Посилення великокнязівської влади за Володимира Мономаха та Мстислава Великого

1. Володимир Мономах

Велике значення для історії Русі мало правління онука Ярослава Мудрого Володимира Мономаха (1053-1125). Його називали так за родовим ім’ям матері. Існує також легенда, що Константин IX Мономах відправив йому символи

царської влади — барми і корону, так звану шапку Мономаха, якою згодом коронувалися московські великі князі й царі. Хоча насправді так звану шапку Мономаха було виготовлено значно пізніше.

Своє дитинство Володимир провів при дворі батька в Переяславі. Коли Всеволод Ярославич у 1078 р. став Великим князем Київським, Володимир отримав в уділ Чернігів, де правив шістнадцять років (1078-1094 рр.). Це був період розквіту Чернігівської землі, зростання міст та будівництва храмів. Після смерті батька в 1094 р. Володимир добровільно поступився чернігівським уділом на користь Олега Святославича, який мав переважні права на ці землі, а сам повернувся до Переяслава. Володимир також не намагався захопити київський престол, хоча мав можливість це зробити, уступивши його своєму братові Святополкові Ізясла-вичу, який за тогочасними законами заміщення князівських престолів мав переважні права на Київ. Історики вважають, що, поступаючись чернігівським і київським уділами на користь своїх ро-

дичів, Володимир керувався повагою до законів, установлених його дідом Ярославом Мудрим, і небажанням розпочинати нову хвилю міжкнязівських чвар.

Переяславський період життя Володимира Мономаха (1094-1113 рр.) пов’язаний із постійною боротьбою князя проти нападів половців на руські землі. Він зумів організувати ряд спільних походів руських князів проти кочовиків — у 1103, 1109, 1110,1111 рр.

Зі звернення, бояр і купців до Володимира Мономаха

«Іди, князю, у Київ, а як не підеш, то знай, що багато лиха вчиниться, це не тільки двір чи соцьких... пограбують, а ще й нападуть... і на бояр, і на монастирі, і будеш ти відповідати, князю, коли пограбують і монастирі».

1. Чим аргументували своє звернення до князя бояри і купці? 2. Чому кияни звернулися саме до Володимира Мономаха?

Наприкінці XI - на початку XII ст. Володимир Мономах був однією з найбільш шанованих постатей. Це спричиняло насамперед те, що він був єдиним серед руських князів, хто зумів організувати дієву відсіч набігам половців й постійно перемагав їх. Талант полководця поєднувався у Володимира з неабиякою особистою хоробрістю, яка сформувалася в дитячі роки. Із його ім’ям пов’язана перша серйозна перемога руських дружин над великою половецькою ордою в 1094 р. за річкою Сула.

Хлопчиком Володимир разом із батьком, князем Всеволодом, брав участь у небезпечних полюваннях на дикого звіра.

Змалку він також звик виконувати складні, недитячі доручення. У свій перший похід на чолі невеликої дружини до далекого Ростова батько відправив Володимира у 13-річному віці.

Тогочасні літописці не згадують про жодну поразку Володимира Мономаха.

Сам князь наприкінці життя твердив, що

лише великих походів проти ПОЛОВЦІВ, у яких брав участь, пам’ятає 83. «Яуклав з половцями 19 мирних угод, — писав Мономах у«Повчанні дітям», — взяв у полон понад 100 кращих їхніх князів і відпустив їх, а понад 200 стратив і втопивурічках».

Історики вважають, що Володимир Мономах першим серед руських князів зрозумів переваги використання в боротьбі з кочовиками блискавичних атак важкоозброєної кінноти. Руське рицарство, як і західноєвропейське, відігравало вирішальну роль у битвах. Воно збивало на землю, затоптувало й долало легкоозброєних половців. Спираючись на бойову дружину, Володимир майже щорічно здійснював походи і врешті-решт змусив половців майже на сорок років залишити південноруські степи.

У 1111 р. Мономах організував військовий похід проти половців за зразком того, як західноєвропейські володарі спрямували у Святу землю хрестові походи.

Перед вступом до половецького степу на річці Ворскла духовенство встановило на пагорбі великий дерев’яний хрест, прикрашений золотом та сріблом. Князі цілували його на очах усієї дружини, а руські рицарі, отримавши благословення, рухалися вперед. Перед штурмом половецького міста Шарукань духовенство, на прохання Мономаха, знову освятило руські дружини.

Похід завершився перемогою русичів. Близько десяти тисяч половців загинуло у вирішальній битві на річці Сольниці. Решта половецьких орд переселилися на схід, за Волгу.

Повідомлення про хрестовий похід русичів до половецького степу були надіслані у Візантію, Польщу, Чехію, Угорщину, Рим. Так на початку XII ст. боротьба руських князів із половцями стала складовою наступу європейського християнського світу на Схід.

У яких уділах довелося правити Володимиру до 1113 р.? Завдяки чому Володимир Мономах вирізнився з-поміж інших князів?

2. Київське повстання 1113 р.

Коли навесні 1113 р. помер великий князь Святополк II Ізяславич, його побожна дружина, за давньою традицією, влаштувала роздачу добра князя з княжої скарбниці. Вони виявилися досить щедрими: удова намагалася якось залагодити досить неприємну історію із сіллю, якою князь спекулював у змові з лихварями. Утім, щедрість мала протилежний результат. Кияни розцінили це як слабкість влади і, зібравшись на віче, вирішили запросити на київський престол Володимира Мономаха. Але той відмовився, пославшись на рішення Любецького з’їзду. Тим часом озброєні кияни зупинили погром двору Святополкового тисяцького Путяти, а потім почали нищити квартали іноземців, особливо єврейських купців і лихварів. Налякані подіями, бояри і купці вдруге звернулися до Володимира Мономаха із проханням.

Який результат повстання киян 1113 р.?

3. Володимир Мономах — Великий князь Київський

Великим князем Мономах став у 1113 р., коли йому вже виповнилося 60 років. На початку правління він зініціював прийняття нового збірника законів «Статуту Володимира Всеволодовича», який доповнив «Руську Правду». У «Статуті» було здійснено спробу вирішити найболючіші проблеми суспільного розвитку — обмеження лихварства, скасування перетворення вільних людей на холопів за борги тощо. Уперше було визначено права та обов’язки селян, які потрапляли в кабалу через не-відпрацьований борг (закупи).

Упродовж 12 років свого князювання, незважаючи на поважний вік, Володимир зберігав енергійність, гострий розум і здатність до рішучих дій. Він зміг приборкати міжкнязівські чвари, зміцнити одноосібну владу й відновити єдність Русі.

Володимир востаннє об’єднав під своєю владою більшу частину Русі — Київську,

Переяславську, Смоленську, Волинську, Турово-Пінську, Мінську, Новгородську, Ростово-Суздальську землі. Верховну владу київського князя визнавали навіть чернігівські та галицькі князі.

У перші роки свого правління Володимир завершив розгром половців і відігнав їх від кордонів Русі. У 1116 р. руські полки під проводом його сина Мстислава здійснили успішний похід місцями зимових стоянок половців на Дону, відігнали їх углиб степів і захопили велику здобич. Цей удар був настільки відчутним для половців, що 1120 р., коли руські дружини знову рушили в степ, половців вони вже не знайшли. У подальші роки половці не турбували Русі.

Успіхи політики Володимира Мономаха позитивно вплинули на внутрішній розвиток Русі. Пожвавилися існуючі та виникли нові торговельні й господарські зв’язки. Величними будовами прикрасилися міста. Під Києвом було споруджено дерев’яний міст через Дніпро.

Ставши великим князем, Володимир Мономах розгорнув активну і зовнішньополітичну діяльність. Як і внутрішня діяльність, вона була спрямована на зміцнення його особистої влади.

У 1116 р. Володимир втрутився в боротьбу різних придворних угруповань за імператорський трон Візантії. Це призвело до конфлікту, і руські полки рушили на Дунай. Суперечку пощастило владнати мирним способом. У наступні роки відносини з Візантією покращилися, і в 1122 р. онука Володимира вийшла заміж за імператора Візантії. Підтримувалися династичні зв’язки і з іншими правителями Європи: Угорщини, Швеції, Польщі, Данії, Норвегії. Ці зв’язки мали засвідчити, що на Русі немає рівних цій родині, тому їй повинна належати одноосібна влада.

Чому Володимир Всеволодович дістав прізвисько Мономах? Які здобутки правління Володимира Мономаха?

4. Правління Мстислава Великого

Перед смертю Мономах поділив землі Русі між своїми синами, які успадкували провідні міста Русі: Новгород, Смоленськ, Переяслав, Туров, Володимир та Ростов. Коли Володимир помер, великокнязівський престол перейшов до його старшого сина Мстислава (1125-1132 рр.). Новий великий київський князь швидко домігся підпорядкування своїй владі всіх руських князів. Усі Мономаховичі під його твердою рукою діяли разом і згуртовано. За межами родини були лише Чернігів, Полоцьк та дрібні волості майбутньої Галицької землі. Але

місцеві князі не наважувалися чинити опір Моно-маховичам. Мстислав продовжував політику батька щодо збереження єдності Русі. Він приборкав полоцьких князів, яких відправив як заручників до Константинополя.

За часів правління Мстислава у свідомості князів уже настільки укоренилося право на вотчину, що на те чи те княжіння стала швидко зростати кількість претендентів. Між спадкоємцями неодноразово починають спалахувати конфлікти, але завдяки таланту і політичній майстерності Мстислав вправно їх долав, наводячи лад залізною рукою.

Його влада справді була загальноруською. Нащадки згадували його за це, називаючи «Великим».

Проте він припустився однієї фатальної помилки, яка далася взнаки вже після його смерті. Так, у суперечці за чернігівський престол Мстислав підтримав Ольговичів (нащадків Олега Святославича), які згодом стали головними конкурентами Монома-ховичів у боротьбі за владу на Русі.

Успішною була також відсіч князя спробам половців скористатися смертю Володимира Монома-ха й повернутися в південноруські степи. Як писав літописець, Мстислав «багато поту втер за землю Руську». У 1129 р. він загнав їх аж за Волгу і далі.

Мстислав також воював із литовськими племенами, накладав данину на чудь, підтримував династичні зв’язки зі Швецією, Норвегією, Польщею, Чехією та Візантією.

Про високий міжнародний авторитет князя свідчить такий випадок. У 1129 р. руські купці, що поверталися з Моравії (Чеське королівство), були пограбовані поляками. Тільки-но про це стало відомо Мстиславу, він негайно відправив посла до польського короля Болеслава з вимогою відшкодувати збитки, завдані купцям. Болеслав негайно дав відповідь, що компенсує всі збитки, а надалі надаватиме руським купцям на території своїх володінь охорону.

Влада Мстислава була настільки міцною, що він, нікого не питаючи, заповів Київ братові Ярополку. Проте його наступник не зміг зберегти єдність держави.

Після смерті Мстислава міжкнязівські усобиці спалахнули з новою силою, і дуже швидко Русь розпалася на півтора десятка земель і князівств, володарі яких безперервно змагалися між собою за першість.

Чому Мстислав Володимирович отримав прізвисько Великий?

висновки

Володимир Мономах був одним із найвидатніших правителів часів Київської держави. Уже з молодих років він проявляв здібності державного діяча. Ставши організатором боротьби проти половецької небезпеки, Володимир Мономах здобув собі славу й авторитет, що згодом дало можливість посісти престол Великого князя Київського. На цей час він набув досвіду політичної боротьби, виявив себе вольовим, розсудливим і рішучим державним діячем, крім того, мав блискучі здібності полководця. Володимир усвідомлював небезпеку розпаду держави й убачав вихід із ситуації в зміцненні одноосібної влади. Уже з перших днів свого князювання він наполегливо йшов до своєї мети, якої, зрештою, й досяг. Він зміг передати владу своєму сину Мстиславу, який продовжив справу батька. Мстислав виявився останнім правителем єдиної Київської держави.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №3 «ПОВЧАННЯ ДІТЯМ» ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА — КОДЕКС НАСТАНОВ КНЯЗІВСЬКОЇ РОДИНИ

ХІД РОБОТИ

1. Ознайомитися з представленим матеріалом.

2. Самостійна робота з підручником.

1) Прочитати текст.

Володимир Мономах залишив по собі пам’ять не лише як талановитий полководець і далекоглядний державний діяч, а й як видатний письменник свого часу. Його перу належить високохудожній літературно-публіцистичний твір «Повчання».

Під однією назвою в «Повчанні» об’єднано чотири окремі літературні твори: «Повчання дітям» Мономаха, його життєпис, лист до князя Олега Святославича (Гориславича) та молитва. Але останній, як нещодавно з’ясували історики, не належить перу Мономаха.

Найцікавішим у зібранні є «Повчання дітям». У цьому творі старий князь пригадує минулі роки, описує військові походи та не приховує при цьому помилок, яких припустився на довгому життєвому шляху. Твір написаний у дещо скорботному тоні. Це, ймовірно, можна пояснити тим, що Мономах відчував недосяжність того морального й політичного ідеалу, до якого прагнув. Тогочасні реалії примушували князя брати участь у міжкнязівських усобицях, поступатися своїми принципами. Одначе Мономах намагався застерегти нащадків від повторення його помилок.

Розуміючи, що синам доведеться управляти князівствами, він намагався дати цінні поради, які, на його думку, допомогли б їм уникнути серйозних про-рахунків. Насамперед він радив їм дотримуватися християнських чеснот: «Не давайте сильним погубити людину». Він хотів бачити синів добрими, співчутливими до людського горя, привітними, людяними. Закликав проявляти милосердя та особливо цінувати людське життя.

Володимир застерігав синів від порушення клятви, брехні, пияцтва і розпусти, учив шанувати старших і духовенство, кохати дружину, але при цьому не дозволяти їй керувати чоловіком.

У його повчаннях синам важливим було піклуватися про рідну землю та під-

даних, не завдавати їм прикрощів. Як мудра людина Володимир Мономах прагнув переконати синів у важливості навчання: «А коли добре щось умієте — того не забувайте, а чого не вмієте — то того навчайтеся... Лінощі ж —усьому (лихому) мати: що (людина) вміє — те забуде, ачого ж не вміє — то того не навчиться».

2) Робота з джерелом.

Із «Повчання дітям» Володимира Мономаха

«...А се — мізерного слабого ума мойого поучения. Послухайте мене, якщо не все прийміте, то хоч половину. ...Усього ж паче — убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте й подавайте сироті, і за вдовицю вступитесь самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте (і) не повелівайте вбити його; якщо хто і буде достоїн (навіть) смерті, то не погубляйте ніякої душі християнської.

...Паче всього — гордості не майте в серці і в умі.

...Старих шануй, як отця, а молодих — як братів. У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться... На війну вийшовши не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод. Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню.

...Бережися брехні, і пияцтва, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло.

...недужого одвідайте, за мерцем ідіте, тому що всі ми смертні єсмо. І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте».

1. З якою метою написано цей твір? 2. Чого навчав своїх дітей Володимир Мономах? 3. Чому саме такими хотів бачити своїх дітей Володимир? 4. Які думки князя є актуальними й зараз?

Це матеріал підручника Історія України 7 за7 клас Гісем О. В.