вирівнювання стін та стелі.

Підготовка поверхонь до малярних робіт починається з усунення дефектів стін і стелі. Це можуть бути тріщини в штукатурці, панелях, лущення та відставання старої фарби, непотрібні отвори (мал. 215).

Для полегшення проникнення ремонтного матеріалу в місця дефектів їх необхідно розшити (розширити), ушкоджені місця очистити від фрагментів, які слабко тримаються, а ділянки, які відшарувалися, цілком видалити. Підготовлені в такий спосіб поверхні обов’язково обробляють ґрунтувальними сумішами. Вони здатні глибоко проникати в пористу

структуру бетону або штукатурки й закріплюватися всередині неї, значно зміцнюючи поверхневий шар основи, що, у свою чергу, забезпечує максимальний рівень зчеплення з матеріалом.

Усі дефекти шпаклюють, тобто заповнюють спеціальною пластичною шпаклювальною пастою. Для цього використовують готову для використання пасту - шпаклівку.

Шпаклівка — основа для наступних шарів фарби. Розрізняють такі основні групи шпаклівок: вирівнюючі (або шпаклівки першого шару), фінішні (другого шару) й універсальні.

Вирівнюючі шпаклівки наносять на поверхню шаром 1...2,5 см з метою вирівнювання тріщин і великих щілин. Фінішні шпаклівки (мал. 216, б) застосовують для усунення дрібних дефектів поверхні, покритої шпаклівкою першого шару.

Виконують шпаклювання спеціальним гумовим або металевим інструментом - шпателем (мал. 217).

Шпаклівка наноситься шпателем спочатку вздовж, а потім упоперек поверхні. При цьому шпатель розміщують під кутом орієнтовно 60° до поверхні й одночасно слідкують, щоб на ній не залишалося слідів від шпателя. Після повного висихання шпаклівки нерівності знімають шліфувальною теркою (мал. 218).

Після завершення всіх підготовчих робіт - вирівнювання стін, шпаклювання - переходять до фарбування. Для нанесення фарбувальних розчинів на поверхню використовують пензлі й щітки різних розмірів та форм, валки з поролоновим чи хутровим чохлом, ручні та електричні розпилювачі.

Фарбування виконують вертикальними або горизонтальними смугами з перекриванням попередніх смуг на 3...4 см.

Спочатку фарбують стелю. Фарбування стін виконують після фарбування стелі, і першою операцією є очищення поверхні стін від затверділих бризів після фарбування стелі (мал. 219).

Стіни можна покривати за один прийом вертикальними смугами або за два

прийоми, наносячи спочатку вертикальні смуги, а потім горизонтальні. Фарбу намагаються добре розтушувати (мал. 220).

Для кращого покриття після нанесення першого шару фарбувальних матеріалів та їх висихання наносять другий шар.

Під час фарбування поверхні поблизу вікон, дверей, плінтусів тощо використовують клейку стрічку.

Дерев’яні деталі (бічні грані дверних і віконних коробок, рам, лиштв) захищають від бризок і патьоків фарби клейкою стрічкою, обклеюючи таким чином, щоб стрічка розташовувалася впритул до стіни. Якщо мають фарбувати вікна, то скло обклеюють захисною стрічкою по периметру палітурки, залишаючи між його планками і стрічкою найдрібніший зазор (мал. 221).

Клейку стрічку також використовують під час фарбування поверхонь смугами. На пофарбовану поверхню стіни наклеюють стрічку. Потім визначені місця покривають шаром розчину іншого кольору, який звичайно гармоніює з гамою фарбування стіни. Не давши розчину «схопитися», обережно знімають наклеєні стрічки, які надають стіні чіткого геометричного візерунка (мал. 222).

Користуючись фарбувальними інструментами, необхідно слідкувати, щоб при вмочуванні у фарбу на їх робочій частині не було її надто великої кількості. Для цього флейц або пензель занурюють приблизно на третину робочої частини, а валик після вмочування розтушовують його рухом у ванночці «вперед-назад» у такий спосіб, щоб фарба рівномірно просочилася по всьому його периметру (мал. 223).

Фарбування виконують обов’язково в спеціальних гумових рукавичках (мал. 224).

Перед початком застосування щітки або флейци протягом години витримують у воді або в мильному розчині для пом’якшення волосся, щоб уникнути в подальшому залишків смуг та частинок волосу на фарбувальній поверхні під час фарбування (мал. 225, а).

На час нетривалої перерви пензлі слід тримати у фарбі так, щоб вони не торкалися дна ємності, або загорнути в поліетилен, що унеможливить їх засихання (мал. 225, б). Після завершення роботи пензлі протирають тампонами для видалення залишків фарби та зберігають для подальшої роботи.

Нині великого поширення набуло використання електромеханічних ручних інструментів - розпилювачів фарбувальних сумішей - фарбопультів. У них фарба наноситься на поверхню за допомогою стисненого повітря (мал. 226).

Переваги фарбування стін і стелі фарборозпилювачем очевидні. На відміну від валика й щітки, він дозволяє пофарбувати велику поверхню досить швидко та якісно.

Починають фарбувати поверхні після перевірки фарбопульта й заповнення його фарбувальною сумішшю. Фарбопульт повинен бути розташований перпендикулярно до площини поверхні, яку фарбують (мал. 227, а). Для фарбування внутрішніх поверхонь столики й розсувні драбини не потрібні, оскільки довжина вудки (ручки) дає змогу фарбувати стелю і верхні частини стін з підлоги. Для фарбування фасадів будинків використовують колиски або пересувні вишки.

Розпилення фарбувальної суміші форсункою відцентрового типу має один істотний недолік - фарбовий шар наноситься на поверхню нерівномірно. Це пояснюється тим, що частинки фарби, вилітаючи з форсунки, під дією відцентрової сили відкидаються до країв кола. Тому, щоб утворити на поверхні рівномірну фарбову плівку, вудку з форсункою під час фарбування треба пересувати коловими рухами (мал. 227, б).

Виконавши основні малярні роботи, стіни приміщення можна прикрашати нанесенням на них малюнків за допомогою фігурних валиків, трафаретів чи штампів.

Для цього на пофарбовану та суху поверхню стіни приставляють заздалегідь підготовлений трафарет та за допомогою тампона або пензля наносять тоненький шар фарби, слідкуючи при цьому, щоб вона не спричиняла патьоків під трафаретом. Із цією метою кількість фарбувальної суміші на тампоні або пензлі повинна бути мінімальною. Після висихання фарби трафарет акуратно знімають (мал. 228).

Трафарети виготовляють із цупкого паперу. На нього наносять малюнок і вирізають його гострим ножем так, щоб між його елементами залишилися перегородки, які з’єднують їх між собою (мал. 229).

Для нанесення на стіни окремого малюнка або групи малюнків можна замість трафарету використовувати штамп (мал. 230). Готові гумові штампи продаються в магазині, але їх виготовляють і самостійно. Штампи змочують у фарбі, приставляють до поверхні й притискають.

До малярних робіт належить також фарбування дерев’яних (двері, вікна) та металевих (батареї опалення, труби) конструкцій.

Дерев’яні конструкції спочатку очищають від старої фарби.

Якщо фарба лущиться і за допомогою звичайного шпателя або шліфувального паперу зняти її не можна, слід її розігріти. Використовують для цього будівельний фен (мал. 231). Однак потрібно знати, що під час нагрівання деяких видів фарби виділяється певна кількість шкідливих речовин, тому працювати слід у провітрюваному приміщенні та, звичайно ж, потрібно обов’язково використовувати респіратор, щоб захистити дихальні шляхи. Коли фарба розігріється, вона змінить свою структуру й буде дуже легко відставати від деревини. Зняти її можна буде за допомогою шпателя.

Потім на поверхні конструкції зашпакльовують нерівні місця (дрібні тріщини, ямки), після висихання шліфують дрібною шкуркою (можливо, доведеться ще раз шпаклювати і знову шкурити), поки не буде досягнуто рівної поверхні (мал. 232, а).

Фарбування дверей виконують пензлем або валиком. Для того щоб випадково не зафарбувати ручки, їх потрібно зняти та встановити на місце тільки після повного висихання фарби. Для захисту скла від потрапляння фарби застосовують щитки.

При фарбуванні металевих конструкцій готують основу (зачищають дротяною щіткою, шліфувальним папером) (мал. 232, б).

Потім наносять фарбу на поверхню. Для фарбування радіаторів і труб використовують пензлі-ручники, пензлі спеціального призначення. На пензель набирають невелику кількість фарби, а надлишки знімають об край банки.

Після фарбування інструменти потрібно підготувати для зберігання. Для цього їх необхідно ретельно очистити від залишків фарби або ґрунтовки. Із цією метою їх ретельно віджимають і витирають, потім промивають оліфою і зберігають на спеціальних підставках у посудині з водою.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 25 Виготовлення трафарету

Обладнання та матеріали: цупкий папір (альбомний аркуш, креслярський аркуш), прозора калька, різак (канцелярський ніж), дуже гострий олівець, лінійка, ластик.

Послідовність роботи

1. На аркуші олівцем «накидай» ескіз свого трафарету (мал. 233). Продумай візерунок дуже ретельно, особливу увагу приділи тонким перемичкам. Пам’ятай, що, якщо ти зробиш їх занадто тонкими, надалі трафарет у цих місцях може порватися.

2. Якщо ти хочеш використати свій трафарет не один раз, а кілька, то перенеси готовий візерунок на картон. Картон не повинен бути гофрованим.

3. Щоб перенести малюнок, використай кальку й копіювальний папір. Перенеси малюнок на картон, обведи його кульковою ручкою або фломастером, щоб лінія, по якій ти будеш вирізувати трафарет, стала виразною.

4. Акуратно виріж трафарет різаком або канцелярським ножем.

5. Вирізуючи по контурах, трафарет поклади на тверду рівну поверхню, найкраще підкласти заготовку ДВП, адже різати ти будеш наскрізь.

6. Під час різання будь обережним, намагайся не розрізати тонкі перемички у візерунку, щоб не зіпсувати його.

Ґрунтівка - зв’язуюча рідина для нанесення першим шаром на підготовлену до фарбування поверхню з метою зміцнення поверхневого шару основи.

Трафарет — платівка з картону, на якій прорізано малюнок.

Фарбопульт - апарат для механічного розпилювання нев’язких фарбових сумішей.

Фен - електричний прилад, який надає спрямований потік повітря, нагрітого до температури близько 300...500 °С.

Форсунка - пристрій, за допомогою якого розпилюють фарбувальну суміш.

Штамп - інструмент або форма, на якій нанесено малюнок.

1. Яких правил безпеки потрібно дотримуватися під час виконання малярних робіт?

2. З якою метою перед фарбуванням ґрунтують поверхню?

3. Як виготовляють трафарети для нанесення малюнків на поверхню?

4. Для чого використовують будівельний фен?

5. У яких випадках використовують клейку стрічку?

1. Що утворюється на поверхні під час фарбування?

А плівка, яка надійно захищає поверхню Б товстий шар фарби - набіл, який слід видалити

В шар фарби, який повторно потрібно покрити ще одним шаром фарби

2. Яка послідовність виконання підготовчих робіт для фарбування пошкоджених поверхонь, покритих фарбою?

А пошліфувати поверхню шліфувальною шкуркою Б замазати тріщини шпаклівкою В розшити щілини шпателем Г проґрунтувати зашпакльовані місця Д пофарбувати поверхню

3. Під час роботи на великих поверхнях використовують:

А щітку-раклю В фільонкову щітку

Б щітку-флейц Г радіаторну щітку

4. Нанесення малюнків на стіни виконують за допомогою:

А фігурних валиків В штампів

Б трафаретів Г усі відповіді правильні

5. Яке призначення малярних робіт?

А захист будівельних конструкцій від впливу факторів зовнішнього середовища (дощу, вітру, снігу тощо)

Б захист від ураження комахами, гризунами, грибковими захворюваннями В художньо-декоративне оздоблення Г усі відповіді правильні Д правильної відповіді немає

6. На якому зображенні показано малярну щітку для нанесення невеликої кількості фарбувальних сумішей на невеликі ділянки поверхонь?

7. На якому зображенні показано малярну щітку для нанесення фарбувальних сумішей на великі площі?

8. На якому зображенні показано інструмент для нанесення і розрівнювання першого шару суцільної шпаклівки?

9. На якому зображенні показано металевий ніж з дерев’яною ручкою для розрізування щілин на поштукатуреній поверхні?

10. На якому зображенні показано сталеву гладилку, призначену для нанесення та згладжування шару безпіскової накривки?

11. На якому зображенні показано ківш для нанесення штукатурного розчину на великі площі поверхонь?

12. Який пензель застосовують для фарбування віконних рам?

13. Який пензель застосовують для фарбування дверних блоків?

14. Який інструмент застосовують для фарбування стін водними розчинами?

15. Установи послідовність виконання підготовчих операцій на попередньо пофарбованій поверхні в кімнаті перед виконанням малярних робіт.

А зняти шпателем раніше нанесену фарбу

Б нанести з пульверизатора на пофарбовану поверхню тоненький шар теплої води

В зачистити поверхню шліфувальною пемзою Г розширити шпателем тріщини, усунути нерівності Д виявити дефекти поверхні, що підлягає фарбуванню

16. На які види поділяють малярні фарби?

А водні Б неводні В олійні Г неолійні

17. Які компоненти входять до водних фарб?

А вапно, клей, цемент, вода

Б вапно, клей, цемент, вода, силікон В вапно, клей, цемент, вода, силікон, казеїн Г вапно, клей, цемент, силікон, казеїн

18. Для виконання яких робіт застосовують водні фарби?

А фарбування металевих поверхонь

Б фарбування пластикових поверхонь В фарбування будь-яких поштукатурених поверхонь Г усіх перелічених Д правильної відповіді немає

19. Для виконання яких робіт застосовують неводні фарби?

А фарбування металевих поверхонь

Б фарбування пластикових поверхонь В фарбування будь-яких поштукатурених поверхонь Г усіх перелічених Д правильної відповіді немає

20. Які фарбування належать до неводних?

А олійні В лакові Д правильної відповіді немає

Б емалеві Г усі перелічені

21. Яке фарбування може підлягати очищенню від бруду й пилу струменем води?

А водне В обидва види

Б неводне Г жоден з видів

22. Для виконання яких робіт призначено фарборозпилювачі?

А розпилювання водних сумішей

Б розпилювання олійних сумішей В розпилювання лакових сумішей Г розпилювання інших рідких малярних сумішей Д усі відповіді правильні Е правильної відповіді немає

23. На якому зображенні показано пневматичний фарборозпилювач?

Це матеріал з підручника Трудове навчання 7 клас Терещук