Література - це храм, до якого входять з чистою совістю

Життєва казка, хоч вона й мала І сто разів розказана була,

А все ж розповідатись буде вічно.

Джордж Гордон Байрон

Література приходить у життя людини ще в дитинстві. Напевно, однією з перших речей, яку ви взяли до рук, коли тільки-но почали пізнавати світ, була книжка. Спочатку це були невеликі книжки з яскравими малюнками. Але це вже була ЛІТЕРАТУРА! Можливо, ви й не пам’ятаєте, які саме книжки читали спершу вам дорослі, а потім, навчившись, і ви самі. Уже тоді ви були читачами, заради яких, власне, і творить письменник. Микола Гоголь усе життя був щиро переконаний: «У письменника тільки й є один учитель — самі читачі».

Поміркуйте, чому маленьким дітям читають казки. А ваше читання також починалося з казок? Чи пригадуєте ви свої дитячі книжки?

То хто ж вона така, її величність Література? Саме слово походить із латини й означає «буквене письмо». Сьогодні поняття «література» ми розуміємо як сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства. Це мистецтво слова, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність.

Відтак, літературний твір — форма існування літератури як мистецтва слова. Але наше завдання — збагнути суть такого унікального явища, як художня література. Адже саме вона є одним із проявів духовного досвіду й духовної діяльності людини!

Щоб зрозуміти мистецтво й митця, літературу й письменника, потрібно ввійти у світ автора, вступити у співтворчість з ним. Життя, що нуртує всередині твору, як маленький всесвіт, відображає повноту людського існування, цілісність буття. І зустріч автора й читача в художньому творі стає незамінною формою прилучення до цього величезного світу, виховання істинної людяності, формування всебічно розвиненої особистості.

Чи справді читач є співавтором твору? Що потрібно для такого співавторства? Уява? Фантазія?

Література, що є містком між різними поколіннями, народами, континентами й епохами, допомагає нам пізнати світ, формує і розширює світогляд, приносить насолоду, виховує... Справді, з літератури ми дізнаємося про давноминулі часи, про країни, у яких ніколи не бували, про відкриття та винаходи, про таємниці світу.

Однак пізнати все це допоможуть і різні науки, зокрема історія, географія, біологія... Педагогіка та психологія займаються вихованням... Але ж це означає, що література могла б давно загинути, а вона натомість так плідно розвивається!

Подумаймо про це разом. Отже, пізнання. З книг ми довідуємося не лише про те, чого ніколи не бачили на власні очі, ми пізнаємо самих себе, час, у якому' живемо, світ, який нас оточує. Та предмет вивчення науки і предмет пізнання літератури - речі діаметрально протилежні. «Вчений мислить поняттями, а письменник - образами» - так древні мудреці пояснювали цю різницю.

Як ви зрозуміли цей вислів? Чи згодні з ним? Обґрунтуйте.

Для прикладу звернімося до відомої вам повісті Івана Франка «Захар Беркут». Справді, науковці, що досліджували епоху, змальовану' в творі, могли б роз’яснити, яким був територіальний поділ, як рухалися землями європейських країн монгольські завойовники, етнографи докладно описали б одяг, зброю, реманент тогочасних українців, що мешкали в гірській Тухлі, й кочівників, які принесли смерть і кров на українську землю. Психологи пояснили б вам, які процеси відбувались у психіці героїв, а медики прокоментували б фізичний стан певного персонажа в критичний момент. Натомість замислімося, яка наука могла б розкрити перед вами таїну людських душ: велич Захара Беркута, ницість зрадника Тугара Вовка, збурені коханням душі Максима і Мирослави? Хто б міг передати силу переживань героїв, їх біль і відчай, високе почуття самозречення і патріо-

тизму, розпач і щастя, відчай і надію? Саме література і створює отой неповторний духовний світ людини, учить нас через художнє слово пізнавати самих себе, і щораз у кожному новому творі це відбувається знову й знову. Найкраще про це сказав геніальний німецький письменник Йоганн Вольфганг Гете: «Наііоригінальніші письменники новітнього часу оригінальні не тому, що вони підносять нам щось нове, а тому, що вони вміють говорити про речі так, нібито це ніколи не було сказане раніше».

Прокоментуйте слова німецького мислителя. Наведіть приклади з прочитаних творів, у яких яскраво, по-новому розповідається про звичайні речі.

Тепер щодо виховання. Читання художньої літератури розширює межі особистого досвіду, дозволяє відчути й осмислити величезну кількість явищ сучасності й далекого минулого, створені уявою письменників картини майбутнього. Відтворюючи дійсність силою свого таланту, митець не лише висловлює своє розуміння її закономірностей, сутності явищ, але й дає їм оцінку.

Авторські роздуми про сутність життя постають перед читачем не у вигляді сухих формул і повчань, а через змалювання думок, почуттів, поведінки реальних людей - героїв літературних творів. Відповідно, ідея твору пов’язана з уявленнями автора про добро і красу, честь і обов’язок, сенс життя і призначення людини. Вона завжди глибоко осмислена, відчута письменником і пронизує весь твір. Отже, ідея, втілена в художньому творі, справляє величезний виховний вплив, переконує, вселяє в душу читача певні почуття.

Пригадайте найбільш яскраві з прочитаних вами творів. Чого вони вас навчили? Чи обговорювали ви їх із друзями?

Безумовно, виховне значення мають не лише позитивні образи літературних героїв, які стають прикладами для наслідування. Змальовуючи негативні явища, митець також спонукає до їх осмислення, схиляє зайняти певну позицію в житті. Література переконує глибоким аналізом вічних закономірностей життя.

До яких життєвих явищ ви ставитеся з повагою, до яких - із відразою і завдяки яким саме творам, героям? Чи будь-який літературний твір, на вашу думку, виконує виховну функцію? Чи виховують нас твори сатиричні, детективні, пригодницькі? Доведіть свою точку зору, посилаючись на конкретні тексти.

Ми вже говорили про співавторство письменника й читача. Варто все ж таки ще раз наголосити: перетворюючи читача на співучасника творчості письменника, література робить ще одну дуже важливу справу - розвиває в кожному з нас творчі здібності.

Чи не виникало у вас відчуття, що й ви могли б написати «саме так», коли щось особливо вразило вас у художньому творі? Чи не вважаєте ви, що кожна людина повинна випробувати свої сили в літературній творчості?

Що ж до комунікативної функції, то подумайте самі, адже завдяки літературі ви спілкуєтеся з представниками різних країн і культур, книжки спонукають вас до обговорення, дискусії.

А скільки справжнього задоволення, естетичної насолоди приносить читання літературних шедеврів світової класики! Ось вам зразки комунікативної потужності літератури: одним із найближчих друзів Антона Чехова, визначного російського письменника, був лікар Захар’їн. Його лікувальна методика - лікувати не хворобу, а організм - спонукала великого митця бачити не часткове, конкретне, окреме, а серйозну соціальну хворобу всього організму Російської імперії. Відомий вам Альберт Ейнштейн визнавав, що російський класик Федір Достоєвський дав йому як ученому значно більше, ніж математик К.Ф. Гаусс.

Отже, Література — високе мистецтво, яке приносить справжню насолоду кожному новому поколінню читачів. Французький письменник Олександр Дюма зазначав: «Твір, який читають, має теперішнє. який пепечі/тіпат.ь — має м.ай.Ґиїт.не».

Як ви зрозуміли слова класика французької літератури? Які з прочитаних творів, на вашу думку, мають майбутнє? Щодо яких українських літературних перлин це твердження вже справдилося? Які твори Олександра Дюма ви знаєте, які єкоаніааиії пепегпялапи?

Література та мистецтво є могутніми виразниками і вихователями гуманістичних ідеалів. У цьому їхнє покликання і глибинний сенс. Справжнє мистецтво завжди відстоює «вічні» моральні істини й орієнтири. А ці істини втілюються в образах, живих картинах художніх творів.

Художній образ, у свою чергу, - одне з основних понять у літературі, що визначає природу, форму і функцію художньо-літературної творчості. Осердям художнього образу є змалювання індивідуального людського життя. Але в той же час цей образ має певне узагальню-вальне начало, тобто витворене художнім домислом, що посилює узагальнювальне значення художнього образу.

Поміркуйте над уже прочитаними творами. Які з героїв, на вашу думку, мають узагальнений характер? Наведіть приклади не лише з української, а й із зарубіжної літератури.

Оскільки людина існує не ізольовано, а перебуває в тісному зв’язку зі світом природи, речей тощо, для її змалювання (індивідуалізованого, узагальненого, естетичного) письменникові необхідно розкрити й ці зв’язки, показати людину у взаємодії з усіма проявами життя в цілому. Тим самим перед письменником постає завдання показати героя в суспільному, природному середовищі, середовищі речей, відтворюючи його достатньо повно, тобто образно. У цьому сенсі образ являє собою не лише змалювання людини - образ є картиною людського життя.

Прокоментуйте це твердження, посилаючись на раніше прочитані вами твори.

Отже, є образи-персонажі — люди, змальовані у творі; образи-пей-зажі - картини природи. Але є й інші різновиди образів. Спробуймо розібратися в цьому розмаїтті.

Найбільш поширеним є образ-символ. Таким цей образ стає за умови, якщо він часто використовується на означення того самого поняття. Наприклад: калина — символ України; зозуля — жінка, що тужить над своєю долею; явір — вродливий молодий парубок; сова - символ мудрості, змія — підступності...

Продовжте розпочатий перелік. Наведіть власні приклади.

Однією з найважливіших особливостей художніх образів є те, що вони здатні викликати в читачів різноманітні асоціації, іноді навіть цілий потік таких асоціацій. Недаремно ще давні греки говорили, що

образ є прекрасним і сам по собі, і нескінченністю далечини, що лежить за ним. Пригадайте неповторні рядки поезій Богдана-Ігоря Антонина: «Вливається день до долини, як біле молоко до миски»; «Антонин був хрущем і жив колись на вишнях». У кожного з вас з’являються певні асоціації, бо людині властива здатність малювати у своїй уяві яскраві видовищні картини. Так народжуються зорові образи.

Наведіть подібні приклади з уже прочитаних вами творів.

Є ще й інші, наприклад слухові образи. Давайте пересвідчимося в тому, наскільки таємничо й прекрасно вони народжуються! Прочитаймо невеликий уривок із поезії Павла Тичини, одного з найталановитіших українських поетів XX століття:

Прислухайтесь, як неповторно дзвонить хор лісових дзвіночків, який чудовий слуховий образ народжується з кожного дзвінкого сло-

ва! А таких образів у вас попереду дуже багато, адже у старших класах ви вивчатимете творчість Павла Тичини.

Чи траплялися вам слухові образи у прочитаних раніше творах? Як ви гадаєте, чи можуть вони вживатися у прозовому тексті, чи тільки в поетичному?

Часто поняттям «образ» називають і художні тропи, от наприклад: чи серце знову плакати навчилось; густо звисла пітьма ночі. У таких випадках ідеться про «словесний образ», бо в них безпосередньо не розкривається картина людського життя.

У нас залишилася ще одна дуже важлива тема для розмови - аналіз художнього твору. Його суть полягає в розчленуванні цілісного літературного твору на окремі компоненти, осмислення яких дасть читачеві уявлення про своєрідність саме цього мистецького витвору. Аналіз літературного твору може бути естетичним, психологічним тощо.

А за якими ще параметрами, на вашу думку, можна аналізувати літературний твір?

Аналіз також передбачає розкриття ідейного змісту твору, особливостей художньої форми, осмислення життєвих явищ, змальованих у творі, оцінку його виховного й естетичного значення. У процесі аналізу важливо розкрити естетичні ідеали, втілені письменником, усвідомити емоційну природу та своєрідність прочитаного.

Ще аналіз передбачає визначення жанру, ідейно-тематичного змісту, композиції, персонажів, особливостей мови, художньої майстерності письменника.

За якими параметрами ви вже можете проаналізувати твір, а за якими -ні? Чи могли б ви самостійно освоїти весь зміст прочитаного твору?

Отже, книга акумулює досягнення багатовікової культури людства і є найважливішим джерелом знань, засобом самоосвіти і саморозвитку. Вона дозволяє пізнати світ, що нас оточує, розібратися у своїх думках і почуттях, потребах і пошуках, віднайти ту єдину власну дорогу, яка веде до храму життєвої мудрості. «Оволодіти всім світом і знайти йому вираження» - таким є надзавдання художника за визначенням Иоганна Вольфганга Гете.

Запитання і завдання

Повторюємо

1.    Назвіть поняття, які сьогодні обговорювалися на уроці.

2.    Перелічіть відомі вам тини образів. Чим вони відрізняються один від одного?

3. Вкажіть героїв і назви творів, з яких наведено уривки:

A.    «Його всі бояться. Колись тут двох кабанів забив. Такі здорові кабани, а він їх порізав. Сало повісив у димарі коптить. А м’ясо їдять. Добре їдять. Вночі приходять якісь чужі люди, і він їм продає. За гарні гроші. Гроші ховає в ящик під ліжком, недалеко від моєї нори».

B.    Натхненно і мудро творив ходу -Так нові планети грядуть на орбіти З шаленою радістю на виду!

З шаленим щастям і сміхом гарячим,

З гімном вулкани им без музики й слів!

В. Попоїли таки добре:

Комара здушили...

Рано встали, до снідання Торбину кінчили.

Г. «Він недавно прибіг знадвору, і в очах йому темно. Хата йому здається за темний льох, вікна - за дірки, в які зазирає ясний день. Вся стіна перед дверима обставлена чорними сумними іконами, перед ними горить три лампадки, привішені вряд на довгих шнурках. Десь далеко-далеко, як у глибокій норі, горять у печі дрова».

Міркуємо

1.    Прочитайте в підручнику ту частину вступу, де йдеться про художню літературу. Чим могли б ви доповнити характеристику цього поняття?

2.    Проілюструйте прикладами всі види художніх образів, скориставшись вивченими раніше напам’ять поетичними творами.

3.    Поясніть значення епіграфа, дібраного до вступу. Запропонуйте свої варіанти епіграфа.

Аналізуємо

1.    Розвиньте розпочату думку: «Художня література для кожної людини - це...».

2.    Узагальніть усе, що ви дізналися про художні образи, намалюйте класифікаційну табличку з прикладами, якою б ви надалі могли користуватися.

3.    Проаналізуйте будь-який з прочитаних вами творів за такими ознаками: а) пізнавальне значення; б) виховне значення; в) естетичне значення.

Дискутуємо

1.    У чому полягає багатозначність художнього образу? Свою думку доведіть.

2.    Чи в усі часи книга, література відігравали однакову роль. Чому? Якою ви бачите роль книги в подальшому розвитку людства?

3.    Поясніть, як ви розумієте поняття «образна система твору». Що саме до неї входить? Як її можна проаналізувати? Запропонуйте свій план аналізу образної системи будь-якого з прочитаних вами творів.

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК

Художній образ - узагальнена картина життя, емоційно втілена за допомогою авторського домислу в конкретну мистецьку форму; створене уявою митця поетичне відображення подій, людей, явищ, предметів.

Щоб створити художній образ, письменник глибоко і всебічно вивчає життя, відбирає найхарактерніше й узагальнює його в художній формі.

Це естетична категорія, що характеризує особливий, притаманний мистецтву спосіб творення уявного світу; сформований фантазією письменника світ, співвіднесений зі світом реальним на різних рівнях — соціальному, психологічному, культурному, історичному'.

Образ також можна розглядати як будь-яке явище уявного світу, котре завдяки творчій діяльності письменника сприймається читачем як щось цілісне, завершене, зриме.

Як ви зрозуміли поняття образу? Наведіть приклади, які свідчать про те, що ви збагнули суть цього поняття.

Художній твір — форма існування літератури як мистецтва слова. Твір завжди пов’язаний з дійсністю, проте передає її не буквально, а лише є її віддзеркаленням, перетворенням, художнім відображенням.

Щоб реально існувати, твір повинен бути написаний письменником і сприйнятий читачем. В істинно художньому творі, на думку класика світової літератури Льва Толстого, «той, хто сприймає, настільки зливається з художником, що йому здасться, що предмет, який він сприймає, створений не ким-небудь, а ним самим». Отже, життя літературного твору продовжується лише завдяки гармонії автора і читача.

Художній твір — це внутрішня цілісність змісту і форми. Зміст -органічна єдність відображення, осмислення й оцінки дійсності, що втілюється в художній формі. Буквально: зміст — «що сказано у творі», форма - «як сказано».

Проаналізуйте кілька прочитаних вами творів і визначте в них ступінь гармонійності змісту і форми.

Творчі завдання

Пропонуємо вам повчитися писати рецензію на літературний твір. Розгорніть свій підручник на другій сторінці - і ви прочитаєте прізвища рецензентів, які схвалили його вихід у світ, адже без позитивної оцінки вчених, учителів книжка не була б надрукована.

Ознайомтеся з планом написання рецензії':

•    Ваші міркування стосовно теми рецензованого твору, його ідеї, втілення цієї ідеї (ідей).

•    Оцінка того, наскільки достовірно й цікаво змальовано психологію героїв; аналіз їхніх вчинків у різних ситуаціях.

•    Розкриття позиції автора книжки, наскільки вона стала для вас зрозумілою після прочитання.

•    Аналіз форми твору, зокрема композиційних елементів, ролі пейзажів.

•    Аналіз мови твору (використання певних видів лексики, пестливі форми слів, побудова речень, вживання інверсій тощо).

•    Оцінка твору, але вона не обов’язково мусить бути прямою: ваші судження можуть логічно випливати з тих зауважень, які ви робите, аналізуючи твір на кожному етапі.

•    Зіставлення рецензованого твору з іншими, подібними за темою і думками.

А тепер об’єднайтеся у групи, кожна з яких одержить завдання прорецензувати один із запропонованих творів, вивчених вами у сьомому класі: Г. Тютюнник «Климко»; Б. Лепкий «Мишка»; І. Франко «Захар Беркут»; В. Симоненко «Ти знаєш, що ти - людина?»; А. Малишко «Пісня про рушник».

Літературна п’ятихвилинка

Упродовж п’яти хвилин запишіть у зошит назви всіх прочитаних вами влітку творів і прізвища їхніх авторів. Той, хто пригадає і запише найбільшу кількість, вважатиметься переможцем. Можна записувати твори не лише української, а й зарубіжної літератури, книжки пізнавального, публіцистичного характеру.

Після перевірки результатів цього імпровізованого конкурсу вчитель може запропонувати комусь із вас розповісти про найбільш цікавий із прочитаних творів.