Середній шкільний вік у віковій психології
Це стаття з предмету вікова психологія
- Загальна характеристика психічного розвитку підлітка
Загальне поняття про особливості та умови розвитку підлітка.
Підлітковий вік охоплює період розвитку дитипи від 11 до 15 років. Bin б органічним продовженням молодшого шкільного віку і водночас відрізняється від нього. Учні на цьому етапі розвитку навчаються в середніх класах загальноосвітньої школи, тому цей період називають середнім шкільним віком.
Цей період називають перехідним, тому що в цей час відбувається перехід від дитинства до юності в фізичному, психічному і соціальному відношеннях. ІПерехід цей характеризується кількісними і якісними змінами в організмі підлітка. Відбувається статеве дозрівання. Значних змін зазнає психічна діяльність підлітка. Відживають попередні дитячі інтереси, народжуються нові. Змінюються стосунки з дорослими і товаришами. Яскраво виявляється прагнення до самостійності й властивих дорослим форм поведінки. Ці зміни часом проходять досить бурхливо.
Нові інтереси й прагнення підлітка бувають мінливими. Стосунки із старшими, зокрема батьками і педагогами, стають складнішими, особливо якщо старші не розуміють змін, які відбуваються в-особистості підлітка, і продовжують ставитрся до нього, як до дитини. Це часто створює складні ситуації. Частішими стають, порівняно з молодшим шкільним віком, прояви негативізму, не- слухняпості та інші порушення норм поведінки. Тому нерідко й називають підлітковий період важким, критичним віком. З , Справді, кризи на цьому етапі розвитку бувають, але вони не е неминучими. І негативізм у поведінці підлітка не є обов’язковим, хоч особливості його розвитку містять у собі певні передумови для його виникнення. Цей період у житті дитини може стати й часто стас важким у виховному відношенні, якщо батьки та й інші дорослі, що оточують підлітка, не обізнані з особливостями його розвитку, не зважають на них і продовжують виховувати його так, як виховували у молодшому шкільному віці, або ж, навпаки, ставлять до цього такі вимоги, як до дорослого. Підлітай потребують
особливої уваги до себе. Труднощі у їх вихованні зникають, якщо вихователі'розуміють зміни, які відбуваються в психічному яситті дітей цього віку, поважають ті нові тенденції, які в ньому народжуються, і сприяють їх реалізації, відповідно організовуючи різні види їх діяльності, взаємини в колективі, участь у громадському житті нашої країни.
, Проблема кризи розвитку підлітка давно привернула до себе увагу психологів. Були спроби розглядати кризи як неминуче явище, зумовлене біологічними факторами (Ст. Холл), зокрема, статевим дозріванням організму, суперечностями між сексуальним його розвитком і суспільним обмеженням, заборонами (3. Фрейд).
У ході дальшого вивчення цієї проблеми було показано неспроможність біологічних концепцій кризи. На думку деяких психологів (К. Левін), проблему криз у підлітковому віці треба розглядати, зважаючи на зміни соціального стану підлітка.
Проблема кризи підліткового віку складна. Розв’язуючи її, треба виходити з єдності біологічних змін, що настають в організмі підлітка, і змін у соціальних умовах його життя, його взаємин з ровесниками і з дорослими. Це дає можливість з’ясувати, коли виникають кризи, який вони мають характер, як вони переборюються і як позначаються на становленні особистості підлітка.
Фізичний розвиток підлітка та набуті в попередні роки властивості психічного розвитку створюють внутрішні передумови для зміни його положення в школі, в сім’ї, в суспільстві. Підліток включається в складнішу, ніж у молодших класах, навчальну діяльність. Вивчення систематичних курсів математики, мови, історії, літератури, природознавства та інших наук потребує від підлітка значного розумового напруження, організованості, відповідальності, дисциплінованості й самостійності, використання й розвитку своїх сил. У середніх класах учень навчається вже не в одного, а в кількох учителів, йому треба пристосовуватися до них, задовольняти їх вимоги.
У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ учні більше включаються В сустг’її'-ро ТСО- рисяу прапю. Істотно змінюються стосунки підлітків з дорослими і ровесниками. Дорослі ставлять до них підвищені вимоги щодо виконання навчальних завдань, різних доручень, культури поведінки, стосунків з товаришами, самообслуговування, самостійності.
Збагачуються стосунки підлітків у класному й шкільному колективах, зокрема між хлопцями й дівчатами, у піонерській .організації, яка згуртовує учнів, спрямовує їх активність на виконання громадсько корисних завдань, робить їх учасниками суспільно-політичного життя нашої країни. Підлітки в нашій країні приєднуються до цього через різні види позакласної і позашкільної роботи, через радіо, кіно, телебачення, піонерські і комсомольські газети, дитячі бібліотеки тощо, розширюючи тим самим свою обізнаність з життям, працею різних народів, їх боротьбою за своє визволення, з досягненнями науки, техніки і мистецтва. Учні середнього шкільного віку — члени спортивних організацій. Вони беруть активну участь в учнівській художній самодіяльності, виступають на олімпіадах і конкурсах. Під впливом усіх цих умов життя й діяльності підлітків складаються вікові та індивідуальні особливості їх психічного розвитку.
Особливості фізичного розвитку. Перехід від дитинства до підліткового віку в дівчаток наступає на рік-півтора раніше, ніж у хлопчиків. Зміни, що наступають в організмі дитини, зумовлюються насамперед статевим дозріванням. Оскільки людський організм діє як єдіша система, статево дозрівання позначається на розвитку і функціях усього організму. Активізується діяльність не тільки статевих, а й інших залоз внутрішньої секреції, а також центральної нервової системи. Нервова система стає чутливішою до подразнень, особливо до тих, що виникають у самому організмі, внаслідок цього підвищується збудливість підлітка, з’являються нові своєрідні прагнення, яких раніше не було.
Несподіваність появи нових переживань Л. М. Толстой у своїй трилогії «Дитинство, отроцтво і юність» описує так: «Чи траплялось вам, читачу, в певну пору життя зненацька помітити, щО ваш погляд па речі зовсім змінився^ неначе всі предмети, які ви бачили досі, раптом повернулися до вас іншим, не баченим ще боком. Такого роду моральна зміна вперше відбулася в мені під час нашої подорожі, з якої, я вважаю, почалося моє отроцтво».
Такі зміни не можуть залишатися непомітними для підлітка. Але сприймаються вони легше, не так вражають і хвилюють його, коли він до цього підготовлений, а головне, якщо батьки, вчителі й старші зможуть у вчорашній дитині розгледіти сьогодні підлітка й оточити його потрібного увагою та застосувати відповідні методи виховання.
У підлітковому віці як у хлопчиків, так і в дівчаток прискорюється ріст організму. Міцнішає м’язово-скелетна система, зростає фізична сила. У 11—13 років дівчатка випереджають хлопчиків у зрості й вазі, а в 15 років показники у хлопчиків стають більшими, ніж у дівчаток, про що свідчать наведені нижче дані.
Стать |
Зріст, см |
Вага, кг |
Сипа кисті правої руки, кв |
|||
11 р. |
15 р. |
11 р. |
15 р. |
11.5 р. |
15,5 р. |
|
Хлопчики Дівчатка |
137,1 139,5 |
162,3 156,8 |
32,1 32,0 |
51,9 50,6 |
19,1 16,0 |
34,4 27,1 |
збіл К ачимо 3 ТаОЛИЦІ, до кінця підліткового періоду зріст значно логл^т^ТЬСЯ’ а Вага І сила кисті руки подвоюються. Спеціальні мттті НПЯ- ПоказУють, що ті підлітки, які займаються спортом, мають кращі показники фізичного розвитку.
й діял?нпПВ^Є збільшеппя фізичної сили позначається на поведінці сті підлітків. Відчуваючи приплив сили, вони активно
включаються в трудову діяльність, прагнуть продемонструвати міць своїх м’язів, а часом навіть переоцінюють свої фізичні можливості. Підлітки здатні до тривалішого напруження, можуть довше, ніж молодші школярі, працювати, виконувати фізичпі вправи, особливо тоді, коли діяльність їх цікавить, захоплює. Усім відомо, як багато часу і сил підлітки присвячують їзді на велосипеді, катанню на ковзанах, на лижах, плаванню, грі у футбол, волейбол тощо.
Скелетна система в підлітковому віці міцнішає, проте вона ще не така, як у дорослих. Окостеніння хребта, грудної клітки, таза ще не закінчилося, тому за несприятливих умов можливі їх викривлення. Неправильна поза під час сидіння за партою або за столом (низько схилена голова, надмірне згинання хребта) призводить до порушення дихання й кровообігу, зокрема нормального припливу крові до мозку. А це в свою чергу може позначатися на розумовій діяльності, працездатності підлітка.
У підлітковому віці помітна невідповідність у розвитку серця, судинної системи (артерій) і маси тіла. Мускулатура серця і його об’єм збільшуються вдвічі, а діаметр судин залишається вузьким. Маса тіла збільшується на цей час у 1,5 раза. Отже, серце через порівняно вузькі судини не може постачати потрібну кількість крові до різних ділянок організму, зокрема до мозку. Нервовий апарат, що регулює серцеву діяльність підлітків, не завжди справляється із своєю функцією, ця недостатність викликає порушення серцевої діяльності (неправильний ритм, задишку, блідість, посиніння губ тощо). При правильній організації праці й відпочинку, занять фізичною культурою, дотриманні гігієнічних норм життя такі явища не виникають.
Організм підлітка потребує багато кисню. Проте легені в нього розвинені ще недостатньо. Тому дихає він частіше, але неглибоко. Важливо привчати його правильно дихати, керувати своїм дихальним апаратом, зокрема регулювати дихання під час занять фізкультурою.
Розвиваючись, головний мозок підлітків за вагою наближається до ваги мозку дорослої людини. У підлітковому віці далі розвиваються специфічно людські ділянки мозку (лобні, частково скроневі й тім’яні), відбувається внутрішньоклітинне вдосконалення кори головного мозку, збагачуються асоціаційні зв’язки між різними ділянками мозку. Досконалішими стають гальмівні процеси, особливо диференціювальне гальмування, яке є фізіологічною основою утворення точних знань, умінь і навичок. Інтенсивно розвивається друга сигнальна система, посилено формуються нові динамічні стереотипи, які лежать в основі навичок, звичок, рис характеру, що складаються у підлітка. Інтенсивний розвиток вищої нервової діяльності виявляється в розумовій активності підлітка, у зростанні контрольної діяльності кори великих півкуль стосовно підкіркових процесів. Але у вищій нервовій діяльності підлітка спостерігаються і деякі суперечності, що виявляються в його поведінці, підвич щеній збудливості, нестійкості. Іноді помічаються метушливість, крикливість, нестриманість, безконтрольність дій. В одних випадках учні цього віку поводять себе цілком пристойпо, розсудливо, стримано, відповідно до умов, а в інших на ті самі стимули вони реагують неадекватно, надмірно емоційно, імпульсивно.
Характерним для психічного розвитку підлітка є статеве дозрівання. Статеві залози, виділяючи в організм гормони, впливають на функціонування інших залоз внутрішньої секреції та нервової системи і тим самим на психічний стан, поведінку підлітків. Це давало підставу фрейдистам та їх прихильникам вбачати в посиленні функцій статевих залоз основну рушійну силу не тільки фізичного, а й психічного розвитку підлітка. Справедливо критикуючи їх концепцію, деякі психологи взагалі ігнорують роль статевого дозрівання в становленні його особистості. Обидві ці позиції виявляють свою неспроможність перед тиском незаперечних досвідних даних, які говорять про те, що статеве дозрівання не є провідним фактором духовного розвитку особистості підлітка, але воно відіграє свою роль у цьому процесі. Ігнорування статевого дозрівання дезорієнтує педагогів і батьків, що негативно позначається на вихованні підлітків.
Ряд нових явищ у психіці й поведінці підлітка, без сумніву, пов’язаний з процесом статевого дозрівання. До них належить виникнення інтересу до іншої статі, нові стосунки між хлопчиками і дівчатками, прояви симпатії, закоханості, особливої соромливості, особливих форм мрійності тощо. Не можна підходити до підлітка як до якоїсь безстатевої істоти, треба делікатно, тактовно й уміло керувати становленням підлітка як особистості певної статі і тим запобігати можливим викривленням у нормальному ході цього процесу.
Фізичний розвиток підлітків у наш час прискорюється. Акселерація виявляється в тому, що характерні для підліткового віку анатомо-фізіологічні зміни в організмі виникають раніше, ніж у попередніх десятиліттях, зокрема раніше починається статеве дозрівання. Значно раніше з’являються регули у дівчаток, прискорюється статевий розвиток у хлопчиків (А. Зел^цер).
Дослідники вважають, що акселерацію треба розуміти не лише як прискорення росту й статевого дозрівання, а як зміну темпу розвитку організму в цілому, що позначається і на темпі психічного розвитку підлітка нашого часу.
Обсяг, способи проведення і тривалість учбової, трудової і спортивної діяльності підлітків потрібно узгоджувати з особливостями їх фізичного розвитку. Зважаючи на порівняно швидку стомлюваність учнів підліткового віку, слід обережніше ПІДХОДИТИ до навчального, спортивного і трудового навантаження, дбати про відпочинок на повітрі. Сон учнів V класу повинен тривати 10 годин, а VII — 9 годин на добу. Слухання радіо, перегляд телепрограм треба обмежувати. Фізично і спортивне наваптаження хлопчиків і дівчаток потрібно диференціювати відповідно до їх фізичних особливостей, які у підлітковому віці набувають своєї статевої специфіки.
Зміни в змісті і мотивації навчальної діяльності. Учіння залишається основним видом діяльності і в підлітковому віці. Проте воно зазнає значних змін як в організації та змісті, так і в характері його перебігу. Відбувається дальша перебудова, що характеризується зростанням його самостійності.
Вивчаючи загальноосвітні предмети, підлітки набувають систе-- матичних знань з основ наук, переходять від емпіричних узагальнень до теоретичних понять (В. В. Давидов), дістають систематичні знання про неживу й живу природу. Вони засвоюють систему граматичних понять у процесі дальшого вивчення мови. Оволодіння алгеброю і геометрією вводить їх у світ складних абстрактних числових і просторових відношень, пізнання яких вимагає оволодіння системами знаків і символів. Вивчення художньої літератури ставить їх перед складнішими питаннями психології людських стосунків. В процесі вивчення історії учні ознайомлюються не тільки з історичними подіями в житті людства, а й з основними закономірностями розвитку його суспільних формацій.
Багатша і складніша змістова, предметна сторона знань вимагає від учнів і досконаліших способів їх набування. Перед учнями відкриваються ширші можливості застосування набутих знань у процесі навчальної діяльності.
Зазнає якісних змін мотивація учіння підлітків. Поглиблюючись ' і диференціюючись, їхні пізнавальні інтереси стають виразнішими, стійкішими і змістовнішими. Завдяки розширенню стосунків учнів у школі і поза нею, їх участі в житті нашого суспільства, змінюються соціальні мотиви учбової діяльності. Набувають особливої дійовості широкі соціальні мотиви, пов’язані з підготовкою до майбутньої трудової діяльності, а також усвідомлення обов’язку, прагнення зберегти почесне місце в сім’ї, в школі, у колективі підлітків та ін. Дослідженнями психологів (М. І. Алексєєвої, Н. Г. Морозової та ін.) встановлено, що структура мотивів учіння у підлітків ускладнюється, в них поєднуються широкі соціальні мотиви (усвідомлення обов’язку, суспільної важливості набування знань, їх роль у підготовці до життя, до майбутньої професії) із власне пізнавальними особистими мотивами (прагнення пізнати щось невідоме, утвердити свою позицію в колективі, уникнути неприємностей, пов’язаних з невиконанням навчальних завдань, та ін.).
Водночас у підлітків спостерігаються значніші, ніж у молодших школярів, індивідуальні відмінності в мотивації їх учіння. Є підлітки, які відзначаються нестійкістю або ще недостатньою сформованістю позитивного ставлення до учбової діяльності, слабкістю його дійовості. Трапляються випадки, коли деякі підлітки, загалом свідомо ставлячись до навчання і виконання своїх обов’язків, раптом захоплюються чимось стороннім (наприклад, читанням пригодницької літератури, футболом, лижами, ковзанами) і забувають про свій обов’язок щоденно готувати уроки.
у деяких підлітків послаблення інтересу до навчання виникав як реакція па свої невдачі в ньому, вони гостро переживають ці невда- чі, а вражене їх самолюбство іноді породжує прагнення маскувати своє справжнє ставлення до виконання навчальних завдань. Вони роблять вигляд піби оцінки успіхів у навчанні пе мають для них істотного значення.' Негативне ставлення до навчання виникає і в тих підлітків, які не приучені до трудових зусиль. У початкових класах вони з допомогою батьків так-сяк справлялися з навчальними завданнями, а в середніх їм не дуже зручно звертатися за допомогою, внаслідок цього виконання таких завдань стає для учнів важкою і нецікавою справою.
Окремі підлітки виявляють тенденцію звільнитися від опіки дорослих і бути більш самостійними, «вільно» ставитися до навчання, втрачають відповідальність за виконання навчальних завдань. Вони працюють ривками, а оскільки це не дає потрібного ефекту, то починають вдаватися до різних нечесних способів («шпаргалок», списування в товаришів тощо).
Ставлення підлітка до навчання може погіршуватись під впливом вад деяких аналізаторів (слабкість зору, слуху тощо). Учень, який недобачає або недочуває, соромиться признаватися в цьому своїм одноліткам, не переборює труднощів і тому втрачає інтерес до навчання.
Підліток дуже чутливий до оцінних суджень учителів. Інтерес до навчання послаблюється, якщо вчителі проявляють нетактовність, несправедливо оцінюють знання учнів, применшують успіхи одних і переоцінюють інших учпів. Тому вчителі повинні аргументувати оцінки, прагнучи об’єктивно оцінювати успіхи учнів і тим підносити мотиваційне значення оцінки.
Усвідомлення підлітками життєвої значущості знань є важливим мотивом їх учбової діяльності. Підлітки все частіше замислюються над тим, для чого вони вивчають той чи інший предмет, яке він матиме значення для їх підготовки до оволодіння професією, що їм подобається. Правда, їх уподобання іноді бувають нестійкими, часто вони орієнтуються на зовнішню привабливість професії, але все-таки вони відіграють свою позртивну роль у мотивації учбової діяльності.
Пізнавальні й соціальні мотиви учіння підлітків розвиваються в єдності. Посилення їх інтересу до змісту предметів, які вони ви- ичають, переживання радості пізнання нового сприяє розвитку в них позитивного ставлення до свого обов’язку вчитися (Л. І. Бо- жович), а усвідомлення громадського значення набування знань сприяє формуванню в підлітків пізнавальних мотивів учіння.
Розвиток операційної сторони учбової діяльності. Під впливом складнішого змісту навчання в середніх класах настають істотні зміни не лише в мотиваційній, айв операційній стороні учбової діяльності підлітків. Підвищується рівень абстрагування
11 узагальнення, формуються системи прямих і зворотних логічних операцій, міркувань і умовиводів, що стають більш свідомими, обгрунтованими, логічно досконалішими. Змінюється співвідношення зовнішніх і внутрішніх дій. Відбувається перехід зовнішніх дій у внутрішній, мислений план, формуються розумові ДІЇ, ЩО 6 компонентами вмінь учитися. Змінюсться далі співвідношення в учбовііі діяльності ніж перцептивними, мнемічними, мислитель- ними і практичними діями. Практичні дії виступають переважно як засіб застосування набутих знань. Самі практичні дії змінюються, опосередковуються думкою і словом. Цьому сприяє засвоєння основ наук і трудове навчання учнів.
Систематично вивчення підлітками основ наук вимагає встановлення зв’язків між новонабутими і попередніми знаннями, між знаннями з різних галузей паук, усвідомлення загального в різноманітному. Учбова діяльність їх полягає в нагромадженні пе тільки знань, а й добре «відшліфованих», міцно закріплених прийомів розумової діяльності, тобто інтелектуальних умінь (Д. М. Бо- гоявлепський, Н. О. Менчинська, Є. Н. Кабанова-Меллер). Уміння вчитися, яке продовжує формуватися в учнів цього віку, включає володіпня узагальненими прийомами мислительної діяльності.
Навчання підлітка вимагає від нього вміння доводити істинність набуваних знань — логічно міркувати, робити правильні умовиводи, поєднувати індукцію і дедукцію, усвідомлювати хід міркування, контролювати його, самокритично ставитися до своїх висновків, щоб упевнитись в їх істинності.
Для розумової діяльності підлітка в процесі навчапня дедалі характернішою стає зміна ставлення до змістової сторони знань нри сприйманні і розуміпні нових фактів. Підлітки частіше висловлюють сумніви, ставлять запитання, висувають гіпотези, намагаються їх підтвердити, вступають у суперечки, вимагають додаткових доказів і внаслідок цього приходять до глибшого розуміння, повнішого засвоєппя знань. Вони здатні вдаватися до гінотетико-дедук- тивних міркувань на основі загальних посилок. Вони краще розрізняють правильне і помилкове, безсумнівне і сумнівно, реальне і можливе. Водночас підлітки бувають схильні до поквапливої категоричності суджень, особливо щодо людських стосунків.
Навчання підлітків не тільки спирається па набуті ними в молодшому шкільному віці знання та пов’язані з ними способи і прийоми розумової діяльності, а й веде до певної їх перебудови і вдосконалення. Це стосується всіх сторін учіпня як цілісної психіч- пої діяльності учнів. Навчапня ставить нові вимоги не тільки до мислення підлітків, а й до всіх психічних процесів.
Навчання в середніх класах школи орієнтується великою мірою на самостійне виконання учнями навчальних завдань. Ця орієнтація відподіває прагненню до самостійності, властивому підлітковому віку. Підлітки люблять розв’язувати'задачі проблемного характеру, які вимагають кмітливості; їм імпонує вимога розв’язати задачу різними способами, самостійно дібрати приклади, писати твори, доповіді. Вопи, наприклад, охоче відшукують літературний матеріал до історичних тем, з інтересом ставляться до різних прак- пічних і лабораторних занять. Старші підлітки задовольняють свою допитливість практичними роботами по вимірюванню місцевості окомірними зйомками, виготовленням моделей і приладів, збиранням гербаріїв і колекцій, проведенням дослідів і спостережень з біології, фізики, хімії. Вони свідоміше ставляться до вироблення навичок, потрібних для реалізації їх прагнення до самостійності у виконанні класних і позакласних навчальних завдапь.
Заняття з музики, співів, фізичної культури також роблять свій важливий внесок у всебічний розвиток підлітків.
Трудова діяльність. У підлітковому віці зростає роль праці в житті учнів, розширюється їх участь у продуктивній трудовій діяльності в школі і поза нею. Це відповідає їх фізичним можливостям та їх потребам. Підлітки здатні до тривалішої систематичної праці, усвідомлюють її суспільне значення, прагнуть до її результативності. Суспільно корисна праця, результативність якої оці- пюють дорослі, стає для них особливо привабливою. Потяг до праці, яку виконують дорослі, є особливістю учпів підліткового віку.
Підлітків приваблює така праця, в якій вони можуть виявляти певну ініціативу і творчість, вступати в суспільні зв’язки з іншими людьми, виявляти свою працьовитість, спроможність домагатися кращих результатів- Потреба в праці на благо суспільства, добровільність її успішно формуються, якщо вона пов’язана з навчанням і водночас має суспільно корисний характер, усвідомлений учнями. У ній зміцнюються й гартуються сили учпів, майбутніх працівників комуністичного суспільства- Колективна праця захоплює підлітків, коли в ній вони виявляють дружню самодіяльність і самоорганізацію. «Ніяка сила не робить людину сильною і мудрою,— слушно писав М. Горький до вихованців колонії ім. Ф. Е. Дзержип- ського, якою керував А. С. Макаренко,— як це робить сила праці, колективної, дружньої і вільної».
Учні підліткового віку виявляють особливий потяг до колективної праці разом з дорослими. Така праця дисциплінує підлітка, зміцнює його витривалість, організованість, привчає контролювати себе за вимогами колективу, орієнтуватися на кращі зразки праці дорослих. Поступово формуються суспільні трудові обов’язки учня, діловитість, колективізм та інші моральні якості, що стають основою формування комуністичного ставлення до праці. У трудовій діяльності підлітків важливо місце посідає самообслуговування вдома, у школі, в їдальні, у гуртожитку.
У добре організованій і керованій діяльності підлітків зміцнюється їх психологічна готовність до праці, створюються умови Для випробування своїх сил, здібностей, для ознайомлення з різними професіями. Підлітки аналізують свої трудові досягнення, з’ясовують причини труднощів. Старші підлітки схильні оцінювати свої особисті якості з погляду вимог, які ставить до людини
чи інша професія. При цьому спостерігаються значні індивідуальні відмінності. Одні восьмикласнйки схильні переоцінювати свої якості, інші — недооцінювати, вимогливіше ставитися до себо.
Праця підлітків потребує особливої уваги сім’ї і школи. Поєднання розумової праці з фізичною — необхідна умова їх всебічного розвитку.
Ігр'ова діяльність. Ігрова діяльність також зберігає своє значення в розвитку особистості підлітка. На це слушно вказували наші відомі педагоги Н. К. Крупська та А. С. Макаренко. Підлітки, як і молодші школярі, прагнуть до ігор. Проте ігри набувають у них якісно іншого характеру за своїм змістом і способами здійснення. Ігрова діяльність у цьому віці стає цілеспрямованішою і стійкішою. Підлітки критично ставляться до ігор дітей молодшого шкільного віку, особливо до процесуальної її сторони, до тих умовностей і імітацій в грі, які є характерними для багатьох ігор в молодшому шкільному віці.
В іграх підлітків значно більшого значення набуває натуральність дій, їх результативність, прагнення до майстернішого їх виконання. Підлітки намагаються в ігрових діях виявляти свою кмітливість, сміливість, хист, прагнення змагатися, перемагати партнера. В процесуальній стороні ігрової діяльності підлітків виступав на передній план прагнення чогось навчитися, вдосконалити свої ігрові вміння, свої якості. Особливу увагу в своїх іграх підлітки приділяють вимогам додержувати правил гри, бути чесним у грі.
Підлітків захоплюють колективні ігри. У них виділяються ігрові партії, кожний учасник гри бореться за честь своєї партії. Такі колективи та ігри, в які вони грають, бувають досить стійкими. Успіхи і помилки членів ігрових колективів стають предметом жвавих обговорень, критичних зауважень. Члени колективу, що порушують правила гри, винуватці програшів зазнають суворих стягнень від товаришів (осуд, тимчасове позбавлення права на гру, виключення з колективу). В іграх підлітків виявляються підвищена їх емоційність, збудливість, крикливість. Захоплюючись грою, підліток часом забуває про свої обов’язки. Це спричиняється ще й тим, що підлітки не вміють правильно розподіляти свій позашкільний час між навчальними заняттями, трудовими обов’язками та іграми.
Ігри підлітків за своїм змістом досить різноманітні. Виділяють такі їх види: творчі ігри (драматизація, ігри-походи, імпровізація і фантазування при відтворенні історичних подій); спортивні ігри (футбол, хоккей, волейбол), інтелектуальні (шашки, шахи); розв’язування різних мислительних завдань, наприклад шарад); будівельні (В. А. Крутецький). У житті підлітків значне місце займають військові ігри, в яких вони відтворюють різноманітні воєнні ситуації.
Кожний вид ігор має свої особливості, що виявляються в меті, змісті й способах виконання. Для переважної більшості ігор підлітків характерним є творчий елемент, розсудливість, прагнення до їх вдосконалення.
У формуванні ігрової діяльності підлітків важливу роль відіграють сім’я і школа, єдність їх підходу до спрямування і контролю за ігровою діяльністю учнів цього віку. Заборона гратися, до якої іноді вдаються дорослі, призводить кінець кінцем до негативних наслідків. Учні, яким забороняють гратися, здебільшого по підкоряються забороні й самі знаходять ігри та ігрові колективи, що не завжди збігається з виховними планами сім’ї і школи. Підлітки краще розвиваються фізично й розумово, успішніше навчаються, якщо батьки і вчителі заохочують їх до ігор, спрямовують їх ігрову діяльність, беруть у ній участь. А. С. Макарепко, І’. О. Сухомлипський брали активпу участь в іграх своїх вихованців, це зближувало їх і позитивно впливало па формування особистих якостей підлітків.
- Розвиток пізнавальних процесів у підлітка
Розвиток уваги. Навчання підлітка ставить підвищені вимоги до його уваги, здатності зосереджуватись на змісті навчальної діяльності й відволікатись від сторонніх стимулів. Увага підлітка розвивається в зв’язку з формуванням у нього умінь вчитись і працювати і водночас став одним з їх компонептів. Розвиток її відбувається в процесі шкільної і позашкільної діяльності підлітка. Учбова діяльність ставить підлітка перед необхідністю усвідомлювати завдання, включатися в його виконання незалежно від того, приваблює воно його чи ні в даний момент, відповідно організовувати свою діяльність і контролювати її хід та результати.
Учбова діяльність вимагає як мимовільної, так і довільної уваги і сприяє їх розвитку. Значні досягнення в розвитку уваги підлітків виявляються у формуванні в них вищих довільних її форм, у виробленні умінпя свідомо спрямовувати увагу на певні об’єкти, тривалий час на них зосереджуватись, переборювати відволікання, переключати увагу на нові завдання й розподіляти її. Ці позитивні зміни пов’язані із загальним психічним розвитком підлітка, зокрема його мисленням.
У 12—14 років спостерігається зростання в учнів обсягу уваги, її концентрації і стійкості. У психологічній літературі (М. Ф. Добрішій) відмічається той факт, що старшим підліткам властиве від- вертапня і зниження уваги. Це не лише вікова, а й індивідуальна особливість, пов’язана з відмінностями пізнавальних інтересів підлітків. Увага їх відвертається при одноманітних видах роботи. Якщо підліток зацікавиться роботою, то він буває досить тривалий час уважним.
У зв’язку з певною імпульсивністю, властивою даному віку, •чдлітку важко буває керувати своєю увагою в умовах підвищених }|чмог, що ставляться до нього. Проте він уже може змусити себе і ти уважним, виконуючи навіть нецікаві для нього завдання.
У підлітка дедалі більше зростають можливості зосереджувати
Увагу
на об’єктах, даних не тільки наочно, а й уявно, мислено. с°бливо помітний прогрес у зосередженні уваги на об’єктах,
даних мислено, в мовній формі і малопідтримуваних різними засобами унаочнення. Зростають можливості спрямовувати увагу .на абстрактні об’єкти.
Підлітковий вік характеризується вдосконаленням уміння розподіляти і переключати увагу. Практика навчальної діяльності часто ставить підлітків перед потребою переходити від одних об’єктів до інших, даних наочно й абстрактно. Вона змушує їх бути уважними до різного за змістом матеріалу, до способів його вивчення. Для підлітків характерним є прагнення виховувати в себе здатність бути уважним, переборювати слабкі сторони своєї уваги. Увага стає більш контрольованою, зростають елементи самоконтролю й саморегуляції, що є позитивною її рисою.
Підліток може регулювати й зовнішній вираз уваги, він уміє- вдавати із себе уважного, зосередженого на роботі, тоді як насправді його думки зайняті якимсь іншим уявним об’єктом. Така саморегуляція відіграє негативну роль.
Підліток дедалі більше виявляє уваги до інших людей, їх дій, -поведінки, характерологічних якостей. Це сприяє самоаналізу власних якостей, зміцнює прагнення самоудосконалювати свою увагу. Він, як правило, здатний відволікатись від зовнішніх випадкових перешкод і зосереджуватись на потрібному. Розвиток уваги підлітка безпосередньо пов’язаний з формуванням наполегливості. Зростаюча довільна увага підлітка є проявом вольової його активності.
Формування позитивних властивостей уваги підлітків залежить великою мірою від способів педагогічного керівництва їх діяльністю. До них належать уміння вчителя володіти увагою учнів під час викладу матеріалу, включати їх у самостійну діяльність, викликати зацікавлення її змістом. Увага підлітків підтримується, коли вони, переборюючи посильні для них труднощі, бачать своє просування вперед у своїй діяльності.
Розвиток відчуттів і сприймань. Відчуття й сприймання в підлітковому віці функціонують і розвиваються в єдності. Удосконалення чутливості аналізаторів позначається на повноті і детальності сприймання. Тоневими стають у підлітка відчуття, водночас змістовнішими — сприймання, самі процеси відчування й сприймання перетворюються на цілеспрямовані сенсорні й перцеп- тивні дії.
Підліткам частіше доводиться ставити спеціальну мету не тільки сприйняти ті чи інші предмети й явища в цілому, а й детально виділити їх певні ознаки, властивості. У їх сприйманні аналіз і снптез виступають в єдності, хоча спостерігається різне їх співвідношення залежно від змісту й характеру навчальних завдань. Розвиток відчуттів підлітків пов’язаний з різноманітними видами їх учбової пізнавальної й трудової діяльності, зокрема з образотворчими, музичними, спортивними заняттями.
У підлітковому віці відбувається дальше удосконалення зорових та слухових диференціювань. За даними спеціальних дослі-
ень (Фук«! В- П. Зінченко), гострота зору і слуху значно зростає Д учнів у період від 13 до 15 років. Саме в цьому віці їх гострота переважає над гостротою зору і слуху дорослих. Розрізненім відтінків певного кольору помітно прогресує у молодшому ПІДЛІТКОВОМУ віці. Розрізнення освітленості поверхні в період від 6 до 15 оків зростає майже вдвічі. Якщо розрізнення освітленості у шестирічної дитини взяти за 100, то в дванадцятирічної воно становитиме 188, у чотирнадцятирічної — 204, у п’ятнадцятирічної — 226. Значно зростає в підлітковому віці здатність розрізняти висоту тонів.
Удосконалення сприймання в підлітковому віці пов’язане з формуванням уміння краще й продуктивніше використовувати свої ор- гапи чуття, осмисленіше пояснювати чуттєві дані. Воно виявляється в чуттєвому пізнанні підлітками просторових і інших властивостей об’єктів. Сприймання простору в них буває кращим тому, що воно опосередковується їх діями. Підліток досконаліше пізнає просторові відношення в природі, практично оволодіваючи ними під, час вимірювання, розмітки деталей, посадки дерева, закладання саду тощо. Сприймання віддалей стає у підлітка більш адекватним завдяки вимірюванню їх не лише зором, а й руховим аналізатором.
Точнішому визначенню віддалей між предметами сприяє вдосконалення сприймання розмірів окремих предметів. Розвиток константності сприймання величини предметів у підлітків пов’язаний з розумінням перспективного зменшення предметів. Розуміння перспективних зображень, що вимагає усвідомлення перспективної зміни не тільки розмірів, а й форми предметів, інтенсивно розвивається в підлітковому віці завдяки виконанню завдань на побудову геометричних малюнків, креслень. Саме у підлітковому віці вперше з’являються і реалістичні малюнки з правильним зображенням перспективи, форми, а також їх кольорових ознак.
Конкретну форму предметів підлітки починають сприймати чіткіше, вона не пов’язується з кольором, кількістю предметів, їх розміщенням. Правильному відображенню підлітками форми сприяє розвиток константності її сприймання при зміні кута зору, який досягає свого максимуму саме у 11—14 років:
Єдність аналізу й синтезу по-різному виявляється в сприйманні підлітками картин, тексту, мелодії, де провідним є синтез, і в сприйманні біологічних об’єктів (рослин, тварин), в яких підлітки бачать передусім окремі частини (листя, стовбур та ін.). Підлітки здатні до^ складнішого аналізу і синтезу сприйманих предметів 1 нвиЩ дійсності, вопи не обмежуються констатацією зовнішніх їх ознак, а намагаються виявити внутрішні їх властивості. Навчаль- „обГ^ність, в процесі якої підлітки проводять лабораторні т®’ являть досліди на шкільних ділянках, спонукає їх до вглибленого Сприймання об’єктів.
її самоаЛ1 бІЛЬШе місче в перцептивпій діяльності підлітка займає Регуляція, тіспо пов’язана з мотивацією. Підліток сприймає
передусім те, що його більше цікавить, відповідає його інтересу. Так, читаючи художню літературу, особливо пригодницьку, він часто намагається схопити насамперед фабулу і пропускає детальні описи пейзажів, умов, у яких діють персонажі, тому що це здається йому нецікавим, уповільнює темп розгортання сюжетних подій.
Довільність сприймання в підлітковому віці також виявляється в його планомірності й послідовності. Підліток самостійно може скеровувати своє сприймання на ті чи інші сторони пізнаваних об’єктів. Сприймання більше набуває активного характеру, воно стає спостереженням з усіма його характерними особливостями. Підлітки здатні самостійно спостерігати тривалий час, зосереджувати увагу на деталях об’єктів, що не впадають у очі при поверховому ознайомленні. Спостереження набувають у підлітків більш систематичного характеру. Вони можуть, наприклад, скрупульозно і терпляче фіксувати зміни в розвитку окремих рослин на шкільній ділянці, робити це без нагадування старших, фіксувати їх через визначені проміжки часу, повторювати одні й ті самі спостереження по кілька разів.
Систематичними і тривалими спостереження бувають тоді, коли підлітки усвідомлюють їх важливість, прагнуть глибше пізнати предмет або явище і вдаються до використання різних прийомів (фіксація даних, відмітки, повторення актів спостереження і т. п.), які поліпшують сприймання об’єктів і водночас сприяють формуванню спостережливості.
Спостереження підлітків все більше пронизуються розумовими; операціями зіставлення, порівняння, узагальнення і класифікації сприйманих об’єктів. Так, наприклад, п’ятикласники, спостерігаючи за формою листків та розміщенням їх на стеблах рослин, порівнюють листки цих рослин, виявляють спільне й відмінне в їх: площі, формі, розгалуженні прожилок і відповідно їх групують. Ця риса сприймання яскраво виявляється під час ознайомлення підлітків з різними видами наочності.
Дійовим фактором розвитку сприймань підлітків е їх інтереси до техніки, малювання, конструювання, до літератури, музики, спорту. Реалізація цих інтересів у відповідних видах діяльності сприяє розвитку чуттєвого пізнання ними об’єктивної дійсності.
У процесі навчальної діяльності у підлітків розвивається здат*' ність усвідомлювати сприйняте, осмислювати його. Графічні схе-: ми, таблиці, карти, що широко використовуються на уроках з мови,, географії, біології, активно сприймаються, коли вони усвідомлю-, ються за допомогою слова.
Нечіткість, неясність у сприйманні підлітками об’єкта або окре- : мих його частин, ознак часто усуваються при їх називанні, словесному позначеппі, внаслідок і завдяки цьому учні краще сприйма-; ють об’єкт у цілому і залежність між його частинами. ;
Дослідні дані (В. А. Крутецький та ін.) показують, що спри-; ймання й спостереження підлітків в одних випадках характеризує-*;
ться глибиною, всебічністю, чіткістю, а в інших — буває поверховим і частковим. Якість його залежить як від ступеня розвитку процесуальних можливостей підлітка, так і його ставлення до сприймапня. У підлітків виявляються певні суперечності між зрослими їх можливостями сприймати складніші об’єкти та умінням сприймати, спостерігати. Саморегуляція сприймання в них буває недосконала. Підліток нерідко обмежується сприйманням якоїсь однієї сторони об’єкта, внаслідок чого вона виступає надто перебільшеною, спотворює сприймання, або поверховим аналізом об’єкта, відбиваючи те, що є найбільш яскравим, цікавим, незвичним, але не істотним. Спостерігається й інша крайність, коли сприймапня об’єкта обмежується фіксацією загальних його ознак без схопленпя їх конкретної варіації, внаслідок чого воно не набуває точності, потрібної для розв’язування пізнавальної задачі. Наприклад, розв’язуючи задачу з геометрії, учень сприймає трикут- пик як трикутник взагалі, тоді як потрібно встановити, який він (прямокутний, рівнобедрений тощо). І перший, і другий недоліки сприймапня зумовлюються тим, що підліток не завжди вміє належно організовувати своє сприймапня. Він іноді захоплено слухає, вдивляється, але не знає, що саме і як слід виділяти в сприйманому, не вміє розповісти про результати своїх спостережень.
Розвиток пам’яті. Під впливом навчання зазнають прогресивних змін усі процеси пам’яті підлітків, всі її сторони, а саме, запам’ятовування, заучування, відтворення, пригадування і впізнавання; їх розвиток відбувається нерівномірно. В той час як одні процеси досягають у підлітка порівняно з молодшим школярем вищого ступеня розвитку, інші можуть функціонувати в них і на нижчих рівнях, які певний час іце зберігаються.
Розвиток пам’яті,, як і сприймання, в середньому шкільному віці відбувається в тісному взаємозв’язку з розвитком мовлення и мислення. Провідною в перебігу процесів запам’ятовування і відтворення стає розумова діяльність, здійснювана мовними засобами. Її роль виявляється в розвитку свідомої цілеспрямованості запам'ятовування, у зростанні його продуктивності стосовно абстрактних знань, суджень і понять, виражених у словесній формі. На оспові дослідів виявлено, що у підлітків зростає здатність краще запам’ятовувати саме словесний матеріал, ніж наочний (Е. А. Фа- рапопова).
Далі більше місце займають у запам’ятовуванні умовно-символічні позначення (формули, схеми, графіки тощо). Результати запам’ятання виражаються у взаємопов’язаних уявленнях про запа- м’ятовапі об’єкти. У підлітковому віці істотно посилюється використання різного роду «опор», які відіграють опосередковуючу роль у запам’ятовуванні та відтворенні.
У підлітків виникає потреба користуватися такими прийомами заучування навчального матеріалу, як поділ тексту на частини, повторення, записування, що теж є своєрідними «опорами». Саме в яідлітковому віці вони стають продуктивними, вперше свідомо регульованими прийомами пам’яті. У підлітків впутріпгаі прийоми дедалі виразніше виступають па перший плап, що виявляється в памагапні спочатку зрозуміти, а потім заучувати матеріал. Прийоми розуміпня перетворюються у підлітків у прийоми довільпого запам’ятовування при умові, коли в пііх розумові дії вироблені й добре закріплені.
Залежно від характеру матеріалу, зокрема описового, ці два п.іани йдуть паралельно. Підлітки вдаються до комбінованих прийомів запам’ятовуваппя, свідомо чергуючи процеси розуміння і запам’ятовування. Формуються вопи в процесі їх застосуваппя спочатку па простішому, а потім па складнішому матеріалі. Наприклад, прийом поділу тексту па частипи у молодших підлітків що виглядає як проста розбивка па певпі рівні частипи. В учнів VI — VII класів на перший план виступає змістова сторона частин, їх логічно закінчений зміст, заучувапня їх відбувається не ізольовано, а в процесі мисленого їх співвіднесення. Успішно використовується підлітками такий прийом запам’ятовування й відтворення, як складання плану. Користування ним є показпиком вищого рівня функціонування пам’яті. Уміння скласти плап запам’ятовуваного формується в них на основі уміпня скласти плап тексту з метою зрозуміти, осмислити. Ці два уміння і пов’язані і різняться між собою, як завдання зрозуміти і запам’ятати.
Складаючи план для розуміння тексту, підлітки вичленовують у матеріалі більші за розміром узагальнені смислові одиниці, які становлять його логічну структуру, і дають більш узагальнені назви цих одипиць; вони не просто вказують на їх зміст, а намагаються відбити в назві основне, суттєве. Завдання ж запам’ятати матеріал підлітки реалізують, вичлеповуючи дрібніші частини матеріалу, який треба запам’ятати. Незважаючи па таку якісну відмінність способів розуміпня і способів запам’ятовування, до яких вдаються підлітки, вони часто переплітаються, підміняються один одним. Щоб запобігти цьому, потрібно спеціально керувати їх становленням.
У розвитку пам’яті підлітків характерною є така суперечність; з одного боку, вони свідоміше використовують досконаліші прийоми запам’ятовування, а з другого — у них уповільнюється утворення нових зв’язків, їм доводиться при заучуванні матеріалу докладати більше зусиль. До того ж новоутворені зв’язки в них менш стійкі, ніж ті, що виробилися раніше і тому зникають швидше (В. Н. Осипова). У підлітків повільніше виробляються асоціації &а суміжністю. Це означає, що в них знижується здатність механічно запам’ятовувати й відтворювати матеріал.
На відміну від молодших школярів у підлітків змінюється організація процесу заучування матеріалу. Під час першого читання заучуваного матеріалу вони ознайомлюються з його змістом, щоб зрозуміти осповні думки, викладепі в матеріалі, і тільки потім починають його заучувати. Молодші підлітки ще дуже схильні просто повторювати читаний текст, вони мало користуються прийомом розбивки тексту на змістові групи з метою його запам’ятання, падають перевагу багаторазовому повторенню тексту при його заучуваппі, а не змістовому його апалізу (А. О. Смирнов).
У підлітковому віці зазнають змін і уявлення, в формі яких вдіііснюється відтворенпя запам’ятованого. Поступово змепшується пптома вага конкретних уявлень про явища природи, суспільства і людей, натомість з’являються узагальнені уявлеппя і попяття про них.
Помітно зростає роль змістових зв'язків у запам’ятовуванні матеріалу. Механічне запам’ятовування, що грунтується па утворенні асоціацій за суміжністю в часі й просторі, зазнає певних зміп, які виявляються, зокрема, в осмислепому виборі того, що треба запам’ятати. Але підліток не завжди може зробити такий вибір. Тоді процес його запам’ятовування стає механічним. Такс запам’ятовування дає гірші результати, ніж осмислене, проте вопо мас місце (О. М. Леоптьєв). Отже, безпідставним є твердження (Е. Меймап та ін.) про те, що у дітей 12—13 років високо розвинена тільки механічна пам’ять і що вона зовсім не має місця в підлітковому віці.
У цьому віці паступають зміни пе лише в способах заучування, а й у способах пригадування. Одним з таких способів є складання плану (письмово або усно), який допомагає обдумувати відтворюване, аналізувати його, оживляти й систематизувати потрібні асоціації. Такий план особливо потрібний, коли доводиться пригадувати чималий за обсягом матеріал.
Підліткам нерідко бракує наполегливості в пригадуваппі. Не- точпість, поверховість у відтворенні зумовлюється в таких випадках не недосконалістю його способів, а небажанням докласти певних зусиль. Характеризуючи пригадування як працю, труд іноді важкий, К. Д. Ушинський зазначав, що причиною забування часто бувають лінощі пригадати здобуте, які породжують недбале поводження із своїми знаннями. Навпаки, наполегливо примушуючи себе пригадати те чи інше, ми звикаємо не забувати, виховуємо впевненість у можливості пригадати, а ця впевненість має великий вплив на акт відтворення. Це стосується й підлітків.
У підлітковому віці виявляються індивідуальні відмінності в типах пам’яті (зоровий, слуховий, руховий, мішаний). Вони проявляються в процесах запам’ятовування і відтворення.
Змінюється у підлітків співвідношення між мимовільним і довільним запам’ятовуванням. Ріст довільності запам’ятовування, керованого метою запам’ятати, зберегти, щоб потім пригадати, відтворити, є характерним для розвитку пам’яті підлітка. Проте за- пам’ятовуваппя навчального матеріалу часто має і мимовільний характер.
Мимовільно підліток запам’ятовує яскраве, барвисте, те, що пов’язане з його емоціями. Дослідження показали, що мимовільно заиам’ятввується в першу чергу те, що пов’язане з конкретною Діяльністю школяра (А. О. Смирнов, П. І. Зінченко). Підліток у процесі діяльності запам’ятовує щось, хоч і не ставить передй собою такої мети. Розв’язуючи математичну або фізичну задачу^ він запам’ятовує здобуті результати; працюючи на шкільній] ділянці, проводячи біологічні досліди з рослинами, запам’ятовує їх] характерні ознаки, умови проростання. Малюючи географічні схеми, карти, підлітки запам’ятовують розміщення річок, озер, гір та інших об’єктів. Труднощі, що виникають у навчальній діяльності- підлітків і успішно переборюються, також залишають слід у їх пам’яті. Отже, активізація пізнавальної діяльності підлітків, спрямованої на розв’язування різних видів пізнавальних задач, створює сприятливі умови для мимовільного запам’ятовування. Повнішому використанню його можливостей сприяє реалізація підлітками в їх учбовій діяльності настанови «спочатку зрозуміти, потім заучувати». Вона створює оптимальне співвідношення мимовільного й довільного запам’ятовування в набуванні учнями знань, умінь і навичок. Чим глибше розуміють підлітки те, що слід засвоїти, тим вища ефективність їх мимовільної пам’яті.
У підлітків певною мірою виробляються вміння чергувати за- учування й відтворення, використовуючи відтворення як засіб контролю і підвищення ефективності запам’яїовування. Однак далеко не всі підлітки можуть організувати таке продуктивне їх чергування. Досконалішим воно стає тоді, коли підліток починає аналізувати, що із заучуваного ним матеріалу, наприклад вірша, запам’яталось, а що — ні, повертається до місць чи розділів, які не запам’ятав, а потім до тексту в цілому, поєднуючи цілісне і часткове його заучування.
Оволодіння підлітком прийомами запам’ятовування вносить якісні зміни і в процес відтворення. Вони полягають у тому, що підліток починає свідоміше керувати цим процесом—вносити більшу плановість, послідовність у відтворення, думати, міркувати в процесі пригадування.
Розвиток пам’яті в підлітковому віці виявляється також і в зміні співвідношення її основних видів, а саме: рухової, образної, емоційної й словесно-логічної. Особливо зростає значення словес- но-логічної пам’яті. В цьому співвідношенні виявляються й індивідуальні особливості пам’яті підлітків, пов’язані з їх нахилами, здібностями й іншими особистими якостями.
Розвиток мислення. Навчання в сарштіх класах -етгпмтть~яггг&- складніші вимоги до мислення учнів і тим обумовлює дальший розвиток усіх сторін цього процесу. Мислення у підлітковому віці пронизує процеси уваги, сприймання і пам’яті. Характерним є підвищення його ролі в мовних актах, уяві й емоційному житті учнів.
Коли учням 13—15 років показати картину, що відображає певну історичну подію, наприклад «Богатирі» Васнецова, то вони, на відміну від молодших школярів, які виявляють найбільший інтерес до зброї вершпиків, їх одягу, до коней, закидають дослідника запитаннями про те, чого безпосередньо не показано на картині, а саме: «Як у ті далекі часи люди виготовляли таку міцну зброю і збрую? Чи були в них для цього спеціальні майстерні? Чому вершники зупинилися на відкритій місцевості, адже вороги могли їх помітити і пустити в них стріли? Де знаходився кордон між нашою землею і чужою?» тощо (В. 0. Сухомлинський).
Подібне спостерігається і при сприйманні учнями цього віку моделей машин. Підлітків, особливо хлопчиків, найбільше цікавить їг копструкція, розміщення, взаємодія та взаємозалежність деталей. Сприймаючи діючу модель, вони просять зупинити її, розібрати, щоб розглянути будову. У сприйманні підлітками предметів І явищ навколишньої дійсності, живих об’єктів також виявляються прагнення піддати їх аналізу, виділити їх характерні риси, розібратися в-їх складності, суперечливості, відповідно їх пояснити й оціпити.
Однієкгз рис підлітків є критицизм. Підлітки не завжди сприймають па віру пояснення вчителя чи батьків. Вони намагаються зпайти докази, які заперечують те, що їм говорять. Це свідчить про посилення їх мислительної активності. Характер критицизму підлітків, позитивний чи негативний, залежить від методів керування їх учбовою діяльністю вчителем, від авторитету вчителя, його взаємовідносин з учнями в класнрму колективі.
Показником зрослої мислительної активності підлітків є потреба знаходити категоричну відповідь на запитання, що стосуються причинно-наслідкових зв’язків у суспільних і природничих явищах. У незакінченості думки вони схильні вбачати прагнення старших приховати від них істину. Цим частково пояснюється та критичність, з якою вони іноді слухають пояснення старших. При недостатній обізнаності підлітків з об’єктами, яких ці пояснення стосуються, вона виявляється в категоричності їх власних суджень, за якою нерідко криються сумніви, невпевненість в їх істинності. Нерідко вчителі, вихователі вважають, що підліток тут виявляє ініертість, небажання усвідомити необгрунтованість своїх суджень. Насправді він часто тільки робить вигляд, що продовжує стояти па своєму, а в дійсності шукає доказів їх істинності. Спостереження показують, що підлітки переживають свої помилки в мисли- тельпій діяльності і при їх зрослому почутті ВД8СНОЇ гідності не завжди можуть самокритично оцінити свої судження.
Прагнення підлітків до мислительної діяльності виявляється в їх інтересі до таких навчальних завдань, виконання яких не може обійтися без неї. Підлітків приваблюють, наприклад, твори художньої та науково-фантастичної літератури, які ставлять серйозні питання життя людини, її діяльності, взаємин з іншими людьми і спонукають Думати над ними, співпереживати. Особливу увагу підлітків привертає зміст навчальних предметів, засвоєння яких вимагає думання, кмітливості. Участь у гуртках юних математиків, фізиків, хіміків, біологів, техніків дає можливість підліткам задовольняти свої інтелектуальні інтереси, прагнення до змістовпої Розумової діяльності.
Зростаюча роль мисленпя в психічній діяльпості підлітків тіспо зв’язана із значними змінами в самому мислепні, його формах і операціях. Завдяки досягненому в молодших класах рівпю розвитку мислепня підлітки включаються в систематичне вивченпя основ наук. В ході їх засвоєння не тільки використовуються мис- лительні досягнепня учпів, а й створюються умови для дальшого розвитку мисленпя, без якого оволодіппя новим змістом шкільних предметів неможливе.
Швидкість розвитку мислення підлітка залежить від змісту й складності об’єктів пізпавальпої діяльності, характеру мислитель- них завдань, з якими підлітки зустрічаються в процесі їх пізнання.
В одних галузях діти переходять від нижчих до вищих рівнів мис- ленпя швидше, в іпших — повільніше.
Розвиток мислення виявляється в дальшому вдосконаленні процесів порівняння пізнаваних •. об’єктів, їх аналізу й синтезу, абстрагування їх істотних ознак, узагальнення, утворення понять і оперування ними. Характерною особливістю розвитку мислення підлітка є зростанпя здатності абстрагуватися, зміна в мисленні співвідношення між конкретним і абстрактним на користь останнього. Мислення підлітка з конкретно-понятійного поступово стає абстрактно-понятійним. Розвивається здатність конкретизувати абстрактні поняття, розкривати їх зміст у конкретних образах, уявленнях. Цей загальний напрямок розвитку мислення своєрідно виявляється в оволодінні учнями цього віку математичними, фізичними, географічними, історичними й іншими поняттями.
П’яти-, шестикласники зазнають труднощів у засвоєнні і конкретизації абстрактних геометричних понять. Так, при переміщенні дерев’яного прямокутного трикутника учні пазивають його то прямокутником, то гострокутником, хоч значення прямокутного трикутника їм добре відоме (В. І. Зикова).
Молодші підлітки, як і молодші школярі, відчувають тр^нощі в абстрагуванні граматичної форми слова від його значення. Такі ■ імепники, як «біганина», «плавання», «снідання» вони часто сприймають як дієслова (Д. Ф. Ніколенко, Г. М. Орлова, Л. М. Проко- лієнко).
Бувають у них труднощі і при встановленні. ,иричшшо-наслід- кових зв’язків. При цьому вони краще визначають причини подій чи явищ, ніж логічні наслідки, тобто прогресщше розглядання при- чинно-паслідкових зв’язків (від причини донаслідку) часто викликає в пих менші труднощі, ніж регресивне (від наслідку до нричипи). Наприклад, легко справляючись із завданням з’ясувати, чим пояспюється клімат певної місцевості, від яких умов він залежить, молодші підлітки затруднюються відповісти на запитання типу «Який клімат повинен бути за таких-то умов?» (В. В. Богословський, Є. М. Кабанова-Меллер, В. П. Колпачов).
Такі труднощі свідчать про те, іДо абстрактпе мислепня підлітків перебуває в стадії свого становлення. З розвитком абстракт- ітого мислеппя копкретно-образпі його комнопептп по злішають, а зберігаються і змінюються відповідно до багатшого змісту засвоєних підлітками попять. Найефективніше заспоюються, особливо молодшими підлітками, поняття, що спираються иа адекватно дібрані наочні образд, в яких варіюються неістотні ознаки і постійними с істотні. Відсутність такої варіації призводить до звужувапня у творюваних загальних понять.
Так, визначаючи частини рослипи, и’яти-, шестикласники іноді пазнпають коренем усі частини рослини, що знаходяться в грунті, в тому числі грибницю, клубні, кореневище, і відпосять до кореневої системи повітряні корені (Кудрявцев). Молодші підлітки відпосять до попяття «вододіл» тільки невеликі підвищення і не вважають «вододілами» Кавказ, Альпи, Кариати, Урал (Є. М. Каба- нова-Меллер). Подібні явища спостерігаються при засвоєнні учнями цього віку геометрії (В. І. Зикова, Є. М. Кабапова-Меллер), історії (А. 3. Редько, Л. Кодюкова), мови, зокрема сиптаксичиих понять (Г. М. Орлова).
Переходи підлітків від копкретпо-образпого до абстрактно-по- нятійпого мислення здійснюється по-різному в павчальпій діяльності з тих чи іпших дисциплін. У процесі вивчення мови (систематичний курс граматики) і математики (алгебра, геометрія) створюються особливо сприятливі умови для формування здатпості абстрагувати й узагальнювати властивості об’єктів, переходити від абстрактного до конкретного, оперувати абстраговапими кількісними й просторовими відношеппями.
Характерною особливістю розвитку мислення підлітків є формування в них певної супідрядності і системності понять, підпорядковування видових понять родовим. Досягнення підлітків полі ітпі також у розвитку їх міркувань і умовиводів. Ця сторона мис- лепня найяскравіше виявляється в розв'язуванні учнями задач з фізики, математики та інших предметів. їх міркування являють собою розгорнуті складні ланцюги взаємозв’язаних, логічно впорядкованих суджень. Умовиводи стають більш аргументованими, доказовими. Підлітки обгрунтовують свої судження, доводять правильність чи помилковість тих чи інших положень.
Автор: admin от 27-01-2013, 17:02, Переглядів: 13440