Народна освіта » Біологія » Чарльз Дарвін та основні положення його еволюційного вчення

Завантаження
 

Чарльз Дарвін та основні положення його еволюційного вчення

Автор: admin от 14-04-2013, 14:28, переглянуло: 4064


Який внесок Чарльза Дарвіна у розвиток біологічної науки?

Чарльз Дарвін - один з найвидатніших біологів світу. Його еволюційне вчення, відоме під назвою «дарвінізм.», тривалий час було основою теоре­тичної біології і не лише сприяло велетенським змінам у галузі вивчення життя, а й вплинуло на інші природничі науки та філософське осмислення місця людини в живій природі.

Основні положення свого вчення Ч. Дарвін розробив ще в молоді роки під час навколосвітньої подорожі на кораблі «Бігль» (1831-1836) як нату­раліст, спостерігаючи живу природу. Упродовж більш ніж 20 наступних років він збирав факти, опрацьовував тогочасні досягнення в різних галу­зях біології та селекції і лише 1859 р. виклав результати досліджень у кни­зі «Походження видів шляхом природного добору, або Збереження обраних порід у боротьбі за життя». У працях  «3міни свійських тварин і куль­турних рослин під впливом одомашнення» (1868) та «Походження людини і статевий добір» (1871) учений додатково дослідив деякі проблеми еволю­ції, зокрема штучний добір як основу селекції, та спробував обґрунтувати походження людини і мавп від спільних предків.

Ч. Дарвін, крім розвитку еволюційного вчення, багато і плідно працю­вав у різних галузях біології, насамперед зоології. Він запропонував гіпо­тезу утворення коралових атолів, яка не втратила значення і тепер, упер­ше дослідив роль дощових червів у ґрунтоутворенні, пристосування орхідей до запилення комахами, зробив значний внесок у вивчення сучас­них і викопних вусоногих раків.

Які основні положення еволюційної гіпотези Ч. Дарвіна?

Еволюція за Дарвіном полягає в безперервних пристосувальних (адап­таційних) змінах видів (мал. 35.1). Він вважав, що всі сучасні види є на­щадками вимерлих предкових форм. Еволюція відбувається на ґрунті спад­кової мінливості під дією боротьби за існування, наслідком якої € природний добір.

Спадкова (невизначена) мінливість - це зміни, які виникають у кожного організму індивідуально та переда­ються нащадкам. Як ви пам’ятаєте, існують два типи спадкової мінли­вості: мутаційна та комбінативна. Від неї Ч. Дарвін відрізняв неспадкову (невизначену), яка проявляється у всіх особин виду однаково під дією певного чинника і зазвичай зникає у нащадків, коли ця дія притіняється. Наприклад, коні на невеликих остро­вах чи в горах через кілька поколінь дрібнішають. При утриманні таких тварин на низинних рівнинах через кілька Поколінь вони знову досягають попередніх розмірів. Капуста за нестачі вологи не формує качан. Спадкові зміни бувають кориснйми, шкідливими або нейтральними. Оскільки вгай значена (спадкова) мінливість сама по собі не має пристосувального харак­теру (неадаптаційна), то необхідне існування якогось природного механіз­му, який визначає ступінь пристосування організмів до умов довкілля. Цей механізм Ч. Дарвін вбачав у боротьбі за існування та природному доборі.

Боротьба за існування за Ч. Дарвіном - це вся сукупність азаємозв'язкі в між особинами одного чи декількох видів, а також між особинами та різ­ними абіотичними факторами довкілля. Ідею для пояснення причина е боротьби він запозичив у англійського соціолога Т. Мальтуеа 11766-1В34) автора першої гіпотези про народонаселення. Т. Мальтус вважав, що тем­пи росту населення зростають у геометричній прогресії, в той час як засо­би для існування ^ лише в арифметичній. Це призводить до перенаселення та зубожіння, і регуляторами чисельності людськості стають голодомори, епідемії, війни тощо. Ч. Дарвін уперше звернув увагу на те, що подібні процеси відбуваються і в живій природі: здатність організмів до розмн ження і, як наслідок, різке збільшення чисельності суперечить постійності ресурсів біосфери, тому значна частина нащадків приречена на загибель.

За Ч. Дарвіном, існують три форми боротьби за існування: внутріш в ь< видова, міжвидова та з факторами неживої природи. Він вважав, що най гострішою є внутрішньовидова боротьба між особинами одного виду за їжу, місця розмноження, територію тощо. Як ви пам'ятаєте, це пов'я ;ано і тим, що особинам одного виду притаманні й подібні вимоги до середовища життя. Наприклад, проростки сосни, що густо сходять на невеликій площі, затінюють один одного, конкурують за розчини мінеральних речо­вин тощо, внаслідок цього лише близько 1 % з них досягає зрілого віку (мал. 35.2, 1).

Міжвидова боротьба проявляється у змаганні між особинами різних видів. Наприклад, хижаки обмежують чисельність жертв (мал. 35.2, 2), рослини різних видів змагаються за місцезростання і т. п. Чим ближчі екологічні ніші двох видів, тим гостріше проявляється конкуренція МІЖ ними.

Взаємодія із силами неживої природи часто призводить до загибелі значної частини особин: наприклад, сильні вітри здувають безліч крила­тих комах із узбережжя на морські простори, де вони гинуть (мал. 35.2,3).

Наслідком боротьби за існування є природний добір, який проявляєть­ся у переважаючому виживанні і розмноженні найбільш пристосованих до умов середовища життя організмів певного виду. Цей термін Ч. Дарвін увів аналогічно штучному добору, який застосовує людина для виведення нових порід тварин і сортів рослин, залишаючи нащадків найпродуктив­ніших особин під час селекції. Ч. Дарвін вважав, що саме природному до­бору притаманний творчий характер: з різноспрямованих спадкових змін залишаються лише ті, які відповідають умовам існування організмів пев­ного виду. Накопичуючись і підсилюючись з покоління в покоління, ці зміни призводять до появи нових підвидів, видів, родів тощо.

Однією з форм природного добору Дарвін вважав статевий добір - явище суперництва особин однієї статі за парування з особинами іншої статі у багатьох тварин. Він проявляється в поєдинках (мал. 35.3, 1), шлюбних танцях (мал. 35.3, 2), «конкурсах» співу (співочі птахи) (мал. 35.3, 3) тощо. Переможці у цих змаганнях отримують можливість паруватися з особинами протилежної статі, переможені позбавляються можливості залишити нащадків. Унаслідок статевого добору розвинулась більшість проявів статевого диморфізму, завдяки чому особини різних статей зовнішньо розрізняються між собою.


загрузка...
загрузка...

Категорія: Біологія