Екосистема і фітоценоз

У природі рослини ніколи не ростуть ізольовано, а завжди об’єднуються в певні групи організмів, взаємодіють одна з одною та з іншими живими організмами і абіотичним середовищем, створюючи складні природні системи (екосистеми). Основною біологічною і структурною одиницею складного' інтегрального природного комплексу, як ми вже зазначали є фітоценоз. Він є головним,так би мовити,альфою й омегою в структурі Та генезисі будь-яких природних комплексів — лісових, лучних, морських, болотних, ландшафтних тощо. З функціонуванням фітоценозу корелятивно пов’язане функціонування всієї складної системи. В таку систему окремими блоками входять: рослинний та тваринний світ, мікроорганізми, гриби, елементи абіотичного грунтового і повітряного середовища. Всі блоки та їх компоненти тісно зв’язані в складні природні групи,які створюють різні екосистеми.

Термін “екосистема” в наукову літературу в 1935 р. ввів англійський вчений Тенслі. Тепер цей термін є загальновживаним, хоча дефініція його зазнала деяких змін. Тенслі розглядав екосистему як сукупність живих організмів й оточуючого середовища в їхній взаємодії. У 70-ті роки Дювіньйо визначив екосистему як функціональну систему, котра включає угруповання живих істот і оточуюче їх середовище. Отже, ще від часів Тенслі обсяг екосистеми залишається невизначеним: він може бути і дуже вузьким, і занадто широким. Мікроекосистемою вважають і дерево, заселене іншими організмами; і акваріум з рибами; і космічний корабель з космонавтами та живими організмами, котрі забезпечують їхню життєдіяльність тощо. Досить великі за обсягом екосистеми — озеро, лісовий масив, плантація якої-небудь сільськогосподарської культури. Ці системи можна об’єднати в ще більші за рангом мезоекосистеми (наприклад, сосновий ліс, полонини Карпат, заплавні луки Дніпра) та синекосистемну одиницю, яка репрезентує макроекосистеми, (наприклад, океан, континент). І,нарешті, гігантську екосистему являє собою Земля.

На думку О.П. Шенникова, екосистемою можна було б називати сукупність організмів та середовища будь-якого (тобто невизначеного) обсягу, подібно до рослинного угруповання у фітоценології та угруповання в біоценології.

Кожна екосистема включає в себе не тільки живі організми (біотичні фактори), а й неживі елементи оточуючого середовища (абіотичні фактори), які взаємодіють у процесі функціонування екосистеми.

В екосистемі біотичні відносини виникають на базі живлення, це відносини між автотрофами й гетеротрофами. При цьому обидві групи організмів в екосистемі створюють окремі ланки загального ланцюга живлення, в якому автотрофи відіграють роль продуцентів органічної речовини, а гетеротрофи виступають як консументи, споживачі синтезованої органічної фітомаси. Всі процеси перетворення протікають з використанням енергії, котра вивільнюється в процесі мінералізації органічних решток. В екосистемі важливе місце займає енергетична ланка тощо.

Отже,в підсумку екосистему можна представити таким чином: