Тарас Шевченко - Думи мої, думи мої, ой три шляхи широкії читати онлайн

Тарас ШЕВЧЕНКО

(1814-1861)

Про життя Тараса Шевченка вже знаєте чимало. Вам не важко пригадати, що Тарас народився в сім'ї кріпаків 9 березня (25 лютого - за старим стилем), рано залишився круглим сиротою, а підлітком змушений був виконувати повинності козачка в пана Енгельгардта. Оскільки поручик¹ гвардії Павло Енгельгардт як військова людина і як ад’ютант² військового губернатора отримав призначення на службу в місто Вільно (тепер - Вільнюс), то серед інших слут забрав з собою на чужину й Тараса. На той час пан Енгельгардт уже знав про Тарасові здібності до малювання, мріяв про власного художника, тому не примушував Шевченка виконувати тяжку роботу й віддав його вчитися до відомого польського живописця Яна Рустема (1761-1835).

Та навчання довелося перервати, бо в Польщі вибухнуло повстання, й російський офіцер, а з ним - і його кріпаки поспішно повернулися до Петербурга. У російській столиці Енгельгардт теж подбав про продовження Тарасової малярської освіти і віддав його в науку до художника Василя Ширяева. До своїх учнів відомий майстер пензля ставився строго й корисливо, тож юному Шевченкові доводилося виконувати малярські роботи в Олександринському та Михайлівському театрах, що, безперечно, як художникові молодому митцеві йшло тільки на користь, а також фарбувати звичайнісінькі паркани, що викликало справедливе обурення.

Долею юного таланту зацікавилися відомі в Петербурзі митці й доклали багато зусиль, щоб викупити Тараса з неволі. Та оскільки пан Енгельгардт вимагав за Шевченка аж 2500 карбованців й художники не змогли зібрати такої великої суми, було вирішено частину грошей заробити, розігравши в лотерею картин)' відомого живописця. Один із найталановитіших тогочасних художників Карл Брюллов (1799-1852) для цього намалював портрет російського поета Василя Жуковського (1783-1852), особистого придворного вихователя царського престоло-

наслідника - царевича Олександра. Портрет придбали цариця та її старші діти - Олександр і Марія, виклавши за картину тисячу карбованців.

22 квітня 1838 року Шевченко отримав жадану волю. Позбувшись ганебного статусу кріпака, Тарас Григорович узявся здобувати освіту в Академії мистецтв, куди його зарахували вільним слухачем. Спілкування з непересічними митцями, цікаві лекції, воля, справжні фарби й пензлі, можливість займатися улюбленою справою сприяли внутрішньому й зовнішньому переродженню Шевченка. Він наче аж квапився жити, відчуваючи, що для творчості йому відведено Богом мало часу.

Проте несподівано навіть для себе самого Тарас відчув, що його дедалі більше приваблюють не фарби й полотно, а поетичне слово. Юнак натхненно писав вірші, при цьому добре усвідомлюючи, що ні багатства, ні слави вони йому не принесуть. Швидше, навпаки, повністю поламають кар’єру художника й завдадуть чимало клопотів, адже пізніше зробив такий запис у щоденник)': «І що ж я робив? Чим займався в цьому святилищі? Дивно подумати. Я займався тоді створенням малоросійських віршів, які потім упали таким страшним тягарем на мою убогу душу...». У 1840 році в Петербурзі вийшла перша збірка поезій Тараса Шевченка «Кобзар», у якій було вісім творів: «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Нащо мені чорні брови», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Уже в назвах цих віршів яскраво виявилося велике зацікавлення Шевченком козацькою старовиною, видатними постатями української історії. Ще не стихли схвальні відгуки критики на «Кобзар», як побачила світ поема «Гайдамаки». І знову - успіх, несподівана й велика слава, справжнє визнання.

Творчість рідною мовою тільки поглибила Шевченкову ностальгію² за рідним краєм. Улітку 1843 року на короткий час поет приїхав в Україну, якої не бачив майже п’ятнадцять років. Враження від страшних картин несправедливості й гніту в рідному краю виявилися жахливими: «Скрізь був і скрізь плакав». Спостережливий і вразливий,

,------.. .... Тарас Григорович не міг не розуміти, що Україна стогне в ярмі

панщини, руйнуються й навіки зникають останні сліди козацької вольниці. Повернувшись до Петербурга, поет аналізує побачене, шукаючи причин такого занепаду козацького краю. Тарасів гострий розум, інтуїція й любов до рідного народу

скеровують його думки в правильне русло: винуватцями є російські царі й самодержавна політика! Звісно, так думати небезпечно, це вже крамола *. Ще небезпечніше виносити подібні думки на папір, відверто оприлюднювати свої враження у віршах. Шевченко це добре знав і все-таки відмовитися від найвищого призначення - будителя й пророка рідного народу - не зміг.

Навесні 1845 року Тарас Григорович знову прибув на споконвічні українські терени. Як художник, він задумав створити альбом «Живописна Україна», тож змальовував вцілілі історичні й архітектурні пам'ятки, а ще натхненно займався літературною творчістю. Настає зоряний час у житті Шевченка-поета - період «трьох літ»

(1845-1847). До Петербурга Тарас Григорович уже повертатися не хоче. Він планує влаштуватися на роботу викладачем образотворчого мистецтва в Київському університеті. В Україні Кобзаря величають і сприймають як генія. Водночас Тарас Григорович підтримує приязні стосунки з відомими українцями - письменником Пантелеймоном Кулішем (1819-1897), письменником та істориком Миколою Костомаровим (1817-1885). Безперечно, Шевченко був утаємничений, що в його найкращого приятеля, молодого науковця Миколи Костомарова збирається українська патріотично налаштована молодь, яка обговорює скасування остогидлої кріпаччини, але й припустити не міг, що через це разом із друзями опиниться за тюремними гратами.

Шевченка заарештували на Дніпрі, коли він поспішав на весілля до М. Костомарова, у якого мав бути старшим боярином. Тарас спробував викинути у воду рукописи поетичних творів, але жандарм помітив це й долучив крамольні віршовані рядки до кримінальної справи про таємну організацію «Кирило-Мефодіївське братство»². Усіх учасників організації, і насамперед Миколу Костомарова, Пантелеймона Куліша й Тараса Шевченка, було відправлено в Петербург, де у квітні - травні 1847 року тривало слідство. Ув’язнений Тарас Григорович на допитах тримався гідно, захищав побратимів, не заперечував своєї любові до України та поетизації доби козаччини у власній творчості.

У Петропавловській фортеці Тарас Григорович не припиняв писати вірші. Тут народився цикл «В казематі³», який Кобзар записав на аркуші тонкого паперу й зумів надійно заховати, а на засланні переписав тюремні вірші у свою першу «захалявну» «Малу книжку». Народжені в часи допитів і слідства оптимістичні

Шевченкові вірші однозначно свідчать, що поет виявився готовим до найважчих випробувань і не збирався зрікатися таких ідеалів, як Бог, Народ і Україна. Більше того, уся добірка казематних поезій не просто життєствердна, а й високохудожня. Недарма Іван Франко називав твори цього циклу «перлинами найчистішої поезії».

Суд на молодими українськими інтелігентами був жорстокий, а присуд - нещадним. Найбільша кара чекала Тараса Шевченка, як автора поеми «Сон» з неприхованим висміюванням представників царської династії і критикою самодержавної політики. Поета відправляли в Орські степи солдатом «до вислуги», тобто до отримання найнижчого офіцерського чину, але оскільки такого звання Шевченкові уряд ніколи б не присвоїв, нібито недовічне судове покарання насправді означало солдатчину до ско-ну. Цар Микола І на тексті вироку власноручно заборонив Шевченкові не тільки писати, а й малювати. Для талановитої людини така заборона означала втрат)' таланту. Тож не дивно, що Тарас Григорович так схарактеризував винесене йому

покарання: «Трибунал¹ під приводом самого сатани не спромігся б виректи такого холодного нелюдського присуду». За вісім днів, насмерть загнавши одного поштового коня, царські посіпаки доставили Т. Шевченка з Петербурга до Оренбурга, подолавши страшну, як на ті часи, відстань - 2110 верст². Ще 265 верст з Оренбурга в Орськ ув'язнений долав п'ять днів.

Почалися безконечно довгі десять років страшної неволі й солдатської муштри. Хоча російські офіцери знали, хто такий Т. Шевченко, і дехто з них намагався полегшити його заслання, далеко від України Кобзареві жилося надзвичайно важко. Царський уряд пильно відслідковував, хто робив спроби листування з опальним поетом, жандарми залякували справжніх друзів Шевченка. Княжні Варварі Рєпніній навіть заявили, що її примусово пострижуть у монахині, якщо обізветься до ув'язненого ще хоч одним словом. Коли ж оренбурзьке військове начальство наважувалося подавати кандидатуру Тараса Григоровича на присвоєння найнижчого офіцерського звання, з Петербурга вкотре приходила відмова. Невизначеність терміну заслання, огидна солдатська муштра, несприятливий клімат степу й пустелі підривали здоров'я поета.

Після смерті царя Миколи І питання звільнення Тараса Шевченка й повернення в сприятливе для життя і творчості середовище не одразу вирішилося. Тільки після багатьох митарств уже звільненому, але ще не зрівняному в правах із пере-

січними громадянами поетові з 1858 року дозволили проживати в Петербурзі. Академія мистецтв виділила Шевченкові дві кімнатки, де він із запалом узявся виготовляти гравюри. Ніби надолужуючи втрачене, натхненно готував нове видання «Кобзаря», укладав «Буквар» для дорослих неграмотних земляків. І в останні роки життя геній знову мав величезну популярність і шану не тільки серед освічених людей російської столиці. Українська нація збагнула велич Шевченка, який говорив з Божої волі.

Хвороби докучали Шевченкові, граверне мистецтво випарами кислот підточувало хворі легені й серце. Але найбільше добивало Тараса Григоровича те, що царський указ про ліквідацію кріпацтва Олександр II ніяк не оприлюднював, а Україна стогнала в ярмі панщини. Навіть рясні привітання з днем народження не тішили поета. Усіх гостей він зустрічав неодмінним запитанням: чи надрукували вже в газетах царський маніфест про скасування панщини?

Помер Тарас Григорович 10 березня (26 лютого - за старим стилем) 1861 року на сходах власної майстерні. Сучасний український поет Віталій Коротич зумів передати цю подію від імені Кобзаря, вивівши надзвичайно цікавий образ рольового ліричного героя:

Поховали Кобзаря на Смоленському кладовищі в Петербурзі, проте друзі зробили все, щоб уже в квітні отримати дозвіл на перевезення тіла Шевченка в Україну, і наприкінці травня прах великого поета рушив у рідний край. До кордону з

Україною домовину везли залізницею. Коли почалася споконвічна українська земля, Пантелеймон Куліш покрив труну козацькою китайкою, люди взяли домовину на плечі й, заспівавши «Козака несуть і коня ведуть», рушили до Києва.

Спочатку планували поховати українського національного генія на Аскольдо-вій горі, однак, щоб якнайточніше виконати його заповіт, обрали місцем поховання Кобзаря Чернечу гору в Каневі.

Зараз могила Тараса Шевченка - одна з найбільших українських святинь, її щороку відвідують тисячі українців з усього світу. Російський письменник Микола Чернишевський (1828-1889), який дуже високо оцінював Тараса Шевченка, наголошував, що мистецтво водночас і відтворює дійсність, і виносить їй вирок, а історія тільки збирає факти й повчає ними, і саме завдяки Кобзареві українці не сто років, а вічно розмовлятимуть рідною мовою на берегах Дніпра. Шевченків

суд над злом і кривдою триває. Його геніальні твори стали дороговказом для українців доби сучасної та слугуватимуть поколінням майбутнім.

Інші народи також надзвичайно цінують Тараса Шевченка. Твори Кобзаря перекладено майже всіма мовами світу, а загалом в Україні та за її .межами нашому поетові поставлено 1200 пам’ятників.

Діалог із текстом

Пригадайте і скажіть, чому дитинство Тараса Шевченка було тяжким і нещасливим.

З якою метою пан Енгельгардт вирішив зробити з юного Шевченка власного художника? У яких визнаних митців пензля вчився Т. Шевченко в містах Вільно та Петербург?

Яким чином петербурзькі художники вирішили визволити талановитого юнака з кріпацтва?

Чому, навчаючись в Академії мистецтв, Тарас Григорович усе частіше вкладав розум і душу в написання віршів, хоч мав би присвятити себе живопису?

Які книги молодого Т. Шевченка вийшли друком у Петербурзі й одразу ж принесли їхньому авторові велику славу?

Коли відбувся перший приїзд Шевченка в Україну? Як ви розумієте його висновок про цю поїздку: «Скрізь був і скрізь плакав»? Яких висновків дійшов поет після поїздки? Які думки почали тривожити Тарасове серце? Чому вони вважалися крамольними?

З якою метою Тарас Григорович відвідав Україну вдруге? Чи планував Т. Шевченко повертатися до Петербурга? Чому? З ким із молодих українських інтелігентів він заприятелював під час свого другого приїзду в Україну?

Який альбом вирішив створити Тарас Григорович? На чому саме наголошувала назва цього альбому? Коли і де народився Шевченків поетичний цикл «В казематі»? Яку оцінку віршам цього циклу дав Іван Франко?

Де саме відбував заслання Кобзар? Скільки років воно тривало?

Коли Тарас Григорович повернувся з Орських степів до Петербурга? Чим займався в останні роки свого життя?

Що стало причиною передчасної смерті Т. Шевченка? Де поховали його в Петербурзі й чому друзі одразу ж почали клопотатися про перепоховання праху поета?

Чи доводилося вам особисто відвідувати могилу Т. Шевченка в Каневі? Якщо так, то яке ваше враження від цього священного місця?

У кого з російських художників вчився Тарас Григорович, ще коли був кріпаком? Що не влаштовувало Тараса в такому способі навчання?

Як саме кращі художники Петербурга вирішили викупити Т. Шевченка? Чому довелося розігрувати картину Карла Брюллова в лотерею?

Сучасна українська дослідниця творчості Кобзаря Оксана Забужко підкреслює: «Шевченка викупили, але не купили». Як ви думаєте, що саме вона має на увазі?

Про що свідчили назви поезій, які ввійшли до першого Шевченкового «Кобзаря»? Які з цих віршів ви вже вивчали на уроках української літератури?

Чому думки Пантелеймона Куліша й Миколи Костомарова про щасливу й вільну Україну були близькими Шевченковій мрії про майбутнє рідного краю?

Коли й де заарештували Тараса Григоровича російські жандарми? Чи передбачав поет, що покарати його можуть насамперед за літературну творчість? На основі яких фактів ви зробили такий висновок?

Що стало причиною арешту Т. Шевченка? Як поводився поет на допитах у Петербурзі?

Як цар Микола І ускладнив становище митця під час заслання? Що саме про це сказав Т. Шевченко? Чому ніхто з друзів нічим суттєво не міг полегшити тяжку долю Шевченка на засланні?

Чому перепоховання праху Кобзаря стало великою подією для всіх свідомих українців?

Мистецькі діалоги

Уважно розгляньте автопортрет Т. Шевченка. Які риси обличчя свідчать про красу й великий розум цієїлюдини?

Прочитайте вірш Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати» (з циклу «В казематі») й порівняйте його з ілюстрацією до цієї поезії сучасного українського художника Івана Марчука (нар. 1936 р.), який

Іван Марчук. Картини малярського

циклу «Шевченкіана»

своїм картинам переважно назви не дає. Що спільного, а в чому суттєва різниця між змістом словесного й малярського малюнка? З якої причини навіть за явних ознак бідування господарів, чиє житло змалював художник в оточенні рясно розквітлого вишневого саду, картина Івана Марчука несе красу і впевненість у доброму завтрашньому дні для України? Розгляньте ще одну картину Івана Марчука, на якій художник зобразив поета в оточенні власних літературних героїв.

Якими словами Тараса Шевченка ви можете передати враження Кобзаря від становища земляків під час його першої подорожі Україною? Роздивіться світлину, зроблену під час перепоховання Кобзаря. Що ви можете сказати про людей біля домовини Т. Шевченка, їхній настрій,

належність до різних соціальних груп, віку? Пригадайте слова П. Куліша над труною Тараса Григоровича в Петербурзі: «Нема з нас нікого, достойного проректи рідне українське слово над домовиною Шевченка: уся сила і вся краса нашої мови тільки йому й відкрилася®. Чи відбиває світлина розуміння українцями цих слів?

Перед вами - ескіз вітража, створеного відомими українськими художниками Опанасом Заливахою, Аллою Горською, Людмилою Семикіною та Галиною Зубченко в 1964 році для Київського університету. Вітраж було знищено напередодні презентації за вказівкою київських чиновників. Як ви думаєте, що саме налякало їх у цій геніальній роботі: гнівний Тарас Шевченко й заплакана Україна-мати на його грудях, слова поета про рабів, розміщені над центральним зображенням, а отже, натяк на безправність українського народу в часи СРСР, високо піднята книжка в лівій руці поета, як неодмінне торжество розуму й світла, домінування жовто-синьої гами на той час забороненого національного українського прапора на бічних картинах?

Діалоги текстів

Уважно прочитайте і прокоментуйте уривок зі статті Івана Франка «Присвята», пригадавши відповідні факти з життя і творчості Т. Шевченка.

Іван Франко

ПРИСВЯТА

Він був сином мужика і став володарем у царстві духа.

Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.

Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.

Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віри в Бога у зневіру і песимізм.

Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті - невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Отакий був і е для нас, українців, Тарас Шевченко.

Які слова Івана Франка вам найбільше запали вдушу й чому?

Чому стаття Івана Франка називається «Присвята»? Як у ній висловився Іван Якович про Шевчен-кову долю і його безсмертя у віках? Прочитайте відповідні рядки вголос і прокоментуйте їхній зміст.

9 9 9

¹ Гарцювала - тут: скакала верхи.

⁷ Не остило (діалектне) - не набрицло.

³ Дотепні - тут: талановиті, здібні.

Діалог із текстом

Вірш «Думи мої, думи мої...» Т. Шевченко написав у 1838 році в Петербурзі в час свого навчання в Академії мистецтв, а опублікував у «Кобзарі» (1840). Чому в цій поезії відчувається нестерпна туга за Україною? Знайдіть і зачитайте рядки, у яких про це прямо сказано.

Куди й кому адресує поет власні твори? Чому називає їх думами і своїми дітьми, сиротами? Зачитайте рядки, які свідчать, що Т. Шевченко передбачав свою смерть на чужині.

Якої реакції на свою творчість сподівається Т. Шевченко в рідному краю? Прочитайте вголос відповідний уривок.

Чи вдалим, на вашу думку, є порівняння Т. Шевченком власних поезій із думами? Чому?

Знайдіть у тексті рядки вірша, у яких Кобзар перелічує причини появи зболених поезій. Чому на чужині поет відчував несприйняття багатьма сучасниками мотивів туги і жалю за славним козацьким минулим, притаманних його віршам?

У поезії «Думи мої, думи мої...» Т. Шевченко двічі вживає слово «доля». Який зміст вкладає в це поняття поет?

Якою постає колишня козацька вольниця з цього вірша?

Чому ліричний герой не бажає мирських слави й почестей? Чого ж тоді він прагне?

Якою, на вашу думку, є ця поезія Т. Шевченка - оптимістичною чи песимістичною? Належно аргументуйте свою відповідь.

Яку роль у вірші відіграють образи-символи чорного орла, ворона? Чому автор порівнює власне серце з соловейком?

У Т. Шевченка є ще один вірш із таким самим початком - «Думи мої, думи мої...», але написаний уже на засланні, під час солдатської муштри в Орській фортеці в 1847 році. Самостійно прочитайте і проаналізуйте цю поезію. Що спільного та відмінного у двох віршах Т. Шевченка з однаковим першим рядком - «Думи мої, думи мої...»? Яка з цих поезій вам більше подобається й чим саме?

Діалоги текстів

Євген Сверстюк у книзі «Шевченко і час» про дві іпостасі долі Кобзаря писав так: «Доля ж особиста не покидала Шевченка за життя, не покидала й по смерті. Тільки вона двоїлася в очах на високу і земну. З високою було все гаразд. За два роки після викупу з кріпацтва він, проживаючи вільним і забезпеченим художником, стає одразу визнаним поетом... Наступних сім років... сягає вершин, яких сучасники не могли навіть цілком зрозуміти... Раптовий грім і каміння - це теж закономірність на високій дорозі. Шевченко, принаймні, знав.., за віщо йому та каторга. Не покидала його висока доля і на засланні, і після повернення: вона тримала його на вершині болю і страждань. А земна доля від того, звичайно, терпить - "болить і плаче, і не спить". Земна доля тісно пов'язана з долею рідної землі. “Історія мого життя складає частину історії моєї Батьківщини* - писав Шевченко в “Автобіографії"... Тут і історичний спадок народженого в неволі, і культурна спадщина народу невизнаного... Але кожне покоління шукатиме живих джерел слідами Шевченковими. І все це теж доля».

Зіставте думку літературознавця з тим, про що веде мову сам Т. Шевченко, коли пророкує власній творчості велике майбутнє. Порівняйте розуміння долі мистецького твору його автором і розуміння Шевченкової життєвої долі та долі геніїв узагалі Євгеном Сверстюком.

Поясніть, як ви розумієте такі Шевченкові рядки:

Мистецькі діалоги

Розгляньте й опишіть репродукцію картину українського художника Михайла Дерегуса (1904-1997) «Малий Тарас слухає Кобзаря». Як ви гадаєте, чи вплинули дитячі враження на те, що першу збірку Т. Шевченко назвав «Кобзарем», а в багатьох віршах ключовим словом є термін «думи»? Розгляньте репродукції картин сучасного українського художника Олега Шупляка (нар. 1967 р.), на яких він змалював дитинство Тараса й події народного повстання, відображені Т. Шевченком у поемі «Гайдамаки». Як ви оцінюєте особливості цих картин, що мають, за словами О. Шупляка, подвійний зміст? Яким чином присутній на них образ Т. Шевченка?

Розгляньте й опишіть репродукцію картини українського художника Опа-наса Заливахи (1925-2007) «Доля». Поясніть, що символізує годинник на цій картині, а що - зграя ворон.

Діалог із текстом

Вірш «Ой три шляхи широкії» увійшов до циклу «В казематі» (1847). Пригадайте, де саме написав Тарас Шевченко цей вірш. Як обставини позначилися на тональності твору?

Які народнопісенні елементи наявні в цьому вірші? З якою метою їх використовує автор?

Події у творі відбуваються в козацькі часи, коли дорослі чоловіки зі зброєю в руках захищали рідний край від зовнішніх ворогів. Як ви думаєте, куди саме подалися три брати, хоч у вірші цього не вказано? Що з ними сталося?

Що символізують у фольклорі й вірші Т. Шевченка три ясени, три явори, тополя, калинаї Уявіть, як три брати приїжджають на Запорозьку Січ і стають прославленими в боях козаками. Придумайте й запишіть один-два епізоди з їхнього неспокійного воєнного життя й побуту. Прочитайте у класі свої творчі роботи. Спільно з учителем визначте кращі з них.

Д/о^огі^ттекст/в

Що спільного у цьому вірші Т. Шевченка з народними піснями про розлуку козака, який вирушає в далеку дорогу і розлучається з рідними?

Мистецькі діалоги

Розгляньте картину українського художника Опанаса Сластіона (1855-1933) «Проводи на Січ». Що спільного між поезією Т. Шевченка й цим художнім полотном?

Проаналізуйте зміст картини Опанаса Заливахи «Козака несуть». Чому внизу картини художник змалював похоронну процесію, а вгорі - двох янголів, які несуть козака із заплющеними очима на небеса до Бога? Яку роль відіграють шабля, з якою козак нерозлучний навіть після смерті, і синьо-жовтий прапор між похоронною процесією та янголами з померлим?

Лірика Тараса Шевченка

Лірична творчість Тараса Шевченка має особливе значення для українців. Наш геніальний Кобзар - поет глибоко народний. Його талант виростав на ниві фольклорних традицій і творчих набутків попередників. Літературознавці зазначають, що 14-складовий віршовий рядок (вере) зустрічається здавна в народних піснях, зокрема коломийках, а також у творчості попередників Тараса Григоровича - поетів-романтиків (Левка Боровиковського, Михайла Петренка). Тарас Шевченко трансформував коломийковий вірш, перетворивши дворядкову коломийкову строфу на чотирирядкову. У багатьох поезіях Кобзаря внаслідок розпаду 14-стопного рядка чергуються рядки 8-складові й 6-складові:

Поет розширив і межі тематики української лірики: у його віршованих творах зазвучали громадянські, патріотичні й навіть філософські мотиви. Тож сучасні науковці аргументовано ведуть мову про шевченківський вірш.

Говорячи про лірик}', неможливо оминути поняття ліричного героя, про що ми вже згадували раніше. У ліриці кожного поета можна виокремити сукупного ліричного героя, який у подібній іпостасі проявляється в багатьох творах, обстоюючи прогресивні погляди, активи}' життєву позицію. Що ж до ліричного героя

Шевченка, то він віддзеркалює талант, авторську позицію, передан}' через почуття й відчування, а також емоції й силу уяви, адже, створюючи вірш. Кобзар не тільки використовує власні творчі здібності, а й застосовує цілий спектр душевних переживань. Це означає, що опосередковано через ліричну поезію автор змушує читачів або слухачів хвилюватися й переживати, перейматися становищем ліричного героя.

Лірика Тараса Шевченка - багатогранна. У «Кобзарі» є чудові зразки пейзажної («Садок вишневий коло хати», «За сонцем хмаронька пливе», «Сонце заходить, гори чорніють»), інтимної («Мені тринадцятий минало», «Ликері»), громадянської («Якби ви знали, паничі», «Я не нездужаю, нівроку»), медитативної («Думи мої, думи мої», «В неволі тяжко, хоча й волі», «Не нарікаю я на Бога»), патріотичної («Сон» («Гори мої високії»), «За байраком байрак»), філософської («Мені однаково, чи буду», «О люди! люди небораки!») лірики. Іноді в одній і тій самій поезії є пейзажні, інтимні й патріотичні мотиви, як-от у вірші «Садок вишневий коло хати», що став символічним образом рідного краю.

У поезії «Мені однаково, чи буду» Тарас Шевченко зосереджується на дуже вагомому для його земляків-сучасників питанні майбутньої долі України. Рідний край для поета - понад усе, славне козацьке минуле - запорука незалежності України в майбутньому, покоління нащадків - дієва сила в обстоюванні права свого народу на незалежність, будівники самостійної соборної України. Кобзар не

оперує закликами чи полум'яним синівським освідченням у любові до рідного краю, як це характерно для патріотичних поезій, а по-філософськи підходить до питання, чи можлива Україна як держава взагалі й що для цього треба зробити.

У вірші «Думи мої, думи мої» медитативний компонент дуже відчутний. Ліричний герой задумується, чи зможе його талант прислужитися Україні, посилає свої вірші додому, в рідний край, бо лише там вони зможуть виконати своє найвище призначення - розбудити народ, нагадати йому про славне минуле, подати взірці громадянської гідності.

Діалог із текстом

Що ви довідалися про шевченківський вірш?

Яким є ліричний герой у віршах Т. Шевченка «Думи мої, думи мої»?

Доведіть, що в поезії «Ой три шляхи широкії» йдеться про ліричного оповідача й ліричних персонажів. Яких саме?

Які види лірики ви знаєте? Чому в одному вірші можуть бути різні мотиви? Доведіть наявність громадянських і патріотичних мотивів у медитативній поезії «Думи мої, думи мої».

was*

Діалог із текстом

На думку літературознавців, вірш «Мені однаково...» - одна з найдовершеніших Шевченкових поезій із циклу «В казематі». Як ви думаєте, чому? Свою відповідь аргументуйте.

На основі тексту доведіть, що поезія містить найвищий прояв патріотизму. У чому він полягає?

Хто зображений в образі сина? Як ліричний герой поезії, що асоціюється із самим Т. Шевченком, ставиться до цього персонажа й чому не потребує від нього хвали й слави? Чого ж саме від сина, сукупного символічного образу наступних поколінь українців, вимагає поет?

Як ви думаєте, чи актуальна ця поезія Кобзаря для наших сучасників? У світлі яких політичних та історичних подій - особливо?

Вивчіть вірш «Мені однаково...» напам'ять.

Це матеріал з Підручника Українська Література 8 Клас Слоновська