Що таке поезія - Тарас Шевченко - Ой три шляхи широкії Читати онлайн

ЩО ТАКЕ ПОЕЗІЯ

Цілком закономірно, що вивчення авторської літератури ми розпочинаємо з поезії. Адже саме поетичне слово є чи не найбільшою окрасою українського письменства. Видатні поети-класики Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, П. Тичина, Є. Плужник, М. Рильський, Є. Мал а шок, В. Симоненко. Д. Павличко, І. Драч, В. Стус, Л. Костенко, В. Герасим'юк і багато інших створили мистецькі шедеври світового рівня.

1.    Пригадайте імена поетів, яких ви вивчали раніше. Чим вам запам’яталися їхні твори?

2.    У чому своєрідність поезії?

♦    Якщо в прозі переважає епічність (тобто змалювання подій та їх учасників), то в поезії ліризм (вираження почуттів і думок людніш).

♦    Якщо проза передає більше інформацію то поезія емоційної енергії, відкриває позасвідомі глибини людської душі, пайзагадковіші грані буття.

♦    Нарешті, на відміну від прозової, поетична мова ритмізована.

Теорія літератури

Ритм (від грецьк. узгодженість) — це впорядкований рух, періодичне повторення певних явищ у житті чи мистецтві (зміна пір року, стук серця, музична мелодія тощо). Поетичний ритм досягається завдяки рівномірному повторенню рим, складів і наголосів (віршовому розміру), строф.

1. Уважно роздивіться репродукцію картини О. Шупляка «Наша дума, наша пісня...» (с. 45). Віддаліть її від себе, а потім наблизьте, зосередьте увагу на полотні в цілому, а потім на кожній деталі зокрема. Перед нами аж трирівневе зашифроване зображення. Спробуйте розшифрувати його.

 

Олег Шупляк — сучасний український художник. Народився 1957 р. у с. Біте на Тернопіллі. Навчався на архітектурному факультеті Львівської політехніки. Викладає в Бережанській дитячій художній школі. Характерна ознака стилю митця — техніка двовзорів. Так він називає карти ни-ілюзії з подвійним змістом. Серед відомих робіт майстра — «Кобзар», «Благовіщення», «Сільський пейзаж», «Спас», «Богоматір», «Мені тринадцятий минало», «Дух свободи», «Іду на ви! Святослав Хоробрий» та ін.

2. Порівняйте своє трактування з тим, яке пропонує сам автор. Це — картина-ілюзія, яка символічно зображає українську літературу. Насамперед її символізує обрис Т. Шевченка, що складається з постаті кобзаря та обрисів Лесі Українки й І. Франка. Портрет Лесі Українки, своєю чергою, створено з постатей героїв найвидат-нішого шедевру письменниці — «Лісової пісні», а портрет І. Франка — з пейзажу

давнього українського села. Доповнює символічне узагальнення обрис «Русалки Дністрової» — так називалася перша україномовна книжка на Західній Україні (про цих авторів і ці твори ви більше довідаєтесь у наступних класах).

3. Як ви думаєте, така манера художника ближча до прози чи до поезії? Чому?

Найглибше природу поезії розкривають самі поети.

♦    Іван Франко: «Поет розширює зміст нашого внутрішнього “я", зворушуючи його до... глибини».

+ Ліна Костенко: «Поезія — це завжди неповторність, / Якийсь безсмертний дотик до душі».

♦    Василь Стус: «Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації»; «Без справжнього відкриття, справді нового бачення світу годі написати путящого вірша».

♦    Райнер Марія Рільке (австрійський поет): «Вірші не є. як уважають, почуттями: почуття з’являються в нас рано, а вірші — з досвідом. Задля одного-єдиного рядка треба побачити багато міст, людей і речей, треба знатися на тваринах, треба відчувати, як літають птахи, і знати рух, яким маленькі квітки розкриваються вранці. Треба вміти пригадувати шляхи в незнаних місцинах, несподівані зустрічі й наближення розлук...»

♦    Ґабс (сучасний французький поет): «Цінність поетів у тому, що вони здатні помічати душі речей»; «Поезія цілком пристосована до нинішнього життя. Вона, як Інтернет: у неї можна зайти й вийти, коли заманеться; можна прочитати один вірш, а можна п’ять, можна почати з будь-якого місця, тоді як з романами така річ не проходить — їх треба читати послідовно, якщо хочемо зрозуміти, про що йдеться».

1.    Як ви розумієте кожен із цих висловів? Які особливості поетичного мистецтва в них підкреслено?

2.    Пригадайте вивчені торік поетичні твори Т. Шевченка («Мені тринадцятий минало...», «Тополя», «Заповіт»), Л. Костенко («Чайка на крижині», «Дощ полив...», «Кольорові миші»), В. Симоненка («Лебеді материнства», «Ти знаєш, що ти — людина?»), А. Малишка («Пісня про рушник»), О. Ольжича («Захочеш — і будеш...»), О. Теліги («Сучасникам»), Які з наведених вище думок можна підтвердити, проілюструвати цими творами?

 

ТАРАС ШЕВЧЕНКО

1814-1861

Тарас Шевченко геніальний пост, мислитель, художник. Його ім'я займає почесне місце в ряду найвищих духовних авторитетів людства поруч із Гомером, Ш. Руставелі, Нізамі, В. Шекспіром, М. де Сервантесом, Й. Ґ. Гете, О. Пушкіним, А. Міцкевичем, Ф. Достоєвським.

Він зумів найповніше виразити українську душу, найзаповітніші прагнення нашого народу, точно визначив перспективи розвитку України, тому й піднявся на височінь національного поета.

“Тарас Шевченко чи не найвидатніший за народністю поет нашої планети, а для України він ще й Пророк, Месія, Рятівник нації. Його глибокомудрий “Кобзар" недаремно народ назвавдругим Євангелієм, а його автора — синонімом до слова Україна. Шевченко — наш Усесвіт, наш патент на благородство перед людством. Багато українських письменників, навіть геніальні Іван Франко та Леся Українка, уважали його своїм учителем, володарем у царстві духу, у царстві людської культури» (Б. Степанишин, літературознавець, професор).

• Зл&$лМ& ocfto&t&ia fzc&Ufr. Що вам запам'яталося про життя та творчість цього митця з вивченого в попередніх класах?

Узагальнимо вивчене її поведемо мову про доросле життя митця.

Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 р. у с. Моринцях па Черкащині в родині кріпаків. Дитинство провів у сусідній Кирилівці. Дуже символічним, цілком відповідним його вдачі й майбутній долі ім’ям наділили хлопця: Тарас у перекладі з давньогрецької «бунтар».

Рало залишився круглим сиротою, був козачком (дрібним служкою-попйха-чем) у маєтку поміщика Епгельгардта. Коли папа, офіцера російської армії, призначили на службу в м. Вільно (тепер м. Вільнюс, столиця Литви), а згодом у м. Петербург, він забрав на чужину серед інших слуг і 15-річного Тараса.

Помітивши пристрасть хлопця до малювання, пап вирішив отримати власного кріпосного художника. Тому віддав його в науку до майстра малярського цеху В. Ширяева.

Учитель виявився дуже суворим і корисливим. Учні й підмайстри мусили працювати по 12 14 годин на добу, жили на холодному горищі, погано харчувалися. Але Тарас терпляче зносив усі злигодні, аби тільки стати художником.

 

Близько 1836 р. Т. Шевченко випадково познайомився зі своїм земляком, студентом Академії мистецтв Іваном Сошепком, який перейнявся долею сироти-крінака. Він увів юнака в коло діячів української і російської культури, які працювали тоді в м. Петербурзі. Вони високо оцінили малярський талант Т. Шевченка й вирішили викупити його з кріпацтва. Зібрали для цього чималі кошти. Але Еигельгардт вимагав дуже велику на той час суму 2500 рублів. Зібраних грошей не вистачало. Вихід запропонував славетний художник К. Брюллов. Він намалював портрет поета, учителя дітей царя В. Жуковського. Картину розіграли в лотерею в імператорській родині, одержавши за неї 1000 рублів.

І ось 22 квітня 1838 р. Тарас Шевченко отримує омріяну волю. Визволителям поет дякуватиме все життя, не раз згадуватиме їх добрим словом у своїх творах.

Ставши вільним, юнак одержав змогу навчатися в Академії мистецтв. Він захоплено надолужував згаяні роки відвідував лекції з філософії,

теорії мистецтва, математики, географії, історії, літератури, медицини, дуже багато читав, милувався шедеврами світового малярства в Ермітажі¹⁵ й інших галереях.

 

За кілька років Т. Шевченко став досить популярним художником у Петербурзі, отримував чимало замовлень, міг би спокійно й безбідно жити.

Проте його почало щораз більше вабити інше захоплення поезія, і то україномовна, вільнолюбна, апти-імперська. Він добре розумів, що ані багатства, ані слави це захоплення йому не принесе у ворожому, імперському світі, радше навпаки. І все ж сміливо пішов за своїм покликанням.

1840 р. з’явилася перша збірка молодого поета під назвою «Кобзар». Вона складалася лише з восьми творів, але спричинила вирішальний вплив на всю подальшу історію й культуру України.

Книжка вразила читачів живою багатющою українською мовою, глибинним безоглядним патріотизмом, зверненням до козацької доби, закликом відродити вільнолюбний дух предків. Поезії Т. Шевченка швидко поширювалися по Україні, їх переписували, вивчали напам'ять навіть неписьменні селяни. Нерідко й дворяни заново вивчали вже забуту рідну мову, щоб почитати «Кобзар». Слідом за першою книжкою з’явилися нові публікації, зокрема масштабна поема «Гайдамаки». І знову успіх, загальнонаціональне визнання.

Поява Шевчепка-поета перекопала українців, що наша нація має давню, славетну історію, величезний духовний потенціал, а отже, обов’язково відродиться, знову стане вільною й незалежною державою.

Імперська чужина гнітила поетову душу. За першої ж нагоди навесні 1843 р. він відвідує Батьківщину після 14-літньої розлуки. Земляки радо вітали Т. Шевченка як національного героя. А він намагався побувати в різних куточках рідного краю, щоб дізнатися про його реальне становище. Побачене тяжко засмутило митця. «Скрізь був і скрізь плакав», напише він згодом. Загарбники безсоромно грабують і денаціоналізують Україну; замучене селянство деградує в кріпосницькому ярмі; папство (і не тільки чуже, а й своє) безжально визискує простолюд і зросійщуєгься; інтелігенція, замість захищати свій народ, слухняно служить окупантам.

•    осНсвнспо    Уважно роздивіться деталі автопортрета митця.

Зверніть увагу на вираз обличчя, очі, одяг. Як усе це характеризує вдачу, душевний стан Т. Шевченка?

Гіркі роздуми вилились у сумні й гнівні художні узагальнення вірші «Розрита могила», «Чигрйне, Чигрйне», поему «Сой». Це небачені доти в українській літературі прямі, нищівні звинувачення російських загарбників і тих українців, що перетворилися на малоросів-зрадників.

Прочитайте вірш “Розрита могила». Процитуйте рядки, у яких найвиразніше розкриті названі щойно мотиви. Чому й тепер актуальні ці докори?

Завершивши навчання в Академії мистецтв, Т. Шевченко навесні 1845 р. знову повертається в Україну, як думалось, уже назавжди. Настає найщас-ливіший і найпродуктивніший час у житті поета, який згодом дослідники образно назвуть роком високого сонця. Митець планує влаштуватися на роботу викладачем малювання до повоствореиого Київського університету. Налагоджує дружні стосунки з багатьма представниками української культури, насамперед з першим ректором Київського університету Михайлом Максимовичем, письменниками й істориками Пантелеймоном Кулішем і Миколою Костомаровим.

З-під його пера виходять вірші «Холодний Яр», «Триліта», «Псалми Давидові», «Якумру, то поховайте» та іи.₍ поеми «Єретик», «Великий льох», «Кавказ», «Посланіє». Пізніше з творів, написаних у 1843 1945 рр., ноет скомпонував рукописну збірку під назвою «Три літа». У цих шедеврах геніально втілена конкретна програма відродження України. Головний мотив заклик до формування свідомої української еліти¹⁶, провідної верстви, спроможної взяти на себе відповідальність за долю нації.

Прообразом такої еліти стає таємна політична організація Кирило-Мефо-діївське братство.

Для допитливих

 

Брати Кирило (827—869) і Мефодій (6л. 815-885) — слов'янські просвітники іі проповідники християнства. Народились у м. Солуні у Візантії, за походженням, вірогідно, були болгарами. Здобули блискучу на той час освіту. Ставши ченцями, створили першу слов'янську абетку й переклали Біблію старослов'янською мовою. Заклали основи слов'янської писемності й літератури. І православною, і католицькою церквами зараховані до .пику (MISlтих

Воно виникло в м. Києві наприкінці 1845 р., незабаром його осередки з'явилися і в інших містах України. Братчиками були студенти, викладачі, учителі, науковці, митці. їхня мета знищення самодержавства та кріпосного права, установлення демократичного республіканського устрою, освіта для народу, відродження української мови н культури.

Засновниками братства були Микола Гулак, Микола Костомаров, Василь Білозерський, а натхненником став саме Тарас Шевченко.

Однак братство проіснувало тільки 15 місяців. Навесні 1847 р. внаслідок доносу зрадника воно було викрите. Усіх братчиків, у тому числі й Т. Шевченка, заарештували. Під час обшуку в нього вилучили рукописну збірку «Три літа». Вона й стада основним приводом для звинувачень поета.

Арештантів відправили до Петербурга, де й тривало слідство. Поет, ув'язнений у казематі¹ Петронавлівської фортеці, тримався на допитах мужньо, захищав побратимів, натомість не зрікався своїх протиімітерських творів і патріотичних поглядів.

А найголовніше — навіть у таких умовах не припиняв писати, хоча й наражався па смертельну небезпеку. Зумів дістати аркуш тонкого паперу, зробив із нього маленьку книжечку, яку ховав за халявою чобота. За півтора місяця слідства народилося 12 віршів. Пізніше автор об'єднав їх у цикл² «В казематі», додавши поетичний зачин «Згадайте, братія моя».

У цих сумовитих рядках митець образно втілив усе відчуте, передумане, згадане впродовж довгих днів і ночей чекання вироку (не виключалося, що навіть і смертного).

Поетову душу в темній, холодній камері-одиночці зігрівали світлі та теплі спогади про Україну, дитинство, рідне село.

• Злв$л/сН& ос/юбивго    Пригадайте вивчений у 5 класі вірш із цього циклу

«Садок вишневий коло хати». Яка картина змальована в ньому? Які почуття він викликає?

Напевно, не раз ув’язнений поет па самотині тихо чи й иодумки співав народних пісень, яких знав силу-силеппу. Ті давні фольклорні шедеври навіяли кілька віршів, що сприймаються як справжнісінькі народні пісні (а згодом і стали ними) «За байраком байрак», «Ой одна я, одна», «Ой три шляхи широкії...»,

* * *

Ой три шляхи широкії    Не прийнялись три ясени,

Докупи зійшлися.    Тополя всихала,

На чужину з України    Повсихали три явори,

Брати розійшлися.    Калина зов'яла.

Покинули стару матір.    Не вертаються три брати.

Той жінку покинув, ^    Плаче стара мати,

А той сестру. А найменший — Плаче жінка з діточками Молоду дівчину.    В иетопленій хаті.

Посадила стара мати    Сестра плаче, йде шукати

Три ясени в йолі.    Братів на чужину...

А невістка посадила    А дівчину заручену

Високу тополю.    Кладуть в домовину.

Три явори посадила    Не вертаються три брати,

Сестра при долині...    По світу блукають,

А дівчина заручена —    А три шляхи широкії

Червону калину.    Терном заростають.

' Каземат (італ. ненидиме, укріплення) — тут: приміщення у фортеці, де тримали ув'язнених, одиночна камера.

² Цикл (від грецьк. коло) — низка художніх творів, об’єднаних спільними темою, мотивом і настроєм.

Провідний мотив твору сумовитий роздум про безталанну долю України. Спустошливі війни, ворожі набіги, злидні впродовж століть унеможливлювали щасливе родинне життя — запоруку розквіту будь-якої нації. Через те Україна так знесиліла, знекровилася «бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла».

Саме чоловік має бути ініціатором створення родини та її захисником. Трагедія України в тому, що чоловіки або гинули в боях, або потрапляли в неволю, або мусили кидати рідні землі в пошуках заробітку чи кращої долі. Це трагедія кожного поневоленого загарбниками народу.

•    3осНобтго

1.    Як перегукуються ці роздуми з душевним станом автора в момент написання вірша?

2.    Пригадайте недавно вивчені фольклорні твори. Які з них підтверджують Шевченкові роздуми?

Я Пюжрт Ripina P ніби мозаїкою продумано й майотррно поєднаних шроти рпізодір

Знайдіть і стисло назвіть кожен із них.

Як і народні пісні, вірш переповнений фольклорною символікою: ♦ число три символізує перехід від хаосу до гармонії, єдність світів, саме життя; ♦ шлях людську долю; ♦ висаджування дерев це знак надії; ♦ живо-росле дерево символізувало життя; ♦ усихання дерева ж означало нещастя, хворобу, смерть; ♦ ясен і явір у народній уяві представляли чоловічу стать; ♦ тополя її каїина жіночу; ♦ шлях, зарослий терном, символ забуття або неможливості повернутися, подолати долю.

•    3A^faum ос/ю&мю fidm

1.    Поєднайте символічні образи вірша в такій послідовності, щоб тільки за їхньою допомогою розкрити головний мотив.

2.    Уважно розгляньте ілюстрацію С. Караффи-Корбут. Якими графічними прийомами художниця розкриває мотив вірша?

Для допитливих

 

Софія Караффа-Корбут (1924-1996) — визначна українська художнії ця-ірафі к. Народилась у м. Львові, походила з давньою шляхетського роду. Навчалась у Львівському інституті прикладного її декоративного мистецтва. Належала до середовища опозиційного культурного руху шістдесятників. Визнаний майстер художньої кераміки, вітражів, мозаїчною панно, книжкової графіки. Проілюструвала понад 60 видань творів українських письменників. Віртуозно поєднувала шрифті малюнок.

1.    Якби думаєте, чи випадково жінки садять саме такі дерева й саме в такій кількості? Про що це свідчить?

2.    Проілюструйте (словесно чи малюнком) один з епізодів вірша.

3.    Знайдіть в Інтернеті й послухайте пісню “За байраком байрак» у виконанні гуртів «Кому вниз» і «Хорея козацька». Яке виконання вам більше припало до душі? Чим вразила вас ця пісня?

Чимало віршів циклу «В казематі» присвячено «соузникам»-братчикам. Поет співчуває їм, підтримує, передбачає їхні та свої тяжкі випробування й просить про одне:

Свою Україну любіть.

Любіть її... Uo время люте,

В остатню тяжкую минуту За неї Господа моліть.

(«Чи ми ще зійдемося знову?..»)

Центральним у циклі є вірш «Мені однаково, чи буду...». Це повторна, уже в момент найтяжчого випробування, присяга на вірність Батьківщині. Чекаючи в тюрмі вироку, поет уболіває не за себе, не за свою долю, а за окрадену, «приспану», затуркану й зденаціоналізовану загарбниками Україну.

* * *

Мені однаково, чи буду    І це пом’яне батько з сином,

Я жить в Україні, чи ні.    Не скаже синові: — Молись,

Чи хто згадає, чи забуде    Молися, сину, за Вкраїну

Мене в снігу на чужині    Його замучили колись.

Однаковісінько мені.    Мені однаково, чи буде

В неволі виріс між чужими    Той син молитися, чи ні...

І, неоплакаиий своїми,    Та не однаково мені,

В неволі, плачучи, умру.    Я к Україну злії люде

І все з собою заберу,    Присплять, лукаві, і в огні

Малого сліду не покину    В, окраденую, збудять...

На нашій славній Україні,    Ох, це однаково мені.

На нашій не своїй землі.

За жанром це зразок філософсько -громадянської лірики, а конкретніше медитація.

Теорія літератури

Філосбфська лірика — вірші-роздуми про закономірності існування світу, людини. сенс людського життя, добро і зло тощо: «Ти знаєш, що ти — людина?» В. Си-моненка, «Крила» Л. Костенко.

Найхарактернішим різновидом філософської лірики є медитація (латин. роздум) — поетичне міркування над проблемами життя та смерті, над сутністю людської душі.

Якщо у філософській ліриці загалом поет прагне пізнати істину як таку (у масштабах Усесвіту), то в медитації міркує насамперед про власне життя, осмислює свій внутрішній світ.

У вірші «Мені однаково, чи буду...» поєднуються ознаки філософської (медитативної) і громадянської (патріотичної) лірики.

• ЗавраИНЯ основного рівня

1.    Доведіть, використовуючи текст вірша, що це зразок саме медитативної лірики.

2.    Як ви думаєте, насправді «однаковісінько» поетові, житиме він в Україні чи ні, згадають його нащадки чи ні? З якою метою він так заявляє?

3.    У вірші використано оксиморон¹⁷: «На нашій славній Україні, Ha нашій - не своїй землі». Поясніть логіку цього, на перший погляд, алогічного образу, згадайте при цьому тисячолітню історію українського народу та його багатовікове колоніальне поневолення.

4.    Що свідчить про те, що патріотизм автора абсолютно щирий, непідробний (урахуйте й умови написання твору, і його художні засоби, енергетику)?

5.    Чи актуальний цей твір нині? Відповідь аргументуйте. Уважно розгляньте картину

О. Шупляка, створену під час Революції гідності. Як ви розумієте символіку цього «двовзору»?

6. Вивчіть вірш напам'ять і підготуйте його виразне читання. Постарайтесь інтонаційно передати стан душі автора в момент написання поезії, його роздуми, зміни, спалахи емоцій.

Скориставшись матеріалами Інтернету, підготуйте електронну презентацію на тему “Тарас Шевченко на Майдані».

Імперська влада жорстоко розправилася а братчиками. Найтяжчий вирок винесли Т. Шевченкові. Його заслали в казахські степи рядовим солдатом до «вислуги», себто доки не стане офіцером, а оскільки влада не збиралася присвоювати йому будь-який чин, це означало довічну каторгу. Цар особисто приписав на присуді: «Под строжайший надзор с запрещением писать и рисовать». Так Микола I помстився митцеві за поему «Сон» нищівне осміяння царської династії, передбачення краху всієї системи російського самодержавства.

І потягнулися повільно нескінченні роки тяжкої неволі, солдатської муштри. Деякі офіцери, знаючи, хто такий Т. Шевченко, намагалися полегшити його долю. Інші ж. навпаки, не минали й найменшої пагоди, щоб познущатися над ув’язненим поетом. За ним пильно стежили, періодично обшукували, щоб він не мав змоги писати й малювати.

Але поклик таланту виявився сильнішим за всі заборони й небезпеки. Митець продовжував робити маленькі захалявні книжечки й «мережати» їх поезіями-сповідями, молитвами до Бога й України.

Прочитайте два вірші поета під назвою «Лічу в неволі дні і ночі», створені в той час. Які настрої й роздуми вони передають? Як автор описує своє життя на каторзі?

Створену таємно на засланні захалявну «Малу книжку» поет розпочав віршем «Думи мої, думи мої...», у якому підкреслив незмінність своїх попередніх переконань, свою трепетну любов до Батьківщини та готовність служити їй і далі щирим поетичним словом.

# * *

Думи мої, думи мої,    3 киргизами убогими.

Ви мої єдині,    Вони вже убогі,

Не кидайте хоч ви мене    Уже голі... Та на волі

При лихій годині.    Ще моляться Богу.

Прилітайте, сизокрилі    Прилітайте ж, мої любі,

Мої голуб’ята,    Тихими речами

Із-за Дніпра широкого    Привітаю вас, як діток,

У стен погуляти    І заплачу з вами.

Невипадково наспівний вірш періоду заслання ноет розпочав тим же рядком, що й перший вірш «Кобзаря» 1840 р. «Думами-дітьми» в обох поезіях Т. Шевченко називає свої твори.

• Злв$лН/с& основном    Знайдіть у вірші епітети й риторичні звертання, яки

ми змальовано твори. Про що свідчить таке ставлення? Що означала для митця поетична творчість у неволі?

Поет дуже хвилюється, щоб «при лихій годині» в умовах каторжанського приниження не заніміла, не змертвіла його душа. Тому й звертається до творчого дару, до натхнення з проханням залишатися з ним.

 

Поруч із думами центральним у вірші є образ киргизів. Автор співчуває їм, адже вони «убогі» й «голі», бо і їх уже грабує Російська імперія, як і українців. Але ці степовики зберегли ще найбільшу цінність волю, яку вже відібрали в українців. Тому саме ці вільні люди (як і наше колишнє козацтво) є для поета моральною опорою.

Митець справді дуже прихильно ставився до казахів і киргизів (тоді ці два народи не розрізняли), за кожної нагоди радо спілкувався з ними, часто малював.

У Казахстані, до речі, і сьогодні шанують Т. Шевченка як одного зі своїх перших художників.

•    Злв$лН/& осНав/сою    Роздивіться уважно репродукції. Як художник ста

виться до своїх героїв? Що на малюнках про це свідчить? Чому він зобразив себе на задньому плані за байгушами?

 

Можновладці робили все, щоб морально та фізично зламати непокірного поета. Залякували друзів, щоб ті не листувалися з Т. Шевченком, забороняли друкувати твори, навіть публічно згадувати його ім'я.

1850 р. його повторно заарештували за порушення «высочайшего повеления» не писати й не малювати. І тепер уже заслали під посилений нагляд у прикаспійську пустелю із зовсім нестерпними умовами життя.

Люта каторга підірвала митцеве здоров'я, але не похитнула його віру й волю. «Караюсь,мучуся... але нехаюсь!» твердо зая вляє ноет в одному з тогочасних віршів.

• ЗавулН/Ф осНов/юго    Порівняйте портрети T Шевченка до заслання (див. с. 49) і на засланні. Що змінилось у його зовнішності? Чому? А які риси залишилися незмінними? ¹⁸

Тільки після смерті Миколи І впливовим друзям удалося виклопотати помилування для засудженого поета. Сталося це 1857 р. Щоправда, процедуру звільнення можновладці навмисне затягли на кілька місяців.

 

Лише в березні 1858 р. ноет приїхав до Петербурга, де за ним одразу встановили суворий полі-ційний нагляд. Але передова, вільнолюбна громад-ськість зустріла його як незламного героя, борця проти деспотії.

Прагнучи надолужити втрачений час, митець дуже багато працював: писав нові твори, віртуозно опанував техніку гравіювання¹⁸ й незабаром одержав звання академіка гравюри. Домігся нового видання «Кобзаря», якого читали в Україні як національну Біблію. Захопився ідеєю організації недільних україномовних шкіл для народу. Останньою книжкою митця став буквар для цих шкіл.

Понад усе Т. Шевченко мріяв повернутися на Батьківщину, одружитися, побудувати хату над Дніпром, насадити сад і продовжувати творчу працю. Навесні 1859 р. така поїздка відбулася. Але закінчилася черговим арештом за крамольні антицарські висловлювання. Поета примусово відправили знову до Петербурга.

Його змучене солдатчиною й постійними переслідуваннями серце не витримало зупинилося 10бере:шя 1861 р.

Спочатку митця поховали на Смоленському цвинтарі. Лише через місяць друзі домоглися дозволу на перевезення тіла в Україну. До кордону везли залізницею. На рідній землі за козацьким звичаєм покрили домовину червоною китайкою й повезли волами, а через увесь Київ несли на руках.

Поховали великого сина України за його «Заповітом» під Кановом на високій горі, що звалася Чернечою, неподалік того місця, де він хотів «поставить хату і кімпат\·».

Відтоді ІІІевченкова могила стала однією з найшалованіших святинь України. Щороку її відвідують тисячі людей з усього світу.

Для нас же, українців, Т. Шевченко ось уже півтора століття залишається найвищим духовним авторитетом, пророком, який безпомильно передбачив майбутню долю Батьківщини й чиє полум'яне слово допомагає нашій нації виживати й перемагати в найтяжчих випробуваннях.

^Шевченко — явище унікальне. Його немає з ким порівняти в письменстві інших народів... Просторо в цьому імені. У ньому вся історія наша, усе буття, ява й най-потаємніші сни. Нас просто не існує без нього. Кому не відомо: Україна — це Шевченко, Шевченко — це Україна. Синонімічна пара на всі часи, доки й світу. Уявити себе без Шевченка — усе одно, що без неба над головою. Він — вершинна парость родового дерева, виразник і хранитель народного духу. Навіть плоть його вознесе-

'· Гравіювання (від фр. вирішувати на чомусь) — нанесення малюнка на поверхню металу, дерева чи каменю шляхом зняття поверхневого шару матеріалу.

на на вершину. Іншої такої могили на планеті немає» (В. Базилевський, сучасний український поет і мислитель).

•    TiiqссуMefUWC вивпеЯС

1.    У чому полягає заслуга T Шевченка як національного поета?

2.    Які перші публікації поета? Чим вони захоплювали читачів?

3.    Чому 1845 р. дослідники назвали роком високого сонця у житті та творчості T Шевченка? Які твори з'явилися в цей час?

4.    За яких обставин T Шевченко написав цикл «В казематі»?

5.    Розкрийте зміст символічних образів вірша “Ой три шляхи широкії...».

6.    Ознаки яких жанрів лірики поєднуються у вірші “Мені однаково, чи буду...»? Який провідний мотив і як саме розкривається в цьому творі?

7.    Які риси вдачі виявив T Шевченко на засланні?

8.    Охарактеризуйте два центральні образи вірша «Думи мої, думи мої...».

9.    Як минули останні роки поета? Де й коли він похований?

Прочитайте на дозвіллі

1.    Шевченко Tupac. Кобзар. — К.: Дніпро, 1994.

2.    Івшіенко Оксана. Тарасові шляхи. — K., 1964.

3.    K<muamuu О. Тарас Шевченко-Грушінський: хроніка його життя. — К.: Дніпро, 1991.

4.    Чуб Дмитро. Живий Шевченко. — К.: Ярославів Вал, 2007.

♦ Подивіться також в IH repHe^fTi фільми: «Т. Шевченко. Заповіт», «Мій Шевченко* К). Макарова, «Шевченко: відродження * X. Стебел ьської.

 

Це матеріал з Підручника Українська Література 8 Клас Пахаренко