Вишивка — невмирущий оберіг

Художнє обдарування українського народу, вершини його мистецького хисту повного мірою виявляються в народній вишивці. Розмаїття сюжетів, художньо-виражальних засобів у народних вишиваних творах вражає.

Вишивка — найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, повсті, виконане різними ручними або машинними швами.

Як засвідчують численні археологічні знахідки на території сучасної України, вже наші далекі пращури відображували дійсність через різноманітні знаки-символи. Тоді й почав зароджуватися орнамент. Він активно розвивався у різних видах ужиткового мистецтва і досяг художньої довершеності саме у вишивці. Орнаментальні зображення, вишиті народними майстрами, здавна виконували не лише функцію прикрашання. Насамперед ці зображення мали символіко-магічне значення, їх вважали могутніми оберегами від усього лихого. Недарма вишивкою прикрашали одяг, який був наче другою шкірою людини, асоціювався з її єством. Перш ніж зодягнути людину, одяг «виростав» із зерняток, що лежали під сонячним світлом та місячним сяйвом, його крутили на веретені, ткали в полотно, а вже

потім прикрашали, немов молитвою, спеціальними вишиваними орнаментами, наповненими глибоким змістом. Вишивкою також прикрашали найбільш значущі предмети хатнього побуту, домашнього вжитку: рушники, наліжники, пошиванки тощо.

Отже, вишивка — це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів, духовних прагнень українського народу. Численні орнаментальні зображення тварин, птахів, рослин, дерев, квітів є доказом того, що наші предки обожнювали їх, опоетизовували природу не лише у піснях і танцях, а й у декоративноприкладному мистецтві. Наприклад, рушники з вишитими зображеннями голубів, півнів, коней були своєрідними оберегами, що захищали людину від злих сил. Вагоме значення мала й кольорова символіка (червоний — любов, жага, світло, боротьба; чорний — смуток, нещастя, горе, смерть; зелений — весна, буяння, оновлення життя тощо). Різноманітні схематичні зображення Сонця,

Берегині, Дерева життя, вишиті на тканині, є ще одним свідченням глибокої шаноби наших пращурів до Сонця,

Матері, Предків як могутніх, священних, життєдайних першооснов усьо- | го сущого. Крім того, вишивання як національна традиція сприяло вихованню у дівчат і жінок терпіння,

відчуття краси. Дівчина мала вишити коханому сорочку, хустину, весільні рушники. Вишитий своїми руками одяг був одним із головних доказів працьовитості та високої духовності.

За мотивами орнаменти вишивок бувають геометричні (зображення абстрактних геометричних фігур), рослинні (стилізовані зображення рослин), зооморфні (стилізовані зображення тварин), антропоморфні (стилізовані зображення людей).

Геометричні орнаменти здавна притаманні українській вишивці. Вони дуже прості: кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести. У ці символи колись вкладався глибокий зміст, і дотепер на їх основі створено значну частину вишиваних орнаментів.

В основі рослинного орнаменту

лежить прагнення перенести у вишивку красу природи. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як «виноград», «хміль», «дубове листя»,

«барвінок» тощо. Деякі з них несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу. Так, мотив «барвінку» є символом немеркнучого життя, візерунок «яблучне коло», поділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі є символом кохання. У сучасній вишивці трапляється прадавній символ «Дерево життя», який здебільшого зображується стилізовано у формі листя або гілок.

У вишивках зооморфних орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба, жаба, півень, сова, голуб, зозуля, метелик, павук, жук. У таких орнаментах у різноманітних, часто химерних сплетіннях, бачимо заячі та вовчі зуби, волове око, луску коропа, баранячі роги тощо.

Зооморфні орнаменти часто поєднуються із антропоморфними (стилізовані зображення людей із ромбоподібними тулубами, хрестоподібними головами).

Вишивка живе, розвивається та збагачується новими яскравими барвами. Адже сучасна українська вишивка — результат унікального духовно-матеріального розвитку нашого народу. Впродовж багатьох століть в українській вишивці знаходять відображення думки і настрої людини, краса навколишнього світу, сподівання на кращу добру долю, людські вірування, оберегова символіка речей, — все, що стає вагомим і значущим завдяки чарівним рукам та голці з ниткою.

Друзі! Українська вишивка, як ми переконались, має справді дуже давню та глибоку історію. Та мені особливо приємно, що і нині в Україні творять чудові народні майстри — вишивальниці. Серед них особливої уваги заслуговує творчість киянки Тетяни Протчевої. Її роботи відомі й за межами України. Колекція кращих робіт майстрині з успіхом еспонувалась у найвідоміших галереях й виставкових залах нашої країни та за кордоном: в Америці, Японії, Китаї, Шотландії, Ізраїлі та ін. Окрім традиційних рушників і сорочок пані Тетяна створила цілу колекцію вишитих краваток. Окремі орнаменти, які використовувала художниця, запозичено з малюнків прадавньої трипільської кераміки. Майстриня вишиває також картини й ікони. Надзвичайно цікавою роботою авторки є вишита карта України, яка презентує нашу країну.

Друзі! Пропоную сьогодні виконати практичну роботу «Ескіз традиційного одягу з вишитими оберегами». Для цього потрібно зобразити чоловіка або жінку в традиційному українському одязі та відтворити вишиті орнаменти-обереги. А щоб наша робота вдалася, ми використаємо традиційні символи, з якими тільки-но ознайомилися, та пригадаємо особливості пропорційної будови людини.

Це матеріал з підручника Образотворче мистецтво 7 клас Федун, Чорний