Київська держава (Русь-Україна) за правління Ярослава Мудрого

Міжусобна боротьба між синами Володимира. Утвердження Ярослава в Києві. Незадовго до смерті Володимир призначив спадкоємцем великокнязівського престолу свого молодшого сина Бориса. Проте коли 1015 р. князь помер, владу в Києві захопив його пасинок Святополк Ярополкович, скориставшись відсутністю Бориса. Між синами Володимира Святославом, Мстиславом, Борисом, Глібом і Святополком спалахнула міжусобна боротьба за великокнязівську владу, у якій Борис, Гліб і Святослав загинули. Літописець стверджує, що братів було вбито за наказом Святополка. Проти вбивці своїх зведених братів, який захопив владу в Києві, виступив Ярослав, що княжив тоді в Новгороді. Ярослава підтримували новгородці й варяги, а Святополка — печеніги.

Святополк утік до Польщі просити допомогу у свого тестя короля Болеслава Хороброго. Останній під приводом допомоги зятю спочатку захопив Червенські міста, а потім разом зі Святополком підкорив Київ. Узимку 1018—1019 рр. Ярослав звільнив столицю. Святополк приєднався до печенігів і навесні 1019 р. з великою ордою рушив на Київ. У вирішальній битві на річці Альта в Переяславській землі Ярослав розгромив Святополка, той утік із поля бою і незабаром загинув. ⁵

? 1. Як, за повідомленням літописця, відбувалася бит

ва Ярослава зі Святополком? 2. У яку пору року, імовірно, відбулася битва? 3. Яким, на вашу думку, є ставлення літописця до описуваних подій? Чому ви так вважаєте? 4. Ярослав Мудрий помер у віці 76 років. За наведеним уривком із літопису визначте роки народження і смерті князя.

У 1023 р. проти Ярослава виступив його брат Мстислав із Тмутаракані. Він спробував захопити владу в Києві, але «не прийняли його кияни». Унаслідок Лиственської битви, яка сталася 1024 р. між Ярославом і Мстиславом біля Чернігова, брати домовилися поділити територію Південної Русі навпіл по Дніпру і правити разом. Київ із Правобережжям залишився за Ярославом, а Чернігів із Лівобережжям — за Мстиславом. Відтоді брати жили в злагоді. Після смерті Мстислава 1036 р. Ярослав почав правити одноосібно і став, за словами літописця, «самовладцем Руської землі».

Внутрішньополітична діяльність князя Ярослава. Доба правління князя Ярослава, названого пізніше Мудрим, стала періодом розквіту і найвищого піднесення Русі.

Князь Ярослав (978—1054) — син Володимира Святославича. Був посаджений батьком намісником спочатку в Ростові, а потім у Новгороді. Після смерті Володимира, перемігши у війні з братами, став київським князем. Проте до 1036 р. правив Руссю разом із братом Мстиславом. Князь Ярослав увійшов в історію Русі як правитель, який докладав багато зусиль для зміцнення держави, захисту її кордонів, розвитку господарства і розширення міжнародних зв'язків. Помер у Києві й похований у Софійському соборі.

ви і «ставив міста по Росі». Проте печенізькі орди змогли подолати ці укріплення і в 1036 р., як розповідає літописець, прорвалися до Києва. Унаслідок здобутої перемоги Ярослав назавжди відігнав печенігів від кордонів Русі. За літописним переказом, на місці битви було збудовано Софійський собор.

За князювання Ярослава було укладено перший писемний звід правових норм на Русі, що дістав назву «Найдавніша правда, або Правда Ярослава». Вона містила 18 статей і стала основою «Руської правди» — писаного зводу норм давньоруського права.

«Повість минулих літ» про битву князя Ярослава з печенігами біля Києва

А коли ж Ярослав перебував у Новгороді, то прийшла йому вість, що печеніги стоять, обложивши Київ. І Ярослав, зібравши воїв многих, варягів і словен, прийшов до Києва і ввійшов у город свій.

А було ж печенігів без числа. Ярослав тоді виступив із города, приготував до бою дружину. І поставив він варягів посередині, а на правій стороні киян, а на лівім крилі — новгородців, і стали вони перед городом. А печеніги почали йти на приступ, і зступилися вони на тім місці, де ото є нині Свята Софія, митрополія руська; бо тоді це було поле поза городом. І сталася січа люта, і ледве одолів під вечір Ярослав, і побігли печеніги в різні боки, і не знали вони, куди втікати, і ті, втікаючи, тонули в ріці Ситомлі, а інші — в інших ріках. І так погинули вони, а решта їх десь розбіглась і до сьогодні.

1. Як князь Ярослав розташував свої війська? 2. Де відбулася битва? 3. Яким був результат битви?

«Правда Ярослава» захищала людське життя, установлювала штрафи за вбивства і приниження людської гідності. При цьому смертної кари вона не передбачала, але звичай кровної помсти продовжував діяти, як і раніше.

Князь Ярослав сприяв зміцненню центральної влади, що послабилася під час міжусобної боротьби між синами Володимира. Опорою князя були бояри, а в головних містах Русі він посадив своїх синів.

Багато зусиль докладав Ярослав для створення нових і розбудови існуючих міст. Князь укріпив Київ, звівши «місто Ярослава» — систему укріплень із ровами і земляними валами заввишки 14 метрів із міцними дубовими стінами та баштами, яка простяглася на 3,5 кі

За зразком візантійської столиці було зведено Золоті ворота — головний парадний в’їзд до Києва, збудовано Софійський собор, закладено Георгіївський та Ірпінський монастирі. Імовірно, близько 1051 р. чернець Антоній на схилах Дніпра поблизу Києва заснував чоловічий монастир — Києво-Печерську лавру. Із часом цей монастир перетворився на провідний осередок культурного життя.

В3 Церковне та культурно-освітнє життя. Після запровадження християнства на Русі було засновано Київську митрополію, яка підпорядковувалася константинопольському патріархові. Митрополитом ставав єпископ, якого призначали з Константинополя. Його резиденцією за князювання Ярослава став Софійський собор.

У 1051 р. за наполяганням князя Ярослава собор руських єпископів уперше обрав, без погодження з константинопольським патріархом, за-гальноруським митрополитом русича Іларіона. На жаль, його подальша доля невідома, а в 1054 р. Київську митрополію знову очолив грек, якого призначив константинопольський патріарх.

Князь Ярослав опікувався церквою, віддаючи на її утримання десяту частину своїх прибутків. Церкви і монастирі були осередками

освіти — при них працювали школи. Князь постійно наголошував, що священики повинні «навчати людей».

З ім’ям Ярослава пов’язаний розквіт культурного життя, насамперед книжності. Літописець пише, що сам князь читав книжки вдень і вночі, організовував переклад творів «із гречизни слов’янською мовою». За Ярослава було створено перший літописний звід 1037—1039 рр. Князь власноручно переклав багато книжок і зібрав велику бібліотеку, яка, ймовірно, зберігалася при Софійському соборі.

Доля бібліотеки князя Ярослава Мудрого й сьогодні залишається однією з нерозгаданих таємниць історії. Досі її не знайдено. Деякі вчені вважають, що вона зберігалася в Софійському соборі й загинула під час штурму монголами Києва в грудні 1240 р. Проте залишається незрозумілим, чому тоді вцілів сам собор. Історики-аматори та журналісти висували версії, що бібліотека начебто замурована в підземеллях Межигірського монастиря на околиці Києва. Проте підтверджень цього немає. Сучасний український історик М. Котляр вважає логічним припустити, що після смерті князя його книжкове зібрання було поділене між найбільшими церковними і монастирськими бібліотеками Києва. Однак і досі залишаються ті, хто не втрачає надію відшукати бібліотеку Ярослава Мудрого.

Зовнішня політика князя Ярослава. Значну увагу Ярослав приділяв зовнішній політиці. Скориставшись міжусобицями в Польщі після смерті короля Болеслава Хороброго, він у 1030—

1031 рр. відвоював у поляків Червенські міста. На північному заході князь розширив кордони своєї держави до Фінської затоки і заснував на завойованих землях місто Юр’їв (його назва походить від християнського імені князя).

За Ярослава провідним напрямком зовнішньої політики Русі залишався південний. Протягом майже всього періоду його правління відносини з Візантією були дружніми.

Проте в 1043 р. спалахнула русько-візантійська війна, спричинена погіршенням відносин візантійців із руськими купцями. Морський похід русичів на Константинополь закінчився поразкою. Однак через деякий час візантійці змушені були шукати шляхи примирення з київським князем, оскільки потребували його допомоги в боротьбі з печенігами.

Важливе місце в зовнішній політиці Ярослава посідала «шлюбна дипломатія». Зокрема, він віддав за польського короля Казимира третю з доньок Володимира, свою сестру Марію-Доброгневу, а свого сина Ізяслава одружив із сестрою Казимира. Цей союз закріпив за київським князем Червенські міста. ^{6 7}

За європейських правителів вийшли заміж також три доньки князя: Анна — за французького короля Генріха I, Анастасія — за угорського короля Андрія I, Єлизавета — за норвезького короля Га-ральда ІІІ.

Укладання вигідних союзів шляхом шлюбів із членами родин правителів різних країн сприяли зміцненню авторитету Русі й були свідченням далекоглядності Ярослава.

Висновки. Князювання Ярослава Мудрого стало періодом подальшого піднесення Русі. У цей час завершилося становлення її державності: стабілізувалися кордони, було вдосконалено систему управління, упорядковано правові норми, розвивалися культура, освіта і церковне життя.

• Русь сягнула зеніту свого розквіту, ставши в один ряд із провідними країнами середньовічної Європи.

князювання Ярослава Мудрого в Києві.

розгром Ярославом печенігів під Києвом.

перша згадка в літописі про Києво-Печерський монастир.

Це матеріал з підручника Історія України 7 клас Гісем, Мартинюк