Використання кернера та розмічального штангенциркуля для розмічання

Ви дізнаєтесь

Розгляньте зображені інструменти (мал. 78). Чи схожі вони на інструмент, будову якого ви вже вивчали? Штанга, шкала з міліметровими поділками, шкала ноніуса — це складові частини штангенциркуля — вимірювального інструмента.

Перед вами — штангенциркулі для розмічання. Існують різні конструкції розмічальних штангенциркулів, всі вони можуть використовуватись для побудови кіл великих діаметрів (мал. 78 а, б) та для розмітки прямих ліній (мал. 78, в) з визначенням їх розмірів.

Розмічальний штангенциркуль складається зі штанги з нанесеною на ній міліметровою шкалою, рухомої рамки і двох ніжок — рухомої й нерухомої. На рамці нанесено шкалу ноніуса. Штангенциркуль для розмічання прямих ліній має ніжки у формі двох лінійок. У деяких видах розмі-чачьного штангенциркуля для побудови кіл в обидві ніжки вставляються сталеві голки, які працюють як різці, що дає можливість наносити лінії на поверхню заготовки. Голка рухомої ніжки може переміщатися вгору і вниз, тому молена будувати кола на різних рівнях.

Інколи в розмічальних штангенциркулях замість голок використовують заточені ніжки, виготовлені зі спеціальних твердих сплавів (мал. 79).

Для побудови кола чи дуги певного радіуса штангенциркуль використовують як звичайний розмічальний слюсарний циркуль. За заданим розміром, визначеним за основною шкалою і шкалою ноніуса, фіксують положення рухомої нілеки. Рухома ніжка розміщується в центрі кола або дуги. При цьому треба заздалегідь підготувати заготовку для використання розмічального

штангенциркуля — у центрі кола або дуги виконати заглиблення за допомогою кернера.

Під час роботи кернер беруть двома пальцями лівої руки, ставлять гострим кінцем точно на лінію розмітки так, щоб вістря кернера було на середині лінії (мал. 80). Спочатку треба нахилити кернер убік від себе і притиснути до необхідної точки, потім поставити його у вертикальне положення, після чого ударити по ньому молотком масою 100-200 г.

Центри кернів (заглиблень) повинні розташовуватися точно по лініях розмітки таким чином, щоб після обробки на поверхні деталі залишатися половини кернів. Керни обов’язково ставлять на перетинах ліній. На довгих лініях керни наносять на відстані 20-100 мм, на більш коротких лініях, згинах, закругленнях і в кутах — на відстані 5-10 мм. Лінію заокруглень достатньо на-кернити в чотирьох місцях — у місцях перетину осей. Керни, нанесені нерівномірно, а також не по самій лінії розмітки, не дають можливості контролю обробки. На оброблених поверхнях детатей керни наносять тільки на кінцях ліній. Іноді на оброблених поверхнях лінії не накернюють, а продовжують їх на бічні грані, де потім накернюють.

ПОГЛИБ СВОЇ ЗНАННЯ

Кернер вважається ручним інструментом, але існують і автоматичні кернери. Зовні вони схожі на викрутку, у ручці якої є пружинний і взводно-спусковий механізми (мал. 81).

Завдяки їм бойок рухається і залишає мітки на поверхні металу.

Переваги автоматичного кернера:

+ можна наносити позначки однією рукою, не використовуючи ударні інструменти;

+ дає можливість регулювати силу удару. Це дозволяє налаштувати його таким чином, щоб залишати потрібні мітки навіть на м’яких або крихких матеріалах, які вимагають підвищеної точності й уважності під час їхньої обробки;

♦ дозволяє значною мірою підвищити швидкість розмітки.

Ще одним видом даного інструмента є електричний кернер. Як і автоматичний кернер, дуже зручний у роботі, але його конструкція вже дещо застаріла.

ПІДБИВАЄМО ПІДСУМКИ

Штангенциркуль для розмічання використовують для побудови кіл великих діаметрів і для розмітки прямих ліній.

Розмічальний штангенциркуль складається зі штанги з нанесеною на ній міліметровою шкалою, рухомої рамки, і двох ніжок — рухомої і нерухомої. На рамці нанесено шкалу ноніуса.

Центри кернів (заглиблень) повинні розташовуватися точно по лініях розмітки таким чином, щоб після обробки на поверхні деталі залишалися половини кернів.