Зміни природи Євразії людиною. Найвідоміші об'єкти природної спадщини ЮНЕСКО в Євразії

Ви дізнаєтесь:

• які природні зони Євразії найбільше змінені людиною

• про наслідки сучасного впливу господарської діяльності людини на природу материка

• про природоохоронні заходи на території материка та об'єкти Світової природної спадщини ЮнЕСКО

Пригадайте:

• виникнення яких екологічних проблем пов'язано з господарською діяльністю населення

Зміни природних комплексів у Євразії набули величезних масштабів, адже на території материка проживає понад 3/4 населення Землі. Оскільки сільське господарство здавна було найважливішим заняттям населення, освоювалися передусім зручні для землеробства райони — рівнини й плато з теплим і вологим кліматом, долини річок. Люди вирубували ліси, розорювали землі, споруджували зрошувальні канали, і природні комплекси поступово перетворювалися на поля, сади, плантації тощо (рис. 1, 2). Найвищий ступінь зміни природних комплексів спостерігається майже в усій Європі, Східній і Південній Азії. Найменше змінена людиною природа нагір’їв Індокитаю, Тибету, Сибіру, північних районів, а також пустель і напівпустель Центральної Азії.

Порушення природних комплексів.

Найбільших змін зазнали природні ландшафти Європи. На сьогодні європейські ліси вкривають приблизно 312 млн гектарів земель, понад половина з них — це ліси штучного плантаційного походження. Процес скорочення площ європейських лісів триває. Існує реальна загроза, що великі масиви незайманої європейської тайги будуть знищені вже найближчими десятиліттями. У хвойних лісах Півночі мешкали бурі ведмеді, росомахи, рисі, які тепер залишилися тільки на територіях, що охороняються. На диких кабанів, козуль, зубрів, оленів посилено полювали протягом століть. Неодноразово на межі повного винищення опинялися зубри.

У зв’язку з вирубуванням лісів і розширенням площ посівів змінилися умови життя багатьох тварин. У райони колишніх лісових просторів стали проникати степові тварини, переважно дрібні гризуни, які завдають шкоди посівам.

Через осушення боліт і забруднення водойм скоротилася кількість водоплавних птахів.

В Азії також існує проблема збезлісіння, незважаючи на те що ліси займають тут величезні простори. Мусонні ліси, які колись вкривали рівнини й гори, збереглися лише окремими острівцями. Вторгнення людини у вологі екваторіальні ліси донедавна обмежувалося узбережжями морів і долинами річок. Проте зараз їхня територія освоюється швидкими темпами: в Індонезії вирубується 1,5 млн гектарів лісу на рік, тобто 2 % від загальної площі лісів цієї країни, у Таїланді — 5 %, на Філіппінах — 7 %, у Малайзії — 8 %. За таких темпів вирубування вчені прогнозують зникнення лісів протягом найближчих 50 років.

Не уникли змін й інші природні комплекси. Розорано близько 90 % степових просторів. Негативним прикладом хижацького використання територій із сухим кліматом стала поява антропогенних пустель, тобто таких, що виникли внаслідок людської діяльності. Це Аралкум у Центральній Азії, східна окраїна пустелі Тхар в Індії, що поширюється на сусідні райони зі швидкістю 800 м на рік, тощо.

Господарська діяльність активно насувається й на північні райони материка — лісотундру та тундру. Освоєння потужних родовищ нафти й природного газу, руд кольорових металів потребує застосування важкої техніки, яка продавлює тонкий шар ґрунту до мерзлоти. Це призводить до потрапляння повітря до мерзлих порід та їх активного танення. Тундру спотворюють сліди гусеничних тракторів, які не заростають десятиліттями.

Таким чином, посилення впливу господарської діяльності людей на природу материка спричинило виникнення низки несприятливих явищ: засолення, заболочування, прискорену ерозію ґрунтів, обміління річок, замулювання водоймищ, забруднення природного середовища відходами сільськогосподарського й промислового виробництва, різке скорочення й навіть зникнення багатьох видів тварин і рослин.

найвідоміші об'єкти природної спадщини ЮнЕСКо.

Величезні розміри Євразії, різноманітність природних умов дозволяють створювати тут безліч заповідних територій — заповідників, національних парків, заказників тощо. Лише такі заходи можуть зберегти зникаючі види тварин і рослин, пам’ятки природи. Наприклад, у Бадхизькому заповіднику в Туркменистані охороняються кулани, у заповіднику Читауен у Непалі — носороги.

Багато заповідників та національних парків Євразії віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО. Найвідомішими серед них є найстаріший національний парк Індії Казіранга, де під охороною перебувають слони та однорогі носороги, бенгальські тигри, леопарди, буйволи, рідкісні птахи і плазуни, національний парк Комодо в Індонезії, де поширена єдина у світі популяція гігантських ящірок — «драконів Комодо», національний парк Біловезька Пуща, де охороняються зубри, національний парк Плитвицькі озера в Хорватії (рис. 3), національний парк «Три паралельні річки» в Китаї (рис. 4).

^1 Головне

• Природні комплекси Євразії істотно змінені господарською діяльністю людей. Нераціональне використання природних багатств призвело до їхнього виснаження, загострення екологічних проблем.

• Із метою збереження природних комплексів на території Євразії створені численні національні парки й заповідники. Багато з них віднесено до Світової природної спадщини ЮНЕСКО.