Науково-методичні основи управління інтелектуальною власністю. Суть управління інтелектуальною власністю
Досягнення передової науки, найдосконалішу і наймогутнішу техніку, зростаючу силу науково-технічної творчості необхідно поставити на відбудову незалежної Української держави для розвитку науково-технічного прогресу.
В умовах ринкової економіки науково-технічний прогрес є джерелом подальшого зміцнення економічної могутності і прискорення розвитку суспільства, передумовою успішного вирішення соціальних завдань.
Вирішення цих масштабних завдань має грунтуватись на всебічному розвитку науково-технічної творчості трудящих, учнівської молоді та студентів, що є однією з найбільш важливих сфер активізації людського фактора. Науково-технічна творчість трудящих є ефективною формою їх участі в подальшому піднесенні економіки і вдосконаленні управління виробництвом, вона сприяє значному нарощенню науково-технічного потенціалу [29, с.6].
Забезпечення високої результативності творчої діяльності трудящих тісно пов'язано з необхідністю вирішення економічних і організаційних питань розвитку інтелектуальної власності.
Інтелектуальна власність в таких її основних видах, як раціоналізаторство і винахідництво безпосередньо, скерована на зменшення трудових і матеріальних витрат виробництва. У зв'язку з цим існує пряма залежність економічних показників діяльності підприємства від економії, одержаної внаслідок використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій.
Скерованість на економію, на більш широке використання виробничого потенціалу вимагає нових підходів до управління інтелектуальною власністю.
Вирішення цієї задачі неможливе без перебудови взаємовідносин науки і виробництва на всіх рівнях народного господарського комплексу - від дільниці, цеху, підприємства в загальному, науково - дослідних закладів до цілих галузей господарської діяльності.
Сьогоднішні умови переходу до ринкової економіки, інтенсивного розвитку економіки сприяють значному піднесенню ролі науки в розвитку промисловості, економії матеріальних ресурсів.
Одночасно економія матеріальних ресурсів є економічним показником ефективності інтелектуальної власності, за допомогою якої оцінюється збільшення випуску продукції, при менших витратах виробництва і досягненні найвищих кінцевих результатів.
Практика стверджує, що найбільш високі результати трудової діяльності колективу досягаються завдяки добре організованому виробничому процесу і творчій активності працівників підприємства на мікроекономічному рівні, а розвиток творчості в межах держави дає піднесення національного добробуту на макроекономічному рівні.
Теоретичні умови інтенсивного розвитку економіки, є особливо актуальними з використання творчих можливостей трудових колективів у розвитку інтелектуальної власності.
Важливою рисою науково-технічного прогресу в сучасних умовах є розвиток економіки, обмеженість трудових і матеріальних ресурсів. Саме науково-технічний прогрес дає можливість забезпечити комплексне використання народногосподарських ресурсів, створити принципово нові техніку і технологію, які здатні істотно підвищити продуктивність праці.
Науково-технічний прогрес включає в себе дві складові: науковий прогрес (прогрес науки) і технічний прогрес (прогрес у знаряддях і процесі праці).
В умовах ринкової економіки наука стає найважливішою умовою економічного розвитку України. Академічна наука має не тільки пізнавальну мету, а також розв'язує практичні завдання залучення до виробництва нових ресурсів і розробки для цього нової техніки. Пристосування нових наукових знань до наявного рівня сфери матеріального виробництва є метою даної сфери праці. Наука виступає як найважливіша продуктивна сила [52].
Зростаюча роль науково-інтелектуальної власності виявляється не сама собою, а за певних умов, відповідно до певних цілей даного суспільства, держави. Від виробничих відносин залежать спрямованість і характер використання науково-технічних досягнень - винаходів і раціоналізаторських пропозицій.
Близькі до цього і висновки В.І.Кушліна, який, аналізуючи сучасний етап взаємодії науки і виробництва, виділяє такі основні напрямки їх поєднання: покращення організаційних структур, удосконалення планування, створення дієвіших стимулів прискорення науково-технічного прогресу [156, с.5].
Аналіз практики управління науково-технічним прогресом на різних рівнях: державному, регіональному і окремих міст,- показано в монографії за редакцією К.І.Таксира, М.Г.Чумаченко, В.Л.Квінта "Економічні проблеми розвитку територіальних науково-технічних комплексів" [229, с.21б]. У монографії всебічно висвітлено думки інших авторів з проблеми технічного прогресу (А.Г.Аганбегяна, В.Ю.Будавея, С.В.Славіна і інших).
Методологічні питання регіонального управління науково-технічним прогресом планування, фінансування, розвитку науки і техніки, а також створення господарських органів у розвитку регіону розкриті в монографії З.Ф.Ми- китишин "Організаційно-економічні методи управління НТП в регіоні" [183].
Питання управління науково-технічним прогресом широко розкриті багатьма економістами [29, ЗО, 134, 199, 207, 240], але при всіх позитивних зрушеннях в економіці, реформа, кардинальне оновлення господарського механізму йде важко, суперечливо. Інерційні сили минулого, товарно-грошова незбалансованість економіки значно послаблюють перебудову системи, управління розвитком науково-технічного прогресу. Наступним важливим фактором сповільненого розвитку науково-технічного прогресу, є низький розвиток інтелектуальної власності в галузях господарської діяльності і підготовки молодого покоління до неї.
До проблеми розвитку інтелектуальної власності, винахідництва і раціоналізації як об'єктів управління НТП, в науковій літературі відсутній який-небудь певний підхід. В працях [136, 155, 169, 180, 192, 210, 215, 216, 238] і інших, даються окремі характерні ознаки винахідництва і раціоналізації, які, на жаль, не можна визнати кардинальними і комплексними, і які не забезпечують суттєвого зрушення, не складаються в систему управління інтелектуальною власністю.
Управління інтелектуальною власністю - важлива цільова підсистема управління підприємством, галузями народного господарства. Її об'єкт - процес використання потенціалу інтелектуальної власності трудового колективу, а мета - найбільш раціональне використання трудових і матеріальних ресурсів у системі ринкових відносин.
Управління інтелектуальною власністю на підприємствах - це сукупність соціальних, психологічних та ідеологічних заходів цілеспрямованої дії на творчу діяльність новаторів виробництва, на виявлення резервів досягнення високих кінцевих результатів.
Важливим серед цих резервів є внутрішні можливості самого працівника і всього трудового колективу, що находять своє відображення в потенціалі інтелектуальної власності трудового колективу.
Отже, виникла необхідність сформулювати суть потенціалу інтелектуальної власності, як основної проблеми дослідження - соціально економічного механізму використання науково-інтелектуальної власності в нових умовах господарювання.
Це має важливе, як методологічне так і практичне значення, для оцінки інтелектуальної власності.
Потенціал інтелектуальної власності трудового колективу, підприємства або особистості - це здатність створення найбільш раціональної техніки і технології при існуючому рівні виробництва, на основі раціоналізаторських пропозицій, винаходів і промислових зразків.
Планування інтелектуальної власності в системі комплексного планування діяльності промислового підприємства є однією із основних передумов ефективної його діяльності. Планування розробки і впровадження винаходів і раціоналізаторських пропозицій нероздільно пов’язано із інтенсифікацією використання потенціалу інтелектуальної власності трудового колективу, що входить в єдиний комплекс заходів по технічному переозброєнню виробництва на основі нової техніки і технології і є складовою частиною плану економічного розвитку підприємства.
Потенціал інтелектуальної власності трактується як складова частина економічного потенціалу для забезпечення інтенсивного розвитку виробництва. Він містить у собі резерви створення найбільш раціональних засобів виробництва, які представлені у виді нереалізованих можливостей під час діючої техніки і технології, що використовується в системі суспільного виробництва, акумулюючи наукові, матеріальні і трудові умови інтенсивного розвитку суспільного виробництва. У загальному вигляді він відображає рівень участі працівників в інтелектуальній власності (винахідництві і раціоналізації).
На практиці потенціал інтелектуальної власності трудового колективу може бути представлений показниками (відносними величинами), які характеризують рівень масовості, інтенсивності і економічності інтелектуальної власності. Ці показники відображають як кількісну так і якісну сторони творчої винахідницької і раціоналізаторської діяльності трудового колективу, що дозволяє судити про показники використання потенціалу інтелектуальної власності для ефективного управління тим процесом у виробничих умовах.
Для кількісної характеристики потенціалу інтелектуальної власності можуть бути використані наступні загальноприйняті показники, як:
Рі - кількість винахідників і раціоналізаторів підприємства, які відображають масовість технічної власності;
Р2 Р3 - кількість поданих і- прййнятих раціоналізаторських пропозицій, які дають уяву про активність інтелектуальної власності;
Р4 - кількість впроваджених пропозицій, які характеризують рівень використання інтелектуальних новин;
Р5 - економічний ефект, що відображає рівень ефективності інтелектуальної власності.
Однак ці показники не розкривають повністю економічної суті потенціалу інтелектуальної власності трудового колективу.
Під час розвитку винахідництва і раціоналізації на підприємстві Доцільно представити потенціал інтелектуальної власності трудового колективу, що характеризується показниками масовості, інтенсивності та економічності, показати його через відповідні однозначні коефіцієнти, якими є:
Кт - коефіцієнт масовості інтелектуальної власності як відношення кількості винахідників і раціоналізаторів підприємства Р1 до середньорічної кількості працюючих на підприємстві;
Кі - коефіцієнт інтенсивності інтелектуальної власності як відношення кількості .впроваджених винаходів і. раціоналізаторських пропозицій до загальної кількості винахідників і раціоналізаторів підприємства;
Ке - коефіцієнт економічності інтелектуальної власності як відношення суми одержаного економічного ефекту до кількості впроваджених винаходів і раціоналізаторських пропозицій:
Виходячи із кінцевої мети інтелектуальної власності, що полягає у виробничому використанні технічної новини із одержанням певного економічного ефекту, можна встановити залежність результативного показника інтелектуальної власності, яким є розмір одержаної економії Е, від показників, що впливають на нього: кількість винахідників і раціоналізаторів підприємства, коефіцієнтів інтенсивності та економічності інтелектуальної власності.
Зв'язок між всіма названими показниками можна подати в наступному
виді:
або з врахуванням коефіцієнта масовості
Отже, використовуючи цю залежність, можна провести об'єктивний аналіз використання потенціалу інтелектуальної власності на підприємстві, в об'єднанні, галузі, а також здійснити прогнозування і планування підвищення ефективності виробництва на основі дальшого розвитку інтелектуальної творчості трудового колективу з цільового використання потенціалу інтелектуальної власності. Творчість працівників колективу промислового підприємства дозволяє створювати конкурентноспроможну продукцію на ринок, а використання об’єктів творчості, у виготовлених товарах продовжує їх життєвий цикл на ринку.
Автор матеріалу: М.В. Вачевський
Автор: admin от 25-01-2013, 22:53, Переглядів: 3955