Загальна характеристика клімату Північної Америки. Кліматичні пояси та типи клімату Північної Америки

Ви дізнаєтесь:

• про причини, що обумовлюють формування різноманітних типів клімату на території Північної Америки

• про особливості складу та розміщення кліматичних поясів на материку

Пригадайте:

• основні чинники кліматотворення

• особливості географічного положення та рельєфу Північної Америки

Північна частина Північної Америки вкрита вічними снігами Арктики, а південна — оточена теплими тропічними водами океанів. Берегова лінія та форми земної поверхні материка відрізняються складністю. Такі особливості географічного положення та рельєфу спричиняють формування в Північній Америці майже всіх відомих на Землі типів клімату. На континенті представлені всі кліматичні пояси Північної півкулі, крім екваторіального.

Загальні риси клімату.

Надзвичайна різноманітність кліматичних умов Північної Америки зумовлюється насамперед значною протяжністю материка з півночі на південь. У південні райони протягом року надхо-дить велика кількість сонячного тепла (близько 180 ккал на 1 см²), а в північні — значно менша (до 80 ккал на 1 см²). Це обумовлює нерівномірний розподіл температурних показників (рис. 1).

Влітку майже на всьому материку (крім деяких островів Канадського Арктичного архіпелагу та Гренландії) встановлюються додатні температури повітря: від +1...+5 °С на півночі до +30 °С на півдні.

Взимку ізотерма 0 °С на рівнинах проходить поблизу 40-ї паралелі, на західному узбережжі вона має майже меридіональне простягання далеко на північ до берегів Аляски. Найнижчі температури спостерігаються на північний захід від Гудзонової затоки (до -50 °С) та на льодовому щиті Гренландії (до -70 °С).

Завдяки географічному положенню територія Північної Америки перебуває під впливом арктичних, помірних і тропічних повітряних мас.

У результаті нерівномірного прогрівання утворюються активні рухи повітряних мас із півночі на південь та у зворотному напрямку. Глибоко вдаючись у суходіл, холодна Гудзонова затока й тепла Мексиканська підсилюють обмін між різними повітряними масами, що приводить до частої зміни погодних умов. Значна різниця в температурі та атмосферному тиску між повітряними масами створює умови для формування сильних вітрів — ураганів.

Гірські масиви Кордильєр та Аппалачів, що розташовані суб-меридіонально, створюють ефект «аеродинамічної труби», якою проносяться руйнівні смерчі — торнадо (рис. 2).

Розподіл опадів територією материка визначається пануючими повітряними масами. Головна роль у зволоженні материка належить Атлантичному океану.

Повітряні маси з Атлантики проникають аж до східних схилів Скелястих гір. Просуваючись у глиб материка, вони поступово втрачають вологу. На Приатлантичній низовині випадає 1200—1300 мм, на Центральних рівнинах — 700—800 мм, на Великих рівнинах — менш ніж 400 мм опадів на рік. Південно-східна частина материка перебуває під впливом вологих пасатів з Атлантичного океану. Найменша кількість опадів — до 100 мм — характерна для улоговин високогірних плато Кордильєр.

У помірних широтах переважає західне перенесення вологих повітряних мас із Тихого океану. Однак гірська система Кордильєр перешкоджає їхньому просуванню в глиб материка. Тому основна частина опадів випадає на узбережжі та західних схилах гір — понад 2000 мм на рік.

Кліматичні пояси та типи клімату.

Північна Америка розташована в арктичному, субарктичному, помірному, субтропічному, тропічному та субекваторіальному поясах. Північне узбережжя материка, Канадський Арктичний архіпелаг і майже весь острів Гренландія лежать в арктичному кліматичному поясі (рис. 3а). Зима тут сувора, літо холодне. Середня температура січня становить -35...-40 °С, влітку зберігаються від’ємні або близькі до 0 °С показники. Протягом усього року переважає хмарність, тумани, часті снігові бурі. Зимова полярна ніч триває до п’яти місяців. Більша частина поясу вкрита льодовиками.

Субарктичний пояс (рис. 3б) поширюється майже на всю Аляску, північну частину материка з узбережжям Гудзонової затоки та північну частину півострова Лабрадор. Зима тут морозна, але на берегах Тихого й Атлантичного океанів менш сувора, ніж у внутрішніх районах, через пом’якшуючий вплив океанів. Літо помірно прохолодне. Кількість опадів невелика, сніговий покрив малопотужний, поширена вічна мерзлота.

Помірний пояс займає велику територію приблизно між 40° і 60° пн. ш., відхиляючись на західному узбережжі до півночі. У межах поясу спостерігаються значні кліматичні розбіжності, що пов’язано з особливостями поверхні. У помірному поясі виділяють кілька кліматичних областей: область морського клімату на західному узбережжі (рис. 3в), область континентального клімату у внутрішніх міжгірних улоговинах Кордильєр, область помірно континентального клімату в центральній частині й область мусонного клімату на сході. Для всього помірного поясу характерна зміна клімату за сезонами.

Південна частина материка приблизно між 30° і 40° пн. ш. лежить у субтропічному кліматичному поясі. Тут, як і в помірному поясі, простежуються помітні кліматичні розбіжності. На західному узбережжі Тихого океану клімат субтропічний середземноморський із теплою вологою зимою й сухим прохолодним літом (рис. 3г). У внутрішніх областях субтропічного поясу формується континентальний клімат, у південно-східній частині поясу, яка включає північ півострова Флорида та атлантичне узбережжя, клімат мусонний.

Вузька частина материка між 13° і 30° пн. ш. й острови Карибського моря лежать у тропічному кліматичному поясі. Тут цілий рік спе-котно. На східному узбережжі й островах випадає багато опадів, принесених з Атлантичного океану, формується тропічний вологий клімат (рис. 3д). На заході клімат пустельний, без опадів, близький за показниками до клімату західної частини Сахари (рис. 3е).

Крайній південь Північної Америки лежить у субекваторіальному кліматичному поясі.

Рис. 4. У гігантській міжгірній улоговині Кордильєр у західній частині субтропічного поясу розташована пустеля Долина Смерті. Свою невтішну назву вона дістала в минулому столітті, за часів «золотої лихоманки». Золотошукачі, які кинулися сюди в пошуках коштовного металу, довго не могли вийти з долини та проблукали там цілий місяць. Не всім пощастило вирватися з полону пустелі — деякі з них загинули від голоду й зневоднювання.

Головне

Значна протяжність материка з півночі на південь, порізаність берегової лінії, неоднорідність форм рельєфу, вплив океанічних течій визначають велику різноманітність його кліматичних умов.

• Розподіл температур та опадів територією Північної Америки має закономірні зміни у двох напрямках: температур — із півдня на північ, опадів — із заходу на схід.

• У Північній Америці представлені всі типи клімату, крім екваторіального. Переважна частина материка розташована в помірному кліматичному поясі. Значні площі на півночі займають холодні пояси — субарктичний та арктичний.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Якими чинниками визначається різноманітність кліматичних умов Північної Америки? 2. Які типи циркуляції атмосфери найбільше впливають на формування клімату Північної Америки? 3. Який вплив на циркуляцію повітряних мас мають великі форми рельєфу? 4. Як морські течії впливають на клімат прибережних районів Північної Америки? 5. Які стихійні погодні явища характерні для Північної Америки? 6. Які райони материка мають найбільш сприятливі кліматичні умови для життя та діяльності населення? Із кліматом якої частини материка схожий клімат вашої місцевості?

Поміркуйте

Поясніть причини формування берегових пустель на півострові Каліфорнія. На яких материках утворилися пустелі за аналогічних умов?

Це матеріал з підручника Географія 7 клас Довгань, Стадник