Шляхи формування ключових компетентностей на уроках хімії » Народна Освіта


Народна Освіта » Хімія » Шляхи формування ключових компетентностей на уроках хімії






Шляхи формування ключових компетентностей на уроках хімії

Єдиного підходу до визначення та розуміння поняття «компетентність» у педагогічній науці ще й досі не існує. Це значно ускладнює впровадження компетентнісного підходу в освітню практику нашої країни. Слово «компетентність» латинського походження й означає «оволодіння знаннями, що дозволяють міркувати над чимось». Департамент економічного, соціального та культурного розвитку ЮНЕСКО трактує це поняття як «здатність застосовувати знання та вміння ефективно й творчо в міжособистіс-них стосунках — ситуаціях, що передбачають взаємодію з іншими людьми в соціальному контексті так само, як і в професійних ситуаціях» [8]. Поняття «компетентність» уточнюється Міжнародним

департаментом стандартів через спроможність кваліфіковано проводити діяльність, виконувати завдання або роботу. Науковці надають багато різнопланових визначень цього поняття. Наприклад, під компетентністю розуміють «поєднання відповідних знань і здібностей, що дозволяють обґрунтовано судити щодо сфери діяльності й ефективно діяти в ній» (А. В. Хуторський); «здатність (уміння) діяти на основі здобутих знань» (С. Шишов, В. Кальней).

Детальний розгляд цього питання дає можливість зробити висновок, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку має не тільки дати людині певний обсяг знань, умінь та навичок, а сформувати її компетентність як загальну здатність діяти, вирішувати життєві проблеми, що ґрунтуються на знаннях, досвіді й здібностях, набутих шляхом навчання.

Міжнародною комісією Ради Європи названі та схарактеризовані основні групи ключових компетентностей: соціальні, полікуль-турні, комунікативні, інформаційні, саморозвитку та самоосвіти, продуктивної творчої діяльності. Ключові компетентності особистості пов’язані з формуванням загальнопредметних та предметних компетентностей. Можливості навчальних предметів щодо формування основних груп компетентностей учнів розглядаються в роботах І. Родигіної [9]. Питанню формування предметних компетентностей з хімії присвячені роботи О. Бабенко [10].

Формування предметних компетентностей учнів з хімії як складових провідних компетентностей ґрунтується на змісті предмета, який відображений в новій програмі і пов’язаний з удосконаленням методики викладання предмета та її переорієнтацією на особистіс-но орієнтовані технології навчання. Розглянемо методи та прийоми в діяльності вчителя, що сприятимуть формуванню основних груп провідних компетентностей учнів.

Соціальні компетентності характеризують уміння людини повноцінно жити в суспільстві, робити вибір, приймати рішення. Формуванню таких рис особистості сприятиме організація на уроках групової роботи, використання проблемно-пошукових методів і створення умов для самооцінки та взаємооцінки. Питання проблемного змісту та питання для опрацювання в групах стимулюють учнів до вибору раціональних шляхів розв’язання навчальних проблем. Для врахування інтересів, здібностей і уподобань учнів при плануванні уроків слід використовувати різнорівневі та різноманітні запитання для контролю, які сприятимуть створенню ситуації вибору та формуванню навичок самооцінки учнів. Це також створює умови для диференціації та індивідуалізації навчання.

Знання стають для дитини особистісно та соціально значимі лише тоді, коли вона розуміє їх використання в житті. Тому особливо важливим є розгляд на уроках життєвих ситуацій, пов’язаних з властивостями й застосуванням речовин, і прикладів із життєвого досвіду учнів. Це підтримуватиме інтерес до навчання та підвищуватиме пізнавальну активність. Особливо важливим з погляду соціальної компетентності є формування на уроках стійкого інтересу до предмета хімії з метою визначення майбутньої професійної орієнтації та виокремлення кола власної професійної компетенції.

Формуванню полікультурної компетентності сприятиме наведення на уроках біографічних відомостей про учених-хіміків, інформації про розвиток хімічної науки та її значення для розвитку цивілізації. Історичні відомості дають можливість учням прослідкувати за процесом здобуття знань, розвивають їхній інтелект і творчість. Висвітлення зв’язку хімії з іншими природничими науками дозволяє поступово формувати наукову картину світу. Використання в процесі навчання прикладів з художньої літератури, демонстрація творів мистецтва не лише сприяють формуванню полікультурної компетентності, але й підвищують зацікавленість учнів до вивчення хімії. Тому особливе значення має проведення різноманітних позакласних заходів, які для багатьох учителів стали традиційними (хімічні вечори, КВК, вікторини, конкурси, виконання проектів тощо).

Розкриття ролі хімії в розв’язанні екологічних проблем, використання завдань екологічного змісту, проведення міжпредметних екологічних заходи (тижні екології, конференції, виставки, конкурси, заходи з Дня довкілля, Всесвітнього дня Землі, Дня води, Дня дій проти небезпечного спалювання відходів) створюватимуть умови для виховання екологічної свідомості школярів. Необхідно формувати в учнів думку, що тільки всебічний розвиток науки, зокрема хімії, і правильне використання здобутих знань сприятиме сталому розвитку нашої цивілізації.

Інформаційні компетентності учнів передбачають оволодіння новими інформаційними технологіями, умінням здобувати, критично осмислювати й творчо використовувати інформацію з різних джерел. Важливо навчити дітей опрацьовувати цю інформацію, аналізувати, систематизувати та подавати її у вигляді конспекту, плану, тез, схем, алгоритмів, малюнків тощо. Цьому сприятимуть завдання, які вчитель може пропонувати учням під час самостійного опрацювання навчального матеріалу або роботи в групах. Для залучення учнів до використання різноманітних джерел інформації

(додаткової літератури, Інтернету, програмних педагогічних засобів, у тому числі й комп’ютерних мультимедійних навчальних програм та програм з віртуального хімічного експерименту) ми пропонуємо використовувати завдання проблемного та творчого характеру, теми для проектів та дослідницької діяльності. Це допоможе учням навчитися орієнтуватися в інформаційному просторі і сприятиме формуванню здатності до продуктивної творчої діяльності, стимулюватиме саморозвиток.

Представлення результатів власної діяльності з виконання творчих завдань, яке може відбуватися у вигляді бесід, повідомлень, доповідей, захистів творчих робіт або проектів, забезпечуватиме розвиток мовлення та допомагатиме сформувати комунікативну компетентність особистості. Написання повідомлень, рефератів, звітів тощо сприятиме розвитку писемного мовлення. Особливу увагу вчителям хімії слід звертати на дотримання учнями норм наукового мовлення та вимог нової хімічної номенклатури.

Створити умови для формування компетентності самоосвіти та саморозвитку можна не тільки за допомогою проблемних і творчих завдань, але й завдань практичного змісту, спрямованих на формування й розвиток навичок дослідницької роботи. Дотримання вчителем принципів забезпечення мотивації при вивченні нового матеріалу, визначення учнями мети й планування власної пізнавальної діяльності, рефлексія результатів навчання — в структуруванні уроку дозволяє керувати самоосвітньою діяльністю учнів. Особливого значення така діяльність учителя набуває при роботі з талановитими дітьми, які виявляють стійкий інтерес до вивчення предмета.

Формуванню компетентності продуктивної творчої діяльності сприятиме проведення позакласних заходів, нетрадиційних уроків, виконання цікавих домашніх завдань, залучення учнів до реалізації проектів та до науково-дослідної роботи в МАН [11].

Отже, формування всіх груп учнівських компетентностей пов’язане з використанням різноманітних педагогічних прийомів та методів навчання і не може забезпечуватися окремою технологією навчання. Наведемо приклади деяких педагогічних технологій, результатом використання яких є формування основних груп провідних компетентностей учнів.

Найбільш ефективною технологією щодо формування головних компетентностей вважається метод проектів [12], який дозволяє створити в навчальному процесі умови діяльності, максимально наближені до реальних. Цей метод ґрунтується на розвитку

пізнавальних навичок учнів, умінні планувати свою навчальну діяльність, самостійно здобувати знання, орієнтуючись в інформаційному просторі. Метод проектів — це спосіб досягнення дидактичної мети шляхом самостійної навчальної діяльності учнів (індивідуальної, парної, групової), яка спрямована на детальну розробку проблеми, на виконання конкретного творчого завдання й завершується реальним практичним результатом. Робота над груповим проектом не тільки розвиває інтелектуальні здібності школяра, а й формує вміння працювати в колективі, брати відповідальність за прийняте рішення, аналізувати результати діяльності [13].

Головними вимогами до використання методу проектів є добровільність та самостійність навчання; наявність значущої проблеми, яка вимагає інтегрованих знань; урахування учнівських інтересів; структурне планування проекту із зазначенням поетапних результатів; можливість застосування теоретичних знань на практиці; реалізація міжпредметних зв’язків; використання дослідницьких методів. Метод проектів відповідає головним принципам особис-тісно-орієнтованого навчання, формує творче й критичне мислення і, за визначенням В. В. Гузєєва, належить до інтегральних технологій.

Для підготовки учнів до повноцінної життєдіяльності в майбутньому актуальними є технології інтерактивного навчання, використання яких дозволяє підвищити рівень компетентності учнів завдяки активній взаємодії всіх учнів.

Активні та інтерактивні методи навчання характеризуються певними особливостями: ґрунтуються на спілкуванні як життєвій потребі людини; вимагають поетапної соціально-психологічної підготовки навчальної групи до продуктивного спілкування: участь у діалозі потребує вміння не тільки говорити, а й бути зрозумілим, не лише слухати, а й чути; формують уміння працювати в групі для пошуку спільного розв’язання проблем шляхом багаторазового висування пропозицій з наступним обговоренням; дозволяють кожному учню розв’язувати завдання певного рівня складності. Таке навчання співзвучне народній китайській мудрісті: «Я чую і забуваю, я бачу і пам’ятаю, я роблю і розумію». Значною перевагою інтерактивних методів навчання є створення на уроці позитивних емоцій і сприятливих умов для гуманізації навчально-виховного процесу [5].

Використання активних та інтерактивних методів навчання на уроці здійснюється у процесі спілкування учнів у групі, між групами або з учителем. На такому уроці учні можуть періодично

змінювати своє місце в класі. Деякі функції вчителя частково делегуються учням (планування навчальної діяльності, консультування, перевірка та оцінювання навчальних досягнень). Така схема дозволяє активізувати пізнавальну діяльність учнів.

Активні й інтерактивні методи навчання пов’язані з використанням групової форми організації навчального процесу. До таких методів належать: робота в групах; виконання індивідуальних завдань; дискусії; «мозкові штурми»; презентації; рольові, ділові та імітаційні ігри; розробка проектів; тренінги; практичні та лабораторні роботи; екскурсії; спостереження, які мають дослідницьку мету.

Ефективність використання активних та інтерактивних методів навчання залежить, по-перше, від особистості вчителя та його педагогічної майстерності, а по-друге,— від обґрунтованості впровадження перелічених методів та їх поєднання з традиційними.

Доцільним є використання технології «Розвитку критичного мислення через читання та письмо» — спільного проекту педагогів усього світу, метою якого є впровадження в педагогічну практику навчальних методів, що розвивають критичне мислення учнів [6]. Критичне мислення — це активний процес, який дозволяє контролювати інформацію, брати під сумнів нові ідеї, порівнювати протилежні погляди, адаптувати або відкидати певні твердження. Головні принципи та ідеї методик розвитку критичного мислення співзвучні концепції особистісно-орієнтованої освіти, яка розроблена І. Д. Бехом.

Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що перехід на викладання хімії за новими програмами та за новим Державним стандартом базової та повної освіти пов’язаний не тільки з новим змістом навчання, а є комплексною методичною та дидактичною проблемою, яка потребує впровадження сучасних підходів до навчання та використання сучасних ефективних педагогічних технологій.

Категорія: Хімія

Автор: admin от 20-01-2017, 23:23, посмотрело: 293