Народна Освіта » Всесвітня Історія » Священна Римська імперія

НАРОДНА ОСВІТА

Священна Римська імперія

Середньовічна історія Німеччини розвивалася ніби у зворотному напрямку. Якщо сусідня Франція пройшла шлях від роздробленості до сильної єдиної держави, то Священна Римська імперія у своїх спробах завоювати народи на півдні та сході Європи поступово втратила єдність. Наприкінці епохи Середньовіччя Німеччина перебувала в стані повної політичної роздробленості. Особливостям німецької історії цього періоду присвячений параграф.

Варто повторити: § 4.

1 Утворення Священної Римської імперії.

Німецька держава утворилася в результаті розпаду Франкської імперії. За Верденським договором 843 р. до складу Східнофранк-ської держави увійшли чотири герцогства — Швабія, Баварія, Фран-конія і Саксонія, а також велика частина Тюрингії, згодом Фризія і Лотарингія. Як і решта країн колишньої імперії Карла Великого, Німеччина перебувала в стані глибокої феодальної роздробленості. Герцоги прагнули незалежності й дивилися на короля як на першого серед рівних. Їм підкорялися васали й ополчення племен. Жителі німецьких країн мали помітні відмінності в мовах, звичаях і традиціях. Проте зовнішня загроза з боку норманів й угорців змусила німецькі феодальні держави об’єднати свої зусилля в боротьбі проти спільного ворога.

У німецьких хроніках зазначається, що в 919 р. «за згодою франків, алеманів, баварів, тюрингів і саксів» королем обрали гер-

цога саксонської династії Генріха I Птахолова (919—936). Новий німецький король придушив опір знаті, здобув славетні перемоги над угорцями й слов’янами і створив сильне Німецьке королівство.

Син Генріха I, німецький король Оттон I Великий (936—973) увійшов в історію як енергійний і рішучий правитель, здатний досягти своєї мети за будь-яку ціну. Продовжуючи справу батька, він боровся з набігами угорців і у вирішальному бою на річці Лех у 955 р. здобув над ними перемогу.

 

 

 

Заповітною мрією Оттона I було завоювання Італії і відновлення імперії Карла Великого. Німецькому королю не вистачало імператорського титулу, який разом із короною можна було отримати тільки з рук римського первосвященика. «Доречно» вигнаний ломбардцями з Риму 18-річний (!) Папа Римський Іоанн XII попросив заступництва у німецького короля. Оттон I повною мірою скористався із ситуації. Новий похід завершився розгромом ворогів папської курії. Папський престол був відданий Іоанну XII, який на знак подяки й васальної залежності поклав на голову Оттона I імператорську корону. Так у 962 р. виникла Священна Римська імперія німецької нації.

Священна Римська імперія німецької нації — найбільша середньовічна держава, розташована в центрі Західної Європи.

Імператорський титул Оттона I змушені були визнати навіть правителі Візантії, які вважали себе єдиними спадкоємцями Римської імперії. Оттону I вдалося одружити свого сина з візантійською принцесою Феофано, довівши цим рівне положення з василевсами ромеїв.

Імператор і папа

Відновлений на престолі силою німецької зброї папа Іоанн XII виявився одним із гірших первосвящеників в історії католицької церкви. очевидці й сучасники стверджують, що він жив легковажно, пив за здоров'я диявола, грав у кості та здійснював церковні обряди в стайні. оттон I намагався виховувати «молодого» папу, і той обіцяв поводитися гідно. однак після повернення оттона I до Німеччини папа уклав союз з угорцями та візантійцями — лютими ворогами імператора. Був потрібний новий похід в італію. Церковний собор засудив вчинки іоанна й скинув його з престолу. На вимогу імператора папою обрали льва VIII.

Італійські походи німецьких імператорів.

Німецькі імператори прагнули створити загальноєвропейську католицьку монархію із центром у Римі та подвійною владою імператора й папи. Особливо наполегливим був імператор Фрідріх I Барбаросса (1152—1190). Більшу частину свого правління він присвятив боротьбі проти римських пап, а також спробам підкорити багаті італійські міста Болонью, Верону, Кремону, Мілан, Парму та ін.

 

За часів свого правління Фрідріх I Барбаросса здійснив п’ять походів у Північну Італію. Під час третього походу після дворічної облоги в 1162 р. він захопив Мілан. Імператор наказав зруйнувати місто, повалити його стіни, обійти плугом навколо того місця, де був Мілан, і кинути в борозну сіль. За планами Барбаросси чудове італійське місто мало припинити своє існування.

Проте опір загарбникам наростав. Правителі імперії систематично здійснювали походи в Італію, але їхня влада над цією країною утримувалася лише до того часу, поки там перебували німецькі війська. Понад 20 міст Північної Італії об’єдналися в Ломбардську лігу й заприсяглися до кінця воювати за свою незалежність. Через мужній опір італійських міст імператор був змушений просити військової допомоги в герцогів,

графів, князів. У свою чергу, великі німецькі феодали у XII—XIII ст. здобули нові привілеї і незалежність для своїх феодальних володінь.

У XIII ст. Німеччина остаточно розпалася на окремі князівства. У руки князів перейшли всі основні функції державної влади. Посада імператора була лише почесним обов’язком. Священна Римська імперія являла собою окремі розрізнені, економічно не пов’язані між собою регіони.

Владу й могутність імператорів Священної Римської імперії підірвала важка й тривала боротьба за Північну італію.

3 Німецький «натиск на Схід».

Після виникнення Священної Римської імперії загарбницькі інтереси німецьких феодалів були спрямовані проти слов’янських племен, що жили на північно-східних кордонах імперії — у долинах річок Ельба, Одер і Вісла. Просування Священної Римської імперії на землі слов’ян дістало назву «натиск на Схід». Спроби підкорити слов’янські племена в X ст. наразилися на їхній мужній опір і закінчилися невдачею.

У середині XII ст. герцог Генріх Лев і граф Альбрехт Ведмідь об’єднали німецьких і данських феодалів у хрестовому поході проти слов’ян. Завойовникам вдалося захопити в лютичів місто Бранібор, яке вони перейменували на Бранденбург і приєднали до своїх володінь. Захоплені землі стали місцем постійного проживання для переселенців з інших німецьких територій. Повсюдно насаджувалося християнство. Так на кордоні з Польщею виникло графство Бранденбурзьке.

Німецьких, данських і шведських феодалів цікавили також багаті землі Прибалтики на східному узбережжі Балтійського моря. Тут

жили язичницькі племена пруссів, лівів, лат-галів й естів, що займалися землеробством і скотарством. Місцеві вожді не мали постійних військових дружин, що полегшувало завоювання цих земель. У 1199—1200 рр. феодали здійснили завойовницький похід проти прибалтійських народів. Рицарі по черзі розгромили місцеві племена й захопили багато земель Прибалтики, а в гирлі Західної Двіни збудували потужну кам’яну фортецю Ригу.

Для захоплення нових земель у Прибалтиці, поширення християнства й утримання місцевих народів у покорі хрестоносці об’єдналися під загальною назвою Лівонський

 

орден. У 1224 р. рицарі захопили давньоруське місто Юр’єв і побудували замок Дерпт (нині Тарту). На допомогу хрестоносцям із Палестини був переведений Тевтонський орден. У результаті завоювань XIII ст. на території сучасної Латвії та Естонії виникла держава рицарів-хрестоносців Лівонського ордену. Нова держава намагалася продовжити захоплення земель на сході Європи й поширити тут «правильне» християнство.

Тевтонський і лівонський духовно-рицарські ордени стали надійними захисниками інтересів Священної Римської імперії та католицької церкви у східній частині Центральної Європи.

Г4 Священна Римська імперія в XIV—XV ст.

У 1356 р. Священну Римську імперію очолив імператор Карл IV Люксембург (1355—1378). Одночасно імператор був королем Чехії, відомим там під ім’ям Карела Вацлава I. Він дуже любив свою країну, перебудував Прагу й перетворив її на найгарніше місто Європи. У 1356 р. Карл IV видав закон, що увійшов в історію під назвою «Золота булла», оскільки документ був скріплений золотою печаткою. Документ закріпив політичну роздробленість Німеччини і юридично надав право вибору імператора з-поміж семи курфюрстів — чотирьох світських і трьох духовних правителів Німеччини. Відтепер князі на законних правах самі видавали закони, збирали податки, карбували монету, засновували міста, утримували військо й вели війни між собою. У 1437 р. імператорська влада перейшла до рук династії Габсбургів, яким належав імператорський титул до 1918 р.

«Золота булла» на віки закріпила політичну роздробленість Священної Римської імперії.

Запитання й завдання

1. У результаті яких історичних подій виникло Німецьке королівство? 2. Чому німецькі королі Карл Великий й оттон I стали імператорами саме в Римі? 3. Чому німецькі імператори намагалися підкорити своїй владі міста Північної Італії? 4. Які наслідки для Італії та Німеччини мали італійські походи Фрідріха I? 5. Проти кого і з якою метою було розпочато «натиск на Схід»? 6. Яким був головний результат німецьких завоювань на сході Європи в XI—XIII ст.? 7. Чи можна вважати німецький «натиск на Схід» у XII—XIII ст. успішним? 8. Використовуючи текст параграфа, у зошиті дайте визначення імен, назв і термінів: Барбаросса, Ломбардська ліга, Бранібор, Рига, курфюрсти, «Золота булла». 9. Які права німецьких князів закріпила «Золота булла»? 10*. Поясніть, яким чином чеський король став імператором Священної Римської імперії.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня Історія 7 клас Д'ячков

 

Автор: admin от 12-01-2017, 16:25, Переглядів: 3214