Народна Освіта » Мистецтво » Стиль Рококо

НАРОДНА ОСВІТА

Стиль Рококо

У XVIII ст. у Франції сформувався новий художній стиль рококо. Своему виникненню він завдячує трансформації бароко, що втрачало на той час деякі характерні риси, а також поширенню серед творчої інтелігенції віянь скептицизму та вільнодумства. Рококо, па відміну від бароко, тяжіло до мініатюрних, невибагливих форм, уникало контрастів, прагнучи гармонійної колористики та елегійної тональності. Мистецтво цього стилю визначається легкими, ніжними та химерними формами. У добу рококо набули широкого розвитку декоративні ремесла — ткацтво, ювелірство, виготовлення порцеляни, меблів, гобеленів.

Значного розвитку отримала косметика рококо — білила, пудра, рум’яна, чорна фарба (сурма) для брів, мушки, які рясно використовували як шляхетні жінки, так і чоловіки.

У темах живопису рококо переважали зображення свят і театральних вистав, закоханих пар міфологічних істот, штучних та приємних пейзажів, пристосованих лише для побачень, флірт}', танців, шляхетного і легковажного дозвілля. У портретах люди підкреслено усміхнені, люб'язні, витончені, але це була маска, що приховувала численні недоліки осіб і надзвичайно складні проблеми.

 

Характерні риси рококо: вишуканість, декоративне навантаження інтер’єру і композицій, грандіозний ритм орнаменту, перевага міфології.

 

Рококо (буквально — декоративна раковина, мушля, ро-кайль) — стиль у мистецтві XVIII століття, що обстоював культ грації, шляхетності, вишуканого естетизму.

Архітектура стилю рококо представляє собою легкість і грайливість, втілення капризів в інтер'єрі та декоративному мистецтві.

Більшість бз'дівель рококо — це приватні будинки аристократії: багаті міські особняки і заміські палаци з міцним муром. Кімнати часто мали криволінійні обриси і являли собою вишукані асиметричні композиції. У центрі зазвичай розміщувався парадний зал, так званий салон. Кімнати були невеликі, з низькими стелями. Натомість вікна в таких спорудах робили дуже великими. Інтер’єри будівель рококо були оформлені скульптурними й іншими декоративними прикрасами, живописними полотнами на фантастичні теми і великою кількістю дзеркал.

Характерні риси архітектури рококо: оздоблення скульптурою, ліпленням, криволінійними обрисами, асиметричними композиціями, у центрі будови обов’язковий парадний зал — салон, кімнати маленькі з дуже великими вікнами зі скульптурними і різьбленими прикрасами, дзеркалами.

Характерним зразком архітектури рококо є королівська резиденція Сан-Сусі, побудована архітектором Г. Кпобельсдорфом у Потсдамі (Німеччшіа) для короля Фрідріха II (1745-1747 рр.).

Це витягнута одноповерхова будівля з вишуканою балюстрадою по карнизу. У центрі споруди — овальний зал, критий куполом. Напівкруглий парадний двір оточений колонадою. Величезні вікиа-двері паркового фасаду і сходи-тераси, які плавно збігають у парк, створюють відчуття єдності природи і палацових інтер’єрів. Усі елементи — скульптура, декоративний живопис, меблі, дзеркала — з'творюють цільний, ретельно продуманий ансамбль. Своєю вишуканою простотою резиденція повинна була створити відчуття гармонії, налаштувати па особливе світосприйняття — радість і безтз'рботність.

Китайський чайний будинок, який знаходиться у парку Сан-Сусі, яв-ляс собою мальовничу альтанку в оточенні дивовижних рослин, що по-

о

будована архітектором И. Бьорінгом. Ідейна основа Китайського будинку — створення чайхани, яка поєднувала б частини конструкцій Східної Азії і декоративних елементів стилю рококо. До круглого залу в центрі споруди приєднано три кабінети у формі листка конюшини, між ними розташовані відкриті веранди з комиами у вигляді стовбурів пальми. Біля стін кабінетів і на відкритих верандах розміщені позолочені скульптурні групи завбільшки з людський зріст. Дах виготовлений у вигляді намету. Авторами позолочених скульптурних груп і окремих фігур є скуль-птори П. Бенкертон та И. Хеймюллер.

Всередині будиночка виставлена цінна королівська колекція китайської та японської порцеляни.

Ця будова є наочним при/аіадом захоплення китайської модою і чайною культурою, яка поширювалася по всій Європі і досягла своєї вершини у XVIII столітті.

Перегляньте фільм «Архітектура рококо» та розкажіть про свої враження від споруд цього стилю.

3 початку століття скульптура значною мірою розвивалася в залежності від принципів оздоблення інтер'єру рококо, вона часто втрачала монументальність, набуваючи більш камерного і декоративного характеру. Для скульптури цього періоду характерний перехід до світської невимушеності та витонченої грації, динамічності та легкості форми, використання всіх можливостей передачі найтонших переходів світлотіні. Із середини XVIII століття з’явилося тяжіння до простоти, строгості і лаконізму. Більшість скульптур виступали як засіб декору, а не монументальні роботи.

Великого поширення в мистецтві рококо і всього XVIII століття отримали портретні бюсти і маленькі скульптурні групи або статуї іупальпиць, німф, амурів.

Найвідоміші скульптори: Е. Фальконе, Ж.-Б. Лемуан, Ж.П. Пігаль, Клодіон, Ж. Гудон, М. Браун.

Матеріали: мармур, теракота, бронза.

Види скульптури: рельєфи, невеликі статуї для садів, парків та приміщень, фонтанні скульптури.

Розгляньте ілюстрації, на яких зображені скульптури стилю рококо, та дайте відповіді на запитання.

1. Які характерні риси скульптури рококо притаманні цим зразкам?

2. Охарактеризуйте засоби виразності скульптур цього стилю.

3. Порівняйте скульптурні твори рококо і бароко. Назвіть їхні спільні та відмінні риси.

 

Декоративне мистецтво рококо належить до вищих досягнень мистецтва XVIII ст. по вишуканості, красі асиметричних композицій, за духом інтимності, комфорту і особистої зручності. Всередині будинок завжди прикрашався настінним живописом, гравюрою, килимами, гобеленами. Стиль рококо прагнув зорово зруйнувати конструкцію 63'-динку. Для цих цілей використовз'валися масштабні розписи і величезні дзеркала. Замість просторих парадних залів бароко з’являються невеликі ошатні салони рококо. Відмітна риса рококо — дрібний стилізований рельєфний орнамент у виді переплетень, гротесків, зави-тків із використанням зображень масок, квіткових гірлянд і рокайлі — орнаментного мотиву у вигляді стилізованої асиметричної мушлі. Орнаментація використовується повсюдно — в обрамленні вікон, дверей, стінних просторів усередині будинку тощо.

Меблі стилю рококо — витончені, невеликі за розмірами, з округленими кутами, вигнутими ніжками, спинками і підлокітниками, дивани з подушечками прикрашені різьбленням і бронзовими накладками у вигляді гірлянд квітів, рослин, раковин.

Види меблів: м’які крісла, стільці, дамські секретери, кавові столики і столики для сніданку в ліжку, письмові та швейні столи.

Матеріали: липа, горіх, червоне дерево, вишня, пальмове дерево.

Кольори: золотий, пастельні тони: блакитні, зелені, рожеві, жовті, кремові, білуваті і колір слонової кістки, глянцеві коричневі, фіолетово-синій, зелений, рожевий.

ПОСУД І ДРІБНА ПЛАСТИКА

Посуд в епоху рококо використовувався пе тільки для сервірування столу, але й для прикраси інтер’єру кімнати. Фарфор застосовувався для виготовлення ваз, келихів, фужерів, а також для статуеток і сюжетних мініатюр. На посуді, як і на стінах, відображали картини побз'ту, сцени полювання, сільські картини.

Майсенська порцеляна — перша в Європі мануфактура з вироблення європейської порцеляни за німецькими рецептами суміші та німецькою технологією.

 

Порцеляна — керамічна маса білого кольору, що використовується для виготовлення тонкого посуду, декоративних виробів дрібної пластики тощо, а також посуд або декоративні вироби з такої маси.

Створіть мініатюрки посуду або сюжетні картинки дрібної пластики в стилі рококо із пластиліну. Прикладом для вас можуть слугувати порцелянові вироби цієї доби. Влаштуйте конкурс на кращу роботу.

Модними у цей час були вузькі плечі, дуже топка талія, кругла лінія стегон і маленька зачіска. Костюми аристократії виготовляли з оксамиту, дорогого важкого шовку і парчі, най-тоншого полотна і мережив, одяг блищав золотом і коштовностями (навіть замість ґудзиків могло бути дорогоцінне каміння).

 

Жінка в костюмі рококо була схожа па витончену порцелянову статуетку.

Модний силует жіночого плаття нагадував перевернутий бокал — затягнутий корсет з широкою спідницею зішзу.

Силует костюма яскравих і світлих тонів був дуже жіночним і підкреслював ніжність тендітних плечей, тонку талію і округлість стегон.

Жінки носили нижню сорочку, корсет і «фіжми» — полегшений каркас, на якому спідниця лежала вільно, падаючи широкими складками. Фіжми, а у Франції папьс робили з вербових прутів або китового вуса.

Основним типом чоловічого одягу залишався жюстокор (тип чоловічого жупана в добу бароко і рококо), під нього надягали камзол. Носили також білосніжні сорочки, мереживні жабо і шийні хустки. Чоловічий костюм рококо виглядав дуже жіночним.

• Що таке рококо? Які його характерні риси ви запам’ятали?

• У чому полягає особливість архітектури цієї доби?

• Назвіть характерні риси скульптури цього стилю.

• Що вам відомо про пітер’ср рококо?

• Що таке порцеляна? Які вироби із неї вам найбільше сподобалися?

• Яка мода панувала у цей час?

Виготовте ескіз гостьової кімнати в стилі рококо, де ви б могли приймати своїх гостей. За бажанням можете створити проект «Модель одягу в стилі рококо». Порівпяйте ваші проекти та виділіть характерні риси, притаманні стилю рококо.

Категорія: Мистецтво

Автор: admin от 14-11-2016, 20:46, Переглядів: 21298