Мої враження від повісті В. Г. Короленка «Діти підземелля» » Народна Освіта


Народна Освіта » Українська література » Мої враження від повісті В. Г. Короленка «Діти підземелля»






Мої враження від повісті В. Г. Короленка «Діти підземелля»

Щойно я перегорнула останню сторінку повісті В. Г. Короленка «Діти підземелля». За час читання твору я подружилася з його героями, і тепер мені не хочеться з ними розлучатися. Здається, якщо я вийду на околицю міста, то зуст ріну тендітну Марусю. Вона сидить на траві і тоненькими рученятами перебирає квіти. А стежкою до неї поспішає Вася, час від часу він озирається, під сорочкою в нього щось заховано. З іншого боку підходить Валек, із кишені його коротких штанців виглядає булка. А якщо я зайду до міського парку, то зустріну усміхнену Соню в новій красивій сукні. У її коси заплетені червоні стрічки, п руках вона тримає красиву ляльку. Поруч із Сонею йде нянька. А ось і пан суддя крокує вулицею, погляд його сумний. Здається, що він нікого не помічає навколо себе. Он там, на площі, промайнула постать пана Тибурція, і ось він уже зник у натовпі.

 

Так цікаво було зустрітися з усіма цими героями на сторінках повісті! Я раділа разом з хлопчиками, коли вони зрозуміли, що стали друзями. Вася був самотнім у своєму домі, і у Валека також не було друзів, а тепер їм було цікаво разом. Мені було сумно, коли я дізналася про те, в яких умовах жили Валек І Маруся.

А коли пан Тибурцій сказав, що Маруся померла, я навіть плакала. Мені було дуже шкода Васю, коли він стояв у батьковому кабінеті і нізащо не хотів зізнаватися, куди відніс ляльку. Але як добре, що Вася й батько відчули себе рідними людьми!

Ця повість багато чого мене навчила. Я зрозуміла, що добре серце може бути і в зовні грубих людей. Твір також відкрив мені, що дружба — це найцінніше людське почуття.

Як добре, що є такі мудрі, добрі, зворушливі книги, як повість В. Г. Короленка «Діти підземелля».

 

Критика твору

Автор: admin от 20-01-2013, 23:31, посмотрело: 2479