Народна Освіта » Правознавство » Об'єкт і предмет соціології

НАРОДНА ОСВІТА

Об'єкт і предмет соціології

Термін «соціологія» було вперше використано французь­ким науковцем Огюстом Контом (1798-1857). Він походить від латинського societal (суспільство) та грецького logos (на­ука, знання). Отже, у буквальному розумінні соціологія — це наука про суспільство. Але цього визначення недостатньо. Розпочинаючи вивчення тієї чи іншої науки, намагаючись зрозуміти її специфіку, насамперед потрібно визначити її об'єкт і предмет.

Об'єкт науки — це частина навколишнього світу, на яку спрямований дослідницький інтерес. Об'єкт науки завжди від­повідає на питання, що вивчає наука. Природа, тваринний та рослинній світ, людина, суспільство, культура тощо можуть виступати об'єктом дослідження кількох різних наук. Так, на­приклад, тваринний світ може бути об'єктом вивчення біології, зоології, психології, палеонтології тощо. Людина, суспільство та культура вивчаються соціологією, філософією, історією, психологією, культурологією і т. ін. Таким чином, науки часто підрізняються одна від одної не об'єктом, а предметом.

Предмет науки — сторона об'єкта, кут зору, під яким він вивчається. Предмет науки завжди відповідає на питання, як вивчається об'єкт. За такою логікою кожному об'єкту може відповідати декілька предметів. Наприклад, споруда як частина навколишнього світу може висту­пати предметом дослідження. Однак дослідників у ньому будуть цікавити різні сторони — економіста можуть зацікавити витрати на будівництво споруди, архітектора — стиль,  громадянина — зручність розташування приміщень і.т.д.

Отже, об'єктом соціології виступає сус­пільство або соціальна реальність, що ото­чує людей. Оскільки і «суспільство» і «со­ціальна реальність» — терміни, які мають багато тлумачень, необхідно насамперед визначити, що вони означають в соціо­логії. Під терміном «суспільство» розуміють тип соціальної організації або соціальної обумовленості явищ і процесів, який склався історично. Така соціальна організація явищ і процесів виникає внаслідок спільного життя, взаємодії лю­дей, впливає на спосіб їх мислення і поведінку, проявляється в діях, словах, речах, зроблених людьми. Таким чином соціо­логи спостерігають за спільним життям, взаємодією людей, але вивчають соціальні процеси та явища. Спільне життя лю­дей, або інакше кажучи, соціальна реальність виступає для соціологів матеріалом наукового пошуку, або об'єктом. Об'єкт соціології в цілому співпадає з об'єктом інших наук, які зазви­чай називають суспільними. Спільне життя людей виступає об'єктом демографії, соціальної психології, етнографії, еконо­міки, політології тощо. Проте у кожної суспільної науки є свій специфічний предмет. Саме предмет, а не об'єкт визначає зміст тієї чи іншої науки. У випадку соціології дану область пізнання створюють явища і процеси, що описуються та по­яснюються за допомогою таких понять як «суспільство», «со­ціальна взаємодія», «соціальні групи», «соціальна структура», «соціальні інститути», «соціальна нерівність», «соціальні конфлікти» і т. ін.

Визначення предмета соціології шляхом переліку явищ і процесів, що входять до області дослідницького інтересу соціології, практично неможливо, по-перше, тому що він буде занадто ве­ликий, по-друге, він ніколи не буде повним, тому що постійно поповнюється в процесі розвитку соціології. Тому визначення предмета соціології має базуватися на розкритті змісту ключо­вого для цієї науки поняття — поняття соціального.

У повсякденній мові термін «соціальне» використовується у двох значеннях — широкому та вузькому. В широкому зна­ченні це поняття об'єднує усі різновиди явищ, що стосують­ся спільного життя людей, — економічні, політичні, релігійні, правові тощо. У вузькому значенні воно виділяє поряд з полі­тикою та економікою особливу сферу суспільного життя — со­ціальну, яка включає в себе освіту, охорону здоров'я, допомогу малозабезпеченим тощо. Обидва підходи до тлумачення по­няття «соціальне» не є соціологічними. Вони притаманні для повсякденного вжитку, але вміщають в собі, хоча і в неповному обсязі, соціологічний підхід.

З соціологічної точки зору соціальне в широкому значенні — це не просто сума економічних, політичних, правових, релігій­них тощо явищ і процесів, а зв'язок, взаємозалежність між ними. Про економічні явища та процеси ми говоримо як про соціаль­ні, коли хочемо підкреслити, наприклад, що способи організації бізнесу в країні залежать не лише від уявлень про економічну ефективність, але й від політичного устрою та етичних норм, які характерні для пануючої в країні релігії. Політичні явища та процеси розглядаються як соціальні, коли ми хочемо пока­зати, що стабільність політичного устрою залежить не лише від узгодженості дій парламенту та уряду, але й від відповідності рівня доходів рівню цін, розповсюдженості в країні толерант­ного відношення до іновірців та релігійного фанатизму.

Соціальне у вузькому значенні — це не просто сегмент су­спільного життя, який включає все те, що не увійшло в сферу політики та економіки, а ті явища та процеси спільного жит­тя людей, які зумовлені не прагненням до влади та управління одне одним, не прагненням до багатства і конкуренції, а праг­ненням належати до спільноти, прагненням до солідарності один  з одним. Освіта, наприклад, належить до соціальної сфери, оскільки люди усвідомлюють її роль у формуванні знань і на­вичок, що дозволяють людині бути корисною іншим, успішно взаємодіяти з іншими людьми та досягати визнання з їх боку. Про систему пенсійного забезпечення ми говоримо як про ком­поненту соціальної сфери, коли підкреслюємо її роль в наданні взаємодопомоги, у підтримці в людей почуття справедливості та солідарності.

Також соціологічний підхід передбачає виявлення со­ціальної обумовленості не тільки вчинків людей та ситуацій, що складаються у результаті багатьох дій багатьох людей, але й у речах, які зробили та які використовують люди. Тобто пред­мет соціології може бути визначено як соціальна обумовленість явищ соціальної реальності.

Детальніше специфіку предмета соціології можна зрозуміти за допомогою таких прикладів.

Приклад перший: соціологічний погляд на економіку.

Соціологія економіки (або економічна соціологія) як особлива галузь досліджень можлива й розвивається поряд із власне економічною наукою тому, що соціологи розглядають еконо­мічні явища під особливим кутом зору. Вони ставлять запи­тання, на які можна відповісти тільки виходячи із соціальної обумовленості економічної поведінки. Класичним прикладом соціологічного підходу до економічних явищ може бути робота одного з найвидатніших в історії соціології німецького соціо­лога Макса Вебера (1864-1920) «Протестантська етика і дух капіталізму». Вебер зацікавився питанням, чому серед про­тестантів частка підприємців вище, ніж серед католиків. Від­повідь, запропонована Вебером, спирається на виявлені ним подібності між етичними принципами протестантизму (сувора самодисципліна, педантична організація свого життя, вико­нання господарської діяльності як служіння, визначеного Бо­гом) і принципами капіталістичної організації промисловості і торгівлі. Як загальну основу протестантської етики й духу ка­піталізму Вебер запропонував характерну для західної цивілі­зації в цілому раціональність — відношення до навколишньо­го світу з погляду доцільності, упорядкованості, корисності, ефективності.

«Протестантська етика й дух капіталізму» (опублікова­на в 1905 р.) залишається зразком для сучасних дослідників проблеми впливу соціальних і культурних чинників на еконо­міку, незважаючи на критику, яка показала, що виявлена Ве­бером більша порівняно з католиками схильність протестан­тів до підприємництва та накопичення пояснюється не лише особливостями їх етичних установок, але й тим, що в епоху становлення капіталізму (ХVІ-ХІХ ст.) можливості для ет­нічних і релігійних меншин займатися традиційно престиж­ними видами діяльності — бути військовими, юристами, чи­новниками, членами ремісничих цехів тощо — були обмежені. Це залишало протестантам, іудеям та іншим єдиний шлях до багатства і престижу — підприємництво. Таким чином, різ­ниця в економічній поведінці протестантів і католиків пояс­нюється соціальною обумовленістю даної поведінки: вибір роду діяльності, професії залежить від належності до тієї або іншої релігійної спільноти. Саме такого роду обумовленість і є предметом професійного інтересу соціологів. Соціальну обу­мовленість економічних явищ можна виявити, ставлячи іінші запитання.

Чому мусульмани та іудеї купують баранину і яловичину, а не свинину, навіть за умови, що остання дешевше? Тому що вони керуються не міркуваннями вигоди, а релігійними забо­ронами. Звичаї та моральні норми, пов'язані із належністю до релігійної спільноти, обумовлюють поведінку споживачів.

Чому жінки, виконуючи однакову із чоловіками роботу, у середньому одержують меншу заробітну платню, ніж чо­ловіки? Тому що роботодавці й керівники при визначенні роз­мірів винагороди керуються не лише розрахунком витрат на працю та їх ефективності, але й так званими гендерними (від англ. gender — «рід», «стать») стереотипами. Праця та заробі­ток сприймаються як природне призначення чоловіка, який з роллю «добувача» і «годувальника» повинен справлятися краще жінки, чиє природне призначення полягає в тому, щоб бути «охоронницею сімейного вогнища». Цінності й звички, пов'язані з поділом працівників на категорії за ґендерними оз­наками, обумовлюють поведінку роботодавців і керівників.

Чому в рекламі товарів і послуг знімають зірок спорту, кіно, шоу-бізнесу? Тому що потенційні споживачі керуються не лише міркуваннями корисності товару або послуги, але й яв­ним або прихованим бажанням виглядати та вести такий же «стильний» спосіб життя, як і знаменитості. Цінності й звич­ки, що асоціюються з належністю до споживчої спільності, яку уособлюють в собі знаменитості, обумовлюють економічну по­ведінку.

Отже, соціологічний погляд на економіку дозволяє поба­чити, що економічною поведінкою людей не завжди керує виключно економічний розрахунок «витрати-дохід». Най­частіше люди додержуються цінностей, моральних норм, звичаїв, що пов'язані із належністю до спільноти, — етнічної, релігійної, тендерної, професійної тощо.

Таким чином, економіка виявляється пов'язаною з іншими сферами життя людей — релігією, культурою, освітою тощо. І всі ці зв'язки виявляються та досліджуються соціологами, що розглядають їх як форми соціальної обумовленості економіч­них явищ.

Приклад другий: соціологічний погляд на меблі.

Соціологи можуть досліджувати соціальну обумовленість не лише явищ, які традиційно визнаються частиною суспіль­ного життя, подібно економічній поведінці. Об'єктом інтересу соціолога можуть бути й речі, що створюються та викорис­товуються людьми як повсякденні предмети побуту. Так, на­приклад, особливого роду напрямком досліджень може бути соціологія меблів. Меблі можуть служити об'єктом соціології тою мірою, в якій предметом вивчення є соціальна обумов­леність їх дизайну та способів розміщення. Як можна вияви­ти таку обумовленість, прекрасно продемонстрував у своїй книзі «Система речей» (вийшла 1968 р.) відомий французький соціолог Жан Бодрійяр (1929 р. н.). Він показав, що форма та розміщення меблів служать для людей знаками — засоба­ми демонстрації и підтвердження соціального статусу, а також засобами організації соціальної взаємодії. Будь-хто, навіть дослідник-початківець, легко зможе переконатися у справедли­вості підходу Ж. Бодрійяра, якщо поставить перед собою низ­ку простих запитань.

Чому кабінет директора великої фірми обставляється шкіряними кріслами, а не легкими стільцями із пластику або алюмінію? Тому що меблі виступають засобом підтримки обра­зу солідної фірми, який є необхідним для встановлення відно­син з клієнтами і підтримки авторитету керівництва. Цінності та звички, пов'язані із належністю до професійної спільноти, обумовлюють вибір і розміщення меблів, що в уявленні людей відповідає соціальному статусу — соціальному стану керівни­ка, підприємця.

Чому в аудиторіях у США в основному використовуються одномісні столи, а в Україні — двомісні? Тому що адмініст­рація та вчителі американських і українських навчальних за­кладів керуються різними цінностями і звичками. Індивіду­алізм, який культивується в Америці, передбачає, що учень повинен працювати винятково самостійно. Одномісні столи виглядають як найбільш відповідні даному принципу, і вибір на їх користь увійшов у звичку в адміністрації американських навчальних закладів. В основу вітчизняної системи освіти, що склалась за радянських часів, було покладено принцип колек­тивізму, який проголошує, що кращі учні можуть і повинні допомагати й позитивно впливати на інших. Реалізовувати цей принцип зручніше, якщо учні сидять у класі парами. Тому  в традиціях українських навчальних закладів купувати двоміс­ні столи.

З погляду соціолога, відзначена розбіжність у формі меблів — прояв розбіжності у соціальних нормах і уявленнях про правильну поведінку.

Соціологічний погляд на меблі дозволяє побачити, що, ви­бираючи та розставляючи меблі, люди не завжди керуються лише міркуваннями зручності й функціональності. На людину також впливають цінності, моральні норми, звичаї, що пов'язані із належністю до певної спільності — національної, професійної тощо. Таким чином, меблі виявляються пов'язаними з культу­рою, економікою, освітою тощо. Всі ці зв'язки можуть вияв­лятися й досліджуватися соціологами, що розглядають їх як форми соціальної обумовленості дизайну, виробництва та ви­користання меблів.

Враховуючи все вищезгадане, соціологію можна визначити як науку, що вивчає стандартні, універсальні форми суспільного життя на основі систематичного збирання, аналізу та інтер­претації фактів соціальної обумовленості явищ.

 

Н.М. Семке

Категорія: Правознавство

Автор: admin от 3-04-2012, 22:11, Переглядів: 4599