Народна Освіта » Географія » § 7. Орієнтування на місцевості

НАРОДНА ОСВІТА

§ 7. Орієнтування на місцевості

Пригадайте, як можна зорієнтуватися в лісі.

Що означає — зорієнтуватися на місцевості? Уміння орієнтуватися, тобто знаходити напрямки й шляхи на місцевості, визначати географічне положення щодо сторін горизонту — усе це необхідне як у повсякденному житті, так і в багатьох професіях.

Саме слово орієнтування походить від латинського слова оріенс, яке в перекладі означає «схід». Стародавні народи Середземномор’я за основний напрямок уважали схід. Так і виникло слово орієнтування.

Визначення напрямків словами ліворуч, праворуч, уперед, назад неточне й у географії не застосовується. Наприклад, якщо ви ходите до школи однією вулицею, то по дорозі певні об’єкти будуть ліворуч від вас, а повертаючись із школи, ті самі об’єкти ви побачите праворуч. Якщо ж напрямок на ці об’єкти визначаємо за сторонами горизонту, то в обох випадках він матиме однакове позначення. І навіть коли для визначення напрямків використовуємо сторони горизонту, потрібно пам’ятати про відносність слів на заході, на сході, на південь, на північ. Наприклад, Київ щодо Львова знаходиться на сході, а щодо Харкова — на заході.

Отже, зорієнтуватися на місцевості — це значить визначити своє місцеперебування щодо сторін горизонту.

Пригадайте, що таке горизонт.

Горизонт. Видиму частину земної поверхні у вигляді кола, на яке нібито спирається небосхил, називають горизонтом (мал. 18). Лінію злиття небосхилу й горизонту називають лінією горизонту. Ви вже вивчали основні й проміжні сторони горизонту. Пригадайте їх. Основні сторони горизонту — північ, південь, захід, схід. Проміжними сторонами горизонту є: північний схід, південний схід, південний захід, північний захід (мал. 19).

Способи орієнтування на місцевості. Орієнтуватися на місцевості можна за допомогою багатьох способів. Спочатку потрібно визначити хоча б одну сторону горизонту. Найзручніше це зробити за допомогою компаса. Цей прилад не завжди буває під рукою, а в давні часи люди взагалі про нього не знали. Тому першими й досить точними орієнтирами для визначення сторін горизонту були Сонце й зорі. Пригадайте походження слова орієнтування. Справді, колись сторони горизонту визначали за сходом Сонця. Однак протягом року розміщення точки сходу Сонця змінюється, і точно на сході вона буває лише в дні весняного й осіннього рівнодення, тому від такого орієнтира відмовилися. Новим і найточнішим орієнтиром стала полуденна лінія. Вона збігається з напрямком тіні, яка опівдні падає від вертикальних предметів. Цей напрямок збігається з меридіаном, який проходить через точку спостереження, а отже, показує напрямок «північ-південь». Для точнішого визначення напрямку «північ-південь» користуються гномоном.

• Пригадайте, що таке гномон. Що ним вимірюють?

Сонце й годинник (із циферблатом) також можуть допомогти визначити сторони горизонту (мал. 20). Якщо спрямувати годинну стрілку на Сонце, а кут, який утворився між нею й цифрою 1, поділити навпіл, то лінія поділу буде напрямком «північ-південь». Зрозуміло, що південь буде з того боку, де буде Сонце або де воно було в середині дня. До полудня ділять кут ліворуч від цифри 1, а після полудня — праворуч.

У нічний час орієнтирами стають зорі, сузір’я, Місяць. Вивчаючи природознавство, ви навчилися визначати сторони горизонту за допомогою небесних світил.

• Пригадайте, як зорієнтуватися за Полярною зорею.

Орієнтуватися на місцевості можна також за місцевими ознаками. У цьому випадку потрібні спостережливість і знання певних особливостей об’єктів природи. Так, дерева, що ростуть окремо від інших, мають більше гілок й густіше листя з південного боку, де більше сонячного світла. Кора берези біліша з південного боку. Восени плоди на кущах і деревах швидше дозрівають із південного боку.

Надійним орієнтиром є мурашник. Його південний схил пологіший за північний, частіше мурахи будують його з південного боку дерев.

Пеньок теж допоможе вам визначити сторони горизонту. Річні кільця на зрізі з південного боку товстіші, а з північного — тонші.

Великі камені-валуни з північного боку часто вкриті мохом і лишайниками, бо на затіненому боці більше вологи.

У географічній літературі описано багато природних орієнтирів. Проте потрібно пам’ятати, що вони не є абсолютно точними, і для надійності потрібно використовувати відразу кілька місцевих ознак. Свої особливості є в орієнтуванні на морях та океанах.

Найкраще орієнтуватися на місцевості за компасом (мал. 21).

Навколо Землі існує постійне магнітне поле. За напрямками силових ліній земна куля подібна до магніта з віссю, яка спрямована приблизно з півночі на південь. Усі магнітні лінії сходяться біля полюсів у точки, які називають магнітними полюсами. Намагнічена стрілка в межах магнітного поля встановлюється вздовж силових ліній, указуючи своїми кінцями на північний і південний магнітні полюси. Цю властивість намагніченої стрілки використовують для визначення напрямків під час орієнтування на місцевості. Біля Північного географічного полюса знаходиться північний магнітний полюс, а біля Південного географічного — південний магнітний полюс. Проте треба пам’ятати, що магнітні полюси Землі не збігаються з її географічними полюсами, отже, для точних вимірювань потрібні додаткові математичні розрахунки.

Визначаючи сторони горизонту за компасом, його насамперед треба встановити горизонтально, щоб намагнічена стрілка вільно рухалася. Наступним кроком у роботі з компасом є його орієнтація. Запам'ятайте: північний кінець стрілки (інколи його фарбують синім кольором) має чітко вказувати на позначку «Північ» (0° або 360°). Лише таке положення стрілки підтверджує готовність компаса до роботи, до визначення сторін горизонту.

тичні розрахунки.

 

Повторимо головне

 

Зорієнтуватися на місцевості — це значить визначити своє місцеперебування щодо сторін горизонту.

Орієнтуватися на місцевості можна за природними об’єктами (Сонце, зорі, місцеві предмети), за допомогою компаса, годинника, засобів космічного зв’язку.

Запитання та завдання

1. Що означає зорієнтуватися на місцевості?

2. Назвіть основні й проміжні сторони горизонту.

3. Визначте якомога більше способів орієнтування на місцевості.

4. Опишіть способи орієнтування за допомогою місцевих ознак.

5. Розкажіть про будову й роботу компаса.

Визначте сторони горизонту за допомогою компаса або годинника з циферблатом.

 

Скарбничка дослідника

 

З розвитком мореплавства з’явилася необхідність у приладі, що допомагав би орієнтуватися під час подорожі по морях і океанах. Багато людей у різних країнах стали думати про створення такого приладу, і, нарешті, з’явився компас.

Ім’я винахідника компаса до нас не дійшло. Однак є відомості про те, що компас винайшли в Китаї, приблизно за 200 років до н. е.

Приблизно 800 років тому компасом користувались арабські моряки. Компас у них був подібний до рибки. Намагнічену залізну рибку опускали у воду, і вона щоразу незмінно поверталася головою на північ.

В Європі в той час компаса ще не знали. Уперше про нього почули венеціанські купці, які й привезли його в Італію, а звідти — в Іспанію, Португалію та Англію, а потім і в інші європейські країни. Це було у XII ст.

Прилад намагалися встановити на кожному кораблі, змінили і його форму. Компас став подібним до жаби. А на початку XIV ст. він набув форму сучасного компаса. Його почали робити із стрілкою, що обертається на гострій голці. Компас став незамінним приладом не тільки для мореплавців, а й для сухопутних мандрівників.

Компас — один із найстародавніших винаходів. Він і донині вражає простотою та мудрістю.

 

Це матеріал з підручника Географія 6 клас Т.Г. Гільберг, Л.Б. Паламарчук

 

Категорія: Географія

Автор: admin от 12-11-2014, 20:48, Переглядів: 5358