Що таке історія Середніх Віків?

Історія людства налічує багато тисяч століть. Безліч народів з’являлися і зникали за час існування нашої планети. Зараз людство все більше цікавиться своїм минулим, намагається оцінити й зрозуміти, чому воно було саме таким. Літописці давнини — історики — збирають різноманітні свідчення про людську історію, систематизують, вивчають, аналізують і розкривають перед нами картини нашого минулого. Із V ст. до н. е., коли Геродот написав першу у світі «Історію», і до сьогодення ця наука розвивалася разом із людством. Сучасні історики потребують безлічі фактів і подій, щоб зрозуміти внутрішній світ людей та мотиви їхніх вчинків. Ми пропонуємо разом із нами заглибитися в історію Середньовіччя і спробувати зрозуміти її не просто як тисячолітню епоху в історії людства, а як життя «людей у часі».

Загибель Західної Римської імперії стала трагічним фіналом історії Стародавнього світу і водночас початком нового етапу всесвітньої історії — історії Середніх віків.

Першими термін «середні віки» стали використовувати в XV— XVI ст. італійські мислителі. Цією назвою вони характеризували великий історичний відрізок часу між двома «просвіченими» епохами — античністю і Відродженням. Добу V—XV ст. вони вважали часом дикунства і варварства до того періоду, поки не стали відомими втрачені й забуті досягнення античної культури. Згодом термін «середні

віки» поширився та закріпився за періодом європейської історії від середини V до кінця XV ст., хоча й набув дещо іншого значення.

• Місце Середньовіччя в історії людства

Середні віки — велика історична епоха, однак її хронологічні межі важко чітко окреслити. Середньовіччя як доба в історії Європи охоплює приблизно тисячу років і, як правило, поділяється на три періоди:

• Раннє Середньовіччя (кінець V — X ст.) — зародження і становлення західноєвропейської християнської середньовічної цивілізації;

• Зріле (Високе) Середньовіччя (XI — перша половина XIV ст.) —

розквіт західноєвропейської християнської середньовічної цивілізації;

• Пізнє Середньовіччя (друга половина XIV — кінець XV ст.) — за вдалим висловом нідерландського історика XX ст. Йоганна Гейзінги, це «осінь Середньовіччя», або епоха відцвітання середньовічної культури, що завершує історію Середніх віків. Навіщо ми вивчаємо епоху Середньовіччя? Вона ж давно минула! Однак якщо придивитися уважніше, сучасність тісно пов’язана із Середньовіччям. У Середні віки була започаткована історія народів

і держав сучасної Європи, склалася та культурно-політична і духовна спільність, яку називають «Заходом». Проте на Сході в Середні віки також відбувалися зміни, хоча й не такі докорінні, як на Заході. Одна з них — виникнення арабо-мусульманської цивілізації.

У Середні віки склався сучасний відлік років, виникла писемність сучасних народів Європи: на основі латинського алфавіту — у Західній та Центральній Європі, на основі грецького — у Південній та Східній. Більшість сучасних держав Європи та Азії з’явилися саме в Середні віки. Тоді ж остаточно утвердилися такі світові релігії, як християнство, буддизм та іслам.

Багато традицій, законів, рис культури беруть свій початок у Середньовіччі. Ця епоха зберегла для нас частину спадщини стародавніх часів і залишила нам багато здобутків. Дотепер у містах можна побачити діючі споруди Середньовіччя, у музеях — непере-вершені витвори майстрів, а праці середньовічних авторів мають велику популярність. Люди користуються тими речами, які були винайдені в епоху Середньовіччя, — ґудзиками, окулярами, ножицями, механічним годинником, кінською збруєю тощо. І цей перелік можна продовжувати. Вивчення минулого дає змогу краще зрозуміти сучасність, а іноді й винайти щось нове. Недарма існує вислів: «Усе нове — це добре забуте старе». Якщо історія Стародавнього світу вивчає цивілізації, які розвивалися переважно в Середземноморському регіоні, то історія Середніх віків вивчає народи, які заселяли Європу та Азію.

Перед вами книга, яка розповідає про ці далекі події. Прочитайте її, пориньте у світ Середньовіччя і спробуйте скласти власне уявлення про ту епоху.

За час існування на Землі людство залишило багато «слідів» своєї діяльності. Історики старанно відшукують їх, вивчають і намагаються відтворити життя людей у минулому. Як ви вже знаєте, вчені називають ці «сліди» життєдіяльності людини історичними джерелами.

Середньовіччя віддалене від наших часів меншим відрізком часу, ніж стародавня історія, тому джерел для вивчення середньовічної епохи набагато більше. Важливе значення, зокрема, мають речові джерела. До них належать залишки матеріальної культури минулого, зокрема різноманітні будівлі, знаряддя праці, меблі, зброя, одяг тощо.

Історію також допомагають вивчати писемні джерела — літописи, документи, історичні твори-хроніки й інші писемні свідчення. Вони доповнюють те, про що можна дізнатися за речовими джерелами, і дають змогу якнайповніше відтворити картину життя середньовічної людини, її думки й погляди.

В історичних дослідженнях використовують також етнографічні джерела. Етнографія — наука, що вивчає особливості життя, побуту й господарства різних народів. Етнографічними джерелами вважаються звичаї, традиції та фольклор, що збереглися до нашого часу.

Лише поєднання інформації з усіх цих джерел дозволяє створити повну картину життя середньовічної людини та її світу.

Запитання і завдання

1. На які періоди сучасні вчені поділяють історію людства? Пригадайте характерні риси відомих вам цивілізацій Стародавнього світу. 2. Як виник термін «середні віки»? Назвіть хронологічні межі Середньовіччя. 3. Назвіть різновиди історичних джерел, за якими вивчають історію Середніх віків.

4. Чи погоджуєтеся ви з висловом: «Як із природного джерела воду отримують, так з історичного джерела знання отримують про минуле»? 5. Як ви розумієте вислів про те, що історія є «наукою про людей у часі»?

6. Складіть таблицю «Типи історичних джерел» (у зошиті).

7. Поміркуйте, чому саме зараз людство почало замислюватися над тим, із якою метою воно вивчає історію.

Це матеріал з підручника Всесвітня Історія 7 клас Гісем, Мартинюк