Класицизм: характерні ознаки як художнього напряму читати онлайн

Класицизм: характерні ознаки як художнього напряму

Класицизм — літературний напрям, що виник у XVII столітті у Франції й набув поширення в країнах Європи до початку XIX століття.

У багатьох країнах, і передусім у Франції, класицизм став першим офіційним художнім методом, який визнав уряд. Королі й царі наближали до себе письменників, а ті, у свою чергу, прославляли їх у творах, проголошували необхідність громадського служіння державним інтересам. Твори стали більш чіткими, врівноваженими, цілісними, підпорядкованими загальноприйнятим

канонам класицизму. Кохання, дружба, родинні взаємини — усе це приносилося віднині в жертву патріотичному обов’язкові. Якщо головною ідеологічною опорою бароко була релігія, то пріоритетними для класицистів стали інтереси та потреби світської влади, зокрема монархічної держави.

У своїх пошуках розумних правил творчості класицизм звертався до античних теоретиків літератури — Арістотеля, Горація, брав за взірець їхні погляди на літературу. На базі «Поетики» Арістотеля та «Послання до Пізонів» Горація француз Школ я Буало розробив естетичну програму класицизму, яку виклав у книзі «Мистецтво поетичне» (1674).

Класицизм (англ, classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям у європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст.

Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.).

Теоретичне підґрунтя класицизму — антична теорія поетики і насамперед «Поетика» Арістотеля.

Ознаки класицистичного мистецтва: орієнтування на античне мистецтво, яке проголошувалося ідеальним, зразковим, класичним, гідним наслідування.

Естетична програма класицизму

піднесення гармонії в зображенні дійсності; три єдності: дії, місця і часу; відмова від зображення реальної дійсності; конфлікт між пристрастю й обов’язком; цілісність композиції і характеристик героя; створення ідеалу, взірця для наслідування; естетична насолода

суворий поділ жанрів на високі і низькі; дотримання «трьох єдностей»: часу, місця і дії; ясність думки і стрункість композиції в поезії; чистота мови

Основні правила класицизму

•    Зображення героїв позитивних (зразок для наслідування) або негативних (моральний урок читачам).

•    Дотримання в драматургії правила трьох єдностей: єдність дії (чітка композиція), єдність часу (один день), єдність місця (в одному місці).

•    Підкреслення в образах героїв однієї риси характеру (честі, обов’язку, хоробрості, лицемірства, жадібності тощо).

•    Конфлікт пристрасті (серця) і обов’язку (розуму) — розум перемагає.

•    Класицисти утверджували вічність ідеалу прекрасного, що спонукало їх наслідувати традиції античних майстрів. Вони вважали так: якщо одні епохи створюють зразки прекрасного, то завдання митців наступних часів полягає в тому, щоб наблизитися до них. Звідси — встановлення загальних правил, необхідних для художньої творчості.

•    Мистецтво, на думку класицистів, має боронити суспільні інтереси, формувати уявлення людей про те, яким має бути цей світ, змальовувати гідні наслідування приклади громадянської поведінки та суспільної моралі.

•    У літературі простежувався чіткий розподіл за певними жанрами (див. таблицю далі).

Жанри класицизму

Етапи розвитку класицизму В історичному плані класицизм подолав два етапи. Перший етап пов’язаний із розквітом монархічних держав, коли абсолютизм сприяв розвитку всіх сфер суспільства (економіки, політики, науки, культури). Головним завданням класицистів на цьому етапі було прославления монархії, національної єдності держави під владою короля.

На другому етапі історичного розвитку монархія виявила свої вади, що обумовило зміну спрямованості класицизму. Письменники вже не тільки прославляли монархів та часи їхнього правління, ай критикували соціальні пороки, викривали людські вади, хоча й не заперечували абсолютизм загалом. Якщо на першому етапі домінували ода, епопея, героїчна поема, а художні образи були величними й піднесеними, то на другому етані характери героїв наблизилися до реальних людей, на перший план вийшли комедії, сатири, епіграми тощо.

Найвидатніші представники класицизму

Література: Ніколи Буало, Франсуа де Малерб, П’єр Корнель, Жан Расін, Жан де Лафонтен, Мольєр (Франція); Джон Драйден, Александр Поуп (Англія). Архітектура: Клод Перро, Анж Жак Ґабріель (Франція); Василь Баженов (Росія). Музика: Жан Батіст Люл-лі (Франція); Йозеф Гайдн, Вольфґанґ Амадей Моцарт, Людвіґ ван Бетховен («Віденська класична школа»).

Скульптура: Антоніо Канова (Італія); Іван Мартос (українець, родом із Ічні на Чернігівщині, Російська імперія). Живопис: Школя Пуссен, Клод Лоррен, Шарль Лебрен, Жак-Луї Давід (Франція)

Розвитку українського класицизму не сприяли ані політичні, ані загальиокультурні умови. Класицизм в Україні охопив обмежену кількість жанрів, переважно тих, які вважали у теорії класицизму «низькими», а то й взагалі неприпустимими, зокрема бурлеск. Шедевром українського класицизму стала героїко-комічна поема І. Котляревського «Енеїда».

У Києві чудовим зразком наслідування класицизму є Червоний корпус Київського університету, збудований упродовж 1837-1843 рр. за проектом Вікентія Беретті.

1.    Що сприяло виникненню класицизму?

2.    Назвіть основні ознаки класицизму як літературного напряму.

3.    Розкажіть про поділ літератури за законами класицизму на твори високих і низьких жанрів. Наведіть приклади творів різних жанрів.

4.    Що таке правило трьох єдностей? Наведіть приклади.

5.    Хто є головним теоретиком літератури французького класицизму?

6.    Назвіть найвидатніших представників класицизму в різних видах мистецтва.

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Паращич