Народна Освіта » Технології ( Трудове навчання ) » Розмічання деталей за допомогою лінійки, кутника, рисувалки

НАРОДНА ОСВІТА

Розмічання деталей за допомогою лінійки, кутника, рисувалки

Ви дізнаєтесь

Як виконувати об’ємну розмітку за допомогою лінійки, кутника, рису-валки.

 

Пригадайте

Що таке конструктивний елемент, конструкція деталі, інструменти для розмітки заготовки виробу, об’ємна (просторова) розмітка.

 

 

Ви вже навчилися робити розмітку деталей за шаблонами, зразками, кресленнями в одній площині, тобто виконувати площинну розмітку. Але якщо треба виконати розмітку заготовки з декількох сторін, то необхідно знати, як робити об’ємну розмітку.

Між об’ємною і площинною розмітками існує тісний зв’язок. Він полягає в загальних прийомах нанесення розмічальних ліній, перевірці та підготовці поверхонь заготовки. Тому перш ніж виконувати об’ємну розмітку, треба пригадати правила площинної.

Окрім того, для виконання об’ємної розмітки можна використовувати й відомі вам ще з 6 класу інструменти для площинної розмітки: слюсарну лінійку, слюсарний кутник, розмічальний слюсарний циркуль кернер та рисувалку (мал. 72). Основні правила використання цього інструмента при виконанні об’ємної розмітки залишаються незмінними.

Для об’ємної розмітки також використовують слюсарний кутник з полицею, за допомогою якого на заготовку наносять вертикальні лінії (мал. 73).

Для виготовлення виробу (мал. 74, б) слід нанести лінії розмітки на шість поверхонь заготовки (мал. 74, а). Правила і послідовність виконання розмітки за допомогою переліченого вище інструмента на кожній із площин такі самі, як і при площинній розмітці. Особливістю є те, що лінії розмітки кожного конструктивного елемента деталі повинні точно з’єднуватись одна з одною на всіх поверхнях заготовки (мал. 75).

Поверхні заготовки готують до розмітки так, як і під час площинної розмітки: очищають заготовку від бруду, окалин, масла й перевіряють її розміри, порівнюючи з її кресленням або зразком. Переконавшись, що заготовка відповідає необхідним розмірам і має припуск на обробку, вибирають вимірювальну базу.

 

Усі операції просторової розмітки виконують на розмічальній плиті, виготовленій із сірого чавуну (мал. 76). Нижня частина плити має ребристу поверхню, що надає їй додаткової жорсткості за порівняно невеликої ваги.

Робоча поверхня плити має поздовжні й поперечні канавки: вони полегшують правильне розміщення заготовки на плиті. Невеликі заготовки закріплюють на плиті за допомогою струбцин. Заготовку треба встановити таким чином, щоб кожна площина або вісь деталі була паралельна або перпендикулярна до загальної площини розмічальної плити.

Щоб полегшити операцію розмітки, заготовку потрібно встановити на розмічальну плиту таким чином, щоб усі її поверхні були перпендикулярні до поверхні плити або паралельні їй (мал. 77). Для цього можна використовувати різні металеві предмети — прокладки, призми, бруски, кубики, клини тощо.

Спочатку необхідно нанести горизонтальні лінії з чотирьох сторін заготовки (у деяких випадках достатньо нанести лінії

 

з двох протилежних сторін), потім вертикальні лінії, дуги, кола та похилі лінії.

Усю розмітку виконують, відкладаючи розміри від базової поверхні.

Плита має бути завжди сухою і чистою. По закінченні роботи плиту слід протерти, злегка змастити машинним маслом і накрити дерев’яним кожухом.

ПОГЛИБ СВОЇ ЗНАННЯ

Якщо у заготовки ретельно оброблена лише одна поверхня, то її приймають за базову. Якщо ж заготовка має кілька базових поверхонь, то вибирають ту, від якої легше розмітити найбільшу кількість поверхонь та отворів.

Зустрічаються заготовки, у яких немає жодної обробленої поверхні. У цьому випадку за базову приймають найрівнішу площину або готують базу, обпилюючи обрану площину. Якщо заготовка має зовнішню і внутрішню поверхні, і жодна з них не оброблена, за базову приймається зовнішня поверхня. Якщо у заготовки не потрібно обробляти всю поверхню, то базовою стане та, яка не піддається обробці. Якщо заготовка має циліндричну форму, базовою потрібно вважати поверхню, паралельну осі циліндра. Якщо заготовка має отвори, за базову приймається поверхня, паралельна осі отвору.

ПІДБИВАЄМО ПІДСУМКИ

Для виконання розмітки деталі з кількох сторін використовують інструменти для площинної розмітки: слюсарну лінійку, слюсарний кутник, розмічальний слюсарний циркуль, рисувалку та кернер.

Об’ємну розмітку виконують на кожній площині заготовки. Особливістю об’ємної розмітки є те, що лінії розмітки кожного конструктивного елемента деталі повинні точно з’єднуватися одна з одною на всіх поверхнях заготовки.

Чи добре засвоїли?

1. Як треба встановлювати заготовку на розмічальну плиту?

2. Для чого використовується слюсарний кутник з полицею?

3. Які лінії розмітки деталі наносять першими?

4. Яка особливість об’ємної розмітки порівняно з площинною?

Поясніть

1. Чим відрізняються об’ємна розмітка металу й деревини?

2. Чому операції просторової розмітки виконують на розмічальних плитах?

 

Це матеріал з підручника Трудове навчання 8 клас Лебедєв

 

Автор: admin от 1-01-2017, 20:54, Переглядів: 3114