§ 52. Говоріння. Письмо. Твір-оповідання за наведеним сюжетом » Народна Освіта


Народна Освіта » Українська мова » § 52. Говоріння. Письмо. Твір-оповідання за наведеним сюжетом



Завантаження
 


§ 52. Говоріння. Письмо. Твір-оповідання за наведеним сюжетом

Ген за рікою синіє гора,

В небі веселка розквітла казково.
Ніжно вплітається в гомін Дніпра
Добре і щире Шевченкове слово.

В. Скомаровський

ПОМІРКУЙМО

—    Хто ми в світі без рідного слова?

—    Запитаю, щоб чулось навкруж.

Ой, болить і пече мене знову
Глухота перекошених душ.

—    Ну і що? — хтось промовить зухвало,—
Слово хліба чи сала додасть?..

Дух живий поміняти на сало —

Чи не гріх це важкий, не напасть?

В. Крищенко

Проте, навіть якщо розглядати «мовне питання» під таким кутом,
то додасть і хліба, й до хліба. Пригадаймо події не такої вже давньої
історії. Розгромлена, поділена навпіл Німеччина, здавалося б, ніколи
не підніметься, не заживе повноцінно... Минуло кілька десятків років
і німецький уряд надсилав матеріальну допомогу нашим ветеранам,
своїм переможцям. Про авторитет Німеччини в сучасній Європі годі
й говорити. А знищена ядерними ударами Японія? Тоді, на межі зник-
нення, для кожного стало гаслом: «Японія над усе!». І Японія відроди-
лась. Та ще й як відродилась! Отже, почуття єдності народу, ознаками
якого є спільні культурні традиції, родовідна пам’ять і, насамперед,
мова, здатні принести не тільки духовні, а й матеріальні надбання.
Там же, де людей намагаються штучно поділити: «Добра не жди,
не жди сподіваної волі... ». Може, хтось чув про те, що в Німеччині, Япо-
нії, Франції, Польщі, Росії або інших країнах світу виникали «мовні
питання», навіть, під час виборів? Цікаво довідатись про такі факти.

Сьогодні, коли ми торкнулися міжнароднх подій, не оминути й та-
кої. На різноманітних закордонних форумах російськими урядовцями
неодноразово ставлять питання про утиски російської мови в Укра-
їні. Це дуже актуально. Тільки питання сформульовано неправильно.
Логічніше було б образитись на те, що українські громадяни калічать
російську мову, бо переважна більшість «російськомовних українців»
(уявіть «англомовного німця» або «япономовного китайця») спілку-
ється мішаниною двох мов, так званим «суржиком». Тобто вчіть свою
мову і не псуйте нашу. Ось вам і тема для дискусії.

Відтак, щоб не викликати претензій у нашого географічного сусі-
да та не наражатися на міжнародні скандали, заглянемо в таблицю.

ПОРАДНИК З КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Що можна почути (прочитати)

Як треба говорити (писати)

Загранична мебель —>

Імпортні меблі.

Книжний шкаф —>

Книжкова шафа.

Відкрий двері —>

Відчини двері.

Закрий форточку —>

Зачини кватирку.

Поверхом вище —>

На поверх вище.

Не повністю відповідає —>

Відповідає не в повному обсязі (не зов-сім).

Я тебе умоляю! —»

Я тебе благаю!

Погрозити пальцем —>

Посваритись пальцем.

Дєтська площадка —>

Дитячий майданчик.

Як фамілія учня? —>

Як прізвище учня?

Кафе під відкритим небом —►

Кав’ярня просто неба.

Пішли пішком —>

Пішли пішки.

Остановка коло переїзда —>

Зупинка біля (коло) переїзду.

Вірна відповідь —>

Правильна відповідь.

Грає велику роль —>

Багато важить (має чималу вагу, віді-грає
велику роль).

Використав справочні матеріали —»

Використав довідкові матеріали

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

І чого ви вже тільки не писали: безліч диктантів, переказів до-
кладних і стислих, з планом і без нього, творів-описів з «елемента-
ми» і без них, заміток, розписок... Усього й не перелічити. А що ж це
за твір-оповідання за наведеним сюжетом?

Насамперед — це робота творча. Творчість полягає в тому, що ви
маєте на власний розсуд вигадати кінцівку сюжетного твору, який
припиняється в кульмінаційній точці. Тобто першу частину тексту ви
пишете як звичайний докладний переказ, а далі — «вмикаємо» уяву.
Але для вправного виконання завдання уяви, навіть найбагатшої, бу-
де недостатньо. Тут знадобляться ще й набуті попередньо знання про
сюжет і кульмінацію, стилі й типи мовлення, будову тексту тощо.

Отже, почнемо обговорення, під час якого згадаємо (або з’ясуємо),
що, власне, називається оповіданням. Ось яке визначення «оповідан-
ня» пропонує «Літературознавчий словник»: «Оповідання — невели-
кий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному (рідко кількох)
епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа. Невеликі розміри
оповідання вимагають нерозгалуженого, як правилу однолінійного,
чіткого за побудовою сюжету. Характери показані здебільшого у сфор-
мованому вигляді. Описів мало, вони стислі, лаконічні. Важливу роль
відіграє художня деталь (деталь побуту, психологічна деталь та ін.).
Оповідання дуже близьке до новели. Іноді новелу вважають різновидом
оповідання. Відрізняється оповідання від новели більш виразною ком-
позицією. Як самостійний жанр оповідання оформилось у XIX ст. З то-
го часу й до сьогодні — це продуктивний жанр художньої літератури».
Усе зрозуміло? Для початку визначимо ключове слово: сюжет.
Саме слово «сюжет» походить з французької мови, де в дослівному
перекладі означає «предмет» (пригадаймо: предмет розмови, предмет
оповіді тощо). У художньому творі — це події, розгортаючи які, пись-
менник розкриває весь зміст твору.

В основі сюжету завжди лежить якийсь конфлікт, суперечність.
Будова й динаміка розвитку сюжету визначається самими персонажа-
ми. У ланцюгу подій твору, тобто сюжетній лінії, умовно визначають
такі частини:

а)    експозиція (частина художнього твору, у якій розкриваються об-
ставини й середовище, у якому розгортатиметься дія, її час і місце);

б)    зав’язка (частина сюжету, у якій відбувається виникнення кон-
флікту, перше зіткнення протидіючих сил, яке зумовлює розви-
ток усіх наступних подій у творі);

розвиток дії або перипетії (розгортання подій, загострення конфлік-
ту, під час якого дедалі чіткіше виявляється сюжетна лінія твору);
кульмінація (момент найвищого напруження в розвиткові змальо-
ваних у творі подій);

д) розв’язка (остаточне вирішення долі героїв, повне розкриття усьо-
го змісту твору).

Виявлення цих частин художнього твору допоможе краще усвідо-
мити задум автора, а в нашому випадку — передбачити кінцівку (хо-
ча ваш творчий задум може бути й цікавішим!).

Кульмінація виразніша в художніх текстах, де головна увага ав-
тора зосереджена на вчинках героя, де зберігається принцип єдності
дії. У невеликих за обсягом творах (новелах, оповіданнях) кульміна-
ція зсунута ближче до розв’язки.

Проте й така теоретична підготовка ще не дасть бажаного ре-
зультату. Для того щоб на «відмінно» виконати роботу, необхідно
скористатися невичерпним словниковим багатством та найрізнома-
нітнішими засобами стилістики рідної мови.

До речі, саме слово «стилістика» також походить з французької
мови й у теорії літератури є розділом, який вивчає властивості поетич-
ної мови й способи використання мовних засобів у художніх творах.
Мовознавча або практична стилістика навчає, як правильно говорити
й писати, домагаючись чистоти, стислості й ясності мови. Тобто усі
частини мови, звороти та ін., відповідно до мети висловлювання, ма-
ють стилістичне забарвлення.

Отже, твір-оповідання за наведеним сюжетом, як різновид роботи
з розвитку мовлення, полягає в поєднанні вмінь яскраво уявляти про-
слухане (або прочитане) й логічно мислити під час написання кінцівки
художнього твору на власний розсуд та написання оповідання в цілому.

А тепер пригадаймо все, що ми вже знаємо, і спробуємо застосува-
ти ці знання на практиці.

300. І. Уважно прочитайте текст. Визначте стиль мовлення. Аргументуйте
власну відповідь. Виділіть кульмінацію сюжетної лінії.

БІЛА МАРА

Тільки одного разу не прийшов старий Арсен до річки. Усі рибал-
ки, що вудили в той ранок, страх як здивувалися.

А сталося от що. Вставши, як і завжди, раненько, прихопив Ар-
сен своє рибальське начіння та й пішов з двору. Попереду була Крута
балка. Про цю балку він наслухався таких жахів, що і на старості по-
боювався тієї чорної прірви. То бачили в ній вовка, то чули, як там
щоночі реготав пугач. Але Арсен вирішив іти: що буде, те й буде.

Місяць стояв низько. У балці панували темрява

- і якась недобра тиша. Аж раптом попереду, неподалік від

Мара, пугач) ДрСЄНЙ; щось зашелестіло. Незабаром на стежку виповзло

щось біле й посунуло просто на Арсена.

«Свят, свят! Біла мара!» — прошепотів старий і, раз по раз озира-
ючись, щодуху побіг до села.

Підказка. Саме тут, на нашу думку, відбувається кульмінація
сюжетної лінії.

II. А як на вашу думку? Доведіть свою згоду чи незгоду.

Продовження за автором

Біля крайніх хат він зупинився й довго одхекувався. Тим часом
надворі вже зовсім розвиднілось. «Що ж то воно за мара була?» —
сказав уголос Арсен і, повагавшись, рушив до річки. Може, там ні-
чого й не було? Проте не зробив і десяти кроків, як знову зупинився.
«Мара» поволеньки повзла йому назустріч. Арсен підступив до неї
кроків зо два, придивився пильненько і раптом затіпався од хриплого
старечого реготу. То була газета, проткнута в кількох місцях сизими
голками. А з-під неї стримів гострий їжачий писок.

«То це ти, парубоче, лякаєш діда?» — захлинаючись реготом,

• •

вимовив Арсен. їжак сердито хрюкнув, обминув старого й поволік
газету до села. Слідом за ним, поклавши вудки на плече, потупцяв
і Арсен. Бо яка ж тепер риболовля, як вже й сонце зійшло, а до річки
ще йти та йти! (За Гр. Тютюнником)

III. Знайдіть характерні художні засоби в обох частинах тексту. Що на-
дає уривку стилістичної завершеності? Наведіть приклади з тексту.

ЗОЇ. І. Уважно прочитайте текст. Визначте стиль і тип мовлення. Доведіть
свій висновок зразками з тексту.

ЛЕВ НА БЕРЕГАХ ДЕСНИ

Диких звірів на берегах Десни водилося мало — їжак,
заєць, тхір. Вовки перевелись, і навіть саме слово «вовк»
вважалося вже наче дідовою лайкою: «Га, вовк би тебе
з’їв». Водилися леви, але теж дуже рідко. Один лише раз
по насипу Десни пройшов був лев. Та й то, кому не роз-
казую, ніхто віри не йме.

Поставили ми з батьком перемети в Десні й пливемо до куреня.
Вода тиха, небо зоряне. І так мені хороше пливти за водою, так легко,
немов я не пливу, а лину в синьому просторі. Дивлюсь у воду — мі-
сяць у воді сміється. «Скинься, рибо»,— думаю. Скидається риба.
Гляну на небо: «Зірко, покотися!» Котиться. Пахнуть трави над во-
дою. Я до трав: «Дайте голос, трави!» Гукають перепілки. Дивлюсь
на чарівний залитий срібним світ-
лом берег: «Явися на березі, лев!»

Появляється лев. Голова велична,
кудлата грива і довгий з китицею
хвіст. Іде поволі вздовж насипу над
самою водою. «Тату, гляньте —
лев»,— шепочу я. «Де там той лев?

То ж...»

Далі батько почав пильно вдив-
лятися і, коли човен порівнявся
з левом, батько підняв весло й гуч-
но ляснув веслом по воді.

Перемети, луна,
китиця, Бахмач

Ой! Лев тоді як стрибне та як рикне! Луна покотилася громом.
Весь берег, кручі, лози — вся округа переповнилась трепетом. Батько
трохи весла не випустив. І вже на що був хоробрий, а сидів нерухомо,
аж поки нашого човника не однесло водою і не прибило до іншого бе-
рега.

На другий день казали, що, коли трапилась аварія поїзда під
Бахмачем і клітка мандрівного звіринця поламалася, виплигнув
лев на землю. І так йому, очевидно, огидли і глядачі, й «укроти-
телі», й усе на світі, що глянув він навкруги, махнув на все лапою
та й подався на Десну знайти собі хоч трохи відпочинку (За О. Дов-
женком).

II.    Знайдіть кульмінаційний момент сюжетної ліній. Поясніть, чому ви
так вирішили. Поділіть текст на дві частини: до кульмінації і після,
до розв'язки.

III.    Випишіть речення, яке, на вашу думку, є кульмінаційним.

302. І. Уважно прочитайте поданий текст. Які мовні засоби викростовує
автор для загострення сюжетної лінії? Відповідаючи, наведіть при-
клади з уривку.

ЗУСТРІЧ З ВЕДМЕДИЦЕЮ

Ратище

В. Литвиненко. Ілюстрації
до «Захара Беркута»

І. Франка (1950 р.)

Максим залишився десь позаду.
Не далі як за п’ять кроків перед Ми-
рославою лежала величезна ведмедиця
в гнізді коло своїх ведмежат. Гнівними
зеленкуватими очима дивилася вона на
несподіваного гостя.

Мирослава затремтіла. Вона виріши-
ла не зачіпати звіра, лиш боронитися
в разі нападу, а тим часом дати трубою
тривожний знак і закликати поміч.

Але скоро тільки вона затрубила,
ведмедиця схопилася з леговища і, ви-
ючи, кинулась до неї. Мирослава вхо-
пила обома руками ратище й наставила
на звіра.

Звір, побачивши блискуче залізне ві-
стря, зупинився. Так обидві стояли дов-
го, не зводячи очей одна з одної. Раптом
ведмедиця вхопила в передні лапи вели-
кий камінь... (За І. Франком)

II.    Визначте стиль і тип мовлення.

III.    Дотримуючись відповідного стилю
мовлення, самостійно продовжте сю-
жетну лінію до розв'язки.

 

Це матеріал із підручника Українська мова 7 клас Кобцев Д. А.

 

Категорія: Українська мова

Автор: admin от 12-01-2016, 04:47, посмотрело: 778

Категорія: Українська мова