§ 3. Елементи графічної грамоти

Що таке проеціювання

Щоб сконструювати виріб, необхідно, визначившись із його призначенням та формою, виконати його технічний рисунок, ескіз або кресленик. Виготовляючи прості вироби, які можна випилювати за контуром, достатньо скористатися шаблоном або таким кресленням, де застосовують проеціювання лише на одну площину проекцій.

Для виготовлення складніших виробів, які необхідно показувати як об’ємні зображення, однієї проекції недостатньо.

Зображення предмета на площині дістають за допомогою проеціювальних променів. Проеціювання нагадує утворення тіні предмета (рис. 28).

Перший «справжній» ол вець було виготовлено в Англії приблизно 1565 року, коли у графстві Камберленд знайшли поклади графіту.Н априкінці XVIII ст. почали застосовувати олівці для виконання графічних зображень. Нині у світі виробляється близько 400 різноманітних типів і видів олівців.

Якщо предмет розмістити перед стіною та освітити його спереду ліхтариком, то на стіні утвориться тінь від нього. Утворений світловими променями контур предмета на площині є його проекцією.

Отже, проеціювання - це побудова зображення предмета на площині з допомогою уявних проеціювальних променів.

Утворене методом проеціювання зображення предмета на площині називають проекцією. Площину, на якій одержують проекцію, називають площиною проекції.

Як виконати проеціювання на одну площину проекцій

Щоб побудувати прямокутну проекцію предмета (деталь виробу) (рис. 29), слід обрати вертикальну площину проекцій, позначивши її літерою V. Площину, розміщену перед глядачем, називають фронтальною (від французького слова «фронталь», що означає «обличчям до глядача»). Будувати проекцію деталі на цю площину треба, розглядаючи її лише спереду. Для цього уявно проводять через певні точки, наприклад вершини предмета і точки отвору, проеціювальні промені, перпендикулярні до площини проекцій V.

Утворена на площині проекція дає уявлення про форму плаского предмета (деталі).

ОБГОВОРІТЬ У ТВОРЧИХ ГРУПАХ

Уважно розгляньте рис. 29.

Про які розміри можна дізнатися з креслення?

Який висновок можна зробити про форму деталі?

Чи можна з отриманої проекції дізнатися про товщину деталі?

Одна проекція не завжди дає змогу визначити форму предмета (деталі). Для складнішого предмета слід будувати дві прямокутні проекції на дві взаємно перпендикулярні площини (рис. 30) - фронтальну V і горизонтальну H. Щоб отримати проекцію на фронтальній площині V, предмет розглядають спереду, а на горизонтальній площині Н - зверху. Проекцію на площині V називають фронтальною, на площині Н - горизонтальною.

Побудовані проекції розташовані у просторі в різних площинах (горизонтальній і вертикальній). Зображення ж предмета зазвичай виконують на одному аркуші, тобто в одній площині. Щоб отримати таке зображення, обидві площини суміщають в одну (рис. 31).

Предмети об’ємної форми мають три виміри - довжину, ширину й висоту. Щоб побудувати кресленик, за яким можна уявити єдиний образ зображуваного предмета, користуються трьома площинами проекцій.

Наприклад, за креслеником кутника, наведеним на рис. 32, можна загалом уявити його форму. Однак форма западини у вертикальній частині залишиться невияв-леною. Для цього треба побудувати ще одну проекцію. Цю третю площину проекцій називають профільною і позначають буквою W. Відповідно утворену на ній проекцію - профільною проекцією предмета (деталі).

Предмет чи деталь, які проеціюють, уміщують у простір тригранного кута, утвореного площинами V, H і W, і розглядають із трьох боків, відповідно - спереду, зверху і зліва. Через характерні точки предмета проводять проеціювальні промені до перетину з площинами проекцій (рис. 33). Утворені фігури будуть проекціями предмета (деталі) на площинах V, H і W (рис. 33, а).

Щоб побудувати кресленик предмета, площину W повертають на 90° праворуч, а площину Н - на 90° униз (рис. 33, б). Виконаний таким чином кресленик складається із трьох прямокутних проекцій предмета

Рис 33. Проеціювання на три площини проекцій: а - проекції предмета на площинах V, H і W; б - побудова кресленика предмета

(рис. 34, а) - фронтальної, горизонтальної та профільної. Осі проекцій і проеціювальні промені на кресленику не зображають (рис. 34, б).

Спосіб прямокутного проеціювання на взаємно перпендикулярні площини розробив французький учений-математик Гаспар Монж наприкінці XVIII ст. Тому його часто називають методом Монжа. Саме Гаспар Монж започаткував науку про методи побудови зображень просторових фігур -нарисну геометрію.

Вигляди. Вигляд - це зображення повернутої до спостерігача частини предмета. На фронтальній площині (V) розміщується вигляд спереду, на горизонтальній (H) - вигляд зверху, на профільній (W) - вигляд зліва.

ВИКОНАННЯ ЕСКІЗУ ВИРОБУ

Послідовність виконання робіт

1.    На рис. 35 наведено наочне зображення і кресленик деталі - кутника. На наочному зображенні стрілками показано напрями проеціювання. Проекції деталі позначено цифрами 1, 2, 3. Не виконуючи креслення, запиши в робочому зошиті: а) якій проекції, позначеній цифрою, відповідає кожен напрямок проеціювання, позначений літерою; б) вкажи назви проекцій.

2.    Виконай ескіз виробу з деревини, який плануєш виготовляти.

1.    Чи завжди достатньо на кресленні однієї проекції предмета?

2.    Як називаються площини проекцій? Як їх позначають?

3.    Поясни, у чому полягає суть методу Монжа.

4.    Скільки виглядів достатньо для виконання креслення кулі, призми, циліндра?

5.    Знайди помилки в конструкції ручки для дверей.

6. Предмети на рисунку видно одночасно спереду і зверху. Намалюй їх так, щоб їх було видно одночасно ззаду і знизу.

Це матеріал з підручника Трудове навчання (хлопці) за 7 клас Терещук А. І., Авраменко О. Б.