§ 1—2. Народження середньовічної Європи

1. Римський і варварський світи в середині І тисячоліття

Народженню середньовічної Європи передували занепад Римської імперії (із ІІІ ст.), Велике переселення народів (IV-VII ст.), розселення варварів на території Західної Римської імперії та утворення ними варварських королівств. Біля колиски середньовічної Європи стояли два протилежні й несхожі світи: античний (греко-римський), що з початку нашої ери активно християнізувався, і варварський.

Варвари — зневажлива назва всіх іноземців, які не мали грецького і римського виховання, не були причетними до їхньої культури, не знали їхньої мови.

Складний і важкий шлях поєднання цих світів тривав декілька століть (із V до ІХ ст.).

Станом на середину І тис. Римська імперія являла собою лише слабку тінь колишньої могутності. Криза і занепад імперії, які розпочалися в ІІІ ст., зробили її нездатною витримати навалу варварів. Припинення завойовницьких війн спричинило скорочення кількості рабів, що негативно позначилося на стані сільського господарства та ремесла. Щоб якось компенсувати нестачу робочих рук, раби та вільні селяни стали перетворюватися на колонів.

Колони — залежні від землевласників орендатори, які за право користуватися землею віддавали третину вирощеного врожаю.

Мовою документа Проповідник Сальвіан про втечу римлян до варварів (V ст.)

Бідні, знедолені вдови стогнуть, сироти без покровительства, і настільки, що багато з них навіть знатного походження і гарно освічені, утікають до варварів. Щоб не загинути під тяжістю державного тягаря, вони йдуть шукати у варварів римської людяності, бо вже не можуть більше терпіти варварської нелюдяності римлян.

• Про що розповідає цей документ?
• Чим була зумовлена втеча римського населення до варварів?

Попри занепад Римська імперія ще зберігала свою привабливість для завойовників: великі міста, багаті маєтки, доглянуті поля, виноградники, сади, «вічні» римські дороги тощо.

Так сталося, що варварами в римському сприйнятті стали, насамперед, народи, що жили на просторах Європи: кельти, германці, слов’яни. Найбільший вплив на подальшу долю Західної Римської імперії справили германці.

Рим дізнався про германців рано. Переважна частина германських племен у І-IV ст. розселилися в прикордонних з імперією областях. Германці вирощували жито, ячмінь, пшеницю, овес, розводили худобу. Полювали і збирали по лісах і болотах ягоди, гриби тощо. Із болотних руд германці отримували залізо, із якого виготовляли знаряддя праці та зброю.

Сім’ї германців були великими. Під одним дахом проживали декілька десятків найближчих родичів. Кілька сімей утворювали рід. Із родів складалися племена, які в Ш-IV ст. почали об’єднуватися в могутні племінні союзи.

Що з зображеного на малюнку свідчить про процес переселення? Визначте на малюнку вождя племені. Чому більша частина чоловіків озброєна? Чим озброєні германські воїни? Які елементи одягу германців не схожі на римські?

Найважливіші питання життя племені вирішувалися на народних зборах. Старійшини і вождь обговорювали і приймали найважливіші рішення, які потім схвалювалися на зборах. Деякі питання вони вирішували, навіть не радячись з усім племенем. Вождя і старійшин називали знаттю, оскільки вони користувалися владою, авторитетом і повагою. Як правило, плем’я обирало вождем сміливого, мудрого й досвідченого воїна. Але починаючи від IV-VI ст. влада вождів у деяких племен поступово стає спадковою.

Головною опорою вождя була дружина — загін відважних й особисто відданих воїнів.

Лад, що існував у германців у першій половині І тис. н. е., заведено називати воєнною демократією.

система влади у варварських племен

За малюнком визначте основні елементи лімесу. Чому лімес не врятував Західну Римську імперію від загибелі?

Рим після декількох невдалих спроб підкорити світ варварів відгородився від нього лімесом — укріпленою лінією на кордонах, що складалася з ровів, башт, воєнних таборів. Але кордон не роз’єднав два світи, а скоріше поєднав їх. У прикордонних містах процвітала торгівля, усе більше германців ішли служити до римського війська, германська знать переймала деякі манери й звичаї римлян, відправляла своїх дітей навчатися античної мудрості.

Але в IV ст. розпочалися події, про які сучасник писав так: «Гуни накинулися на аланів, алани — на готів, готи, що були вигнані зі своєї батьківщини, відібрали в нас Іллірію. І це ще не кінець...» Світ варварів прийшов у рух, який дістав назву «Велике переселення народів» (IV—VI ст.). У Західну Римську імперію рушила сила-силенна варварів, зупинити яку вона була не в змозі.

Наслідком Великого переселення народів стало падіння Риму (410 р.), розорення його вандалами (455 р.), загибель Західної Римської імперії (476 р.) і створення варварських королівств.

Велике переселення народів — пересування в IV—VII ст. германських, слов’янських, сарматських та інших племен на території Римської імперії.

Карта Великого переселення народів. Варварські королівства

Які відмінності між античним і варварським світами? Що таке Велике переселення народів?

2. Варварські королівства

Першу варварську державу на території Західної Римської імперії — тулузьке королівство — утворили вестготи в 418 р. за згодою імператора Гонорія. Королівство фактично було самостійним, а його столицею стало місто Тулуза.

Приблизно в той самий час у Північній Африці виникло Вандальське королівство зі столицею на місці давнього Карфагена.

Варварські королівства — державні утворення германських племен, що постали на теренах Західної Римської імперії в результаті Великого переселення народів.

У басейні Рони в середині V ст. виникло Бургундське королівство зі столицею в Ліоні. Невелике за розмірами, воно мало значний вплив на життя Західної Римської імперії.

Після усунення від влади римського імператора Ромула Августула виникло королівство Одоакра зі столицею в Равенні.

Але проти нового правителя змовилися імператор Східної Римської імперії Зенон і молодий вождь остготів Теодо-ріх. У результаті цього останній у 493 р. вторгся до Італії і, убивши Одоакра, проголосив себе «королем готів та італіків». Держава Теодоріха була найбільшим із королівств, заснованих германцями на території Римської імперії. Проте після смерті імператора його держава припинила своє існування.

Від середини V ст. розпочалося масове вторгнення на територію колишньої римської провінції Британія північно-західних германських племен саксів, англів і ютів. У результаті англосаксонського завоювання на землях Британії утворилися сім королівств. Згодом завойована ними країна стала називатися Англією.

У цей же час у Північній Ґаллії виникає Франкське королівство.

Усі варварські королівства існували недовго: одні розпадалися, інші були завойовані. Лише Франкське королівство тривалий час зберігало свою міць. Саме воно відіграло важливу роль у подальшому розвитку Європи.

Варварські королівства

За малюнком визначте основні елементи лімесу. Які племена засновували варварські королівства на теренах Західної Римської імперії?

3. Франкська держава Меровінґів

Назву «франки» (перекладають як «вільні», «відважні») почали використовувати із середини III ст. стосовно германських племен, які жили в нижній та середній течіях Рейну. У V ст. франки захопили Північно-Східну Ґаллію. Одним із найвідомі-ших вождів франків у той час був Меровей. Саме він започаткував першу королівську династію франків — Ме-ровінгів. Найславетнішим представником цієї династії став онук Меровея — король Хлодвіґ (481-511).

У 486 р. Хлодвіґ уклав союз із вождями інших племен і вирушив у римські володіння. Поблизу міста Суасон у вирішальній битві франки розбили римські війська і завоювали Північну Ґаллію, де утворилося Франкське королівство.

Завоювавши величезну територію, Хлодвіґ щедро наділив усіх франків землею. Більшість римських і ґалль-ських землевласників визнали владу Хлодвіґа, зберегли свої володіння і разом із франкськими вождями, які теж стали великими землевласниками, перетворилися на правлячу верхівку Франкського королівства. Прості франки стали дрібними землевласниками, отримавши невеликі ділянки землі.

Після завоювання Ґаллії Хлодвіґ знищив більшість вождів, із якими разом воював проти римлян, і став королем — єдиним правителем держави.

Король — одноосібний правитель держави, влада якого передається у спадок.

Усі питання Хлодвіґ вирішував самостійно або радився з довіреними особами. У розпорядженні короля була постійна військова дружина, на утримання якої, за римським звичаєм, почали збирати податки. Для збору податків і підтримання порядку в державі Хлодвіґ із близьких йому людей призначав правителів — графів. Найвищим суддею у Франкському королівстві був сам король.

А тим часом в Україні...

І ст. н.е. — перша згадка про венедів на території України.

375р. — смерть антського князя Божа.

Поч. УІ ст. — заснування Києва.

Система управління франками за Хлодвіґа

Жителі завойованої франками Північної Ґаллії були християнами. Для того щоб посилити владу й авторитет серед них, Хлодвіґ разом із дружиною в 496 р. прийняв християнство за західно-римським зразком. Наслідком цього стала підтримка Хлодвіґа і його наступників із боку християнського духовенства, що полегшило подальше підкорення

Південної Ґаллії, а також сприяло зміцненню авторитету королівської влади серед франків.

До завоювання Ґаллії у франків не було писаних законів, а існували лише звичаї, які в усній формі передавалися з покоління в покоління. Такі правила поведінки називають звичаєвим правом. Запис законів франків, зроблений за Хлодвіґа, є однією з найвизначніших пам’яток звичаєвого права у Європі. Він дістав назву «Салічна правда» (за назвою франкського племені, із якого походив Хлодвіґ — салічні франки) і став першим збірником писаних законів у франків.

Наказавши записати давні закони, Хлодвіґ тим самим хотів підкреслити, що король судив за давніми звичаями свого народу.

Збірник законів «салічна правда» мав величезне значення, оскільки став свідченням початку поступового переходу від варварства до цивілізації.

Після смерті Хлодвіґа Франкське королівство було поділене між чотирма його синами, які продовжили завоювання батька. Водночас брати намагалися знищити один одного й загарбати чужі землі.

Наприкінці V! ст. відбулися важливі зміни в системі землеволодіння франків. Земельні ділянки, отримані франками після завоювання Ґаллії, стали їхньою приватною власністю — алодом, який можна було вільно    продати    або    заповісти. Поява приватної власності на землю свідчила про розпад    давніх    родових

традицій і формування підвалин нового суспільства.

Алод — приватне земельне володіння.

У другій половині VII ст. Франкське королівство остаточно занепало. Сучасники назвали цю добу «часом лінивих королів». Королі з династії Меровінґів лишалися при владі, але насправді всі справи вирішували королівські управителі — майордоми.

Майордом — управитель королівськими маєтками, двором.

Які зміни у житті франків відбулись за часів правління Хлодвіга? Що таке „Салічна правда”?

4. Каролінги. Франкська імперія

Наприкінці VII ст. єдиної Франкської держави фактично не існувало, до того ж їй загрожували нові завойовники — араби. Боротьбу проти них очолив майордом карл мартелл (715-741). Він розумів, що лише добре озброєний кіннотник, здатний до далеких походів і швидкого пересування, міг зупинити арабів, основу війська яких складала легка кіннота. Але спорядження вершника було дуже дорогим (дорівнювало вартості 18-20 корів), і простий франкський воїн не мав змоги його купити.

Для придбання зброї і коней Карл почав відбирати землі в церкви й передавати їх у довічне володіння воїну за умови несення ним військової служби. Селяни, які жили на цих землях, повинні були утримувати своєю працею нових власників. Така форма володіння землею дістала назву бенефіцій (від латин. beneficium — благодіяння). Зі створенням важкої кінноти було започатковане середньовічне

рицарство (від нім. Ritter — вершник, кінний воїн).

Бенефіцій — ділянка землі, яка передавалась у володіння за несення служби.

Спираючись на кінне військо, Карл Мартелл розбив арабів 732 р. в битві під Пуатьє. Ця битва мала вирішальне значення для долі європейської християнської цивілізації середньовіччя — було зупинено наступ арабо-мусульманського світу на Європу.

Наступником Карла Мартелла став його син Піпін короткий (741-768), який спочатку також мав титул майордома.

Усунувши від влади останнього короля з династії Меровінґів, у 751 р. Піпін Короткий став королем. Щоб підкреслити священний характер своєї влади, він здійснив обряд помазання на царство.

карла Великого (742-814) вважають не тільки найвидатнішим представником династії Каролінґів, а й найвідомішим монархом усього Середньовіччя. Це й не дивно. Король франків та «імператор Заходу» швидко об’єднав у межах створеної ним імперії більшу частину Західної Європи. Він поклав край добі «темних віків», що панувала по загибелі Західної Римської імперії.

Усе життя він провів у воєнних походах, збільшуючи територію своєї держави. Успіхам Карла сприяла важка кіннота, створена Карлом Мартеллом.

Карл Великий уславився не лише своїми завоюваннями. За його часів відбулося піднесення культури, котре назвали «Каролінзь-ким відродженням» за спробу відродити античну культуру. Сам Карл мав добру, як на той час, освіту: знав грецьку і латинську мови, полюбляв читати книжки, а от писати так до кінця життя й не навчився. Він запрошував до себе і залучав до управління державою вчених з усієї Європи. Вони створили гурток при дворі імператора під назвою «Академія» — на кшталт філософської школи грецького філософа Платона, — де читали, за присутності Карла, твори античних філософів і церковних богословів, складали вірші, вільно обмінювалися думками з різних тем, сперечалися.

За допомогою членів «Академії» Карл заснував при центрах єпископств школи, в яких готували освічених людей для управління державою. У той час із півночі й північного сходу державу Карла Великого оточували землі германських племен, передусім саксів; на півдні була Іспанія, захоплена арабами-мусульмана-ми; на сході жили авари та слов’яни.

Ставши королем, Карл Великий у 773—774 рр. остаточно знищив Ланґо-бардське королівство і приєднав його землі до своєї держави. Але в запеклій війні з арабами успіхи були мінімальними. Лише в 801 р. Карл остаточно приєднав до своєї держави землі на південь від Піренеїв до річки Ебро.

Карта. Імперія Карла Великого

Найтривалішими і найважчими були війни проти саксів, що велися протягом 32 років (772—804 рр.). Спочатку Карл захопив майже всю Саксонію і спробував навернути її жителів на християнство.

У відповідь волелюбні, вірні богам своїх пращурів сакси повстали. Жорстокість викликала жорстокість. Сакси вбивали всіх франків і християнських священиків. Карл наказав страчувати саксів. За переказами, захопивши одне із сакських селищ, Карл устромив свій меч посеред майдану й наказав убити всіх чоловіків, які на зріст були вищими за меч. Майже двадцять років сакси не корилися франкському королю.

На південному сході 788 р. Карл захопив Баварське герцогство. Він воював проти слов’янських народів, а згодом уклав із ними союз проти аварів і розпочав війну з Аварським каганатом — державою, утвореною кочовиками-аварами в Паннонії (тепер територія Угорщини).

Ця війна тривала протягом п’ятнадцяти років (788—803 рр.). Воїни Карла Великого розгромили аварів, й Аварський ка-ганат зник із карти Європи.

Унаслідок завоювань Карла Великого під його владою опинилася значна територія, що за розмірами нагадувала колишню Західну Римську імперію.

Серед оточення Карла виникла ідея проголосити його імператором на кшталт давніх римлян.

Після того як Карл Великий допоміг Папі Римському повернути владу, пере-мігши римську знать, папа Лев ІІІ запросив монарха до Риму. Під час урочистого різдвяного молебню 25 грудня 800 р. він, несподівано для присутніх, увінчав уклінного короля імперською короною й оголосив його римським імператором. У 812 р. Візантія визнала Карла імператором Заходу.

Держава Карла Великого була поділена на окремі округи — графства. Призначені королем графи збирали податки, здійснювали судочинство, очолювали місцеве ополчення. Для перевірки їхньої діяльності існували спеціальні королівські ревізори, що призначалися з близького оточення Карла.

Графство — велика адміністративна одиниця, що управлялася графом, який мав адміністративну, військову і судову владу Коли і як постала імперія Карла Великого? Чим вона відрізнялася від Римської імперії?

5. Загибель імперії карла Великого. Утворення держав середньовічної Європи

Карл Великий помер 814 р. та був похований в Аахені, де жив останні роки. Після смерті короля створена ним імперія проіснувала недовго. Причини розпаду полягали у самому характері держави, створеної Карлом Великим. Він силою об’єднав народи, різні за рівнем розвитку і культурою, у яких спільною була лише християнська віра. Господарство мало натуральний характер: усі необхідні речі та продукти вироблялися не для продажу, а для власного споживання. Відсутність торговельних зв’язків сприяла ізоляція окремих областей держави Карла Великого.

Графи, які управляли землями, хотіли закріпити їх за собою, щоб передавати в спадщину своїм нащадкам. Навіть власники дрібних бенефіціїв уважали їх своєю власністю. Графства і великі чи дрібні землеволодіння перетворювалися на центри політичного і господарського життя. Оскільки таких володінь було багато, а міцної системи управління у Франкській імперії не існувало, то вона почала швидко розпадатися.

За онуків Карла Великого — Лотара, Людвіґа Німецького і Карла Лисого — протистояння загострилося. Два молодші брати — Людвіґ і Карл — не хотіли визнавати імператорського титулу за старшим братом Лотаром, тому розпочали спільну боротьбу проти нього. Лотар не мав достатніх сил для перемоги об’єднаних військ братів і був змушений піти на поступки — погодитися на поділ імперії.

У 843 р. на з’їзді у Вердені онуки імператора уклали угоду про поділ імперії на три частини.

Імператорський титул зберігався за Лотаром, але ніяких особливих прав стосовно братів, які стали самостійними королями, він не мав. Молодший (Карл II Лисий) узяв собі західну частину, середній (Людовік Німецький) — східну. Старший же онук (Лотар) отримав !талію — найбагатший край тодішньої Західної Європи. Верденським поділом імперії онуками Карла Великого започаткував три майбутні західноєвропейські держави — Німеччину, !талію і Францію.

Тим часом в Україні:

Поч. VI ст. — заснування Києва. Поч. VII ст. — розпад Антського союзу.

860-882 рр. — правління Аскольда і Діра.

Закріпимо знання

1.    Як складалися взаємини між варварами і римлянами на середину І тис. н. е.?

2.    Поясніть твердження: «У завершальний період існування Римської імперії відбувався процес варваризації Риму і романізації варварів».

3.    Визначте основні наслідки «Великого переселення народів».

4.    Чому суспільний лад у германських племен називають «воєнною демократією»?

5.    Як було засноване королівство франків?

6.    Що спонукало Хлодвіґа прийняти християнство? Спробуйте припустити, які аргументи «за» і «проти» прийняття християнства він мав.

7.    Чим були зумовлені зміни в житті франків після їх завоювання Ґаллії?

8.    Завдяки чому Карлу Мартеллу вдалося зупинити просування арабів?

9.    Розкажіть про появу «Салічної правди». У чому ви вбачаєте її історичне значення?

10.    Чому в королівстві франків відбулася зміна династії Меровінґів на Каролінґів?

11.    Чим була зумовлена тривала боротьба Карла Великого за підкорення саксів?

12.    Розкрийте причини розпаду Франкської імперії. Як він відбувався? Якими були його наслідки?

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 7 клас Гісем О.В.