Народна Освіта » Правознавство » Проект Конституції Конституційного Комітету Української Республіканської Партії

НАРОДНА ОСВІТА

Проект Конституції Конституційного Комітету Української Республіканської Партії

Опублікований в газеті «Самостійна Україна» від 23 березня. Є найбільш лаконічним — в ньому всього 5 глав і 65 статей. В деяких положеннях і визначеннях ін. узгоджується з проектом КУНу, зокрема у питаннях основних засад та самоврядування.

Зазначено, що Україна є національною державою, що представляє інтереси української нації, і, на відміну від проекту КУНу, додано, що «кожен громадянин, незалежно від його етнічного походження, який визнає Конституцію і Закони України, належить до Української нації».

За цим проектом Україна є унітарною державою з чітким розмежуванням повноважень між державною і місцевою владами, міра якого встановлюється законом.

Україна є республікою з президентсько-парламентською формою правління. Державна влада здійснюється за принципом розподілу на законодавчу, виконавчу, судову.

Щодо статей, що стосуються прав людини, зазначено, що вони не є вичерпними.

У главі «Державна влада» зазначено, що єдиним і виключним носієм державного суверенітету є українська нація, яка здійснює владу шляхом виборів та референдумів.

Законодавчим органом є Національні збори — двопалатний парламент, який встановлює правові засади економічного і політичного життя, приймає закони, ратифікує і денонсує міжнародні договори, затверджує держбюджет, депутати працюють на професійних засадах.

Народну палату складають 350 депутатів, що обираються за пропорційною системою на 4-ри роки.

До виключних повноважень Народної палати належать: вирішення питання про до-віру Прем’єр-міністрові, призначення/звільнення, прийняття відставки Голови Нац-банку.

До складу Сенату входять по три представники від областей, по одному від Києва та Севастополя, які обираються за мажоритарною системою на 6 років.

До виключних повноважень Сенату належить затвердження суддів Конституційного та Верховного суду, глав дипломатичних представництв.

Право законодавчої ініціативи належить Президентові, депутатам парламенту. У тексті виписана процедура прийняття законів, що включає в себе схвалення На-родною палатою, розгляд протягом 5-ти днів Сенатом, схвалення більшістю голосів. В разі несхвалення — повернення на доопрацювання в Народну палату; при схвалені — передача Президентові, підписання та оприлюднення.

Національні збори наділені повноваженнями призначення Всеукраїнського Ре-ферендуму про довіру Президентові. Якщо йому буде висловлена довіра — наці-ональні збори протягом двох тижнів розпускаються, а Президент оголошує дату виборів до парламенту.

Президент обирається на 4-ри роки, очолює виконавчу владу, визначає внутрішню та зовнішню політику держави, представляє на затвердження Національним зборам кандидатуру Прем’єра, за його поданням затверджує членів Уряду, призначає керівників структур влади. У разі висловлення недовіри Прем’єр-міністрові, Президент оголошує про відставку Прем’єра, у разі неоголошення, і другого представлення недовіри протягом трьох місяців, Президент оголошує про відставку Прем’єра, що тягне за собою і відставку Уряду. До обрання нового Прем’єра його функції виконує Президент.

У разі, якщо Президент не може здійснювати свої функції, їх тимчасово виконує Прем’єр. Президент має повноваження призначати всеукраїнський референдум про довіру Національним зборам. Якщо на референдумі Зборам висловлена довіра, тоді Президент протягом двох тижнів подає у відставку, а Національні збори оголошують дату виборів Президента.

Прем’єр формує Уряд, подає на затвердження парламенту держбюджет, визначає економічну політику та забезпечує її реалізацію.

Правосуддя здійснюється: мировими суддями, повітовими, міськими обласними судами, Вищим арбітражним, Верховним та Конституційним судами. Судовий на-гляд за діяльністю кримінальних, цивільних суддів здійснює Верховний Суд, який є найвищою касаційною або апеляційною інстанцією. Судовий нагляд за діяльністю арбітражних судів здійснює Вищий арбітражний суд.

Судді, крім мирових і суддів Конституційного й Арбітражного судів, призначаються безстроково за результатами конкурсу. Порядок виборів, призначення і усунення суддів різних рівнів визначається конституційним законом.

Систему територіального устрою складають області, повіти, міста, села, які наді-ляються правами муніципального самоврядування. Місцеве самоврядування вищев-казаних одиниць здійснюється відповідними виконавчими органами — управами, а також представницькими органами — радами, а також місцевими референдумами.

Обласні повітові та міські голови управ обираються виборцями територіально одиниці, вищі посадові особи селища — старости, обираються виборцями сіл. Виконавчі органи територіальних одиниць діють у межах повноважень, наданих їм вищими ор- ганами державної виконавчої влади та є носіями державної виконавчої влади. ради затверджують бюджет відповідної територіальної одиниці, контролюють його виконання, затверджують і контролюють виконання планів розвитку відповідних територіальних одиниць, ухвалюють акти в межах своєї компетенції. Нагляд за діяльністю самоврядування здійснюють відповідні органи виконавчої та представницької влади.

У главі «Захист Конституції» визначено кількісний склад Конституційного Суду

— 15 осіб: 7 кандидатур від Президента, 8 від Народної Палати, обраних на 10 років. Кандидатури суддів мають бути затверджені Сенатом.

Правом звернення володіють голова Конституційного Суду, Президент, Національні збори, Кабмін, Голова Верховного Суду, органи місцевого самоврядування, окремі громадяни. Постанова Конституційного Суду про невідповідність певних законів, актів чи міжнародних договорів припиняє їх дію після початку їх розгляду у Конституційному Суді, а тих, що введені в дію — з моменту схвалення відповідної постанови Конституційного Суду.

Зміни та доповнення до Конституції можуть бути схвалені тільки новоскликаними Установчими Зборами.

 

Категорія: Правознавство

Автор: admin от 6-01-2013, 16:19, Переглядів: 1692