§ 42. Відомості про мовлення
Прийняла я дарунок від нені — то мова,
Тому скарбу ніколи не скласти ціни,
Моє серце вона осява барвінково,
Будьте вдячні матусі, і дочки й сини!
Л. Забашта
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ
Відомості про одні й ті самі події та явища можна висловити по-
різному. Для того щоб якнайкраще передати зміст повідомлення,
треба не тільки знати правила правопису, але й уміти користуватися
багатством мови, добирати потрібні слова та їхні форми, дотримува-
тись відповідного стилю мовлення.
Z Стилістика — розділ мовознавства, що вивчає особливості мовних
стилів. Мовним стилем називається сукупність ознак у викорис-
танні засобів мови. В українській літературній мові розрізняють
п’ять основних стилів: розмовний, публіцистичний, науковий, ді-
ловий і художній.
Характеристикою розмовного стилю є: використання розмовної
лексики, фразеологізмів, слів з емоційним забарвленням (вигуків,
звуконаслідувальних слів). Речення найчастіше прості. Часто вико-
ристовуються неповні речення. Уживаються пряма мова й діалог. Пуб-
ліцистичний стиль використовують у газетних або журнальних стат-
тях. Як і розмовний, цей стиль емоційно насичений, але в ньому
рідко вживаються розмовно-побутові вирази, натомість переважає
суспільно-політична лексика. Широко використовуються складні
(складнопідрядні) речення, багато питальних і окличних. Застосу-
вання слів-термінів — ознака наукового стилю. Йому притаманні по-
ширені та складні речення зі сполучниками якщо, щоб, тому що, бо.
Діловий стиль мовлення використовується в офіційних документах.
Слова в ньому виступають тільки в прямому значенні, емоційно за-
барвлена лексика не вживається. Діловому стилю властиві свої термі-
ни, стандартизовані вислови-штампи, усталений порядок слів, певне
зовнішнє оформлення: поділ на статті, параграфи, пункти, відповідне
розміщення частин тощо. У художньому стилі переважають слова емо-
ційно забарвлені. Широко вживаються слова в переносному значенні,
порівняльні звороти, частки. Багато неповних, питальних та оклич-
них речень.
Текстом називається відтворена письмово або в друкованому ви-
гляді авторська праця, документ, пам’ятка і под. Основними озна-
ками тексту є: наявність теми та головної думки, використання
відповідних мовних засобів (вживання сполучників, займенників,
прислівників, синонімів тощо).
Частини загальної теми тексту називаються мікротемами. Залежно
від структури повідомлення їх може бути декілька. Мікротеми не роз-
кривають зміст тексту в цілому, вони пояснюють тільки окремі части-
ни висловлювання. В одному з речень сформульовано головну думку,
мікротему, яку розкривають інші речення цієї частини тексту. Речен-
ня, об’єднані мікротемою, утворюють абзац. Абзац — це відступ у по-
чатковому рядку тексту, тобто об’єднані за змістом висловлювання від
одного відступу до іншого. Складаючи план, необхідно визначити мі-
кротеми, коротко й чітко назвати їх. Назви мікротем є пунктами плану.
Тема тексту — це його зміст, те, про що (або про кого) в ньому
йдеться. Тему тексту автор розкриває поступово, переходячи від
однієї частини до іншої.
Заголовок тексту стисло передає тему або головну думку вислов-
лювання.
Найчастіше текст твориться в такій послідовності: основне твер-
дження або теза; доказ; висновок.
Творення тексту
Частини ви-
словлювання
Текст
Твердження
Доказ
Висновок
УНІКАЛЬНА БІОЛОГІЧНА ЛАБОРАТОРІЯ
Молоко, як кажуть, у корови на язиці. Згадаймо, скільки має по-
трудитися тварина, щоб подарувати нам ні з чим не зрівняний своїм
запахом, смаком, неоціненністю продукт. Цілісінький день трудить-
ся вона в пошуках смаковитих трав. «Доки роса,— стверджує при-
повідка,— доти й трава корові». Ось чому виганяють худобу на па-
совисько ще до схід сонця.
Та ось підбилося сонце, спала роса, і тварини роблять перепочинок.
Умовний він, той спокій. Стоячи чи лежачи, корівки не залишають-
ся без діла — потрібно жуйку жувати, щоб в обід віддячити турбо-
тливій господині духмяним молоком...
Не кожен, очевидно, знає, що для відбору поживної трави у тварин
припасовано на язиці та в роті 25 тисяч сосків. Воістину унікальна
біологічна лабораторія! (За В. Скуратівським)
Значення частин мови в різних стилях мовлення
Морфологічна стилістика ознайомлює з функціями частин мови
в різних стилях мовлення.
Іменники |
Прикметники |
Використовуються в усіх стилях мов- |
Також використовуються в усіх стилях |
Числівники |
Займенники |
позначають кількість предметів. Тільки |
використовуються в усіх стилях мовлен- |
Форми часів і способів дієслів |
Прислівники |
Також мають стилістичне навантажен- |
Властиві всім стилям мовлення. Вони |
Синонімічні прийменники |
Частки |
У сполученні з іменниками вносять |
Можуть вносити різні смислові відтінки |
Вигуки |
Звуконаслідувальні слова |
Не властиві офіційно-діловому та нау- |
Належать до стилістичних засобів худож- |
266. Попрацюйте з текстом:
• доведіть, що прочитане є текстом;
назвіть стиль мовлення;
• визначте головну думку (тему) висловлювання;
• дайте заголовок тексту;
• поясніть поділ тексту на абзаци, сформулюйте мікротему кожного
з них;
• прокоментуйте послідовність творення тексту;
• з’ясуйте функціональне значення частин мови в тексті.
Якщо уявити, що світ, який нас оточує,— це поле, а слова, які
називають предмети навколишнього світу,— рослини на цьому полі,
то в кожної людини таке поле покрите рослинністю далеко не однако-
во. Одні предмети і їх назви людина знає краще, інші —
гірше, третіх не знає зовсім. Найважче засвоюються
і найшвидше забуваються книжні слова: абстрактні по-
няття, терміни різних наук, слова, що вийшли з ужитку,
але вживаються для характеристики інших епох.
Людині завжди буває образливо не розуміти того, що розуміють
інші, не знати того, що знає більшість людей її оточення. Добре, якщо
таке почуття образи примусить людину позбутися прогалини в знан-
нях. Погано, якщо хтось складе руки і заявить: «З мене вистачить
тих знань, що є».
Уміння знайти відповідне слово для кожної мовної ситуації
створює ту єдність форми і змісту, яка робить мову красивою, та-
кою, що вражає і надовго запам’ятовується. Уміти бачити предмет,
знаходити для нього найточніше, а не найгучніше слово, найдохід-
ливіший образ, найдоречнішу оцінку — це значить уміти передати
свої враження так, що читачі цей предмет начебто побачать вашими
очима.
Між мовною убогістю і багатослів’ям прямий зв’язок: чим мен-
ший у людини запас слів, тим більше їх піде на висловлювання, зда-
валося б, зовсім простої думки. Уміння чітко мислити, багата уява,
достатній запас слів дають змогу людині стисло й небагатослівно го-
ворити.
Розвивати в собі чуття слова найкраще за допомогою читання.
Розширює словниковий запас і заучування напам’ять віршів та ви-
сокопоетичних прозових уривків. Корисне для: збагачення словника
й переписування того, що вам дуже сподобалось. Особливо ж велику
користь це дає в дитячі та юнацькі роки.
Життєвий досвід показує, що одне вміння «гладенька» говорити,
не роблячи грубих помилок і користуючись переважно готовими фор-
мулами, ще не свідчить ні про високий інтелект, ні про глибоку вну-
трішню культуру, ні про справжню мовну культуру. Це лише перший
крок на тому довгому шляху, який приведе до прекрасної хвилини,
коли про вас скажуть, що ви — людина високої культури, що у вас
гармонійно поєдналися зовнішня культура (поведінка, одяг, звички),
високий інтелект (уміння мислити самостійно, чітко) і багата мовна
культура {За А. Коваль).
Абстрактний,
інтелект,
гармонійний
Це матеріал із підручника Українська мова 7 клас Кобцев Д. А.
Автор: admin от 12-01-2016, 04:33, Переглядів: 2245