Народна Освіта » Українська мова » § 42. Відомості про мовлення

НАРОДНА ОСВІТА

§ 42. Відомості про мовлення

Прийняла я дарунок від нені — то мова,

Тому скарбу ніколи не скласти ціни,
Моє серце вона осява барвінково,

Будьте вдячні матусі, і дочки й сини!

Л. Забашта

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Відомості про одні й ті самі події та явища можна висловити по-
різному. Для того щоб якнайкраще передати зміст повідомлення,
треба не тільки знати правила правопису, але й уміти користуватися
багатством мови, добирати потрібні слова та їхні форми, дотримува-
тись відповідного стилю мовлення.

Z Стилістика — розділ мовознавства, що вивчає особливості мовних
стилів. Мовним стилем називається сукупність ознак у викорис-
танні засобів мови. В українській літературній мові розрізняють
п’ять основних стилів: розмовний, публіцистичний, науковий, ді-
ловий і художній.

Характеристикою розмовного стилю є: використання розмовної
лексики, фразеологізмів, слів з емоційним забарвленням (вигуків,
звуконаслідувальних слів). Речення найчастіше прості. Часто вико-
ристовуються неповні речення. Уживаються пряма мова й діалог. Пуб-
ліцистичний стиль використовують у газетних або журнальних стат-
тях. Як і розмовний, цей стиль емоційно насичений, але в ньому
рідко вживаються розмовно-побутові вирази, натомість переважає
суспільно-політична лексика. Широко використовуються складні
(складнопідрядні) речення, багато питальних і окличних. Застосу-
вання слів-термінів — ознака наукового стилю. Йому притаманні по-
ширені та складні речення зі сполучниками якщо, щоб, тому що, бо.
Діловий стиль мовлення використовується в офіційних документах.
Слова в ньому виступають тільки в прямому значенні, емоційно за-
барвлена лексика не вживається. Діловому стилю властиві свої термі-
ни, стандартизовані вислови-штампи, усталений порядок слів, певне

зовнішнє оформлення: поділ на статті, параграфи, пункти, відповідне
розміщення частин тощо. У художньому стилі переважають слова емо-
ційно забарвлені. Широко вживаються слова в переносному значенні,
порівняльні звороти, частки. Багато неповних, питальних та оклич-
них речень.

Текстом називається відтворена письмово або в друкованому ви-
гляді авторська праця, документ, пам’ятка і под. Основними озна-
ками тексту є: наявність теми та головної думки, використання
відповідних мовних засобів (вживання сполучників, займенників,
прислівників, синонімів тощо).

Частини загальної теми тексту називаються мікротемами. Залежно
від структури повідомлення їх може бути декілька. Мікротеми не роз-
кривають зміст тексту в цілому, вони пояснюють тільки окремі части-
ни висловлювання. В одному з речень сформульовано головну думку,
мікротему, яку розкривають інші речення цієї частини тексту. Речен-
ня, об’єднані мікротемою, утворюють абзац. Абзац — це відступ у по-
чатковому рядку тексту, тобто об’єднані за змістом висловлювання від
одного відступу до іншого. Складаючи план, необхідно визначити мі-
кротеми, коротко й чітко назвати їх. Назви мікротем є пунктами плану.

Тема тексту — це його зміст, те, про що (або про кого) в ньому
йдеться. Тему тексту автор розкриває поступово, переходячи від
однієї частини до іншої.

Заголовок тексту стисло передає тему або головну думку вислов-
лювання.

Найчастіше текст твориться в такій послідовності: основне твер-
дження або теза; доказ; висновок.

Творення тексту

Частини ви-
словлювання

Текст

Твердження

Доказ

Висновок

УНІКАЛЬНА БІОЛОГІЧНА ЛАБОРАТОРІЯ

Молоко, як кажуть, у корови на язиці. Згадаймо, скільки має по-
трудитися тварина, щоб подарувати нам ні з чим не зрівняний своїм
запахом, смаком, неоціненністю продукт. Цілісінький день трудить-
ся вона в пошуках смаковитих трав. «Доки роса,— стверджує при-
повідка,— доти й трава корові». Ось чому виганяють худобу на па-
совисько ще до схід сонця.

Та ось підбилося сонце, спала роса, і тварини роблять перепочинок.
Умовний він, той спокій. Стоячи чи лежачи, корівки не залишають-
ся без діла — потрібно жуйку жувати, щоб в обід віддячити турбо-
тливій господині духмяним молоком...

Не кожен, очевидно, знає, що для відбору поживної трави у тварин
припасовано на язиці та в роті 25 тисяч сосків. Воістину унікальна
біологічна лабораторія! (За В. Скуратівським)

Значення частин мови в різних стилях мовлення

Морфологічна стилістика ознайомлює з функціями частин мови
в різних стилях мовлення.

Іменники

Прикметники

Використовуються в усіх стилях мов-
лення — розмовному, науковому,
офіційно-діловому, публіцистичному,
художньому. Стилістичні властивості
іменника виявляються в паралельному
вживанні закінчень іменників чолові-
чого роду однини в давальному та міс-
цевому відмінках; у використанні без-
прийменникового і прийменникового
родового відмінка на означення прина-
лежності; у використанні кличної фор-
ми; у вживанні паралельних форм ро-
ду окремих іменників; у вживанні форм
множини іменників у значенні однини
й однини в значенні множини.

Також використовуються в усіх стилях
мовлення. Вони називають ознаки пред-
метів і тим виділяють їх з-поміж інших.
Паралельні форми ступенів порівнян-
ня прикметників пов’язуються зі стиля-
ми мовлення. Так, проста форма вищого
ступеня вживається в усіх стилях; скла-
дена — переважно в офіційно-діловому
та науковому; проста форма вищого сту-
пеня з підсилюючими словами бага-
то, значно, далеко притаманна худож-
ній та публіцистичній літературі; проста
форма вищого ступеня з підсилювальни-
ми словами куди, ще властива розмовно-
побутовому стилю. Повна форма при-
кметників чоловічого роду на -ий, -ій
є загальновживаною. Повна форма при-
кметників жіночого роду на -ая, -ее, -ії
вживається тільки у фольклорі та пое-
тичному мовленні (веселая, сумнії).
Коротка форма прикметників чоловічого
роду використовується в усному розмов-
ному мовленні (певен, згоден), у фоль-
клорі та поетичному мовленні (славен,
зелен).

Числівники

Займенники

позначають кількість предметів. Тільки
вони роблять це найдосконаліше. Чис-
лівник завжди стоїть перед іменником,
вказуючи на кількість предметів, які
той (іменник) називає.

використовуються в усіх стилях мовлен-
ня як засоби смислового зв’язку. Сти-
лістично виразним є займенник ти, що
вживається при звертаннях у художньо-
му стилі, а також у значенні узагальненої
особи. Присвійні займенники мій, твій,
свій, наш надають мовленню емоційнос-
ті. Займенник Ви у ввічливо-пошанному
значенні вживається в окремих жанрах
офіційно-ділового мовлення (заява, допо-
відна записка), а також у листуванні —
з метою вираження глибокої пошани
до адресата. Розмовного відтінку надають
мовленню неозначені займен-ники, утво-
рені за допомогою часток будь-, небудь-,
казна-, хтозна-

Форми часів і способів дієслів

Прислівники

Також мають стилістичне навантажен-
ня. Форми часу дієслів у їх основному
значенні вживаються в усіх стилях су-
часної української мови з метою точно-
го називання часу дії відносно моменту
мовлення про неї. У художньому, публі-
цистичному та розмовному стилях один
час дієслова може вживатися в значен-
ні іншого

Властиві всім стилям мовлення. Вони
увиразнюють ознаку дії, ознаку іншої
ознаки, предмета, пов’язуючись
у реченні з дієсловом, прикметником,
іншим прислівником, іменником. Значна
група прислівників вносить у висловлю-
вання найтонші емоційні відтінки
й використовується у розмовному та ху-
дожньому стилях (блискуче, лагідно,
щиро). У науковому стилі прислівни-
ки забезпечують точність наукової інфор-
мації (симетрично, паралельно, фоне-
тично). В офіційно-діловому стилі добір
прислівників підпорядковується точності
офіційно-ділового спілкування. У розмов-
ному стилі — це засіб, що забезпечує без-
посереднє спілкування (приміром, ген-
ген t аніскілечки)

Синонімічні прийменники

Частки

У сполученні з іменниками вносять
у висловлювання різні відтінки. Напри-
клад, прийменники біля, край, коло,
при — синоніми; всі вони виражають
просторову близькість. 3 них біля —
загальновживаний для всіх стилів.
Край, коло, при мають розмовний від-
тінок і зустрічаються виключно в ху-
дожніх стилях. Повторення приймен-
ника в публіцистичному та художньому
стилях служить для увиразнення
висловленого

Можуть вносити різні смислові відтінки
в значення слів, словосполучень
і речень. Вони надають висловлюванню
емоційної забарвленості, що розкриваєть-
ся в контексті. Частки широко застосову-
ються в розмовному, художньому і публі-
цистичному стилях

Вигуки

Звуконаслідувальні слова

Не властиві офіційно-діловому та нау-
ковому мовленню. Вигуки виражають
різні емоції: здивування, захоплення,
радість, жаль, горе, страх, ненависть
тощо. Вони надають мові емоційності,
урізноманітнюють її

Належать до стилістичних засобів худож-
нього мовлення. Художнім описам і роз-
повідям вони також надають виразності,
емоційності

266. Попрацюйте з текстом:

• доведіть, що прочитане є текстом;
назвіть стиль мовлення;

•    визначте головну думку (тему) висловлювання;

•    дайте заголовок тексту;

•    поясніть поділ тексту на абзаци, сформулюйте мікротему кожного

з них;

•    прокоментуйте послідовність творення тексту;

•    з’ясуйте функціональне значення частин мови в тексті.

Якщо уявити, що світ, який нас оточує,— це поле, а слова, які
називають предмети навколишнього світу,— рослини на цьому полі,
то в кожної людини таке поле покрите рослинністю далеко не однако-
во. Одні предмети і їх назви людина знає краще, інші —
гірше, третіх не знає зовсім. Найважче засвоюються
і найшвидше забуваються книжні слова: абстрактні по-
няття, терміни різних наук, слова, що вийшли з ужитку,
але вживаються для характеристики інших епох.

Людині завжди буває образливо не розуміти того, що розуміють
інші, не знати того, що знає більшість людей її оточення. Добре, якщо
таке почуття образи примусить людину позбутися прогалини в знан-
нях. Погано, якщо хтось складе руки і заявить: «З мене вистачить
тих знань, що є».

Уміння знайти відповідне слово для кожної мовної ситуації
створює ту єдність форми і змісту, яка робить мову красивою, та-
кою, що вражає і надовго запам’ятовується. Уміти бачити предмет,
знаходити для нього найточніше, а не найгучніше слово, найдохід-
ливіший образ, найдоречнішу оцінку — це значить уміти передати
свої враження так, що читачі цей предмет начебто побачать вашими
очима.

Між мовною убогістю і багатослів’ям прямий зв’язок: чим мен-
ший у людини запас слів, тим більше їх піде на висловлювання, зда-
валося б, зовсім простої думки. Уміння чітко мислити, багата уява,
достатній запас слів дають змогу людині стисло й небагатослівно го-
ворити.

Розвивати в собі чуття слова найкраще за допомогою читання.
Розширює словниковий запас і заучування напам’ять віршів та ви-
сокопоетичних прозових уривків. Корисне для: збагачення словника
й переписування того, що вам дуже сподобалось. Особливо ж велику
користь це дає в дитячі та юнацькі роки.

Життєвий досвід показує, що одне вміння «гладенька» говорити,
не роблячи грубих помилок і користуючись переважно готовими фор-
мулами, ще не свідчить ні про високий інтелект, ні про глибоку вну-
трішню культуру, ні про справжню мовну культуру. Це лише перший
крок на тому довгому шляху, який приведе до прекрасної хвилини,
коли про вас скажуть, що ви — людина високої культури, що у вас
гармонійно поєдналися зовнішня культура (поведінка, одяг, звички),
високий інтелект (уміння мислити самостійно, чітко) і багата мовна
культура {За А. Коваль).

Абстрактний,

інтелект,

гармонійний

 

Це матеріал із підручника Українська мова 7 клас Кобцев Д. А.

 

Категорія: Українська мова

Автор: admin от 12-01-2016, 04:33, Переглядів: 2245