Народна Освіта » Мистецтво » Музика епохи романтизму

НАРОДНА ОСВІТА

Музика епохи романтизму

Пригадайте, які твори компо-зиторів-романтиків ви слухали в попередні роки? Це була вокальна чи інструментальна музика? Чи траплялися з-поміж них програмні твори?

Романтичний ідеал передбачає культ пристрастей, устремління до піднесеного, до свободи, а романтичний герой — це особистість із сильним характером. Тому не дивно, що з-поміж видів мистецтва, якими захоплювалися романтики, музиці належала пріоритетна роль. Адже музика — голос серця, здатна передавати все розмаїття почуттів і вражень від навколишнього світу, зокрема від природи, з підвищеною емоційною виразністю, тобто саме те, що прагнули відтворити митці нового покоління. Найхарактернішою рисою романтичної музики порівняно з попередніми стилями стає програмність, а панівною сферою образності — лірика. У непрограмній музиці посилилася образна конкретність.

 

Композитори-романтики виявляли інтерес до народної творчості, національно-самобутньої культури. Романтизм дав потужний імпульс формуванню національних композиторських шкіл. Розвивалися попередні вагомі традиції професійної музики Італії (творчість скрипаля-віртуоза Н. Паганіні), Франції (симфонії Г. Берліоза), Австрії (пісні Ф. Шуберта), Німеччини (твори Р. Шумана, опери Р. Вагнера). Разом з ними розквітають нові національні музичні школи: польська (Ф. Шопен, С. Монюшко), чеська (Б. Сметана, А. Дворжак), угорська (Ф. Ліст), норвезька (Е. Гріг), іспанська (І. Альбеніс), фінська (Я. Сібеліус), російська (П. Чайковський, М. Римський-Корсаков та ін.), українська (С. Гулак-Артемовський, М. Лисенко та ін.).

Музика яких композиторів з перерахованих вище національних шкіл вам знайома? Назвіть їхні твори, які пам’ятаєте.

Для того щоб глибше розкрити індивідуальний світ людини, романтики шукали особливі засоби вираження. Це знайшло втілення у творах малих форм: прелюдіях, фантазіях, скерцо. Нового життя набула інструментальна мініатюра, здатна виражати почуття, які важко висловити. Виникли нові жанри: експромти, музичні моменти, ноктюрни, пісні без слів, інтермеццо.

 

Які ви знаєте камерно-інструментальні жанри? Як, на вашу думку, жанр визначає особливості музичного образу? Поясніть на конкретних прикладах.

Фортепіанна творчість видатного польского романтика Фредеріка Шопена охоплює багато жанрів: концерти, сонати, балади, фантазії, ноктюрни, прелюдії, експромти, вальси, скерцо тощо. Незважаючи на відсутність програмних назв у цих творах, вони з надзвичайною емоційною проникливістю розкривають складний душевний світ особистості, втілюють широку палітру емоцій і почуттів. На відміну від багатьох сучасних йому митців, Ф. Шопен не цитував народні пісні. Однак у його музиці

відчутний національний колорит: її пронизують інтонації польських танців мазурки й полонезу. Вони символізують образ рідної Польщі, палку любов до Батьківщини, адже композитор тривалий час змушений був жити далеко за її межами. Шопена називають «душею фортепіано», тому що його поетична одухотворена музика передає найтонші порухи душі, розкриває нові нюанси виразовості для піаністів.

Чи відчули ви романтичність прослуханої музики? У чому вона проявляється? Які почуття, настрої вона передає? Який нічний пейзаж, навіяний музикою, можна уявити? Опишіть його колорит, контрастні кольори мелодії та тла (акомпанемент).

Антоніна Дворжака називають батьком чеської національної музики. На весь світ уславили ім’я композитора його «Слов’янські танці», у яких розкрито красу народної музики чехів, поляків, словаків, українців, сербів. Кожний із 16 танців — своєрідна музична замальовка чи природи, чи народного свята, сповненого радості й гумору. Проте композитор не цитує народні зразки пісенних і танцювальних мелодій, а майстерно

узагальнює характерні особливості фольклору різних народів, глибоко проникаючи в його «душу». Постає галерея національних образів: енергійний словацький чоловічий танець, що виконують з топірцями (схожий на гуцульський аркан), швидке і активне сербське коло, поетична польська мазурка, українські думки, побудовані на контрастному зіставленні плавних ліричних і стрімких танцювальних мелодій.

Композитор задумав танці як п’єси для фортепіано, але потім вирішив, що набагато колоритніше вони зазвучать у виконанні симфонічного оркестру.

Які ознаки характеризують належність танців до романтичної музики?

 

У добу романтизму на арену музичної культури виходить новий тип митця — блискучий виконавець. Такими титанами музичного виконавства були Школо Пагаиіні в мистецтві скрипкової гри, а в царині фортепіанного виконавства — угорський композитор і піаніст Ференц Ліст.

Нову еру виконавського мистецтва відкрив в Європі італійський скрипаль-віртуоз Ніколо Пагані-ні, гра якого вражала сучасників емоційністю, глибиною експресії, артистизмом, неперевершеною технікою та блискучою імпровізацією. Він став першим, хто давав концерти без нот, граючи всі твори напам’ять. Вершиною його творчості вважають 24 каприси для скрипки соло. Увінчує цикл п’єса на знамениту тему, близьку італійській народній тарантелі, яскрава образність якої надихала багатьох композиторів на різноманітні аранжування. Ференц Ліст створив цикл фортепіанних етюдів за темами Ніколо Паганіні, які співзвучні оригіналу за віртуозною стихією та експресією.

Порівняйте оригінальний твір Н. Паганіні з фортепіанним аранжуванням Ф. Ліста. Як змінюється тема у варіаціях?

У фортепіанній творчості — сонатах, рапсодіях, етюдах, парафразах і транскрипціях — з особливою оригінальністю проявилося новаторство Ференца Ліста. Він збагатив звучання улюбленого інструмента колористичними ефектами, розширив його технічні можливості, фортепіано зазвучало як оркестр. Музика угорських рапсодій Ф. Ліста яскраво передає національний колорит. У спадщині митця багато програмних творів. В одному з них він створив образ українського гетьмана Івана Мазепи, втілюючи його із симфонічним розмахом.

Фото Ференца Ліста

Опишіть свої враження від музики. Схарактеризуйте основну тему твору. Яке значення ритму, акордової фактури у створенні образу? Він драматичний чи ліричний?

Композиторів-романтиків цікавили нові засоби музичної зображальності, що було пов’язано з нрограмністю інструментальних творів. Джерела зображальності були різноманітні: зазвичай автори зверталися до літературної програмності, пов’язаної зі словом, або до картинно-живо-писної, навіяної образотворчим мистецтвом, картинами природи. Програма могла обмежуватися назвою твору або мати розгорнутий сюжет. Щоб відобразити мінливість і контрастність життя, композитори створювали програмні цикли, де кожна частина, окрема мініатюра — це певний момент з калейдоскопа життєвих вражень.

Які твори з прослуханих вами в попередні роки належать до програмних? Пригадайте п’єси з циклів «Пори року» П. Чайковського і «Карнавал» Р. Шумана. Як побудовано ці цикли, яким чином об’єднано п’єси? Обговоріть і колективно визначіть, який тип програмності переважає в цих творах.

 

Німецький композитор Роберт Шуман відкрив у музичному мистецтві світ фантастичних образів.

У його спадщині чимало програмних творів, зокрема циклічних, побудованих на основі образного контрасту, притаманного музиці епохи романтизму. Яскравим прикладом такого циклу є «Фантастичні п’єси» для фортепіано, де кожна п’єса передає емоційно забарвлені моменти життя: поривчастість і протест або ліричні роздуми й мрії. Цикл відкриває задумлива мрійлива картинка «Увечері», якій протиставлено бурний, збуджений «Порив». За ним — елегійна, сповнена таємничої ніжності мініатюра «Навіщо?», яка емоційно контрастує з гострими злетами й падіннями п’єси «Причуди». Уся збірка побудована на подібному контрасті.

Поясніть назву твору. Чому композитор назвав п’єси фантастичними? Як музика передає атмосферу таємничості, нереальності?

Жанрове оновлення торкнулося й симфонії, адже зміна типу образності нерідко зумовлювала зміну музичної форми. Франц Шуберт написав двочастинну симфонію (№ 8), через що вона отримала назву «Незакінчена», а у «Фантастичній симфонії» французького романтика Гектора Берліоза п’ять частин.

Прикладом творчої переробки фольклорних джерел є «Українська симфонія» Михайла Калачевського — один з перших зразків цього жанру в українській музиці. Тематичною основою цього програмного твору стали мелодії українських народних пісень, які розвиваються у межах класичної форми симфонічного циклу. Композитор зберігає їхні жанрові особливості, збагачуючи оркестровими тембрами. У першій

частині, написаній у формі сонатного алегро, використано дві народні пісні: «Віють вітри» (головна партія) і «Йшли корови із діброви» (побічна партія). Друга частина — Інтермеццо-скерцандо — жартівлива народна сценка. У третій частині звучить героїко-епічна мелодія історичної пісні «Побратався сокіл з сизокрилим орлом». Фінал побудований на зіставленні двох тем, в основі яких — народні танцювальні пісні «Ой гай, гай» і «Ой джиґуне, джиґуне».

Схарактеризуйте основні теми симфонії. Як мелодії народних пісень змінюються у процесі симфонічного розвитку (тембр, темп, динаміка тощо).

 

Важливою ознакою романтизму стала ідея синтезу мистецтв. У цей період посилилась взаємодія музики з поезією та театром, що спричинило розквіт жанрів романсу і опери.

Саме в романсах, незалежно від країни, де їх було створено, втілювалася мрія людини про щастя. Синтез поетичного слова й музики давав змогу передавати почуття, доступні й зрозумілі кожній пересічній особистості.

Одним із перших серед романтиків почав створювати пісні й романси австрійський композитор Франц Шуберт — автор понад 600 вокальних творів і кількох вокачьних циклів. У його мініатюрах з щирістю і глибиною розповідається нро людину, часто нещасливої долі, тому що всі її сподівання розбиваються об життєві рифи. У «ліричну сповідь» часто вплітається тема природи, яка ніби резонує з душевним станом персонажів.

В Україні романеи називали також солоспівами. У повсякденному побуті співали народні нісні-романси літературного походження, а також твори композиторів-аматорів. Із-номіж них найвідоміші «їхав козак за Дунай» (вірші С. Климовського), «Стоїть гора високая» (вірші Л. Глібо-ва), «Дивлюсь я на небо» та «Взяв би я бандуру» (вірші М. Петренка).

Для комиозиторів-романтиків центральною постає проблема створення національної опери в багатьох країнах.

Таким чином, музичний романтизм увів до мистецтва інтонаційні скарби фольклору різних народів, розкрив невичерпну складність людської душі, розширив художні можливості програмності й виконавської віртуозності, збагатив музичну культуру новими відкриттями в царині синтезу мистецтв.

Мистецька скарбничка

Романс —- сольна, переважно лірична пісня (рідше дует або тріо), що виконують зазвичай із інструментальним супроводом, найчастіше фортепіано або гітари.

1. Назвіть основні ознаки романтизму в музиці, провідні жанри, зокрема ті, що втілювали ідею синтезу мистецтва.

2. Як вплинула виконавська майстерність Н. Паганіні та Ф. Ліста на розвиток інструментальної музики?

3. Поміркуйте, чому композитори-романтики стали активно використовувати програмність у музиці, виявили зацікавленість фольклором?

4. Підготуйте і проведіть музичну вітальню «Чарівні мелодії романсу». Проведіть дискусію щодо ідеалів композиторів-романтиків і прокоментуйте слова Р. Шумана «розум помиляється, почуття — ніколи».

5. Мистецький проект (групова робота) на тему «Національні школи в музиці епохи романтизму». Оберіть представників національних композиторських шкіл і підготуйте презентації про їхню творчість (з музичними фрагментами). Обговоріть усі презентації, порівняйте національні особливості музики й зробіть самостійно висновки, узагальнення.

 

Це матеріал з підручника Мистецтво 8 клас Масол

 

Категорія: Мистецтво

Автор: admin от 14-11-2016, 23:21, Переглядів: 25907