Автор: admin от 20-01-2013, 23:31, переглянуло: 5031
Щойно я перегорнула останню сторінку повісті В. Г. Короленка «Діти підземелля». За час читання твору я подружилася з його героями, і тепер мені не хочеться з ними розлучатися. Здається, якщо я вийду на околицю міста, то зуст ріну тендітну Марусю. Вона сидить на траві і тоненькими рученятами перебирає квіти. А стежкою до неї поспішає Вася, час від часу він озирається, під сорочкою в нього щось заховано. З іншого боку підходить Валек, із кишені його коротких штанців виглядає булка
Категорія: Українська література
Автор: admin от 20-01-2013, 23:30, переглянуло: 66195
Мій улюблений герой давньогрецьких міфів — Ахілл. Він був сином богині Феміди й царя Пелея. Феміда знала, що її синові судилася героїчна доля,безсмертна слава. Він мав стати найбільшим героєм Троянської війни, але полягти під стінами Трої. Всіма силами намагалася мати відвернути ту грізну долю. Щоб зробити сина невразливим і таким чином дати йому безсмертя, Феміда ще немовлям занурила Ахілла у води підземної річки Стікс, тримаючи дитя за п’ятку. Через це тіло майбутнього героя стало твердим, мов криця.
Категорія: Світова література
Автор: admin от 20-01-2013, 23:29, переглянуло: 48551
Андрій — високий, стрункий, він найвищий у нашому класі. У нього довгі руки й ноги, досить широкі й міцні плечі. Андрію нема рівних на турніку. Як закрутить «сонце» — лише встигай рахувати.
Коли в Андрія веселий настрій, він ходить трохи підстрибуючи, і все його тіло стає аж надто рухливим. А загалом вся постать Андрія спортивна.
Категорія: Українська література
Автор: admin от 20-01-2013, 23:28, переглянуло: 8950
Він стояв і дивився на море — мій дідусь. Скільки себе пам’ятаю, він був таким — сильним, мужнім. Здавалося, що він весь просякнутий запахом моря. А все тому, що мій дідусь — моряк. Коли він одягав військову форму, то, здавалося, аж молодшав. На його суворому обличчі ніби загорялися два вогники — очі.
Категорія: Українська література
Автор: admin от 20-01-2013, 23:27, переглянуло: 2731
Чи може людина сама керувати своїм життям?
Чи, може, людина — це іграшка в руках долі?
Ось як на ці питання відповідає О. Пушкін у «Пісні про віщого Олега».
Категорія: Світова література