Правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава Великого

Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь: яким був життєвий шлях Володимира Мономаха та чим він уславив себе; яку внутрішню і зовнішню політику здійснював Володимир Мономах, посідаючи великокнязівський престол; чому князя Мстислава Володимировича назвали Великим.

1. Яка система престолонаслідування була запроваджена Ярославом Мудрим? Чому і як вона була змінена? 2. Що таке віче і снем? 3. Які нові кочові племена з'явилися на кордонах Русі в середині ХІ ст.?

Володимир Мономах. Велике значення для історії Русі мало правління онука Ярослава Мудрого Володимира Мономаха (1053—1125). Його називали так за родовим ім’ям матері.

Існує легенда, що візантійський імператор Константин Мономах надіслав онуку Володимиру символ царської влади — так звану шапку Мономаха, якою згодом коронувалися московські великі князі й царі. Хоча насправді шапка Мономаха була виготовлена значно пізніше.

Своє дитинство Володимир провів при дворі батька в Переяславі. Коли Всеволод Ярославич у 1078 р. став князем київським, Володимир отримав в уділ Чернігів, де правив 16 років (1078— 1094 рр.). Це був період розквіту Чернігівської землі, зростання міст і будівництва храмів. Після смерті батька в 1094 р. Володимир добровільно поступився чернігівським уділом на користь Олега Святославича, який мав переважні права на ці землі, а сам повернувся до Переяслава. Володимир також не прагнув захопити київський престол. Він віддав його Свя-тополкові, сину Ізяслава, який за тогочасними законами заміщення князівських престолів мав переважні права на Київ. Історики вважають, що, поступаючись чернігівським і київським уділами на користь своїх родичів, Володимир керувався повагою до законів, установлених його дідом Ярославом Мудрим, і небажанням розпочинати нову хвилю міжкнязівських чвар.

Переяславський період життя Володимира Мономаха (1094—1113 рр.) пов’язаний із постійною боротьбою князя проти нападів половців на руські землі. Йому вдалося організувати декілька спільних походів руських князів проти половців — у 1103, 1109, 1110, 1111 рр.

Від кінця ХІ до початку ХІІ ст. Володимир Мономах був однією з найбільш шанованих постатей. Це пояснювалося насамперед тим, що він єдиний серед руських князів зумів організувати дієву відсіч набігам половців і постійно перемагав їх. Талант полководця поєднувався у Володимира з неабиякою особистою відвагою.

У 1111 р. відбувся грандіозний похід руських дружин проти половців. Натхненник походу Володимир Мономах надав йому характеру хрестового походу за зразком західноєвропейських хрестових походів, спрямованих на мусульманський Схід.

Київське повстання 1113 р. Коли навесні 1113 р. помер великий князь Святополк ІІ Ізяславич, його побожна жінка за давньою традицією влаштувала роздачу добра князя. Дарунки з княжої скарбниці виявилися досить щедрими: вдова намагалася якось залагодити неприємну історію із сіллю, якою князь спеку-

лював у змові з лихварями. Проте такі дії мали протилежний результат. Кияни розцінили це як слабкість влади і, зібравшись на віче, вирішили запросити на київський престол Володимира Моно-маха. Однак той відмовився, пославшись на рішення Любецького з’їзду. Тим часом озброєні кияни погромили двір Святополкового тисяцького Путяти, а слідом почали нищити двори іноземців, особливо єврейських купців і лихварів. Налякані подіями бояри і купці вдруге звернулися до Володимира Мономаха із проханням посісти престол у Києві.

Зі звернення бояр і купців до Володимира Мономаха

Іди, князю, у Київ, а як не підеш, то знай, що багато лиха вчиниться, це не тільки двір чи соцьких... пограбують, а ще й нападуть... і на бояр, і на монастирі, і будеш ти відповідати, князю, коли пограбують і монастирі.

1. Чим аргументували своє звернення до князя бояри і купці? 2. Як ви вважаєте, чому кияни звернулися саме до Володимира Мономаха?

В3 Володимир Мономах — великий київський князь. Великим князем Мономах став у 1113 р., коли йому вже виповнилося 60 років. На початку правління він запропонував прийняти новий звід законів («Статут Володимира Всеволодовича»), який доповнив «Руську правду». У «Статуті» було здійснено спробу вирішити найболючіші проблеми суспільного розвитку — обмеження лихварства, скасування перетворення вільних людей на холопів за борги тощо. Уперше було визначено права та обов’язки селян, які потрапляли в залежність через невідпрацьований борг (закупи).

Упродовж 12 років свого князювання, незважаючи на поважний вік, Володимир зберігав енергійність, гострий розум і здатність до рішучих дій. Він зміг приборкати міжкнязівські чвари, зміцнити одноосібну владу й відновити єдність Русі. Володимир востаннє об’єднав під своєю владою більшу частину Русі — Київську, Переяславську, Смоленську, Волинську, Турово-Пінську, Мінську, Новгородську, Ростово-Суздальську землі. Верховну владу київського князя визнавали навіть чернігівські та галицькі князі.

У перші роки свого правління Володимир завершив розгром половців і відігнав їх від кордонів Русі.

У 1116 р. руські полки під проводом його сина Мстислава здійснили успішний похід місцями зимових стоянок половців на Дону, потіснили їх у глиб степів і захопили велику здобич. Цей удар був настільки відчутним для кочівників, що 1120 р., коли руські дружини знову рушили в Степ, половців вони вже не знайшли.

Успіхи політики Володимира Мономаха позитивно вплинули на внутрішній розвиток Русі. Пожвавилися існуючі та виникли нові торговельні й господарські зв’язки. Величними будівлями прикрасилися міста. Під Києвом було споруджено дерев’яний міст через Дніпро.

Ставши великим князем, Володимир Мономах розгорнув активну зовнішньополітичну діяльність. Як і внутрішня діяльність, вона була спрямована на зміцнення його особистої влади.

У 1116 р. Володимир втрутився в боротьбу різних придворних угруповань за імператорський трон Візантії. Це призвело до конфлікту, і руські полки рушили на Дунай. Суперечку вдалося владнати мирним шляхом. Наступними роками відносини з Візантією покращилися, і в 1122 р. онука Володимира вийшла заміж за імператора Візантії. Володимир підтримував династичні зв’язки і з іншими правителями Європи: Угорщини, Швеції, Польщі, Данії, Норвегії. Такі кроки князя мали засвідчити, що на Русі немає рівних цій родині, тому їй повинна належати одноосібна влада.

Правління Мстислава Великого. Перед смертю Мономах поділив землі Русі між своїми синами, які стали князями найбільших міст Русі: Новгорода, Смоленська, Переяслава, Турова, Володимира та Ростова. Коли Володимир помер, великокнязівський престол перейшов до його старшого сина Мстислава (1125—1132 рр.). Новий великий київський князь швидко підпорядкував своїй владі всіх руських князів. Усі Мономаховичі під його твердою рукою діяли разом і згуртовано. За межами родини були лише Чернігів, Полоцьк та дрібні волості майбутньої Галицької землі. Проте місцеві князі не наважувалися чинити опір Мономаховичам.

Мстислав продовжував політику батька щодо збереження єдності Русі. Успішною була відсіч князя спробам половців скористатися смертю Володимира Мономаха й повернутися в південноруські степи. Як писав літописець, Мстислав «багато поту втер за землю Руську». У 1129 р. він відігнав кочівників аж за Волгу і далі.

Мстислав також воював із литовськими племенами, накладав данину на чудь, підтримував династичні зв’язки зі Швецією, Норвегією, Польщею, Чехією та Візантією.

Про високий міжнародний авторитет князя Мстислава свідчить такий випадок. У 1129 р. руські купці, що поверталися з Моравії (Чеське королівство), були пограбовані поляками. Тільки-но про це стало відомо Мстиславу, він негайно відправив посла до польського короля Болеслава з вимогою відшкодувати збитки, завдані купцям. Болеслав відразу дав відповідь, що компенсує всі збитки, а в подальшому надаватиме руським купцям на території своїх володінь охорону.

Влада Мстислава справді була загально-руською, за що нащадки називали його Великим. Ні в кого не питаючись, він заповів Київ братові Ярополку. Проте Мстислав припустився однієї фатальної помилки, яка далася взнаки вже після його смерті. Так, у суперечці за чернігівський престол Мстислав підтримав Ольговичів (нащадків Олега Святославича), які згодом стали головними конкурентами Мономаховичів у боротьбі за владу на Русі.

Наступнику Мстислава Ярополку не вдалося зберегти єдність держави. Після смерті Мстислава міжкнязівські усобиці спалахнули з новою силою, і дуже швидко Русь розпалася на півтора десятка земель і князівств, володарі яких безперервно змагалися між собою за першість.

Висновки. Володимир Мономах був од_ ним із видатних правителів часів Русі-

України.

• Володимир Мономах став організатором боротьби проти половецької небезпеки, здобув собі славу й авторитет, завдяки чому згодом зміг посісти престол великого князя київського.

• Мстислав виявився останнім правителем єдиної Русі-України.

хрестовий похід проти половців. правління Володимира Мономаха в Києві. прийняття «Статуту Володимира Всеволодовича». правління Мстислава Володимировича Великого.

Запитання і завдання

1. Чому Володимир Всеволодович дістав прізвисько Мономах? 2. Із чим пов'язаний переяславський період у діяльності Володимира Мономаха? 3. Коли Володимир Мономах став великим князем київським? 4. Скільки років Володимир Мономах був київським князем? 5. Коли завершилося правління Мстислава Великого?

6. Охарактеризуйте життєвий шлях Володимира Мономаха до 1113 р. 7. Як розвивалася Русь за правління Володимира Мономаха? 8. Що ви знаєте про правління Мстислава Великого?

9. Розгляньте малюнок на с. 89 підручника. Яку інформацію про повстання киян у 1113 р. можна отримати за ним? 10. Складіть порівняльну таблицю «Політика князів Володимира Мономаха і Мстислава Великого» у зошиті.

Це матеріал з підручника Історія України 7 клас Гісем, Мартинюк