Народна Освіта » Технології ( Трудове навчання ) » Засоби художнього конструювання Основні принципи дизайну

НАРОДНА ОСВІТА

Засоби художнього конструювання Основні принципи дизайну

Художнє (дизайнерське) конструювання як метод проектування предметного середовища передбачає висунення нової ідеї, розробку та втілення її в гармонійному. стилістично виразному оформленні предмета. Кожному з нас варто оволодіти загальними поняттями про художнє конструювання, щоб будувати своє життя за законами краси. Тому важливо не тільки знати теоретичні принципи дизайну, а й уміти виготовляти вироби, облаштовувати предметне середовище за його законами.

На чому ґрунтується дизайнерське проектування? В основі художньо-конструкторської,діяльності лежить композиція.

Види композиції, засоби і прийоми

Композиція (від лат. атро.чШо) - складання, об’єднання та гармонійне поєднання частин у єдине ціле і загальне. Композиція в образотворчому мистецтві, архітектурі та дизайні - це розташування предметів, фігур, колірних плям за певними законами. Саме композиція надає творові цілісність, підпорядковує його елементи один одному, «тримає» простір, організує його. Композицією називають і сам твір, тобто кінцевий результат діяльності художника.

У художньому конструюванні існують три види композиції: фронтальна, об’ємна, глибинно-просторова.

Будь-яка композиція створюється за допомогою певних засобів та прийомів. Усі вони відіграють важливу роль у розробці конструктивних ідей та посиленні пластичної й емоційної виразності композиції виробу.

Пригадай.

Що таке дизайн?

Які особливості ук раїнського націо нального дизайну? У чому полягає ро бота дизайнера?

 

ВИДИ КОМПОЗИЦІЇ

Фронтальна - композиція, розташована в одній площині.

Об'ємна - тривимірна (має довжину, ширину, висоту), сприймається з усіх сторін.

Глибинно-просторова - композиція, що передає глибину простору.

 

Симетрія

Асиметрія

Рівномірне розміщення елементів ГІО осі, що ділить простір на рівні частини. У симетричній композиції розташування елементів відносно осі має бути однакове.

Нерівномірне розміщення елементів при збереженні загальної рівноваги. В асиметричній композиції розташування об’єктів може бути найрізноманітнішим.

Статика

Динаміка

Створює враження нерухомості, рівноваги. спокою. Щоб передати статику в композиції, використовують вертикальні й горизонтальні лінії.

Композиція, яка створює враження руху і внутрішньої динаміки. Щоб передати їх у композиції, використовують діагоналі.

Ритм

Метр

Рівномірне чергування елементів у відповідній послідовності: повторення, що змінюється. Елемен ти композиції завжди розташовуються в певному ритмі (упорядкованому або хаотичному).

Метр передбачає повторення без змін, коли розміри елементів і розміри відстані між ними однакові.

 

Засоби виразності композиції: контрасти, нюанси та пропорції.

 

Контраст - протиставлення в композиції, переважно у співвідношенні протилежних пар (за кольором, фактурою, формою, розміром та і 11.).

 

Який вид контрасту зображений на малюнку?

 

Нюанс - тонка різниця, ледь помітний перехід. Розрізняють нюанси за формою, розміром, кольором, фактурою тощо. На малюнку зображений нюанс за кольором (кольори з однієї колірної гами) і за формою (використовується кругла і округла форми).

 

 

Найбільш вдало контрасти та нюанси проявляються у фактурах, протиставлені один одному: дзеркало на тлі матової стіни, гладка оббивка дивана у поєднанні з хутряним покривалом, візерунок на однотонному тлі, використання більш насиченого кольору в малій кількості.

Пропорції - гармонійне співвідношення частин форми між собою і з цілим. Від вдало знайденого співвідношення конструктивних частин виробу значною мірою залежить його композиційна цілісність.

 

Чому людському оку приємні певні пропорції? У чому секрет досконалості шедеврів архітектури? Це питання досліджували римський архітектор Віт-рувій, художники доби Відродження Леонардо да Вінчі, Альбрехт Дюрер та багато інших. Було з'ясовано, що існує багато різних математичних співвідношень, покладених в основу пропорцій неперевер-шених пам'яток мистецтва. Одне з них - золотий перетин.

 

 

Золотий перетин - такий пропорційний поділ відрізка на нерівні частини, при якому цілий відрізок так відноситься до більшого відрізка, як більший відрізок відноситься до меншого; або іншими словами: менший відрізок так відноситься до більшого, як більший до цілого: а : Ь = Ь : сабо с:Ь = Ь:а.

 

Кольори та їх поєднання

Іноді ми сприймаємо предмет як кольорову пляму, а вже потім як об'єм. Кожен із нас має прихильність до певних кольорів, улюблену кольорову гаму. Однак у більшості людей сприйняття кольорів подібне, оскільки кольори мають об’єктивні якості; їх потрібно знати для створення гармонійного предметного середовища.

Колір у композиції

Колір — це властивість тіл викликати те чи інше зорове відчуття відповідно до спектрального складу відбитого або випромінюваного ними світла.

Кольори є хроматичні й ахроматичні.

Ахроматичний - безколірний (від грецьк. а - заперечення і хрсор« - колір). Це білий, сірий і чорний кольори.

Ахроматичні кольори

Вони характеризуються лише світлого«), яка визначається кількістю відбитого від поверхні світла. Найменшу світлоту має чорний, а найбільшу - білий колір. Між найяскравішими - білими і найтемнішими - чорними поверхнями є безліч відтінків сірого кольору: світло-сірі, темно-сірі.

Зміна кольору за світлотою

Хроматичні кольори - це ті кольори і їх відтінки, які ми розрізняємо в спектрі (червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий).

Хроматичні кольори

Кольори умовно поділяють на теплі (червоний, жовтогарячий, жовтий) і холодні (блакитний, синій, фіолетовий), а також на легкі та важкі.

Легкі кольори - прозорі, холодні, світлі, асоціюються з небом та простором.

Важкі кольори - темні, насичені, густі, до таких відносять: чорний, темно-сірий, фіолетовий, темно-червоний.

Кожний колір має кількісно вимірювані фізичні характеристики (спектральний склад, яскравість).

Яскравість. Однаково насичені відтінки, що належать до одного й того ж кольору спектра, можуть відрізнятися один від одного ступенем яскравості. Будь-який колір при максимальному зниженні яскравості стає чорним. Зверни увагу, що яскравість, як і інші кольорові характеристики реального забарвлення об'єкта, залежать від суб’єктивних причин, зумовлених психологією сприйняття. Так, наприклад, синій колір у сусідстві з жовтим здається яскравішим.

Насиченість. Два відтінки одного тону можуть розрізнятися ступенем насиченості. Наприклад, при зменшенні насиченості синій колір наближається до сірого.

Ясність (світлота). Ступінь близькості кольору до білого називають ясністю (або аппиютою).

Кольоровий тон. Будь-який хроматичний колір може бути віднесений до певного спектрального кольору. Відтінки, що мають одне й те саме положення у спектрі (але розрізняються, приміром, насиченістю і яскравістю), належать до одного й того ж тону. При зміні тону, наприклад, синього кольору в зеленому напрямку спектра він змінюється на блакитний, у зворотному - па фіолетовий.

Локальний колір - це колір, який не зазнав змін під впливом світла. Локальним кольором часто користуються в декоративно-прикладному мистецтві. Це чистий колір, а не відтінок якого-небудь кольору.

Змішування кольорів

У дизайні широко використовують змішування локальних (чистих) кольорів. Основні чинники змішування кольорів сформульовані у вигляді трьох законів.

1-й закон: для кожного хроматичного кольору можна знайти інший хроматичний колір, який у результаті змішування в певній пропорції з першим дає ахроматичний колір (сірий). Така пара хроматичних кольорів називається додатковими кольорами. Наприклад: до червоних кольорів такими кольорами

будуть блакитно-зелені; до помаранчевих - блакитні; до жовтих - сипі; до зелених - пурпурові; до жовто-зелених - фіолетові.

2- й закон; змішування двох не додаткових кольорів різних хроматичних кольорових тонів завжди дає новий тон, який лежить у кольоровому колі між кольоровими тонами змішуваних кольорів. Наприклад: змішуючи червоний і жовтий кольори отримаємо оранжевий колір, змішуючи червоний і синій - фіолетовий або пурпуровий. З другого закону випливає, що із будь-яких трьох кольорів (наприклад, червоний, зелений, синій) розміщених на кольоровому крузі приблизно на однаковій відстані один від одного, можна одержати, змішуючи у визначених пропорціях, усі можливі кольорові тони.

3- й закон: результат змішування залежить від змішуваних кольорів, а не від спектрального складу світлових потоків, які викликають ці кольори. Завжди можна замінити спектральний оранжевий сумішшю червоного з жовтим і колір суміші від цього не зміниться.

У дизайні інтер’єру враховують особливості психофізіологічною сплину кольору на людину. Раціональне використання кольору сприяє кращій організації праці та відпочинку людини, зменшує втомлюваність, знижує травматизм, підвищує працездатність.

Червоний колір - збуджує, додає енергії. Стимулює роботу мозку, м’язову напругу, підвищує тиск крові та ритм дихання. Сильно впливає на настрій людей.

Жовтогарячий - яскравий, викликає радість, може і заспокоювати, і подразнювати. Сприяє покращенню травлення, прискоренню руху крові.

Жовтий - стимулює зір, мозок, створює веселий настрій, заспокоює нервове збудження.

Зелений - колір природи, спокою, свіжості, рівноваги. Заспокоює нервову систему, сприяє зниженню тиску крові, гармонізує життєву енергію.

Блакитний — створює відчуття легкості, свіжості. Виливає так само, як і зелений колір, полегшує хворобливий стан.

 

Йоганнес Іттен (1888-1967) - швейцарський художник, викладач «Баухауза» (Вищої школи будівництва, Німеччина) - пов'язував ставлення до кольорів із психічним станом людини. На основі вивчення того, яким кольорам віддають перевагу його учні, він навіть зміг передбачити їхні майбутні професії. Книга Іттена «Мистецтво кольору» і сьогодні е настільною для художників, дизайнерів, стилістів - усіх, чия діяльність пов'язана з використанням різних колірних поєднань.

 

Фіолетовий - має позитивний вплив на серце і легені. Колір задуми.

 

Пригадайте, які чинники визначають форму предмета. Які конструкційні матеріали використовують для виготовлення виробів інтер'єр-ного призначення?

 

Коричневий - створює враження тепла, спокійний настрій, упевненість.

Сірий - холодний, діловий, навіює апатію та смуток.

Білий - легкий, холодний, благородний. Символ чистоти.

Чорний - у великій кількості важкий, різко знижує настрій; у невеликій кількості - красивий, гарно поєднується із яскравими кольорами.

У кожного з нас є свій улюблений колір. Але не завжди варто цим керуватися в доборі та поєднанні кольорів. Адже саме гармонізація кольорів визначає красу виробу. Тому в процесі художнього конструювання слід користуватися відповідними закономірностями в гармонізації кольорів. Не варто змішувати червоний і зелений, синій і оранжевий, фіолетовий і жовтий кольори. Проте поєднання цих пар кольорів створює найбільшу колірну контрастність, посилює взаємну яскравість, яка надає композиції динамічності.

Знаючи об’єктивні закономірності сприйняття кольорів, закони та принципи композиції, можна створити цілісний довершений виріб, а загалом - гармонійне предметне середовище.

Основні принципи дизайну

Для того, щоб створені тобою вироби були естетично досконалі, приваблювали своєю ({юрмою і вишуканістю, відповідали стилеві інтер’єру, ознайомимося з найважливішими принципами дизайну. Якщо порушується один із принципів - порушується гармонія (узгодженість частин зображення, форм, ліній і колірних плям). Існують такі принципи дизайну: відповідність змісту, цілісність, єдність змісту та форми.

і. Принцип відповідності змісту: зовнішній вигляд виробу, його форма, колір, вибір матеріалу залежать від його функціонального призначення (декоративне, ужиткове чи декоративно-ужиткове).

До декоративних виробів належать ті, які виконують роль прикрас та оздобленая: настінні панно, декоративні тарілки тощо.

До ужиткових належать вироби, призначені для виконання певної роботи і головними ознаками яких є зручність у використанні. Таких виробів багато навколо нас: ножиці, голка, різак та інші.

Якщо ужиткові вироби мають оздоблення, то вважається, що вони за призначенням декоративно-ужиткові. Предметами декоративно-ужиткового мистецтва можуть бути меблі, одяг, посуд, іграшки, прикраси тощо; за технікою виконання - різьблення, ткацтво, вишивка, розпис; за матеріалом - дерево, кераміка, текстиль, камінь, лоза, метали, пластмаси, скло, порцеляна, папір та ін. Настрій інтер'єру створюють деталі: килими, фіранки, картини і фото в цікавих рамках, статуетки, світильники, декоративні подушки, годинник, ляльки - кожна річ має бути ексклюзивною (неповторною), мати своє обличчя.

Названі характеристики будь-якого предмета інтер’єру насамперед повинні відповідати його змісту. Під змістом предмета розуміють сукупність ознак, які визначають, виокремлюють його серед інших.

2. Принцип цілісності: об'єднання елементів, частин в єдине ціле. Завдяки дотриманню цього закону об’єкт сприймається як неподільна цілісність, а не як сума розрізнених частин. Тобто головними ознаками цілісності є неподільність, взаємозв'язок і узгодженість усіх елементів композиції. Цілісний твір це закінчений твір, у ньому не хочеться нічого додати чи прибрати. Взаємозв’язок і узгодженість забезпечуються тоді, коли основній формі (основному кольору)

 

відповідають частини й елементи композиції, коли деталі предмета подібні й подібність поєднує їх. Якщо предмет складається з кількох частин, то кожна з них повинна мати ознаки цілого. Принцип цілісності композиції є дотриманим, якщо, охоплюючи поглядом зображення, сприймаєш його як єдине ціле, й воно не розпадається на окремі частини. На малюнках це чітко видно: у першому — композиція цілісна, закінчена; у другому - подрібнена, елементи розрізнені.

3. Принцип єдності форми і змісту - найбільш складніший і відповідальний у художньому конструюванні виробів предметного середовища. Під ((юрмою предмета розуміють взаємне розташування контурів предмета, а також точок на лінії. Форму має будь-який предмет: об’ємний чи плоский, природний чи штучний. Коли людина цілеспрямовано створює форму, йдеться про дизайн-форму. З розвитком науки, техніки, мистецтва, появою нових матеріалів і конструкцій, зміною соціально-економічних і побутових умов відбуваються зміни форм і зразків інтер'єріюго призначення. Провідну роль відіграє зміст. Він зумовлює трансформацію форми. Але й форма впливає на вміст: вона може сприяти розвитку або гальмувати його. Отже, принцип єдності змісту та форми визначає залежність форми від змісту.

Форма залежить також від стилю інтер'єру, який диктує свої правила утворення форми та особливості оздоблення. Форми предметів, що використовуються в сучасних стилях інтер’єру, прості й лаконічні, мають свою особливу естетику та чітко виражений зміст. Отже, тільки за умови єдності форми і змісту виробу предметного середовища можна говорити про його образність.

Основні правила дизайну

Дизайнери в процесі створення гармонійного предметного середовища, незалежно від його призначення, керуються такими основними правилами дизайну: функціональність; естетичність; економічність.

Функціональність. Проектуючи будь-який виріб, насамперед треба враховувати, які функції він буде виконувати в предметному середовищі, а також те, наскільки форма виробу за своїми характеристиками та стильовим спрямуванням відповідає іншим елементам цього середовища.

Таким чином, функціональність - це зручність, раціональність, відповідність призначенню та досконалість, які досягаються мінімальними засобами.

Функціональний зміст виробу передбачає виконання вимог:

• повне вирішення суто ужиткових завдань, коли форма стає не тільки зручною, комфортною, а й максимально корисною для людини, тобто раціональною;

• ефективна, конструктивна розробка форми, досягнення її міцності за максимально високого рівня технологічного виконання й точності розрахунку конструкцій;

• ергономічність - це сукупність властивостей, які характеризують пристосованість конструкції виробу до взаємодії з людиною (користувачем) з урахуванням її фізіологічних особливостей.

Естетичність. Сучасний інтер'єр приміщення повинен не тільки відповідати своїм функціям, а й бути естетичним, викликати позитивне сприйняття, естетичне задоволення.

Естетика приміщення - це чуттєве сприйняття образу, яке формується завдяки гармонізації матеріалів, кольорів, форм, ритму та пропорцій і передбачає відповідність обраного стилю призначенню приміщення. Відповідно до стилю добираються декор і аксесуари. Не слід забувати, що перенасиченість предметного середовища елементами декору може призвести до протилежного ефекту.

Зовнішній вигляд виробу, його естетичні якості досить часто пов'язують із декоративним оформленням. Але будь-які додаткові художні прикраси збільшують його вартість. До того ж, в історії дизайну відомо багато прикладів, коли за химерним декором та нарочитими формами предмета важко було зрозуміти його конструкцію та функціональне призначення.

Вирішення естетичних завдань можливе й без декорування, а за рахунок досконалої форми виробу, краси його конструкції в цілому та окремих частин і деталей.

Економічність. Не менш важливим аспектом дизайнерських розробок є економічний, який передбачає доцільність, економію матеріальних і фінансових витрат, часу па створення виробу (за принципом «мінімум витрат - максимум ефекту»-).

Економія матеріальних ресурсів дає змог)«’ з тієї самої кількості сировини й матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових витрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві. Серед джерел та шляхів економії матеріальних ресурсів найбільшої уваги заслуговують комплексна переробка сировини та використання вторинних матеріальних ресурсів.

Чи буде задовольняти наші естетичні потреби виріб, досконалий тільки функціонально та технологічно?

Практична робота

СТВОРЕННЯ ЕСКІЗУ МОДЕЛІ ВИРОБУ

ЗА ДОПОМОГОЮ ЗАСОБІВ ХУДОЖНЬОГО КОНСТРУЮВАННЯ

Матеріали та інструменти: підручник, зошит, комп’ютер, олівці, фарби, пензлики.

Послідовність виконання роботи

1. Організуй своє робоче місце.

2. Обери об’єкт дизайну предметного середовища (ваза, підставка під квіткові вазони, поличка, рамка тощо).

3. Користуючись інформаційними джерелами, ознайомся зі зразками виробу.

4. Охарактеризуй виріб за призначенням, конструкційним матеріалом, декоративністю.

5. Визнач ознаки композиції (симетрія чи асиметрія, ритм чи метр, динамічність чи статичність, контраст чи нюанс).

6. Зміни симетрію па асиметрію або спробуй застосувати повтори, контраст чи, навпаки, нюанс.

7. Зарисуй виріб, застосовуючи основні принципи дизайну.

8. Проведи оцінювання власної роботи.

9. Прибери робоче місце.

10. Роботу виконуй, дотримуючись правил безпечної праці.

Запитання та завдання для повторення

1. ІДо таке композиція?

2. Які є види композиції в дизайні предметного середовища?

3. Охарактеризуй поняття симетрія, асиметрія, ритм, контраст, нюанс, пропорції як найбільш характерні композиційні закономірності.

4. Яка роль кольору в композиції та його психофізіологічний вплив па людину?

5. Які ти знаєш основні принципи та правила дизайну?

6. Знайди відповідність між виробом та його функціональним призначенням:

7. Склади контрастну композицію із геометричних фігур па поєднання більших і менших об’ємів, кольорових чи тонових протилежних характеристик (біле чорне, червоне - жовте, жовте - зелене). Геометричні фігури можуть бути одного типу: лише трикутники, лише кола чи прямокутники і т. д., або різних типів. Вони можуть бути введені в композицію для виявлення контрасту.

8. Виконай вправи з використання композиційних закономірностей.

1) Статика і динаміка. За допомогою 4 5 геометричних фігур створи: а) статичну композицію; б) динамічну композицію.

2) Симетрія і асиметрія. За допомогою геометричних фігур створи: а) симетричну композицію; б) асиметричну композицію.

3) Ритм. За допомогою геометричних фігур передай ритм у композиції.

4) Контраст. Із геометричних фігур створи композицію і передай: а) колірний контраст; б) контраст фактур.

Творче завдання

Використовуючи вивчені тобою композиційні закономірності, створи композицію з фоторамок для оформлення інтер’єру.

 

Це матеріал з підручника Трудове навчання 8 клас Терещук

 

Автор: vlad2017 от 5-01-2017, 12:23, Переглядів: 25192