Перевір себе. Відповіді на творчі завдання до підручника Українська мова Кобцев 7 клас

253. Відгадки до загадок

1. Вітер. 2. Вітер. 3. Вода. 4. Весна. 5. Дорога. 6. Мох. 7. Яйце. 8. Му-
ха. 9. Гадюка. 10. їжак. 11. Язик. 12. Булка. 13. Ковбаса. (Відгадки Яв-
дохи Зубихи.)

271. Кінцівки до реплік-анекдотів

Чого злякався?..— Та ні, Борисе Михайловичу, я боюся своїх відпо-
відей. Минуле й сучасне — Це номер його телефону. Сувора відповідь...
Я скажу: «Припини!» Ведмежа послуга — Бо вона зовсім не хотіла пе-
реходити. «Підступний» математик — Я то вмію, але ж він ще не вміє.
«Щира» відповідь — Наш учитель, тату!.. Шукач справедливості —
А вчитель покарав мене за вправу, якої я не виконав. Риторичне питан-
ня — Він спитав, хто розбив вікно у класі (З кн. Веселої мудрості).

281. Розв'язка за автором

«Ганнібал належить до розряду ссавців. Відзначається величезними
розмірами. В його пащі можна вмістити човен середньої величини...»

Чую, як весь клас душиться від реготу. Коли, нарешті, Крашанка
перейшов до опису сили Ганнібала, яка міститься в його могутньому
хвості, Олександр Володимирович припинив читання.

Мені було соромно, і я готовий був провалитися крізь землю.

Після уроків я мав неприємну розмову з директором. За глузуван-
ня з учителя та його уроків мене було суворо покарано. Але запевняю
вас, що я зовсім не мав ніякого наміру глузувати з учителя. Просто
шпаргалка була написана на аркуші, вирваному із зошита для зоології,
з описом кита. Хвилюючись і дуже поспішаючи, я не помітив, що пе-
реписую речі, які з Ганнібалом нічого спільного не мають. Звідси й усе
непорозуміння.

Проте цей гіркий урок не пройшов для мене марно. З того часу я дав
собі слово ніколи більше не користуватися шпаргалками. І пізніше
не раз переконувався, що краще не написати нічого, ніж видавати чужу
роботу за свою (За Б. Герцем).

302. Розв'язка за автором

...і хотіла шпурнути ним на Мирославу. Але Мирослава одним могут-
нім рухом пхнула їй ратище між передні лапи. Рикнула страшенно вед-
медиця, перевернулася, облилася кров’ю. Але рана була не смертельна,
і ведмедиця швидко зірвалася на ноги, кинулася на Мирославу.

Небезпека була страшна. Швидко Мирослава вихопилася на камінь,
але звірюка вже стояла близько неї на камені, розкривши закривавлену
пащу. Звір вихопив дрючину зубами. Мирослава вхопила сокиру і стала
до оборони. Звір сунув все ближче.

В тій хвилі над головою дівчини блиснуло ратище. Ведмедиця впала
з каменя. Показалося лице Максима Беркута, який і врятував Миросла-
ву (за І. Франком).

ТВІЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИЧОК-ДОВІДНИЧОК

Абонент — юридична чи фізична особа,
яка має право на користування чимось.
Абстрактний — відірваний від дійснос-
ті, від життя.

Академія — назва найвищих держав-
них наукових установ, завданням яких
є розвиток наук або мистецтв.
Альтерна'тива — необхідність вибору
між двома або кількома можливостями,
що виключають одна одну.

Альтовий — низький жіночий або ди-
тячий голос; струнний або духовий ін-
струмент низького регістру.

Антонім — пари слів із протилежним
значенням.

г

Арфа — щипковий музичний інстру-
мент, що має форму трикутної рами
з натягнутими на ній струнами.
Архімандрит — найвище духовне зван-
ня в монахів.

Аскольд — один з давньокиївських кня-
зів 2-ї пол. IX ст.

Атака — навальний напад війська
на ворога; вирішальний етап наступу.
Атлетика — система фізичних вправ,
спрямованих на виховання в людини
спритності, сили, витривалості.

г

Багатоманітний — який проявляється
в різних формах і видах; різноманіт-
ний.

Багаття — купа дров, хмизу, ломаччя
і т. ін., що горить; вогнище.

Багряниця — довгий верхній одяг з до-
рогої тканини багряного кольору, що
його колись носили монархи.

Балаболка — про тих, хто любить по-
говорити, не може зупинитися, під час
розмови; балакун.

Балка — яр із пологими схилами.
Бараболя — діал. картопля.

Барвінок — трав’яниста рослина з ві-
чнозеленим листям і голубуватими кві-
тами.

Батальйон — військовий підрозділ, що
складається з кількох рот.

Бахма'ч — озброєний вершник.

Бахмач — місто, центр Бахмацького ра-
йону Ченігівської області.

Баша — у Туреччині та Єгипті — титул
найвищих урядовців, вельмож і гене-
ралів.

Баюра — велика, глибока калюжа.
Берест — листяне дерево з коричнево-
сірою корою і овальними, загостреними
на кінці листками,

Блудний — який, блукає, постійно змі-
нюючи місце перебування;.про людину,
що після довгих блукань з каяттям по-
вертається до своєї родини.

Бляшаний — листове залізо, дахове за-
лізо.

Бовван — у язичників — статуя, що зо-
бражає бога;ідол.

Борона — сільськогосподарське знаряд-
дя для розпушування землі.

Брама — великі ворота при монумен-
тальних спорудах.

Бузина — кущ або деревце з родини
жимолостевих із чорними або червони-
ми ягодами.

Бузьки — діал., лелеки.

Бунчук — булава з металевою кулькою
на кінці та прикрасою-китицею з кін-
ського волосу; в давні часи широко
застосовувалася в Україні (як ознака
влади гетьманів).

Бурлака — людина без постійної роботи
і постійного місця проживання.
Бурлацький — прикм. до бурлака і бур-
лак.

Бурчак — дзюркотливий, стрімкий по-
тік води.

Бусурман — про людину іншої віри (про
магометанина).

Буяти — виявлятися на повну силу, бу-
ти в розквіті; пишно, розкішно рости,
розростатися.

Валка — група людей, підвід, машин
і т. ін., які рухаються одне за одним або
стоять в одному ряду; група людей, які
разом ідуть кудись.

Вальок — кусень, грудка.

Варна — місто на Сході Болгарії, засно-
ване в VI ст. до н. е.

Варяниця — виготовлений для варени-
ків, розкачаний як коржик шматочок
тіста, що його іноді варять і без на-
чинки.

Вежа — вузька споруда, що заввишки
значно більша, ніж завширшки; буду-
ється окремо або як складова частина
фортеці, палацу і т. ін.; вишка для спо-
стереження і передачі сигналів.
Велемовний — який багато говорить,
балакучий; з великою кількістю зайвих
слів; багатослівний.

Вервечка — один з чотирьох мотузоч-
ків, на яких підвішено колиску; ряд
кого-небудь, низка чого-небудь.

Верста' —давня назва східнослов’янської
міри великих віддалей, що становила
1,06 км і вживалася до запровадження
метричної системи.

Верства' — те саме, що й верста.
Вигранити — відповідно обробляючи,
утворювати грані на поверхні твердих
речовин (каменів, металів, скла).

Вирій — теплі, південні краї, куди від-
літають на зиму перелітні птахи.
Вівся'нка — маленький перелітний жов-
тогрудий птах ряду горобиних; жовто-
грудка.

Вівчарик — дрібний перелітний співу-
чий птах жовтувато-зелено-сірого за-
барвлення, із шилоподібним дзьобом.

г

Відлиск — те саме, що й відблиск — ся-
яння відбитого світла; відсвіт на якій-
небудь поверхні.

Вінце — верхні краї посуду, здебільшо-
го відігнуті, потовщені. По самі вінця.
Віскли'вий — пронизливо-високий, зви-
чайно неголосний та протяжливий (про
деякі звуки — голос, крик і т. ін.).

Вісла — найбільша річка басену Балтій-
ського моря. Протікає у Польщі.

Вітря'к — двигун, що діє за допомогою
сили вітру.

Віха — жердина, гілка (часто з віхтем
на кінці), якою вказують дорогу, позна-
чають межі ділянки тощо; те, що стано-
вить етап у розвитку кого-, чого-небудь.

г

Віче — у давній Русі — народні збори,
що були вищим органом влади в деяких
містах.

Вовкула'ка — за народними повір’ями —
людина, що обертається на вовка.
Во'вня'ний — покрив, зістрижений або
вичесаний із тварин (овець і кіз), з яко-
го виготовляють пряжу.

Волошки — польові трав’янисти рос-
лини із синіми квітками, що ростуть
серед озимих культур.

Вохристий — який має колір вохри;
жовтий або червоно-брунатний.
Всюдисущий — який скрізь є, буває;
про людину, яка всюди встигає, в усьо-
му бере участь.

В’юнитись — проходити, пролягати, текти
тощо непрямо, вигинаючись, петляючи.
Гама — ряд гармонійно взаємопов’я-
заних відтінків кольору в образотворчо-
му й декоративному мистецтві.

Ганніба'л — карфагенський полководець
під час 2-ї Пунічної війни (218—201 рр.
до н.е.). Вперше в історій воєнного мис-
тецтва оточив і знищив удвічі більші
сили римлян біля Канн.

Гаптований — вишитий.

Гаптува'ти — вишивати шовковими,
вкритими тонким шаром золота або сріб-
ла нитками різного ґатунку; взагалі ви-
шивати.

г

Гармонійний — який знаходиться в чіт-
кій відповідності з чим-небудь; сповне-
ний гармонії.

Гарто'ваний — від дієслова гартува-
ти — надавати металевим виробам
твердості, міцності нагріванням до ви-
сокої температури та наступним рапто-
вим охолодженням.

Ге'ній — найвищий ступінь обдарова-
ності людини, виразом якої є творчість,
що має для життя суспільства історичне
значення.

Гичка — стебло та листя коренеплодів;
бадилля,ботвина.

Гідно — належним чином, як слід; дос-
тойно.

Гладкий — який має повне тіло; вго-
дований, ситий.

Глей — пластична глина (здебільшого
гончарна) сизого, червоного та інших
кольорів.

Глиця — листя деяких дерев у вигляді
голок, шпильок; хвоя.

Глузувати — уїдливо насміхатися; ви-
сміювати когось або щось.

Голомозий — без волосся на голові; ли-
сий або голений.

Горно — проста відкрита піч для нагрі-
вання або плавлення металів; піч для
обпалювання керамічних виробів.
Горнята — маленькі горщики.

г

Граніт — кристалічна магматична гір-
ська порода зернистої будови, що склада-
ється з кварцу, польових шпатів і слюди
Граціозний — який відзначається ви-
тонченістю форми; витончено красивий
(про художній твір і т. ін.).

Гребелька — зменш.-пестл. до гребля
Гребля — гідротехнічна споруда, що
перегороджує річку або інший водотік
для створення водосховищ, одержання
енергії і т. ін.

Губернія — у Росії від почат-
ку XVIII ст.— основна адміністративно-
територіальна одиниця.

Гуркотнява — сильний гуркіт.

Ґа'нок — прибудова з площадкою і схід-
цями, а подекуди з покрівлею біля вхо-
ду в будинок.

Далина — простір, що видніється вда-
лині.

Данина — найдавніша форма оподатку-
вання населення.

Дбайливий — який дбає, піклується про
кого-, що-небудь; старанний, пильний.
Двоя'русний — який має два яруси.
Декоративний — живописний, ма-
льовничий; розрахований на зовнішній
ефект; показний.

День Святого Юрія — відзначається
в Україні б травня за н. ст.

Десант — війська, призначені для ви-
садки або висаджені на територію, за-
йняту противником для ведення там
бойових дій.

Джура — в Україні у XVI-XVIII ст.—
зброєносець у козацької старшини.

Дзвіниця — вежа для дзвонів на церкві,
при церкві або окрема будівля з дзвонами.
Дивосвіт — дивовижний світ, який ви-
кликає захоплення,зачудування.
Дистанція — відстань, проміжок між
чим-небудь (у просторі, часі та ін.).
Дичка — дике, некультивоване плодове
дерево; плід цієї рослини.

Дір — древньоруський київський князь,
який князював близько середини IX ст.

г

Довільний — нічим не обмежений.
Дотепи — кмітливі влучні вислови із
сатиричними або жартівливими відтін-
ками.

Древляни — стародавнє східнослов’ян-
ське плем’я, яке жило у прип’ятському
Поліссі.

Дяк — служитель православної церкви,
що допомагає священику під час бого-
служіння.

Екзотичний — незвичайний, диво-
вижний, надто мальовничий для даної
місцевості, даного середовища, не влас-
тивий їм.

Екіпа'ж — особовий склад корабля, лі-
така, танка і т. ін.

Експозиція — експонати, розміщені
в певній системі, у певному порядку.

г

Епітет — художнє означення, що під-
креслює характерну рису, визначальну
якість явища, предмета, поняття, дії.
Епоха — великий період часу з визна-
чними подіями, явищами або процесами
в природі, суспільстві, науці, мистецтві
і т. ін.

Ескадрилья — тактичний підрозділ
військово-повітряних сил, що склада-
ється з кількох ланок або загонів.

Ескіз — попередній начерк малюнка,
картини або частин її.

Етнічний — стос, до якого-небудь наро-
ду, його культури.

Жарина — вуглина жару; цяточка,
шматочок якого-небудь предмета, що
горить, світиться.

г

Жебоніти — говорити швидко, весело,
з охотою, але неголосно.

Жмурка — невелика хвиля на поверхні
води.

Жовто'гру'дка — маленький перелітний
жовтогрудий птах ряду горобиних; ві-
всянка.

Жорства' — шматочки гірських порід
або мінералів, утворених внаслідок ви-
вітрювання чи обробки штучним спосо-
бом.

Жупа'н — старовинний верхній чолові-
чий одяг, оздоблений хутром і позумен-
том, що був поширений серед заможного
козацтва та польської шляхти.

За'береги — нерухомі смуги льоду
вздовж берегів водойми, коли суціль-
ний льодовий покрив відсутній.
Завзятий — який виражає енергію, на-
полегливість, непохитність.
Заґрато'ваний — загороджений, закри-
тий ґратами.

Закарбува'ти — фіксувати, зображувати
на чому-небудь або в чомусь; закріплю-
вати в думці, надовго запам’ятовувати.
Заме'т — наметена вітром кучугура сні-
гу; великі купи чого-небудь.

Запорука — запевнення, гарантія
в чому-небудь.

Засіки — відгороджені місця в ко-
морі, зерносховищі і т. ін.; взагалі
відгороджене місце длязберіганнячого-не-
будь.

Зва'бний — який приваблює, манить,
спокушає; принадний, чарівний.
Зимовий Микола — святкується в Укра-
їні 19 грудня за н. ст.

г

Зілля — настій з деяких рослин, який
використовується в народній медицині
переважно з лікувальною метою.

Зодчий — художник-будівельник, архі-
тектор; творець, будівничий.

г

Іволга — співучий птах середніх розмі-
рів із родини горобцеподібних.
Індустріальний — який має розвинену
промисловість; промисловий.
Інкрустува'ння — врізування і вклею-
вання в поверхню предмета шматочки
інших матеріалів для оздоблення його.
Інтегра'ція — об’єднання в ціле будь-
яких окремих частин.

Інтеле'кт — розум, здатність людини до
мислення; рівень розумового розвитку.

їздовий — той, хто доглядає за кіньми
та їздить ними.

Йорда'н — річка в західній частині Азії.
З нею пов’язано багато християнських
вірувань, зокрема — про хрещення Іс-
уса Христа.

Каза'н — металева, округлої форми по-
судина (з відкритою верхньою части-
ною) для варіння їжі, кип’ятіння води
тощо; котел, чавун.

Калитка — торбина для грошей; гама-
нець.

Кам’яниця — кам’яна будівля; мурова-
ний будинок.

Камерто'н — невеликий сталевий ін-
струмент із двома зубцями, який вна-
слідок удару видає звук певної висоти;
використовується для настроювання
музичних інструментів та під час хоро-
вого співу.

Кана'па — рід великих м’яких меблів.
Ка'пці — легкі туфлі, переважно для хати.
Карка'с — металева чи дерев’яна основа
якої-небудь речі, споруди тощо; кістяк.
Карнавал — народне гуляння, маска-
рад (нерідко просто неба), що супрово-
джується іграми, танцями, виступами
художньої самодіяльності тощо.
Карфаге'н — стародавнє рабовласниць-
ке місто-держава в Північній Африці,
на березі Туніської затоки. Зосноване
вихідцями з фінікійського міста Тіра
в кінці IX ст. до н. е.

Ка'фа — колишя назва міста Феодосії
в Криму.

Каяття' — визнання своєї провини, ви-
яв жалю з приводу своєї провини.
Квапитись — намагатися робити
що-небудь швидше; поспішати.

Квилити — жалібно стогнати, стиха
плакати.

г

Кілія — місто в Одеській області, засно-
ване в кінці VII ст. до н.е. як давньо-
грецьке місто-колонія.

Кипарис — південне вічнозелене хвойне
дерево, що має пірамідальну форму; ви-
користовується як цінна деревина.
Китайка — синя шовкова тканина, яку
завозили з Китаю.

Китиця — невеликий сніп соломи,
зв’язаний з того кінця, де колоски; ви-
користовується для вкривання даху;
скупчення квіток на одній гілці; жму-
ток ниток, волосся тощо.

Кітлик — казанок.

Клуня — будівля для зберігання снопів,
сіна, полови тощо; стодола.

г

Коліно — покоління в родоводі; рід;
частина тіла, суглоб.

Колода — стовбур зрубаного дерева,
очищений від гілля.

Колоддя — збірн. іменник до колода.
Колядка — старовинна обрядова Різд-
вяна пісня.

Комбінування — сполучення, поєдну-
вання або розташовування чого-небудь
у певному порядку.

Комірчина — приміщення в житловому
будинку, де тримають продукти харчу-
вання, хатні речі тощо.

Коноплянка — співочий птах ряду го-
робцеподібних, що живиться насінням
бур’янів.

Консерваторія — вищий музичний на-
вчальний заклад.

Контакт — спілкування, зв’язок, тісні
стосунки; взаєморозуміння.

Коралі — намисто (намистини) з кора-
лів; взагалі намисто; вапнисті відклади
деяких видів морських тварин — черво-
ний, рожевий чи білий камінь, що його
після обробки використовують як при-
красу, переважно намисто.

Коровай — великий круглий пухкий
хліб із прикрасами з тіста, що його пе-
чуть на весілля.

Кострубатий — який має нерівну по-
верхню; шорсткий; нерівний, покруче-
ний.

Кошовий — вождь, отаман козаків
на Запорізькій Січі.

Краяти — різати що-небудь на шматки,
на частини; вриватися в простір, у воду
тощо.

Кремінь — дуже твердий мінерал —
кварц чорного, бурого або жовтого ко-
льору, який у давнину використовували
для добування вогню.

Кремнистий — укритий, устелений ка-
мінням; кам’янистий.

Кресало — залізне або сталеве знаряддя
для викрешування вогню з кременю.
Крислатий — який має розложисте гіл-
ля, розкішну крону (про дерево, кущ);
гіллястий.

Криця — твердий ковкий метал сріб-
листо-сірого кольору, що становить со-
бою сплав заліза з вуглецем та іншими
домішками.

Кропив’янка — невелика співоча пташка
ряду горобцеподібних; кропивник, воло-
ве око.

Кружалочка — зменш, ділянка якоїсь
поверхні, формою схожа на коло.

Кубло — місце, житло птахів, зроблене
з галуззя, листя тощо для відкладання
яєць, висиджування й виведення пта-
шат; гніздо.

г

Куліш — густа каша (здебільшого
з пшона).

Купина' — велика кількість чого-небудь.
Ку'пінь — біла піна на воді під час
її бурхливого вирування.

г

Курінь — легка будівля, сторожка (на го-
родах, баштанах і т. ін.); окрема час-
тина Запорізького козацького війська.
Кутя' — обрядова каша з ячмінних або
пшеничних зерен, уживана з медом на-
передодні Різдва чи Водохреща.
Кучугури — невелика полога гора;
горб.

Кущува'тий — який росте кущем, ку-
щами.

Ла'тка — площа, ділянка тощо, яка ви-
разно відрізняється від чого-небудь; про
маленький клаптик землі.

Ле'жанка — низька піч у вигляді тапча-
на для лежання; призначене для лежан-
ня, спання підвищення з дерева, глини
тощо.

Леліяти — дбайливо, з любов’ю догля-
дати що-небудь.

г

Леміш — частина плуга або іншого зем-
лерийного знаряддя, що підрізує шар
землі знизу.

Лиман — затока з морською водою
в гирлі річки або озеро поблизу моря.

Литаври — ударний музичний інстру-
мент, що має форму півкулі, отвір якої
затягнений шкірою; різновид барабана.
Лишай — нижча рослина, тіло якої
складається з гриба і водорості; росте
на камінні, корі дерев, на землі.

Лігво — заглиблення або інше місце
в землі, де живе тварина; вовче лігво.
Ліщина — кущ родини березових з їс-
тівними плодами — горіхами; чагарник
із кущів цієї рослини.

Логічно — внутрішня закономірність;
розумно, послідовно.

Луна — відбиття звукових коливань від
перешкоди; те, що доноситься здалеку;
відгомін.

Луснути — зазнати цілковитого про-
валу, краху; сильно вдарити кого-,
що-небудь об щось.

Лушпиння — тверде покриття насіння
соняшника, проса, гречки і т. ін.; лузга;
про що-небудь зовнішнє, що прикриває
суть, справжній зміст, характер чогось.
М’ята — багаторічна трав’яниста запаш-
на рослина родини губоцвітих із дов-
гасто-еліптичними листками та дрібни-
ми квітками, зібраними в густі пазушні
кільця.

Магнолія — субтропічне дерево або кущ
із великими білими запашними квітка-
ми й темно-зеленим блискучим листям.
Мара — істота або предмет, що уявля-
ється комусь; привид, примара; міфічна
істота, найчастіше в образі злої потвор-
ної чаклунки; уособлення нечистої сили.
Материнка — пахуча трав’яниста рос-
лина родини губоцвітих із дрібними
бузково-рожевими квітками.

Матіола — трав’яниста декоративна
рослина з дрібними бузковими квітка-
ми, що розкриваються вночі й мають
сильний приємний запах; нічна фіалка.
Межигірський Спас — один з найдав-
ніших давньоруських монастирів, за-
снований 988 р. грецькими монахами
поблизу Києва.

Меморандум — дипломатичний доку-
мент, у якому викладаються погляди
уряду або урядів з якого-небудь питання.

Мережаний — нашитий на тканину ві-
зерунок нитками, бісером і т. ін.
Мереживо — сітчаста тканина з узора-
ми, якою оздоблюють одяг та інші пред-
мети хатнього вжитку; те, що нагадує
таку тканину.

Мигдаль — південне невисоке дерево
або кущ родини розоцвітих із ніжно-
рожевими квітками та овальними пло-
дами — горіхами.

Млйкнути — (за текстом) позбавити
життя; знищити щось погане.

Млин — споруда, що розмелює зерно
на борошно за допомогою вітряної, во-
дяної, парової та іншої енергії.

Моріжок — густа молода трава; мурава.
Набундючений — надутий, з розпуще-
ними крилами; зарозумілий, пихатий.
Навзнак — обличчям догори, на спині;
на спину; упасти, простягтися і т. ін.
Надбання — те, що хто-небудь здо-
був, що йому належить; здобуток; ре-
зультат роботи (позитивний); те нове,
що має важливе значення для кого-,
чого-небудь.

Наличник — накладна планка, що об-
рамляє вікна або двері.

Намистинки — те, з чого складається
прикраса з перлів, коралів, різноко-
льорових камінців і т. ін., яку жінки
носять на шиї.

Наразі — поки що, зараз.

Наркотик — речовина, що збуджує або
пригнічує центральну нервову систему
людини й тварини; викликає залежність.
Натхненний — пристрасний; сповнений
благородства, душевної краси.
Невибагливий — який не потребує,
не вимагає особливих умов.

Недоладний — незграбний у рухах,
неповороткий, невмілий.

Незбагне'нний — сильний, великий
і т. ін. щодо свого вияву, прояву; над-
звичайний.

г

Неологізм — нове слово, словосполучен-
ня, фразеологічний зворот, що з’ являєть-
ся у мові.

Нікотин — отруйна наркотична речови-
на, що міститься в тютюні.

Ночви — довгаста посудина з розши-
реними доверху стінками для хатнього
вжитку: виготовлення тіста, прання бі-
лизни, купання і т. ін.

Ночовки — зменш, до ночви.

Нумізмат — людина, яка збирає, ко-
лекціонує, вивчає старовинні монети
та значки.

Об’єктивно — те, що позбавлено упе-
редження і суб’єктивного ставлення;
неупереджено.

F

Оберіг — предмет, що, за деякими
уявленнями, має чудодійну силу й при-
носить його власникові щастя, удачу,
оберігає від небезпеки.

F

Обійстя — садиба, двір.

Облога — оточення військами укріпле-
ного пункту (міста, фортеці і т. ін.) з ме-
тою оволодіння ним.

Обо'ра — відгороджена частина подвір’я
з приміщеннями для худоби; загорода,
загін.

f

Обрис — загальний вигляд предмета;
зміст чого-небудь, що вимальовується
в думках, в уяві, у планах і т. ін.
Обрядовий — встановлений обрядом;
виконуваний під час відправлення об-
ряду.

Огрядний — дебелий, міцний поставою;
кремезний; товстий, опасистий.

f

Одуд — невеликий птах із довгим чу-
бом, тонким, загнутим донизу дзьобом
і яскравим строкатим забарвленням.
Озимина — сходи або посіви культур,
які сіють восени і збирають наступного
року.

F

Окріп — кипляча або дуже гаряча вода;
кип’яток; те саме, що й кріп.
Опредмечувати — надавати чому-небудь
предметних форм; втілювати щось
у предметних формах.

F

Оранка — пора, період, коли орють
землю.

Ора'ч — той, хто обробляє землю; хлі-
бороб.

Орга'н — найбільший духовий клавіш-
ний музичний інструмент, що склада-
ється з набору труб, у які нагнітається
повітря.

Орда — об’єднання кількох кочових
племен під владою одного хана у тюрк-
ських і монгольських народів.

Ординці — ті, хто належали до орди.
Орель — ліва притока Дніпра, бере по-
чаток у Харківській області.

Осавул — виборнаслужбоваособа,щообі-
ймала одну з адміністративно-військо-
вих посад в Україні в XVII-XVIII ст.
Оселедець — старовинна чоловіча зачіска
у вигляді довгого пасма волосся на голе-
ній голові (у козаків); чуприна; невелика
морська промислова риба, яку вживають
у засоленому або копченому вигляді.

F

Ослін — переносна кімнатна лава для
сидіння.

Осмута — сумний, зажурений вираз
(очей, обличчя і т. ін.).

Осяйний — освітлений, опромінений
чим-небудь; який випромінює сяйво;
променистий.

Отава — трава, що відростає на місці
скошеної або після випасання худоби.
Отаман — виборний або призначений
ватажок козацького війська.

F

Отетерілий — розгублений, збентеже-
ний, переляканий.

F

Отрок — хлопець-підліток; у давній
Русі — князівський чи боярський слу-
га, що входив до складу молодшої дру-
жини; молодий дружинник.

Оша'тний — гарно, святково вдягнений;
гарно, святково прибраний, прикраше-
ний.

Пава — великий південноазіатський
птах родини фазанових; горда, пихата
людина; жінка з гордовитою поставою
і плавною ходою.

Пагінці — зменш.-пестл. до пагін.
Пагони — молода гілка або стеблина
рослини; молоде, нове покоління; на-
щадки і т. ін.

F

Папірус — тропічна багаторічна трав’я-
ниста рослина родини осокових; у єгип-
тян та інших стародавніх народів — ма-
теріал для письма з цієї рослини.
Парадокс — несподіване явище, яке
не відповідає звичайним науковим уяв-
ленням.

г

Паслін — дика трав’яниста або чагар-
никова рослина родини пасльонових.
Пашниця — хліб у зерні; зерно.
Паювати — ділити що-небудь на час-
тини.

Перекинчики — той, хто перейшов
на бік ворога; зрадник; той, хто відмо-
вився від своїх переконань, поглядів,
від колишніх друзів.

Перекотиполе — напівчагарникова сте-
пова рослина, яка після достигання пло-
дів обламується біля основи і перекочу-
ється на далекі відстані, розносячи своє
насіння; той, хто не має визначеного
місця у житті.

Переліг — земля, що ніколи не обро-
блялась; цілина.

Перемети — рибальська снасть із гач-
ками, яку звичайно ставлять поперек
течії річки.

Перлина — перламутрова зернина
кулястої або неправильної форми, що
утворюється в черепашках деяких мор-
ських і прісноводних молюсків; найкра-
щий зразки чого-небудь.

Писок — те саме, що обличчя; діалкт.
рот; губи тварини.

Пишатись — відчувати гордість за кого-
небудь, бути сповненим гордості
за щось; гордитися.

Піддашник — виступ, карниз якої-не-
будь покрівлі.

Писар — службова особа, що відала ді-
ловодством Коша Запорізької Січі; оби-
рався на козацькій раді.

Пісний — у якому відсутні м’ясні та мо-
лочні продукти; скоромний.

Пістоль — пістолет; елемент бойового
гопака — удар у стрибку однією ногою
вбік.

Побутовий — який трапляється в побу-
ті, в повсякденному житті.

Повзик — маленька лісова пташка ря-
ду горобцеподібних, яка добре лазить
по деревах уверх і вниз головою; попо-
взень.

Повінь — розлиття річки під час весня-
ного розтавання снігу, льоду або внаслі-
док тривалих дощів чи великих злив.

г

Повір’я — давні перекази, основані
на уявленнях про зв’язки між явищами
навколишнього світу та долею людини.
Подвижницький — самовідданий.
Покуть —.в українській селянській ха-
ті — куток, розміщений по діагоналі від
печі, та місце біля нього.

Полова — відходи при обмолочуванні
й очищуванні зерна; що-небудь неваго-
ме, несерйозне.

Полонина — безліса ділянка верхнього
поясу Українських Карпат, яка вико-
ристовується для пасовиська та сіно-
косу.

Полуда — білувата пляма на рогівці
ока, більмо; те, що приховує, закриває
що-небудь від очей, заважає правильно
розцінювати щось: зняти з очей полуду.
Полукіпок — ЗО снопів скошеного або
зжатого хліба, складених колоссям
усередину й прикритих одним снопом
зверху.

Популярний — який став загальновідо-
мим, здобув загальне визнання, схва-
лення; який набув значного поширення
серед населення; дуже поширений, ши-
роко вживаний і т. ін.

Порох — найдрібніші частинки
чого-небудь, порошкоподібна маса:
стерти на порох.

Пороша — пухкий сніг, перший або
який щойно випав.

Поталанило — про успіх, сприятливий
збіг обставин, щасливу нагоду тощо; по-
щастило.

Прадідний — належний предкам, пра-
дідам; властивий давнім часам, старо-
вині.

Пращури — далекі предки, родоначаль-
ники.

Примхливий — який відзначається
несподіваними формами; вигадливий.
Принада — те, що вабить; спокуса; при-
тягальна сила чого-небудь.

Припона — мотузок, ремінь, ланцюг
і т. ін., яким прив’язують кого-, що-
небудь.

Причіпок — щось причеплене (менше
до більшого).

Пріоритет — переважне, провідне зна-
чення кого-, чого-небудь; перевага над
кимсь, чимсь.

Просторінь — вільний, великий обшир;
площа чого-небудь на земній поверхні;
територія.

Просякнутий — наскрізь насичений,
сповнений чим-небудь.

Протекція — заступництво, впливова
підтримка, прихильність із боку кого-
небудь, що сприяє влаштуванню чиїх-
небудь справ, чиїйсь кар’єрі.

Прототип — конкретна особа, факти
життя або риси характеру якої покладено
в основу образу літературного персонажа.
Прудко — з великою швидкістю, у при-
скореному темпі; стрімкио; раптово.
Пугач — хижий нічний птах ряду со-
воподібних, який живиться дрібними
гризунами.

Пундики — рід печива або пиріжків;
взагалі смачна їжа, ласощі.

г

Пунічні війни — війни між Римом
і Карфагеном за панування у Західно-
му Середземномор’ї. Перша Пунічна
війна — 264-241 рр.; друга — 218-
201 рр. до н.е. Третя Пунічна війні
(149-146 до н.е.) закінчилась цілкови-
тою поразкою Карфагену.

Пурпур — стародавня дорога тканина,
пофарбована в темно-червоний або яс-
краво-червоний колір із фіолетовим від-
тінком; багрянець.

Ра'тище — заст. древко; спис.
Рахма'нний — смирний, тихий; спокій-
ної вдачі.

г

Регістр — список, перелік чого-небудь; ви-
сота звучання голосу співака (співачки).

г

Реліквія — річ, яку особливо шанують
і зберігають як пам’ять про минуле.
Ремиґати — відригувати та повторно
пережовувати проковтнуту їжу (про де-
яких жуйних тварин).

Ре'мбрандт — Гарменс ван Рейн Ремб-
рандт (1606—1669 рр.) — великий гол-
ландський живописець і гравер.
Ретельно — яке здійснюється з ураху-
ванням всіх дрібниць, деталей; ґрунтов-
но; надто уважно, пильно.

Рілля' — виоране поле; зораний шар
ґрунту.

г

Розговіння — скоромна їжа, яку вжи-
вають під час розговин у перший день
після посту.

Роздолля — вільний, широкий простір;
широчінь; відсутність будь-яких обме-
жень у чому-небудь; повна свобода дії.
Розмаїття — неоднорідне за змістом,
формою, силою вияву і т. ін.; різне
за кольором, тоном; різнобарвне.
Розп’я'ття — хрест із зображенням
розп’ятого на ньому Ісуса Христа і саме
зображення розп’ятого.

г

Рубіж — лінія оборони, укріплень, міс-
це розташування війська, передова по-
зиція.

Ружа — троянда.

Рута — багаторічна напівкущова або
трав’яниста рослина родини рутових,
яка містить ефірну олію; уживається
як символ привабливості, краси.

Рюрик — рік народження невідомий,
помер — 879 року. Ватажок варязької
дружини, якого, згідно з літописною
легендою, новгородці покликали кня-
зювати на Русь.

Ряднина — цупке домоткане полотно
з конопляної або лляної пряжі; одяг
із такої тканини.

Ряст — багаторічна трав’яниста лікар-
ська рослина з білими, жовтими, черво-
нуватими або фіолетовими квіточками,
зібраними в китиці; зелень, трава; зем-
ля, вкрита травою.

г

Сахалін — острі біля східних берегів
Азії, на далекому Сході РФ.

Сва'ха — жінка, яка, добре знаючи
весільні обряди, порядкує на весіллі;
жінка, яка займається сватанням, вла-
штуванням шлюбів; мати або родичка
одного з подружжя щодо батьків або
родичів другого.

Свита — старовинний довгополий верх-
ній одяг, звичайно з домотканого грубо-
го сукна.

Святота'тство — образа чого-небудь до-
рогого, заповітного, глибоко шанова-
ного.

Сезам — південна трав’яниста одноріч-
на рослина, з насіння якої добувають
олію; сезам, одчинись — уживається
як жартівливе заклинання, коли хтось
прагне розгадати яку-небудь таємницю,
подолати якусь перешкоду.

Серпанок — легка прозора тканина;
схожа на дим поволока, що обмеж-
ує видимість, скрадає обриси кого-,
чого-небудь; пелена.

Сіно'п — Сінопська бухта в Туреччині.
Січовик — козак Запорізької Січі.
Скіфський — прикметник до скіфи —
степові племена, які населяли півден-
ну частину території сучасної України
в 1 тис. до н.е.— на початку 1 тис.н. е.
Слюда' — прозорий шаруватий мінерал
класу силікатів, що широко використо-
вується в техніці.

Смере'ка — багаторічне вічнозелене
хвойне дерево з конусоподібною кроною.

г

Смілка — пестл. до смола; трав’яниста
рослина родини гвоздикових з яскраво-
червоними квітками і з клейким угорі
стеблом.

Смолоскип — переносний світильник
у вигляді палиці з намотаним на кінці
просмоленим клоччям; факел.

Со'пка — горб або невисока гора округ-
лої форми.

Спародіюва'ти — зобразити у смішному,
карикатурному вигляді.

Сплав — поєднання різних елементів,
частин і т. ін. чого-небудь.
Сплюндрований — який зазнав руйну-
вання, нищення, грабування, спусто-
шення.

Ста'йня — спеціальне приміщення, бу-
дівля, де тримають коней; конюшня.
Стани — групи людей, об’єднаних за ро-
дом занять, способом життя і т. ін.
Старшина — в Україні в XVI —
XVIII ст.— керівна заможна привілейо-
вана верхівка козацтва.

г

Сумління — усвідомлення й почуття
моральної відповідальності за свою по-
ведінку, свої вчинки перед самим со-
бою, людьми, суспільством; моральні
принципи, совість.

F

Сумління — моральні принципи, погля-
ди, переконання; совість.

г

Суцвіття — квітконосне стебло разом
з пуп’янками і квітками, зібраними
у вигляді китиці, зонтика, кошика, ко-
лоса тощо.

Суцільнозварний — виготовлений спо-
собом розплавлення і сковування країв
виробу, без болтів і заклепок.

Сфе'ра — замкнута поверхня, всі точ-
ки якої рівновіддалені від центра; су-
купність умов, середовище, в якому
що-небудь відбувається.

Табун — гурт копитних тварин (коней,
оленів, верблюдів і т. ін.); зграя диких
або свійських птахів.

Та'ктика — Складова частина військо-
вого мистецтва, що включає теорію
й практику підготовки, організації
та ведення бою; способи, прийоми до-
сягнення певної мети; лінія поведінки
когось.

Тера'са — літня (неопалювана) прибудо-
ва до будинку, відкрита або засклена;
веранда.

Те'рем — у Київській Русі — високий
боярський або князівський будинок
у вигляді башти.

Тернистий — вкритий тернами, колю-
чими заростями; сповнений труднощів,
злигоднів, страждань; важкий (про
життєвий шлях людини).

Тин — огорожа, сплетена з лози, тонко-
го гілля; пліт.

Тички — довгі палиці, жердини, що ви-
користовується з різною метою.

Толо'ка — праця гуртом для швидкого
виконання великої за обсягом роботи,
на яку скликають сусідів, родичів, то-
варишів (без оплати, а за частування).
Тональність — характер, сила звучан-
ня тону, голосу; основна емоційна на-
строєність твору. Тоте'м — у первісних
релігіях — тварина (рідше рослина,
явище природи й т. ін.), що вважалася
родоначальником і охоронцем роду або
племені та була культовим об’єктом.
Трапезунд — столиця Трапезундської
імперії, федальної грецької держави,

що утворилася на частині чорномор-
ського узбережжя Малої Азії 1204 р.
Деякий час влада Трапезунда поширю-
валась на південне узбережжя Криму.
У 1461 р. Трапезунд було завойовано
турками-османами.

F

Трипілля — археологічна культура ран-
ніх землеробсько-скотарських племен
Південно-Східної Європи, які жили
в кінці 4 — на початку 2 тис. до н. е. За-
лишки її вперше було знайдено під час
розкопок в Україні в селі Трипілля Ки-
ївської області.

Тропи — слово або мовний зворот, вжи-
ті в переносному, образному значенні.
Тур — вимерлий дикий бик; у народній
поезії — символ, утілення велетенської
сили й хоробрості.

Тюпати — бігти, нешироко ступаючи,
дрібною риссю (про тварин); швидко
йти або повільно бігти маленькими кро-
ками (про людей); рідше — іти повіль-
но, через силу, плентатися.

Узвар — солодкий відвар із сушених
фруктів, що готується напередодні цер-
ковних свят — Різдва і Хрещення —
як обрядова страва.

Унікальний — надзвичайний у якомусь
відношенні; рідкісний, винятковий.
Фактор — умова, рушійна сила будь-
якого процесу, явища; чинник.
Феодальний — який належить до сус-
пільно-економічного ладу, основою якого
була власність феодала на засоби вироб-
ництва, насамперед на землю, і неповна
власність на основних виробників (крі-
паків).

Філігранно — старанно, тонко обробле-
но; майстерно виконано.

F

Фламінго — тропічний водяний птах
із ніжно-рожевим оперенням, з дуже
довгою вигнутою шиєю й довгими нога-
ми.

Формант — частина слова, що змінює
лексичне й граматичне значення коре-
ня або основи; служить для словотвору
і словозміни; афікс.

Функціонування — виконання певних

• V»

дій.

Хан — титул монарха, феодального пра-
вителя в багатьох країнах Сходу в се-
редні віки, а також особа, що мала цей
титул.

Характерник — чаклун, чарівник.

Хиби — недогляд, помилки в чому-не-
будь; недоліки; фізичні вади, дефекти;
несправності.

Химери — дивовижні фантазії, нездій-
сненні мрії, витвори уяви; нереальні,
безглузді плани, наміри, здійснити які
неможливо.

Хльоснути — ударити рукою, долонею,
видаючи дзвінкі звуки; ляснути; утво-
рити свистячі звуки, швидко розсікаю-
чи повітря.

Хлюскіт — звуки від коливання, падін-
ня води чи удару по її поверхні.

Хомут — шийна частина кінської упря-
жі, що являє собою дерев’яний остов
(кліщі), вкритий м’яким валиком.
Хоругва' — заст. прапор; прикріплене
до довгого держака полотнище з зобра-
женням Христа або інших святих, що
його несуть під час хресного ходу,
те саме, що й корогва.

Хорунжий — особа, що носила прапор
або корогву війська; прапороносець.
Хрещатий — який має вигляд хреста;
хрестоподібну форму (про листя, квіт-
ки) або в якого листя, квітки нагадують
хрест (про рослини).

Хро'ніки — записи подій у часовій послі-
довності, зроблені сучасником; літописи.
Хутір — невелике селище, яке виникло
внаслідок переселення людей із сіл, ко-
зачих станиць тощо; виселок.

Цара'т — державний лад на чолі з ца-
рем; царський режим.

Царедво'рець — особа, що обіймає поса-
ду при царському дворі; придворний.

F

Цівка — тонкий струмінь води або
якої-небудь рідини; безперервний потік
сипкої речовини.

Цура'тися — триматися осторонь, уни-
кати кого-, чого-небудь.

Ця'тка — маленька пляма на чому-
небудь; щось дуже віддалене, ледь по-
мітне.

Чабан — той, хто доглядає овець; ове-
чий пастух.

Чабанський — прикм. до чабан — на-
лежний чабанові, такий, як у чабана;
приготовлений за звичаєм чабанів.
Чагар — зарості багаторічних дерев’я-
нистих кущових рослин.

Чагарник — те саме, що й чагар.
«Чайка» — бойовий човен запорізьких
козаків з вітрилами та веслами, обши-
тий зовні дошками або очеретом для
кращої плавучості й захисту від во-
рога.

Ча'рка — велика (скляна) посудина для
пиття вина та спиртних напоїв; келих.
Чати — перебування на варті в певний
проміжок часу; вартування.

Чемно — шанобливо ввічливе ставлен-
ня до людей.

Череп’я'ний — зроблений з глини (пере-
важно про посуд).

Чорнобиль — багаторічна трав’яниста
рослина з чорнувато-бурим стеблом, різ-
новид полину; використовується в ме-
дицині.

Чорногуз — те саме, що лелека — вели-
кий перелітний птах із довгим прямим
дзьобом та довгими ногами; боцун, бузь-
ко, бусел, гайстер та ін.

Чудотво'рець — той, хто творить чудеса;
святий, який має такий хист.

Шар — однорідна за складом речови-
на, що суцільною масою вкриває кого-,
що-небудь, простягаючись у просторі.
Шаровари — широкі штани особливого
крою, що їх заправляють у халяви.
Шерех — глухий звук, шум від тертя
чогось об що-небудь; шерхіт, шурхіт.

Шибка — скло в рамі вікна, дверей
і т. ін.; скло, вийняте з рами або підго-
товлене для вставляння в раму.
Шипшина — дикоросла троянда з про-
стими квітками й зі стеблами, вкритими
шипами, плоди якої багаті на вітамін С.
Шляхе'тний — який відзначається висо-
кими моральними якостями; який діс-
тав добре виховання.

Шляхетський — належний шляхті,
шляхтичам, тобто дрібному дворянству
колишньої феодальної Польщі.
Шпортатись — шукати, перебираючи
що-небудь; займатися якою-небудь ко-
піткою справою; робити що-небудь дуже
повільно або невміло; порпатися.

Штоф — чотиригранна скляна посудина
з короткою шийкою.

Шугати — літаючи, швидко пересува-
тися в повітрі.

Шугнути — зіпхнути, скинути з чого-не-
будь; швидко втекти.

г

Щедрівка — старовинна українська обря-
дова новорічна пісня, що виконується
31 грудня та 1 січня (за старим стилем).
Щерба — навариста козацька юшка на
борошні.

Щиглик — невеликий співочий птах
родини в’юркових, який має яскраве
строкате оперення.

Юннати — юний натураліст — член
гуртка з вивчення природи.

Юрба' — велике безладне, неорганізова-
но скупчення людей; натовп; звичайні
люди, маса на відміну від героїв, обда-
рованих, видатних осіб.

Ярина' — сходи або посіви ярих куль-
тур; городина, овочі.

 

Це матеріал із підручника Українська мова 7 клас Кобцев Д. А.