Інструменти та пристосування для рубання листового металу. Будова зубила та вибір кута його загострення

Ви дізнаєтесь

Рубанням називається слюсарна операція, під час якої за допомогою ріжучого інструмента (зубила) та ударного інструмента (слюсарного молотка) заготовка рубається на частини або від неї відокремлюються зайві елементи. Зазвичай заготовку перед рубанням закріплюють у лещатах. Заготовки великого розміру рубають на плиті або на ковадлі.

Під час виконання операції рубання найбільшу увагу слід звернути на надійність кріплення бойка на ручці та вибір молотка з достатньою для виконання цієї операції вагою.

Слюсарний молоток — інструмент для ударних робіт — виготовляють двох тинів: молотки з квадратним та круглим бойком (мал. 102, а, б).

Усі молотки виготовляють зі сталі марок 50 і 40Х або інструментальної вуглецевої сталі марок У7 і У8. У середній частині молотка міститься отвір овальної форми, що слугує для його закріплення на руків’ї. Бойок молотка та його носок (сторона молотка з клиноподібною формою) загартовуються до твердості, дещо меншої за твердість зубила. Руків’я молотка повинно бути виготовлене з твердих порід деревини. Клин, яким розклинюється руків’я після насадження молотка, може бути дерев’яним (вбивається у заздалегідь зроблений пропил на клею) або металевим з насічками, які протидіють випаданню клина (мал. 102, в).

Правильно насадженим вважається молоток, у якого вісь руків’я становить прямий кут з віссю молотка (мал. 102, а).

Також у процесі виконання слюсарної операції рубання листового металу можуть бути використані слюсарні лещата (рубання у губках лещат) і плита, а за умови малих розмірів оброблюваної деталі — ковадло (рубання на горизонтальній площині) (мал. 103, а-в). Плита може бути конструктивно виготовлена або як частина слюсарного верстака і розміщена над однією з його опорних ніжок, або із сортового прокату товщиною 25-30 мм і встановлюватися на поверхні верстака (ближче до ніжок) у разі виконання операції рубання. Не можна виконувати операцію рубання безпосередньо на поверхні слюсарного верстака: кришка верстака вкрита металевим листом, який прогинається під ударами і робить неможливим виконання операції рубання.

Якщо заготовка, що буде оброблятись з використанням операції рубання, має великий розмір, краще скористатися плитою або ковадлом як окремим пристроєм (мал. 104).

У 6-му класі ви вивчали, що тонколистовий метал можна різати за допомогою ручних ножиць (товщина до 1 мм для чорних

металів) і ручних важільних ножиць (товщина металу до 2 мм) по прямій лінії.

Розгляньте кресленик деталі (мал. 105). Він дає інформацію про товщину матеріалу, із якого буде виготовлено деталь та її конфігурацію. Товщина матеріалу для виготовлення деталі становить 2 мм. Отже, використання ручних ножиць неможливе — матеріал занадто товстий. Ручні важільні ножиці також не підходять, оскільки обриси деталі на кресленику мають складний, а не прямолінійний контур.

Таким чином, потрібен інструмент, який зможе прорізати матеріал заготовки за складним контуром, заданим креслеником. Таким інструментом є звичайне слюсарне зубило (мал. 106).

Слюсарне зубило являє собою статевий стрижень, виготовлений із вуглецевої інструментальної сталі марок У7А, У8А. Зубила виготовляють довжиною 100, 125, 160, 200 мм. Робоча частина

зубила являє собою стрижень, звужений донизу, та клиновидну різальну крайку, загострену під певним кутом. Руків’я зубила має незмінну в перерізі форму для зручного утримування зубила рукою. Бойок поступово звужується і закінчується формою фрагмента сферичної поверхні. Інструмент з формою бойка, показаною на мал. 107, є непридатним і потребує відновлення його попередньої форми.

Ширина робочої частини слюсарного зубила може становити 5, 10, 15 і 20 мм. Робоча частина зубила на 1/3 своєї довжини піддається гартуванню. Ступінь загартованості робочої частини зубила можна визначити, використавши старий напилок. Якщо робочі рухи напилком вздовж загартованої частини зубила залишають на ній лише ледь помітні подряпини, то зубило загартоване якісно.

Продуктивність роботи зубилом залежить від багатьох факторів, зокрема це кут загострення різальної крайки зубила.

Форма різальної частини (леза) будь-якого ріжучого інструмента являє собою клин з певним кутом загострення (зубило, лезо рубанка) або декількох клинів (напилок, полотно ножівки). Зубило — найпростіший різальний інструмент, форма клину якого зображена на мал. 108.

Залежно від того, як буде загострений різальний клин, як його буде встановлено по відношенню до площини (поверхні) деталі і як буде спрямована сила, що рухає інструмент у шарі металу,

можна отримати мінімальний або найбільший виграш у витратах енергії нри виконанні операції рубання. Чим гостріше клин, тобто менший кут загострення різальної крайки, тим меншого зусилля потребуватиме його заглиблення у матеріал.

Існують невні кути загострення різальної крайки зубила для рубання різних металів: для чавуну та твердої сталі — 70^е, для м’якої сталі — 60°, для кольорових металів (окрім твердої бронзи) — 35-45°. Кут перевіряється за допомогою шаблону (мал. 109) або кутоміра.

ПОГЛИБ СВОЇ ЗНАННЯ

Слюсарні молотки з квадратним бойком виготовляють восьми номерів: №1 — масою 50 г, №2 — 100 г, №3 — 200 г. Для слюсарно-інструментальних робіт, таких як рубання, гнуття та клепка, використовуються молотки №4 - 400 г, №5 - 500 г, №6 - 600 г, №7 - 700 г, №8 - 800 г.

Слюсарні молотки з круглим бойком виготовляють шести номерів. Молотки №1 масою 200 г рекомендується застосовувати для інструментальних робіт (правка та розмічання); молотки №2 масою 400 г, №3 — 500 г та №4 — 600 г — для слюсарних робіт (гнуття, різання металу за допомогою зубила). Інші номери молотків використовуються не часто. Серед цих ударних інструментів треба обирати найлегший, якщо ширина ріжучої кромки зубила менша за 16 мм, та важчий, якщо ріжуча кромка має розмір 20 мм.

Таким чином, для рубання варто використовувати слюсарні молотки з круглим бойком під №2-4 та з квадратним бойком під №4-6.

За конструкцією розрізняють однорогі, безрогі та дворогі ковадла. Найбільш розповсюдженими є однорогі ковадла. Розміри й маса сучасних ковадел регламентуються стандартами. Різновидом ковадла є шпе-рак — невеличке ковадло.

Ковадло складається з таких частин.

Верх — пласка опорна поверхня ковадла, на яку кладуть метал для обробки, основна робоча поверхня ковадла. Зверху в ковадла розміщуються кілька отворів. Круглі отвори слугують для пробивання отворів у заготовках, а квадратний — для розміщення в ньому підкладного інструмента і пристроїв.

Ріг призначений для гнуття заготовок під різноманітними кутами й кування виковків у вигляді кілець.

Хвостова частина ковадла має вигляд виступу з прямими кутами для гнуття заготівок під прямим кутом.

Сучасна промисловість випускає зубила різних типорозмірів та призначення, деякі з них мають спеціалізовані ручки та захисні щитки з різним функціональним призначенням (мал. 110). Таке різноманіття типів цього ручного інструмента підкреслює його поширеність і попит на використання у сучасних умовах.

Чи добре засвоїли?

1. У чому полягає слюсарна операція рубання?

2. Які пристосування використовують для виконання операції рубання?

3. Які частини є складовими елементами будови слюсарного зубила?

4. За допомогою яких пристроїв перевіряється кут загострення зубила?

Поясніть

1. Чому для операції рубання використовують молотки різних номерів?

2. Що може статися з ріжучою кромкою зубила, загостреною під кутом 35°, під час рубання чавуну або твердої сталі?

Це матеріал з підручника Трудове навчання 8 клас Лебедєв