Гума
Гуму одержують у процесі переробки натурального і синтетичного каучуків. Натуральний каучук одержують із соку каучукових рослин (гваюли, кок-сагизу та ін.).
Розвиток хімічних технологій у XX столітті дав змогу одержувати синтетичний каучук. Вихідними компонентами для одержання синтетичного каучуку слугують: етиловий спирт, ацетилен, бутан, етилен, бензол, ізобутилен тощо.
Натуральний або синтетичний каучук є основою гуми. Іншими компонентами гумових сумішей є:
• вулканізуючі речовини, які надають гумі необхідну твердість, міцність, пружність тощо. Серед вулканізуючих речовин - сірка, перекиси марганцю, свинцю, бензолу;
• прискорювачі вулканізації: оксиди магнію, цинку тощо;
• наповнювачі - речовини, які зменшують витрати каучуку й надають гумі необхідних фізико-механічних властивостей. Наповнювачі бувають порошкоподібні (сажа, оксиди кремнію чи титану, крейда, тальк, каолін і ін.) і тканинні (корд, бельтинг, рукавні тканини);
• пластифікатори, які підвищують пластичність і морозостійкість гуми (стеаринова та олеїнова кислоти);
• протистарителі, які запобігають окисленню каучуку (вазелін, віск, парафін);
• барвники (охра, ультрамарин).
Гума це має ^■
дуже цінні специфічні властивості, а саме: високу еластичність і пружність, здатність багатократно згинатися, опиратися стиранню і поглинати вібрації; вона гідро- і газонепроникна, стійка проти дії рідкого палива і масел, має високі діелектричні властивості.
Завдяки цьому гума широко використовується для виготовлення найрізноманітніших виробів: шин для автомашин, мотоциклів, велосипедів, літаків; рукавів для подавання різних рідин і газів; приводних пасів і транспортерних стрічок; ущільнюючих елементів (сальників, прокладок, манжет); амортизаторів, підшипників, електроізоляції, водоплавних засобів, будівельних конструкцій і багато інших (рис. 51).
Процес виготовлення виробів із
гуми складається з приготування сирої гумової суміші, одержання з неї напівфабрикатів або готових виробів і їх вулканізації.
Для отримання суміші каучук розрізають на шматки і для підвищення пластичності пропускають через нагріті до +40 - +50 °С вальці. Потім у спеціальних змішувачах або на вальцях змішують із порошкоподібними компонентами (наповнювачем, вулканізуючими речови*
нами, прискорювачами вулканізації) і одержують однорідну пластичну і малопружну масу - сиру гуму. Вона легко формується, розчиняється в органічних розчинниках, при нагріванні стає клейкою.
На рис. 52 показана схема виробництва гуми.
Основні види гуми. Розрізняють гуму загального і спеціального призначення.
Вироби з гуми загального призначення можуть працювати у середовищі води, слабких розчинів кислот і лугів, на повітрі в інтервалі температур від -50 до +130 °С. Гуму загального призначення використовують для виготовлення шин, пасів, рукавів, транспортерних стрічок, ізоляції кабелів і різних виробів.
Гуми спеціального призначення поділяються на маслобензостійкі, теплостійкі, морозостійкі, світлоозоностійкі, електроізоляційні, стійкі до газів і рідин. Окрім того, до гум спеціального призначення відноситься армована гума. У процесі пресування і вулканізації такої гуми до гумової суміші додають металеві прокладки-сітки, спіралі - з метою підвищення міцності і гнучкості. Така гума йде на виготовлення автомобільних шин, приводних пасів, стрічок транспортерів тощо.
ЗАПИТАННЯ
1. Як і з чого одержують гуму?
2. Які компоненти входять до гумових сумішей?
3. Охарактеризуйте властивості гуми.
4. Які основні види гуми ви знаєте?
Це матеріал з підручника Трудове навчання 8 клас Мадзигон
Автор: vlad2017 от 3-01-2017, 20:39, Переглядів: 2710