Народна Освіта » Мистецтво » Візантійський стиль

НАРОДНА ОСВІТА

Візантійський стиль

Візантійський стиль — це розкіш і витонченість, які межують з химерністю. Ніна Іванцова, історик Поміркуємо разом. Чому вважається, що основне завдання візантійського мистецтва — втілити в художніх образах божественні ідеї і красу людського духу?

Історична довідка

Візантійська імперія виникла на рубежі двох епох — загибелі пізньої античності та народження середньовічного суспільства. До неї в різні часи входили Єгипет, Сирія, Македонія, Мала Азія. В 330 р. через міжусобиці й смуту, що охопили могутню Римську імперію, імператор Костянтин І переніс свою столицю в місто Візантія і перейменував його на Константинополь. Це місто протягом 11 століть залишалося беззмінною столицею Візантії і одним з найпрекрасніших міст світу. В VI ст. при імператорі Юстиніані візантійська імперія була найбільшою і найсильнішою державою Європи. Візантійський тип культури не подібний ні на західноєвропейський, ні на східний. На візантійське мистецтво впливали не тільки традиції античної культури, а й художня культура сусідів-слов’ян, варварських держав, Переднього Сходу.

Візантійський стиль у мистецтві поділяється на три періоди:    ранньовізантійський    (V—VIII    ст.),

середньовізантійський    (VIII—XIII    ст.) і

пізньовізантійський (ХІП—XV ст.). Особливо він вплинув на розвиток архітектури як в православних країнах, так і в магометанській Туреччині. Цей стиль поширився в Італію, а пізніше через Балкани в Київську Русь, де він існував упродовж багатьох століть.

На мистецтво Візантії істотно впливала православна церква. Тому, творчість митців того часу носила виразно релігійний характер і залежала від установлених церквою канонів. Образ ідеальної, прекрасної і гармонійно розвиненої людини-громадянина, в якої краса тіла поєднується з моральною чистотою і духовним багатством, перестає бути у центрі уваги.

Архітектура

Архітектура — теж літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази.

Микола Гоголь

Поміркуємо разом. Як архітектурні споруди Візантії відобразили історичний характер епохи?

Візантійський стиль став офіційним в архітектурі раннього християнства. В імперії створювалися фортеці, палаци, житлові будівлі. Але найважливішим внеском Візантії в історію світового зодчества є храмове будівництво, розвиток купольних храмів — купольної базиліки, центричної церкви з куполом на восьми опорах і хрестово-купольної системи. Візантійський храм істотно відрізняється від античного класичного храму. Якщо під час будивнитцтва античного храму головна увага приділялася його зовнішньому вигляду (екстер ’єру), то у християнському храмі на першому плані була організація внутрішнього простору (інтер ’єру), хоча і зовнішній вигляд не втрачав свого значення.

Характерними ознаками цього стилю в архітектурі є витончена декоративність, прагнення до пишної видовищності і глибока релігійність, особлива форма куполів-маківок, кам’яні та мозаїчні узори, багатий декор у інтер’єрі (надзвичайна виразність ліній, золота, срібла і мармуру).

Стіни візантійських храмів покривалися фресковим живописом і облицьовувалися різнобарвними плитами мармуру. Широко застосовувався мозаїчний живопис, який розташовувався на вигнутих поверхнях стін, у куполах і арках.

Найбільш грандіозним і видатним надбанням ранньовізантійської архітектури є Собор Св. Софії, також Айя-Софія, в Константинополі, побудований грецькими архітекторами з Мілета (532—537 рр.). Він став головним храмом всієї Візантійської імперії. Це масивна й величезна споруда висотою 55 м. Основа її композиції — тринефна базиліка — прямокутна видовжена будівля. Високе склепіння увінчане гігантським куполом (діаметр 31 м), який з двох боків оточений напівкуполами. Айя-Софія включена до списку Всесвітньої г.пяіттттини ТОШ-.РКО

 

Зразком середньовізантійської архітектури є Собор Св. Марка — головний храм Венеції. Базиліка була закладена для розміщення мощей апостола Марка, перевезених до Венеції з Александрії у 829 р. Апостол Марк став вважаться небесним покровителем Венеції. Інтер’єр храму прикрашений золотистою мозаїкою, різьбленими мармуровими панелями і колонами, підлога викладена з мармуру і скла. В основі собору хрестово-купольна конструкція (п’ять куполів). Гордістю собору є Золотий вівтар — шедевр візантійський ювелірів XI ст. У 1987 р. собор увійшов до числа об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

Особливий тип архітектурних комплексів візантійської епохи — заміські монастирі, що були обнесені стінами. Усередині, крім житлових і господарських будівель ченців, споруджувалася велика трапезна і домінуючий будинок — церква. Монастирі знаходилися за межами міста, іноді на деякій відстані від нього. Вони будувалися обов’язково з урахуванням рельєфу й оточуючої природи.

 

 

Зразком пізньовізантійської архітектури є жіночий монастир Пантанасса — «Всецариця», побудований на початку XV ст. на східному схилі    крутої скелі

стародавнього міста Містра у Греції. Збереглися кріпосні стіни, що оточували місто, кілька монастирів, сім церков, численні невеликі храми і каплиці, палац останнього візантійського імператора і руїни старовинних житлових будинків. Монастир є єдиним нині діючим на території міста. У витонченій архітектурі монастиря помітно змішання стилів:

візантійського, франкійського, ісламського, а також місцевого стилю.

Робота у парах

? Як вплинула архітектура Візантії на розвиток зодчества в Україні? За допомогою ілюстрацій у підручнику визначте основні ознаки візантійського впливу в давньоруській архітектурі.

Церковна архітектура України пройшла ті ж стильові етапи світового архітектурного процесу, що й інші європейські країни, зокрема використання візантійського стилю. Але вже з ХІП ст. в архітектурі України переплітаються візантійсько-руський і готичний стилі, храми стають підкреслено урочистими, рясно декоруються різьбленням, іноді вітражами і фресками.

Скульптура

Скульптура — це мистецтво розуму.

Пабло Пікассо, іспанський художник, скульптор Поміркуємо разом. Чому у Візантії скульптура не була такою популярною як у Стародавній Греції?

Важлива роль у розвитку візантійської культури належить скульптурі, але так як православна церква вважала статую ідолом, релігійні вимоги сковували розвиток цього виду мистецтва. Скульптура втратила характерну для античності велич і тілесність. Заборонялися круглі пластичні зображення святих. В основному, скульптура у Візантії відображена в рельєфних іконах, різноманітних рельєфних капітелях і декоративній різьбі, особливо зі слонової кістки, до яких приєднуються золоті вироби. Найчастіше ці скульптурні твори прикрашалися рослинним орнаментом, але були й із зображенням тварин і людей. Найпоширенішими є біблійні сюжети, поряд з якими використовувався орнамент з виноградних лоз із включеними в нього фігурами тварин і птахів. Зі світських сюжетів перевага віддавалася зображенню імператорів.

У другій половині XI ст. майстри створюють скульптурні групи надто витягнутими, їх пози навмисне нерухомі й безживні. Переважають релігійні сюжети, але поряд з ними трапляються і світські, навіть міфологічні сюжети, скопійовані з античних зразків.


У центрі триптиха Арбавіля, зробленого зі слонової кості, зображений Христос, праворуч Богоматір, ліворуч Іоанн Хреститель. Основним догматичним сенсом композиції є посередницька молитва, заступництво за рід людський перед обличчям Небесного Царя і Судці.

Робота у парах

? За допомогою ілюстрацій у підручнику визначте характерні риси візантійської скульптури. Які емоції викликають у вас ці твори?

 

Живопис

Мистецтво живопису — це мистецтво виражати невидиме через видиме.

Эжен Фромантен, французький живописець Поміркуємо разом. Що є характерною рисою візантійського живопису?

Живопис у Візантії теж перебував під суворою церковно-державною опікою. Це був своєрідний спосіб наближення до Бога, проникнення у світ божественної ідеї. Живопис розвивався за трьома основними напрямками: церковна мозаїка і фреска, іконопис, книжкова мініатюра.

Відмінні риси візантійського живопису — сухість і худорлявість форм тіла, занадто довга пропорція фігур, довгий тонкий ніс, мигдалеподібна форма очей, широкий, ніби танцюючий крок зі ступнями, незручні пози, часте використання золота. Кращий період візантійського живопису збігається із правлінням Юстиніана.

Італійський художник XV ст. Доменіко Гірландайо вважав, що мозаїчні твори — це картини, які пишуться для вічності. У IV—VI століттях улюбленою технікою монументального живопису та декоративно-ужиткового мистецтва Візантії була мозаїка, якою прикрашали стіни храмів, мавзолеїв, будівель. Вона робилася зі смальти, якій надавалася необхідна для візерунків форма.

Смальта (італ. — емаль) — кольорове непрозоре скло у вигляді невеликих кубиків або платівок, що використовувалося для виготовлення мозаїк у монументальному живопису, декоративно-ужитковому, в тому числі ювелірному мистецтві.

 

? Чому художники вже багато тисячоліть звертаються до такого виду мистецтва як мозаїка?

 

Мозаїка    була

орнаментальна,    а    також із

зображенням    святих,

імператорів тощо. В орнаментальній    мозаїці

використовувалися    християнські символи,    наприклад,

виноград,    лоза    —    символи крові Христа,    павич —

символ вічного життя. Тон мозаїк зазвичай був золотий або синій. З XII ст. митцями в храмах виконувалися вітражі з справжнього скла, покритого кольоровими емалями і вправленого в свинець.

 

Для допитливих

Розписи храмів здійснювалися згідно із суворо встановленою схемою — каноном, основою якого було християнське уявлення про те, що приміщення церкви є зменшеною моделлю Всесвіту.

Храм був символом Неба, Землі, Раю і Пекла. Середньовічна людина вірила, що колись зі сходу відбудеться друге пришестя Ісуса Христа, а тому саме у східній частині розташовувався вівтар. Уявлення про церкву як про мікрокосмос сприяло виникненню просторової ієрархії храмових розписів: чим святішим був зображуваний, тим вище він розміщувалося. На куполі зображували Ісуса Христа, над вівтарем — Богоматір та архангелів, нижче — апостолів, у західній частині храму — страшний суд, що настане після другого пришестя Христа.

Найбільш цінний у художньому сенсі — ансамбль інтер’єру, створений у соборі Св. Вітале в Равенні (532—547 рр.) в Італії. Основний простір базиліки прикрашений мармуровою інкрустацією, а ввігнуті поверхні апсиди (у християнських церквах апсида — вівтарна частина, яка орієнтована зазвичай на схід), покриті мозаїкою.

 

Завдання візантійською іконопису і книжкової мініатюри — це втілення божества в тілесному образі. Важливу галузь візантійського мистецтва складають переносні, писані на дереві ікони, а також мініатюри, що слугували ілюстраціями рукописів. Візантійських ікон дійшло до нас чимало. Багато з них вважаються чудотворними.

 

Період першого розквіту візантійського    іконопису

припадає на X—XI ст., коли в іконі панівне становище займає зображення людської фігури, а інші елементи — ландшафт і архітектурний фон — передаються вельми умовно. Особливу роль в іконах відіграє образ Христа (права рука піднята в жесті благословення, в лівій руці — Євангеліє). Фон візантійських ікон зазвичай золотий. Іноді золотом промальовували контури фігур і складки убрань.

Останній період розквіту іконопису припадає на XIV—XV ст., саме тоді він зазнав помітних змін: ускладнилася колірна гамма, посилилася природність і людяність зображуваних фігур, вони стали більш легкими і рухливими, нерідко зображувалися в русі.

Композиція візантійських мініатюр вирізняється благородством і ясністю, малюнок — витонченістю і плавністю, виконання — смаком і свободою. Зразки візантійських рукописів, прикрашених мініатюрами, можна бачити в багатьох книгосховищах і музеях Європи.

? Які характерні риси притаманні українському іконопису?

 

На основі візантійських шкіл складалися й жанри монументального живопису (фреска і мозаїка), а також іконопис Київської Русі. Фресками вкривалися стіни православних храмів. Найдавніші з ікон, що збереглися до сьогодні, датуються приблизно часом князювання    Володимира

Мономаха. Привезена з Візантії ікона    «Володимирська

Богоматір» (ХП ст.) послужила основою створення цілого ряду ікон і стала головною іконою Російської православної церкви.

Підготуйте доповідь про дивовижну історію ікони «Володимирської Богоматіри>>.

Музичне мистецтво

Музика — єдина всесвітня мова, Ті не треба перекладати, на ній душа говорить з душею.

Бертопьд Ауербах, німецький письменник

Поміркуємо разом. Яка роль візантійської музики в розвитку європейського музичного мистецтва?

Візантійська музична культура мала багатонаціональний характер. Причиною цього було різноманітне за етнічним складом і культурним рівнем населення Візантії (Східної Римської імперії). У музичної культури Візантії були елементи сирійської, слов’янської, арабської музики, а також відчувався зв’язок із перською, єврейською, вірменською пісенністю та античним наспівом і мелодіями.

Так як візантійському мистецтву, насамперед, притаманний релігійний характер, це не могло не відбитися й на розвитку музичної культури. Вона також залежала від установлених церквою канонів. У стародавньому візантійському богослужінні музика найчастіше звучала у вигляді співу. Виконувалися псалми, гімни, алілуйний спів. Найстаріший запис візантійських літургійних співів, що дійшов до нас, відноситься до IV ст.

Псалми — спів при акомпанементі струнного інструменту, ліричний молитовний твір; релігійні пісні, що були написані на честь свят, обрядів поклоніння або на відзначення трагічних подій; молитва, що як складова частина, входить у псалтир.

Гімн — хвалебна пісня, звернена до Бога.

Алілуйний спів — урочистий релігійний спів із характерним розспівом на окремих складах слова.

У візантійській музиці існувала система з восьми ладів (гласів), кожен з яких мав характерні опорні звуки (підвалини) і звуковий обсяг (діапазон). Усі разом вони

утворювали музичну систему, яка отримала назву осмогласіє. Унікальність цього роду співу в тому, що він об’єднує в собі молитву, текст і мелодію. Увібравши весь досвід найдавнішої співочої традиції багатьох народів, багатовіковий молитовний досвід церкви, візантійська система осмогласія стала основою духовно-співочої культури.

Серед жанрів церковної музики перевага віддавалася канону і тропару.

Канон (грец. «канон» — зразок, правило) — музично-поетична композиція з дев’яти розділів, що включала в себе теми покаяння і прославлення. Виконувалася під час ранкової служби.

Тропар — хвалебний піснеспів, який складався до свята або урочистої події, але не був самостійним твором, а входив в більш великий твір.

Для допитливих

За переказами візантійського богослова Іоанн Златоуст, коли Господь побачив, що більшість людей ліниві і що вони звертаються до релігійного читання з небажанням і підкорюються зазначеного зусилля без задоволення, то, бажаючи зробити таке заняття більш приємним і полегшити відчуття труднощів, Господь поєднав мелодію з пророцтвом. Натхненні ритмом і мелодією, люди змогли підносити йому священні гімни з великим завзяттям. Бо ніщо так не піднімає душу, не дає їй крила, не звільняє її від землі, не випускає її на волю з темниці тіла, не вчить її любити мудрість як гармонійна мелодія і священна пісня, приємні для слуху і які осягаються розумом.

Докладні вказівки з богослужіння були викладені в Статуті: в які дні та години, при яких церковних службах і в якому порядку потрібно читати або співати ті або інші молитви.

До виникнення у Візантії нотного листа (наприкінці IX ст.) піснеспіви передавалися в усній традиції, потім стали записуватися в співочих богослужбових книгах

особливими знаками. Візантійський спів досягає розквіту в епоху Раннього середньовіччя. Зі збільшенням пишності церковних служб у XIII—XIV століттях настає розквіт музичного мистецтва. Візантійська церковна музика суттєво вплинула на розвиток релігійних співів латинської церкви і стала підґрунтям східно-слов’янської, зокрема української, церковної музики.

Крім церковної у Візантії існувала світська і народна музика. Світська музика збереглася лише у вигляді «декламації» (вітальні вигуки і славлення на поетичні тексти) палацового церемоніалу. Існували придворні ансамблі сурмачів і цимбалістів.

Народна музика зберегла форми давньогрецького мистецтва і була частиною традиційних обрядів і свят. У літературних джерелах є згадка про мандрівних співців-музик.

Робота у групах

Візантійському мистецтву протаманний виразно релігійний характер. Як це відбилося на розвитку музичної культури? Які емоції викликає у вас церковний спів?

Захоплення турками Константинополя (1453 р.) поклало край історії Візантії. Кращі майстри візантійського мистецтва залишили країну. Будучи сполучною ланкою між західною та східною цивілізаціями, Візантія дала світові високі зразки мистецтва, які вирізняло не тільки благородна витонченість форм, але і глибина філософсько-релігійної думки. Візантійське мистецтво стало еталоном для мистецтва православного світу, а Візантійська церква — світовим центром православної віри.

Орієнтовний матеріал для сприймання'.

Кондак і тропар Різдва Христового

Візантійська народна музика — композиція 9.

Візантійська народна музика — композиція 6.

Таким чином, у мистецтві Візантії, яке зародилося в далекому IV ст., нерозривно пов’язані поряд з глибокою релігійністю витончена декоративність, прагнення до пишної видовшцності (яскравість фарб, велика кількістю золота і деяка показна химерність), що різко відрізняє його від античного стилю. Візантійці створили художню систему, в якій панували строгі норми і канони, а краса матеріального світу розглядалася лише як відблиск неземної, божественної краси.

Успадкувавши римські арки і склепіння, візантійські архітектори не перейняли у попередників бетонну техніку і продовжували будувати з тесаного каменю і цегли. На зміну великій кількості скульптур і фресок на стінах прийшли східне буйство фарб, мозаїки та роздрібненість архітектурної форми.

Релігійний характер візантійського мистецтва відбився й на розвитку музичної культури, яка залежала від установлених церквою канонів. Крім церковної у Візантії існувала світська і народна музика.

Запитання та завдання для самоконтролю та самоперевірки

Дайте відповіді на запитання за матеріалом підручника

І. Оберіть одну правильну відповідь:

1.    Який характер мало візантійське мистецтво?

а)    світський;

б)    релігійний;

в)    національний.

2.    Основним завданням візантійського мистецтва було:

а)    розкрити внутрішній світ гармонійно розвиненої людини-громадянина, воїна й патріота;

б)    показати національні особливості культури Візантійської імперії;

в)    втілити в художніх образах божественні ідеї і красу людського духу.

3.    Характерною ознакою візантійської музики є:

а)    використання елементів народної музики;

б)    єдність із іншими мистецтвами: поезією, танцем, театральним дією (синкретизм);

в)    залежність від установлених церквою канонів.

П. Дайте короткі відповіді на запитання:

1.    Перерахуйте характерні ознаки, притаманні візантійській архітектурі.

2.    Назвіть особливості візантійської церковної музики.

3.    Які народи впливали на розвиток музичної культури Візантії?

4.    Оберіть, на ваш розсуд, будь-який твір візантійського живопису й охарактеризуйте його за планом:

1.    Як визначилися характерні ознаки візантійського стилю в цьому творі?

2.    Яке ваше особисте враження від даного твору?

3.    Які ще твори живопису цього стилю вам сподобалися? Чому? ПІ. Дайте розгорнуті відповіді на запитання:

1.    Який вплив справило візантійське мистецтво на православний

2.    Як, на вашу думку, витвори візантійського мистецтва впливали на внутрішній світ людини? Наведіть приклади.

3. Які характерні ознаки і художні ідеали властиві візантійського мистецтву?

IV.    Поміркуйте...

Що спільного і чим відрізняються архітектура і скульптура античності та Візантії? Порівняйте їхні характерні особливості. Завдяки яким ознакам ви б одразу впізнали твори цих стилів?

V.    Творче практичне завдання

I.    Продовжнії' речення: «Під час вивчення цієї теми для мене найбільш цікавим відкриттям було...».

II.    Групова робота

1.    На основі візантійської школи складалися жанри

монументального живопису (фреска і мозаїка), а також іконопис Київської Русі. Підготуйте доповідь на тему:    «Вплив

візантійської школи на іконопис Київської Русі».

2.    Об’єднайтесь у 2 групи. Разом з учителями музичного мистецтва підготуйте театральний вечір на тему: «Роль музики в суспільному та особистому житті візантійців». Використовуйте музику візантійців.

III.    Колективна робота

1.    Зробіть у класі виставку ваших замальовок архітектурних споруд візантійського періоду.

2.    Підготуйте і проведіть конференцію на тему: «Візантійська церковна музика як основа східнослов’янської, зокрема української, церковної музики».

VI.    Протягом першого півріччя виконуйте мистецький проект

Враховуючи власні уподобання й можливості, оберіть для самостійної роботи тему з розділу «Візантійський стиль» для індивідуального або групового проекту, який виконуватимете протягом І півріччя.

 

Це матеріал з підручника Мистецтво 8 клас Назаренко

 

Категорія: Мистецтво

Автор: admin от 18-11-2016, 17:47, Переглядів: 53269