«Добре, що твоя стежка пролягла через нашу» за повістю В. Г. Короленка «Діти підземелля» » Народна Освіта


Народна Освіта » Українська література » «Добре, що твоя стежка пролягла через нашу» за повістю В. Г. Короленка «Діти підземелля»






«Добре, що твоя стежка пролягла через нашу» за повістю В. Г. Короленка «Діти підземелля»

Видатний російський письменник В. Г. Короленко у повісті «Діти підземелля» змалював історію однієї дитячої дружби.

Один із головних героїв твору — Вася, син місцевого судці. Його сім’я но знала нестатків. Але хлопчик не знав і ласки у своєму домі. Його мама померла, коли Васі було шість років. Батька пригнічувало горе, і він ніби зовсім забув про існування сина. Хлопчик ріс, як дике деревце в полі. Про нього ніхто особливо не турбувався, так само ніхто не обмежував його волі. Більшу частину часу Вася проводив на вулиці. Він вивчав міські вулиці та напівзруйнований замок НА острові. Хлопчикові було нудно вдома, де він не бачив ні від кого привітності! Йому здавалося, що десь там, за старою огорожею саду він знайде щось цікаве.

І Вася дійсно знайшов увагу і ласку там, де навіть сам не чекав. Це були люди з «поганого товариства». Васю зігріла не власна сім’я, а голодранці, що жили на старому кладовищі.

Випадкова зустріч Васі з Валеком і Марусею переросла у вірну дружбу. Ця дружба розширила Васине уявлення про життя. Вона відкрила новий для нього світ, відмінний від того, в якому він досі жив. До зустрічі з Валеком і Марусею син судді навіть не підозрював, що у когось може не бути своєї домівки, шматюі хліба на столі, нормального одягу. Васі і на думку не спадало, що людина заради виживання може щось украсти.

Хлопчик побачив, що неприязний і грубий жебрак Тибурцій може бути зворушливо ласкавим до маленької Марусі. І саме тут він уперше відчув гордість за свого батька, коли Тибурцій схвально відгукнувся про суддю.

Та найціннішим для Васі було те, що в нього з’явилися друзі. Він відчу вав, що потрібен цим людям. І заради своїх друзів Вася здатен був на все. Хлопчика вдома називали злим і поганим, а тут він виявися чуйним, щедрим, милосердним. Він із радістю ділився з Валеком і Марусею яблуками, своїми іграшками. Він зрозумів, що саме потрібно хворій Марусі, й умовив Соню дати йому ляльку. Це була перша й остання радість у недовгому Марусиному житті.

Усі ці риси характеру душі Васі розкрилися у стосунках із дітьми підземелля. Мудрий Тибурцій ще під час першої зустрічі відчув Васину доброту і людяність. Іпму сказав хлопчикові: «...Хто знає... може, це й добре, що твоя стежка прошила через нашу. Для тебе добре, тому що краще мати в грудях шматочок людського серця, ніж холодний камінь».

Автор: admin от 18-01-2013, 22:54, посмотрело: 1570