Християнська церква в V—XI ст.

Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь: яким було уявлення людини про Бога в Середні віки; що являла собою християнська церква в Ранньому Середньовіччі; як відбувалася християнізація Європи; чому єдина християнська церква розкололася на західну (католицьку) і східну (православну).

середньовічна людина і Бог. Релігія і церква в Середні віки відігравали величезну роль. Усе життя людини, її свідомість були сповнені вірою. Уявлення жителя Середньовічної Європи про Бога, світ і людину впродовж багатьох віків формувалися на основі християнства. Згідно з християнською традицією, людину створив Бог, наділивши її особливими якостями: душею, розумом, мовою, почуттями, красою, силою. Сама природа, живі істоти були створені Богом заради людини. Проте перші люди — Адам і Єва — ослу-халися Бога, вчинивши гріх — перший, або первородний. За це вони були вигнані з раю. Людина стала смертною, слабкою, нещасною. Душа будь-якої людини страждає, бо ув’язнена в гріховному тілі.

Добрі якості, почуття, вчинки людей називали чеснотами, погані — гріхами.

Ворогами людини були сім її «смертних гріхів»: гординя, заздрість, гнів, лінощі, жадібність, марнотратство, обжерливість. Ці гріхи штовхали людину на брехню та злочини.

Усі віруючі мали приходити до священика на сповідь. Ідеалом середньовічної людини був аскет. Так називали людей, які заради любові до Бога відмовлялися від рідних, усіх задоволень і багатств. Люди вірили, що після смерті душа може потрапити або в пекло, або в рай. Усі дуже боялися пекла. На Заході поступово склалося уявлення про чистилище — місце, де душа може очиститися від дрібних гріхів і потрапити в рай.

Середньовічна людина вважала, що час створений Богом, і тому все життя проходило за дзвоном церкви. Сам відлік часу вівся від народження Христа.

Християнська церква в IV—VI ст. Відтоді як у 313 р. імператор Константин І Великий дозволив християнам відкрито сповідувати свою віру і до того моменту, коли припинила своє існування

тиянства — Символ віри. Серед різних описів життя Ісуса Христа правильними (канонічними) були визнані лише чотири — Євангелія від Матвія, Марка, Луки та Іоанна. Ці Євангелія разом із Діяннями Святих апостолів, Посланнями Святих апостолів та Об’явленням Святого апостола Іоанна Богослова склали Новий Заповіт. Він став продовженням Старого Заповіту — зібрання стародавніх священних текстів, спільних для християн та іудеїв. Старий і Новий Заповіти разом склали християнську Біблію, або Святе Письмо.

Християнське духовенство поділялося на дві великі групи: біле і чорне. До білого духовенства, яке мало нести службу серед людей, належали диякони, священики, єпископи і патріархи. Диякони допомагали здійснювати церковні служби священикам. Священики несли християнську віру членам парафії, до якої входило кілька сіл або кварталів міста. Парафіяни сплачували особливий податок на утримання церкви — десятину.

Кілька церковних парафій об’єднувалися в єпископство, очолюване єпископом. Із єпископств утворювалися архієпископства. На Сході архієпископства називали митрополіями, а їхніх голів — митрополитами. На Заході єпископи підпорядковувалися папі римському — єпископу Риму.

Чорне духовенство (чернецтво) зародилося на Сході, у Єгипті. Його засновник, Святий Антоній, 21 рік провів самітником у єгипетській пустелі. До нього приходили люди, які чули про його святість, і селилися поряд. Так виникла одна з перших чернецьких общин. Засновником західного чернецтва вважають Святого Бенедикта, який жив у першій половині VI ст. Він за прикладом східних ченців склав для західних ченців статут — правила життя, основою якого були праця і молитва.

Ченці відмовлялися від світського життя, яке заважало зосереджуватися на молитвах, і жили окремо від інших людей — у горах, пустелях або лісах. Якщо ченці селилися поряд із людськими

оселями, наприклад у містах, то вони відокремлювалися від інших людей високими мурами й утворювали свою общину — монастир. На Заході великі монастирі стали називати абатствами (а їхніх керівників — абатами);

на Сході — лаврами. За Раннього Середньовіччя монастирі стали центрами християнської культури й освіти. У IV—VI ст. християнська церква поступово перетворювалася на впливову силу, що заклала підвалини для формування нової європейської цивілізації.

В3 Християнізація Європи. На момент падіння Західної Римської імперії більшість її населення були християнами. Проповідування християнства мало успіх і серед варварських племен. Так, християнство прийняли вестготи, остготи, вандали та інші народи, але у формі аріанства.

Лише франки хрестилися за західноримським зразком. Завдяки підтримці франкських королів саме римська церква зміцніла й остаточно утвердилася на Заході.

Велику роль у християнізації Європи також відіграли мандрівні ірландські ченці. Своє призначення вони вбачали в тому, щоб не лише зберігати, а й поширювати знання. Вони створювали дивовижні за красою рукописні книги релігійного і світського змісту. На невеликих човнах із дорогоцінними книжками вони пливли до далеких берегів Європи, несли Слово Боже до варварів, засновували монастирі.

Після завоювання Британії ірландські ченці стали навертати в християнство англосаксів. Саме вони охрестили північну частину країни і прагнули поширити свою діяльність на інші території, але їм бракувало сил, щоб охопити всю Британію. Зрештою папа римський узяв на себе всю місіонерську діяльність серед варварських племен.

Із новою силою християнізація Європи почалася у УШ ст. і тривала наступні два століття. До християнізації долучився і Константинополь. Так, завдяки діяльності проповідників Кирила і Мефодія у IX ст. християнство поширилося серед болгар, сербів у Великомо-равській державі, а згодом і на Русі. У свою чергу, Рим поширив свій вплив на поляків, чехів, угорців, скандинавські народи.

□4 Клюнійський рух. схизма 1054 р. Церква залежала від світських володарів. Оскільки церковні посади забезпечували чималі прибутки, герцоги і графи надавали їх своїм родичам і близьким. Духовенство, за свідченнями сучасників, набагато більше уваги приділяло примноженню своїх багатств, ніж порятунку душ віруючих. У середовищі церкви було чимало невдоволених таким станом речей. Найсві-домішими серед них були ченці абатства Клюні, що розташовувалося на сході Франції. Вони здобули повагу своїм аскетизмом і прагненням змінити церковне життя. Клюнійці, зокрема, вимагали звільни-

ти церкву від підпорядкування світській владі, установити сувору дисципліну для всього духовенства — від ченців до папи римського.

Клюнійський рух, як його назвали, поступово поширювався. Деякі з клюнійських ченців ставали єпископами, абатами і почали наводити лад у церковному житті. Нарешті один із них став папою Григорієм VI!. Він розгорнув боротьбу за втілення в життя ідей клю-нійців. Упродовж 1073—1085 рр. ним були проведені реформи.

У своєму прагненні зміцнити владу папства Григорій VII зустрів протидію з боку світської влади. В історію увійшло протистояння Григорія VII та німецького імператора Генріха IV. І хоча ця тривала і виснажлива боротьба завершилася смертю папи, але реформи, здійснені Григорієм VII, заклали підвалини могутності папства в наступні століття.

Ще одна важлива подія в житті християнської церкви припала на XI ст. Суперечки між християнством Заходу і Сходу в 1054 р. призвели до розколу — схизми й поділу християнської церкви на дві гілки — католицьку (західну) та православну (східну). Приводом до розколу стало небажання візантійського патріарха підкорятися папі римському. Папа римський і константинопольський патріарх прокляли один одного.

Слово «католицька» означає всесвітня, а «православна» — істинна, справжня. Католицька і православна церкви мали певні відмінності. По-перше, у догматах віри. Православна церква не визнає вчення про головування папи і його непогрішимість, відкидає використання індульгенцій (звільнення від гріхів за плату). Православ’я визнає існування лише пекла і раю, а католицизм також проголошує існування чистилища.

По-друге, в обрядах. Католики здійснюють хрещення обливанням, а православні — зануренням у воду; миропомазання в католиків здійснює лише єпископ і тільки над дорослими. Також католики в суботу дотримуються посту. У православних церквах використовують ікони, а в католицьких — живопис.

По-третє, в управлінні церквою. Католицька церква забороняє мирянам читати Біблію. Також у католиків існує посада кардинала; із IX ст. запроваджений целібат (заборона ченцям одружуватися). У православних священики поділяються на біле (можуть одружуватися) і чорне (шлюб забороняється) духовенство.

По-четверте, у звичаях. У католиків богослужіння здійснюється лише латинською мовою, використовуються дзвоники для привертання уваги до найважливіших місць проповіді. До того ж усі місця в католицькій церкві сидячі, на відміну від православної церкви.

Запитання і завдання

1. Назвіть сім «смертних гріхів» середньовічної людини. 2. Хто належав до білого духовенства? 3. Хто і де заснував чорне духовенство? 4. Яку роль у християнізації Середньовічної Європи відіграли ірландські ченці? 5. Коли відбувся розкол християнської церкви? 6. Що таке Клюнійський рух?

7. Якими були відносини людини і Бога в Середні віки? 8. Як відбувалося становлення християнської церкви у IV—VI ст.? 9. Як відбувалася християнізація Середньовічної Європи? 10. За що виступали представники Клюній-ського руху? 11. Як відбувся розкол християнської церкви?

12. Складіть порівняльну таблицю «Католицька і православна церква» (у зошиті).

13. Проаналізуйте місце християнської церкви у середньовічному і сучасному житті європейців.

Практичне заняття «Замок. Рицарські традиції. Життя селян»

Мета: визначити основні риси життя феодалів і селян.

Завдання до практичного заняття: підготуйте повідомлення за однією із запропонованих тем:

1) Рицарські традиції. Замки.

2) Життя селян.

Запитання і завдання для роботи на практичному занятті

1. Об’єднайтеся в малі групи за темами підготовлених повідомлень й обговоріть результати, які ви отримали під час роботи.

2. Розгляньте ілюстрацію «Замок Бомаріс в Уельсі (Велика Британія)» і дайте відповіді на запитання.

1) Опишіть зовнішній вигляд середньовічного замку.

2) Якою була система укріплень замку?

3. Розгляньте ілюстрацію «Середньовічний землеробський календар». Проаналізуйте цикли селянського життя у Середні віки за малюнком. Дайте відповіді на запитання.

1) Визначте заняття, зображені на середньовічних малюнках.

2) Які знаряддя праці використовують селяни?

3) Згрупуйте ці заняття за сезонами.

4) Як природа впливала на життя селянина?

Зробіть висновок відповідно до мети роботи.

Це матеріал з підручника Всесвітня Історія 7 клас Гісем, Мартинюк