Пісня на ім'я Маруся Чурай - Засвіт встали козаченьки читати онлайн

Марусю Чурай, якій приписують до двадцяти популярних піісень, розповідають завжди з епітетом легендарна. Причому не тільки автори, які скептично ставляться до існування дівчини-піснярки, а й ті, хто переконує, що вона — реальна особа. Історія ця майже детективна, тож спробуймо її з’ясувати.

Культурні діячі, які вірять в існування Марусі Чурай, спираючись на народні перекази та приписувані їй твори, наводять доволі детальну біографію легендарної піснярки. На їхню думку, вона народилася 1625 р. в Полтаві в родині урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая. Він був патріотом, волелюбною людиною, хоробро воював проти польської шляхти. Разом із українським гетьманом Павлюком був ув’язнений польським гетьманом Потоцьким і страчений у Варшаві. Відомий дослідник українського фольклору М. Максимович у своєму збірнику українських народних пісень наводить пісню, у якій згадано ім’я Чурая:

Орлику, сизий орлику, молодий Чурию!

Ой забили ж тебе ляхи та в своєму краю.

Ой зибили ж тебе ляхи із твоїм гетьмином,

Із твоїм гетьмином, що паном Степаном.

Вражена загибеллю батька, Маруся починає писати пісні. їх співає вся Україна. Однією з них — «Засвіт встали козаченьки* — полтавці проводжали козацький полк у похід. Серед учасників цього походу Гриць-ко Бобренко та Іван Іскра. Перший Марусин молочний брат, із яким вона виросла, її єдине палке кохання. Другий — хоробрий козак, можливо, син відомого гетьмана Якова Іскри-Оєтрянина (Остряниці). Він мав до Марусі палкі почуття, але залишався для неї лише другом.

Повернувшись із походу, Гриць за наполяганням своєї матері одружився з Галею Вишняк — дівчиною доволі обмеженою, але із заможної сім’ї. Дізнавшись про вчинок зрадливого коханого, Маруся намагалася накласти на себе руки. Урятував її від згуби Іван Іскра. Тоді в розпачі вона приготувала трунок, яким укоротила віку Грицеві. Ув’язнення, суд — і вирок:

за вчинений злочин засудити дівчину до страти. Ось як описує цей день у житті Марусі Чурай один із популяризаторів її біографії Л. Кауфман:

«В день страти вдосвіта на центральний майдан Полтави почав збиратися народ. Невдовзі під’їхав віз із засудженою, і два кати втягли на поміст майже непритомну, закуту в кайдани Марусю. Писар почав читати вирок. У цей час через натовп прорвався на змиленому коні вершник. Як свідчать народні перекази, іменем гетьмана Богдана Хмельницького він припинив читання цього вироку і вручив писареві гетьманський наказ*. Цим вершником був Іван Іскра. Він урятував кохану від смерті, але не зміг вилікувати її душевний біль. За народними переказами, через рік Марусі не стало.

Вражений зворушливою історією кохання М. Чурай, український письменник М. Стельмах підкреслював, що вона «все своє любляче серце по краплині сточила в неперевершені пісні, що й зараз бентежно озиваються в наших серцях і вражають нас глибиною і щирістю висловленого в них почуття, довершеністю форми, чарівністю мелодій...».

Але в наукових колах скептично ставляться до існування Марусі Чурай. Ще М. Костомаров у XIX ст. першим дослідив, що пісня про Г. Чурая насправді — літературного походження і є підробкою під народну.

Категоричний у своїй оцінці професор М. Возняк: «...лише на фантазії побудована пісенна творчість Марусі Чураївни... Сталося це, правдоподібно, з легкої руки недосвідченого знавця України кн. Шаховсько-го, що в повісті “Маруся, малороссийская Сафо" підсуши героїні з часів Хмельниччини цілком довільно написання згаданих пісень». Цієї ж думки дотримується письменниця та перекладач Є. Кононенко: «Наукових досліджень про Марусю Чурай нема, ...документів, які свідчили б про існування Марусі, взагалі немає. Є тільки народні перекази, (які, втім, також не зафіксовані фольклористами) і самі пісні...».

Переконливі аргументи про містифікацію історії навела дослідниця Л. Пономаренко. Аналізуючи тексти пісень нібито Марусі Чурай, вона робить висновок, що вони народні! Виявляється, О. Шаховський їх використав у своїй повісті зі збірника народних пісень, укладених М. Максимовичем. І створені вони були наприкінці XVIII — на початку XIX ст., а не в XVII ст., як стверджують симпатики Марусі Чурай.

Хоч якою привабливо-романтичною не є історія про дівчину-пісняр-ку, та маємо позбавлятись ілюзій. Визнаємо: Марусі Чурай як реальної особи не існувало. Але можна погодитися з Є. Кононенко: «Такі легендарні герої, як Маруся Чурай, належать до числа тих, про кого кажуть: якби їх навіть не було, їх би неодмінно вигадали, настільки повно в їхньому образі сконцентрувалися певні народні уявлення».

Полтавці люблять свою легендарну землячку. 2000 р. в місті перед театром імені М. В. Гоголя встановлено бронзове скульптурне зображення народній пісні — Марусі Чурай у вигляді тендітної дівчини. У 1987 р. начесть легендарної піснетворки концертних! зал у Полтаві названо «Співоче поле Марусі Чураїї».

Пісня на ім'я Маруся Чурай

Трагічна історія Марусиного кохання надихала багатьох митців на творчість. Якщо історія «української Сафо» вас також вразила, радимо прочитати повість

О. Кобилянської «У неділю рано зілля копала», драму М. Старицького «Ой, не ходи Грицю...», історичний роман у віршах Л. Костенко «Маруся Чурай» або поему Б. Олійника «До тієї Чураївни (Парубоцька балада)». Чим приваблювала ця дівчина увагу письменників? Безперечно, сильним характером і незвичністю долі. Але кожен із митців побачив свою Марусю.

Марусі Чурай приписують пісні «Ой не ходи, Грицю», «Засвистали козаченьки», “Віють вітри, віють буйні», «Грицю, Грицю, до роботи», «В огороді хмелинонька грядки устилає», “Котилися вози з гори», «Шумить-гуде дібровонька», «Сидить голуб на березі» та інші. Зважаючи на сказане вище, ми вважатимемо їх народними.

Дуже популярною в народі є пісня «Заевіт встала козаченьки» (інший варіант — «Засвистали козаченьки»). Уперше її надруковано 1834 р. у збірці М. Максимовича «Украинскія народный пЬсни».

У ній розповідається про прощання козака з матір’ю перед походом. Події відтворено узагальнено, немає вказівки на конкретну історичну подію чи історичну особу.

Існує кілька варіантів музичного втілення пісні — від спокійно-журливого ліричного до маршово-похідного. Неперевершено пісня звучить у виконанні видатного співака Івана Козловського.

ЗАСВГГ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ

ПОМІРКУЙТЕ НАД ПРОЧИТАНИМ

1.    Прочитайте статтю о підручнику про легендарну піснярку Марусю Чурай. Яка з теорій вам здається більш переконливою? Чим саме?

2.    На каналі YouTube прослухайте пісню в різному виконанні. Який варіант вам сподобався більше? Поясніть чому. Висловте свої враження про пісню.

3.    Визначте, до якого різновиду належить пісня «Засвіт встали козаченьки- — історичних чи козацьких. Свою відповідь обґрунтуйте.

4.    Визначте художні засоби, які допомагають розкрити ідейний задум твору.

5.    Що ви можете сказати про ліричного героя твору? Відповідаючи, цитуйте уривки.

3\р/іп прочитано ткір._

Пісню побудовано у формі діалогу. Твір передає тривогу героїв і передчуття недоброго, адже кінь вороненький В воротях спіткнувся. Непокоїться козак ще й тому, що залишає вдома кохану дівчину. Він просить матір турбуватися про неї. У пісні ліричний герой не тільки розповідає про прощання козака з матір'ю, а й висловлює своє ставлення до події. Він уболіває за майбутнє козака, але йому шкода й дівчини, що розлучається з коханим, він намагається розрадити її. Остання строфа звучить оптимістично:

Ой не плачте, не журітесь,

В тугу не вдавайтесь:

Заграв мій кінь вороненький Назад сподівайтесь!

Тема «Засвіт встали козаченьки» — прощання козака з коханою дівчиною та своєю матір’ю перед походом. Ідея — уславлення козаків, для яких обов’язок перед Батьківщиною є вищим, ніж сімейне щастя (війна для козака — усвідомлена трагічна необхідність, самотність матері та коханої — висока плата за свободу народу.

Поясніть, як ви розумієте думку сучасної української письменниці Євгенії Кононенко про те, що якби Марусі Чурай навіть не було, її неодмінно треба вигадати. Чи згодні ви з цією тезою? Чи справді українцям потрібні легенди, щоб компенсувати недостатність героїв?

1.    У мережі Інтернет разом із 2-3 однокласниками доберіть матеріали, які підтвердять або спростують теорію про існування Марусі Чурай. Підготуйте повідомлення й виголосьтє його на уроці.

2.    Складіть і запишіть у зошиті «паспорт- пісні «Засвіт встали козаченьки».

3.    Доберіть й узагальніть матеріали про життя і творчість видатного українця І. Коз-ловського (не менше трьох джерел). Виголосьтє на уроці повідомлення про нього.

Пісня «Ой не ходи, Грицю» даже популярна в народі. Трагічний епізод, відтворений у ній, вражав не тільки українців. Так, наприклад, на початку XIX ст. її було перекладено на німецьку й французьку мови, а в 1827 р. пісню сім разів друкували в збірниках російських пісень. Вона справила також велике враження на відомого угорського композитора Ф. Ліста, який приїжджав у 1847 р. з концертами в Україну. За її мотивами він написав «Українську баладу».

Тема пісні «Ой не ходи, Гкзицю» — трагічне кохання. У ній поєднано епічну оповідь Із виявом ліричних почуттів. Слухача тримає в напрузі розповідь, викладена день за днем з неділі по п’ятницю. Діалог матері з дочкою розкриває трагедію зрадженої дівчини. Ідея твору — засудження зради кохання, довіри дівчини, що призводить до непоправних наслідків. ⁶

ПОМІРКУЙТЕ НАД ПРОЧИТАНИМ ⁷

Пісня «Віють вітри, віють буйні» лірична. Присвячена вона темі розлуки з коханим і відображає глибокі переживання героїні. Ми не знаємо причин розставання, відомо тільки, що вона живе в лютім горі й тужить за милим. Паралелізм у першій строфі допомагає передати душевний стан героїні. З гіркотою звучать рядки про те, що ніхто не співчуває й не підтримує дівчини:

Єсть же люди, що і моїй Завидують долі...

Використовуючи риторичне питання й порівнюючи себе з билиною, лірична героїня передає, яка вона нещаслива: Чи щаслива ж ти билини. Що рост е у полі?

Пісня «Віють вітри, віють буйні» своєю щирістю й мелодійністю вразила Ф. Ліста й дала йому поштовх до написання музичного твору «Думка».

Цю пісню співає також головна героїня Наталка Полтавка з однойменної п’єси І. Котляревського.

ВІЮТЬ ВІТРИ. ВІЮТЬ БУЙНІ...

ПОМІРКУЙТЕ НАД ПРОЧИТАНИМ

1.    На каналі YouTube прослухайте пісню в різному виконанні. Який варіант вам сподобався більше? Поясніть чому. Висловте свої враження про пісню.

2.    Розкажіть, який настрій пісні та чим він викликаний. Цитуйте уривки з твору.

3.    Проаналізуйте, як художні засоби допомагають виразити ідейний задум твору.

4.    Складіть і запишіть у зошиті «паспорт- пісні.

Прочитайте статтю підручника -Праця в ім’я майбутнього» про збирачів і дослідників українських народних пісень. Про одного з них доберіть й узагальніть інформацію та виголосьте її в класі.

ПРАЦЯ В ІМ'Я МАЙБУТНЬОГО

Великі багатства української пісенної творчості століттями зберігались і передавались наступним поколінням в усній формі. Тільки на початку XIX ст. з’явилося розуміння того, що необхідно їх записувати та друкувати. Український письменник П. Куліш про перших упорядників збірок героїчного епосу писав: «Ледь чи князь Цертелєв і пп. Максимович, Срезневський, Лукашевич і Метлинський будуть так довго жити в літературних переказах за своїми творами, як за записаними і виданими ними народними піснями». Тож запам’ятаймо прізвища культурних діячів, які присвятили себе дослідженню народної творчості.

М. Л. Цертелєв «Опыт собрания старинних малороссийских песней» (Петербург, 1819 р.). Заслуга автора в тому, що він перший зібрав і надрукував українські пісні й думи. Збірка була популярною серед культурної еліти Петербурга, нею користувались О. Пушкін, К. Рилєєв, О. Грибоедов.

М. О. Максимович «Малороссийские песни» (Москва, 1827), «Украинские народные песни.—

Ч. I» (Москва, 1834), «Сборник украинских песен. — Ч. І» (Київ, 1849).

Біолог, перший ректор університету Святого Володимира в Києві, М. Максимович велику увагу приділяв збиранню й дослідженню українського епосу. Він перший в українській фольклористиці використав термін «дума».

І. І. Грозненський «Запорожская старина» (1833-1838).

І. І. Срезневський залучив фольклорні джерела до вивчення української історії. Збірка сприяла зацікавленню українських і російських культурних діячів історією, етнографією та фольклором.

А. Л. Метлннськнй «Народные южнорусские песни» (Київ, 1854). Збірка складалася приблизно з тисячі творів і була найбільшим на той час збірником українського фольклору.

П. О. Куліш «Записки о Южной Руси» (Т. 1, 1856; Т. 2, 1857).

«Записки о Южной Руси» друкую з насолодою не тому, що в них є моє, а тому, що передаю світові пам’ятки духу народного, яким у моїх очах нема ціни» (П. Куліш).

«Исторические песни малорусского народа с объяснениями Вл. Антоновича и М. Драгомано-ва» (Київ, Т. 1, 1874; Т. 2, 1875).

Першими впорядкували твори за хронологічним принципом, додали коментарі до історичних пісень.

У збиранні, публікації, вивченні історичних пісень і дум активну участь брали Д. Грінченко, І. Франко, Леся Українка, Ф. Колесса, М. Лисенко, Д. Яворницький та ін.

 

 

Це матеріал з Підручника Українська Література 8 Клас Коваленко