§ 16. Тип молюски, або м'якуни. Клас головоногі молюски

Представників цього класу частіше можна побачити на прилавках магазинів з морепродуктами, ніж у природі. Не дуже часто можна поспостерігати за ними і в акваріумах. Проте всі чули або читали про цих своєрідних мешканців морів — восьминогів (мал. 97), кальмарів (мал. 98), каракатиць (мал. 99).

Головоногими ці молюски називаються тому, що їхня нога поділена на вісім, десять або більше щупалець, що містяться на голові навколо рота. На внутрішній стороні щупалець є численні дископодібні присоски.

Тіло у головоногих молюсків зазвичай поділене на тулуб і велику голову. На голові е два великі ока та ротовий отвір з міцним роговим дзьобом.

У восьминогів навколо рота містяться вісім щупалець, у кальмарів і каракатиць — десять, два з яких (хапальні) зазвичай довші від інших (особливо у кальмарів).

Опорно-рухова система. У більшості головоногих молюсків немає зовнішньої мушлі, опорою для їхнього тіла слугують залип»:и мушлі, що міститься під покривами тіла та внутрішній хрящовий скелет. Проте у наутилуса (пал. 100) мушля добре розвинена.

Під ротом у головоногих молюсків часто можна помітити лійку — трубку, що виступає із щілини у мантійній порожнині. Через щілину (під час розслаблення м’язів мантії) в мантійну порожнину надходить вода. Внаслідок скорочення м’язів мантії щілина закривається, а вода виштовхується через лійку. Таким чином головоногі молюски швидко пересуваються. Найкраще такий спосіб переміщення опанували кальмари. Деякі, невеликі за розміром, їх види можуть розвивати швидкість близько 70 км/год, вистрибувати з води і пролітати кілька десятків метрів, рятуючись від хижаків.

Засоби маскування. На шкірі головоногих молюсків є клітини, забарвлені в різні кольори. За допомогою спеціальних м’язів ці клітини можуть стискатись або розтягуватись, змінюючи свій колір. Це дозволяє головоногим молюскам чудово маскуватись. Вони можуть не лише змінювати колір, а навіть повторювати малюнок дна. Особливо розвішена ця здатність у восьминогів і каракатиць.

Також у головоногих молюсків є спеціальний чорнильний мішок. Його залози виділяють барвник, який у разі небезпеки викидається назовні, відволікаючи ворога.

Нервова система головоногих молюсків досягає виняткової складності, у порівнянні з іншими молюсками. У них добре розвинений головний мозок, чудовий зір, є органи смаку, дотику та рівноваги.

Дихальна система. Газообмін головоногі молюски здійснюють за допомогою зябер.

Кровоносна система головоногих молюсків також незамкнена так само, як у всіх інших молюсків. У головоногих молюсків можуть бути додаткові зяберні серця, які пришвидшують рух крові у зябрах.

Дзьоб — орган тварин, що утворений видовженими беззубими щелепами, вкритими роговим чохлом.

Статева система. Головоногі молюски — це роздільностатеві тварини, у яких запліднення — внутрішнє. Самки відкладають яйця, які або прикріплюють до різних підводних предметів (як самки кальмарів та каракатиць), або, як самка восьминога, будують з каменів гніздо, яке потім охороняють.

Розвиток у головоногих молюсків прямий.

Різноманітність та значення. Сьогодні відомо близько 650 видів головоногих молюсків. Живуть вони виключно в морях з достатнім рівнем солоності. Тому в Чорному і Азовському морях вони не зустрічаються.

Усі головоногі молюски є хижаками, які полюють на риб, молюсків і ракоподібних. Але й вони самі е здобиччю для багатьох риб, тюленів, китоподібних та морських птахів. Деякі восьминоги, каракатиці, кальмари є цінними морепродуктами для людини.

Розповіді про небезпеку для людини великих восьминогів або кальмарів сильно перебільшені та не мають достовірних підтверджень. Набагато більшу небезпеку для людини становить укус невеликого (розміром всього кілька сантиметрів), але дуже отруйного син ьокіль'/ис того восьминога (.«ал. 101). Проте навіть невеликі й неотруйні восьминоги можуть боляче кусатись.

Вміст чорнильного мішка каракатиць використовується як природна художня фарба, що називається сепією.

Висновки

1. Головоногі молюски мешкають тільки в океанах і морях.

2. Тіло у них зазвичай поділене на тулуб і велику голову. Нога перетворилася на щупальця.

3. У більшості головоногих молюсків немає мушлі.

4. Органами газообміну головоногих є зябра.

5. У головоногих молюсків добре розвинені нервова система і органи чуття.

 Терміни і поняття

Дзьоб, лійка, чорнильний мішок.

 Контрольні запитання

1. Як рухаються молюски, які відносяться до різних класів?

2. Як головоногі молюски міняють колір і малюнок на своєму тілі?

3. Для чого головоногим молюскам чорнильний мішок?

4. Яке значення головоногих молюсків для людини?

5. Чи можна зустріти головоногих молюсків у природних умовах на теренах України?

 Завдання

Накреслить у зошиті й заповніть порівняльну таблицю особливостей будови представників різних класів типу Молюски.

Особливості будови представників різних класів типу Молюски

 Для допитливих

До класу Головоногі молюски відносяться найбільші в світі безхребетні тварини — гігантські кальмари. Про цю тварину, яку норвезькі вікінги називали кра-квн, складено багато легенд. Хоча у XIX і XX століттях кілька «кракенів» або їх залишків із шлунків кашалотів попали до рук учених, про них досі мало що відомо. Найбільший гігантський кальмар, що був виміряний, мав довжину 16,5 м. Живуть вони на глибинах від 300 до 1000 м, живляться глибоководними рибами та іншими видами кальмарів.

Єдиний відомий хижак, що полює на гігантських кальмарів, — це кашалот. Він здатен пірнати на глибину більш ніж кілометр. У шлунках кашалотів знаходили залишки гігантських кальмарів, а на шкірі — шрами, що залишили їхні присоски. Це, поки що, єдині свідчення про ті битви, які розгортаються в глибинах океанів між цими гігантами.

Порівняння і визначення молюсків за будовою мушлі

Мета роботи: ознайомитися з будовою мушлі різних молюсків, виявити спільні та відмінні риси.

Матеріал: мушлі беззубки, перлівниці, ставковика великого, котушки.

Обладнання, інструменти та реактиви: ручні лупи, скальпелі.

Хід роботи

1. Розгляньте мушлі беззубки і перлівниці. Знайдіть передній (широкий та округлий) і задній (вузький) кінці мушель. Знайдіть найвшцу зовнішню частину мушлі (верхівку) і зверніть увагу на концентричні кола навколо неї. Вони відображають чергування періодів повільного і швидкого росту (річні прирости). Підрахуйте число річних приростів на мушлі беззубки і перлівниці.

2. Зішкребіть скальпелем у будь-якому місці мушлі зовнішній рогоподібний шар (будьте обережні під час роботи si ска.*ьпе.іем. тримайте

його так, щоб не порізатися). Під верхнім шаром знайдіть порцеляновий. Опишіть ваші спостереження.

3. Розгляньте внутрішню частину мушлі й встановіть, чим мушля беззубки відрізняється від мушлі перлівниці.

4. Намалюйте мушлі й зробіть підписи.

5. Розгляньте мушлі ставковпка великого і котушки. Знайдіть устя. Підрахуйте, скільки обертів у мушлі ставковика і котушки.

6. Дайте відповіді на запитання: 1) У чому подібність мушель ставковика і котушки? 2) У чому відмінність мушель ставковика і котушки? 3) У чому подібність мушель беззубки і перлівниці? 4) У чому відмінність мушель беззубки і перлівниці? 5) Чим мушлі ставковика і котушки відрізняються від мушель беззубки і перлівниці? б) Який вік беззубки і перлівниці, мушлі яких ви досліджували?

Це матеріал з підручника Біологія 7 клас Костіков та ін.