Кореневі системи. Видозміни кореня

 Ви дізнаєтеся про кореневі системи рослин та їх функції, пр оте, які наслідки має виконання коренями незвичних для них функцій.

 Корені потрібні, щоб поглинати речовини. А ще для чого?

Коренева система — це вся сукупність коренів рослини. Зовнішній вигляд кореневих систем залежить від того, в яких умовах зростає рослина і як вона до цих умов пристосовується (мал. 77).

Деяким рослинам властиві корені, розташовані лише у поверхневому шарі ґрунту, завтовшки у кілька сантиметрів (мал. 77, д). Так, поверхневі корені певних видів кактусів сягають ЗО м завдовжки. Вони здатні швидко збирати росу з великої площі, адже в пустелі вода, що випадає в ранішні часи, не проникає глибоко у ґрунт і швидко випаровується.

У дерев вологого тропічного лісу поверхневі корені встигають вловити мінеральні речовини, які утворюються під час дуже швидкого розкладання відмерлих частин рослин. Проте зазвичай корені сягають більшої глибини. Так, у ячменю і озимого рапсу вони заглиблюються майже на 3 м, а винограднізї лози — до 16 м. Деякі пустельні рослини, аби досягти водоносних горизонтів ґрунту, заглиблюють корені на 30-50 м.

Видозміни кореня — це явище аміни будови кореня, що забезпечує пристосування рослини до умов існування. Прикладами видозмін є кореневі бульби, корені-присоски, повітряні, дихальні, опорні корені.

Кореневі бульби (кореневі шишки) утворюються в результаті накопичення поживних речовин у бічних коренях. Вони короткі, сильно потовщені, кулястої або витягнутої форми. Такі корені дають змогу рослині пережити несприятливий для росту період. Вони є, наприклад, у пшінки, жоржини (мал. 78).

Коргні-присоски характерні для рослин, які пристосувалися всмоктувати поживні речовини з інших рослин. Деякі з них є паразитами — повністю забезпечують свою життєдіяльність за рахунок рослини'хавяїна і не здатні до фотосинтезу (повитиця, мал. 79). Напівпаразитм (наприклад, омела) за рахунок рослини хазяїна лише частково задовольняють свої потреби у воді, зберігаючи зелений колір і здатність до фотосинтезу (мал. 80).

Повітряні корені пристосовані до існування в повітрі. Вони характерні для більшості орхідей та інших мешканців вологих тропічних лісів (мал.81), аз кімнатних рослин — для монстери. Повітряні корені поглинають воду під час опадів не кореневими волосками,

а особливою губчастою тканиною.

Дихальні жарені (мал. 82) розвиваються у рослин перезволожених місць зростання, де у ґрунті недостатньо повітря для забезпечення дихання кореневої системи. У таких рослин частина коренів виступає над поверхнею і забезпечує газообмін. Наприклад, у болотжшио кипариса дихальні корені мають вигляд конусів понад 1 м заввишки. Опорні корені (мал. 83) розвиваються

При основі стовбурів високих рослин там, де треба забезпечити стійкість рослини. Так, завдяки дошкоподібним опорним кореням не падають велетенські тропічні дерева, у ЯКИХ кореневі системи поверхневі. На наших полях опорні корені можна побачити у кукурудзи.

Коренеплід є особливою видозміною, яка утворюється в результаті потовщення і накопичення поживних речовин одразу у трьох органах молодої рослини — головному корені, підсім'ядольному коліні і основі головного пагона. Коренеплоди дозволяють рослині вижити у несприятливі для росту сезони. Люди здавна використовували коренеплоди в їжу і вивели багато різних культурних сортів: буряка, моркви, петрушки, селери, редьки та редиски.

Ознакою кореневої частини коренеплоду є розміщені рядами бічні корінці. Шийка, утворена потовщеним підсім’ядольним коліном, має гладеньку поверхню. А на головці коренеплоду (потовщеній основі головного пагона) наявні рубці відмерлих листків (жал. 84).

Всі три частини майже однаково розвинені у коренеплоду селери (жал. 85, а). А от у моркви (мал. 85, б) та петрушки коренеплід має дуже маленьку головку, гладенька шийка видається над поверхнею ґрунту, а основна частина утворена потовщеним коренем. У редиски (мал. 85, в) майже весь її гладенький коренеплід — це потовщене підсім’ядольне коліно. Тому насінини редиски не можна висівати надто глибоко — урожай буде неякісний.

Висновки

1 - Корені рослини утворюють кореневу систему, будова якої залежить від умов зростання рослини.

2. Виконання коренем певної специфічної функції призводить до його видозміни„

З- Видозмінений корінь може бути складовою частиною коренеплоду» в утворенні якого також беруть участь під сім’ядольне коліно та головний пагін.

Терміни і поняття, які потрібно засвоїти

Коренева система, видозміни кореня, кореневі бульби, корені-присоски, повітряні корені, дихальні корені, опорні корені, коренеплід.

Контрольні запитання

1.    Що таке коренева система?

2.    Що таке видозміна кореня?

3.    Які видозміни кореня ви знаєте, чим вони відрізняються від типових коренів рослин за будовою і функціями?

4.    Чим коренеплід відрізняється від кореневоТ бульби?

Завдання

Упорядкуйте таблицю: встановіть відповідність між назвами рослин, видозмінами кореня, які їм властиві, та к функціями. Ряди з трьох цифр залишіть у зошиті.

Для допитливих

Священний Баньян

У деяких східних релігіях священними вважають величні баньямі. Баньян — це особл ша форма росту великих троп і‘міх де рев—фікусів (мал. 86). Починав рости таю#) фкус на гілці Іншого дерева, куди насінину заносять тварини. Молодий фікус швидко утворює повГтрягі корені, які досягають ґрунту І вкорінюються. Дерево, яке дало фікусу прихисток, відмирав, І він залишається статі на власних коренях Згодом на горизонтальних гілках знову з'являються повітряні корегі, що перетворюються на корені-стоебу-ри. Так виникає цілий ліс-дерево, яке може займати площу понад 1,5 га І нараховувати більше 300 стовбурЬ. Відомо, що гід покривом одного баньяна ховався цілий ескадрон кінноти.

Це матеріал з підручника Біологія 6 клас І.Ю. Костіков, С.О. Волгін, В.В. Додь