Одноклітинні водорослі

 Мова піде про організми, які живляться як рослини, але складаються лише з однієї клітини.

 Що являють собою спори? Чим відрізняються синьо-зелені водорості від зелених?

Евглена. Серед одноклітинних фотосинтезуючих еукаріот найбільш схожою на одноклітинні твариноподібні організми здається евглена« Клітини евглени поодинокі & рухливі, В процесі руху евглени можуть змінювати форму — витягуватися, скорочуватися» вигинатися.

В центрі КЛІТИНИ Знаходиться велике добре помітне ядро (люд. 46). В цитоплазмі також чітко розрівняється від одного до кількох зелених хлоропластів: за їх допомогою на світлі евглена здійснює фотосинтез. В темряві евглена здатна переходити до гетеротрофного живлення, поглинаючи всієш поверхнею клітини розчинені у воді органічні речовини.

Рух відбувається аа допомогою довгою джгутика, який виходить із заглибини — глотки. У глотці у евглени в ще один, потовщений при ослові, короткий джгутик, який, па відміну від довгого, не виходить назовні. Біля цього джгутика в цитоплазмі розташовано велике червоне вічко. Равом а джгутиковим потовщенням вічко утворює систему, завдяки якій евглена визначає напрям падіння світла й обирав маршрут свого руху.

До глотки прилягає кілька, скоротливих вакуолей, які виплес-кують у неї зайву воду, що постійно надходить у клітину черев м'який клітинний покрив. Таким чином, глотка не лише не приймає участі у живленні, а навпаки, здійснює функцію виділення, оскільки а водою за допомогою скоротливих вакуоль клітина позбавляється шкідливих продуктів життєдіяльності.

Розмножується евглена поздовжнім поділом клітини навпіл у рухливому стані.

Евглени мешкають у прісних стоячих або слабко проточних водоймах. Споживаючи розчинену органічну речовину, евглени разом з іншими одноклітинними еукаріотами беруть участь у процесах самоочищення води.

Хламідомонада належить до зелених водоростей. Наявністю джгутиків та зеленого хлоропласту вона нагадує евглену. Проте наявність клітинної оболонки, яка аабезпечує сталу форму клітини, надає хламідомонаді схожості э рослинною клітиною (мол. 47).

Більшу частину цитоплазми займає зелений хлоропласт, на дні якого навколо великого округлого тільця відкладається запасний вуглевод — крохмаль. Він утворюється з глюкози, яку виробляє хлоропласт у процесі фотосинтезу. В хлоропласті добре розрізняється невеличка червона цятка — це вічко. Воно допомагає клітині визначати напрямок надходження світла і, як наслідок, обирати «маршрут» руху. Під електронним мікроскопом в клітині хламідомонади розрізняються й інші характерні для еукаріот органелн.

Хламідомонада найчастіше розмножується за допомогою рухливих спор (мал, 48). Вони утворюються внаслідок поділів материнської клітини. Клітинна оболонка в цих поділах участі не бере. Після розриву оболонки материнської клітини спори звільняються, і кожна стає самостійним організмом.

Розмноження рухливими опорами о одним з прикладів нестатевого розмноження. Нестатеве розмноження — це розмноження, яке відбувається без статевого процесу, а отже, без обміну спадковою інформацією між клітинами. Спеціалізовані клітини нестатевого розмноження — це спори.

За несприятливих умов у навколишньому середовищі у хламідомонади відбувається статевий процес (мал. 49). Чоловіча і жіноча клітини у хламідомонади утворюються так само, як і спори, і аа зовнішнім виглядом між собою не відрізняються» Перед Злиттям вони скидають клітинні оболонки, з’єднуються передніми кінцями, і їх цитоплазми зливаються. Далі аливаються їхні ядра.

У результаті утворюється клітина, яку називають зиготою. Після цього зигота вкривається товстою оболонкою і у такому стані переживає несприятливі умови. Під час періоду спокою в зиготі відбувається обмін ділянками ДНК, отриманими від чоловічої та жіночої клітин. По завершенні стану спокою зигота ділиться й утворює чотири нові клітини.

Змгбтя — це клітина, яка утворилася в результаті злиття цитоплазм і ядер чоловічо] та жіночої статевих клітин.

Влітку хламідомонади у великій кількості можна знайти майже в кожній калюжі.

Хлорела є також прикладом одноклітинних зелених» проте нерухомих водоростей. Вона мешкає переважно у наземних умовах: на вологому ґрунті, вогких стінах, а також як симбіонт у тілі водних організмів.

Клітини хлорели поодинокі, кулясті, з тонкою, але дуже міцною клітинною оболонкою. Завдяки клітинній оболонці хлорели, які стали здобиччю ґрунтових тварин, проходять неушкоджени-ми через травну систему і далі продовжують успішно рости та розмножуватись. У кожній клітині наявний один великий зелений хлоропласт, у якому відкладається крохмаль (лсал. 49). Розмноження хлорели відбувається виключно нестатевим шляхом: за допомогою нерухомих спор.

Хлорела неодноразово побувала у космосі — на ній вивчався вплив невагомості на процеси клітинного поділу. В багатьох країнах хлорелу на спеціальних фабриках штучно вирощують для отримання вітамінів та виготовлення харчових домішок, і при цьому «годують* 11 вуглекислим газом викидів промислових підприємств, здійснюючи тим самим біологічне очищення повітря.

Діатбмові водорості — це велика група одноклітинних прісноводних та морських водоростей, хлоропласти яких мають коричневе забарвлення. Клітини діатомових водоростей усе своє життя проводять у «скляному будинку» — кремнеземовому панцирі. Панцир нагадує коробку, накриту кришкою. Через його численні правильно розташовані отвори здійснюються всі процеси обміну із зовнішнім середовищем — поглинання води та вуглекислого газу, виділення кисню та інших продуктів життєдіяльності. Розмножу

ються діатомові водорості поздовжнім поділом клітини навпіл, а також їм притаманний статевий процес.

У прісних водоймах наиноширенішою діатомовою водорістю е навікула {мол. 50). Її клітини нагадують човник, вздовж бортів якого лежать дві коричневі трубки — хлоропласти. В центрі знаходиться ядро. Клітини канікули здатні активно ковзати по підводних поверхнях, виділяючи через спеціальну структуру панцира — шов — особливі слизові ніжки.

Мал. 50. Діатомова водорість навікула: а — схема будови: 1 — вакуоля, 2 — ядро, 3—хлоропласт, 4 — кремнеземовий пащир, 5 — система, що забезпечує рух, — шов; 6—зображення під оптичним мікроскопом

Найбільше діатомові водорості використовуються природоохо-ронцями та геологами для оцінки ступеня забруднення вод та визначення віку осадових порід. У виробничій діяльності широка застосування шиють породи діатоміти* що утворені панцира ми виконних діатомових водоростей.

Висновки

1.    Одноклітинні еукаріоти, які здатні до фотосинтезу, належать до водоростей.

2.    Одноклітинні водорості відрізняються забарвленням, будовою клітин, рухливістю, способами розмноження.

Терміни і поняття

Нестатеве розмноження, спора, зигота, статеве розмноження.

Контрольні запитання

1.    Який спосіб живлення характерний для евглени, хламідомонади та хлорели?

2.    Які способи розмноження зустрічаються у одноклітинних водоростей?

3.    Які оджжлГтинні водорості е рухливими, а які самостійно рухатися не можуть?

Заповніть таблицю в зошиті, пославивши проти вказаної ознаки «так» або «ні» у стовпчиках, що стосуються відповідних організмів.

Для допитливих

Як в еукаріот з'явився фотосинтез?

Фотосинтез а виділенням кисню винайшли ціанопрокаріоти. Парші аукарклги — одноклітинні твариноподібні організми — винайшли фагоцитоз і почали їсгти всіх, у тому числі й ціанопрокаріог. Але деякі з них, з ївши ціа-нопрокаріот, не перетравили їх, а зробили внутрішньоклітинними симбіонтами. Вони змусили їх годувати себе, згодом перетворивши на хлоропласт (мал. 51). Найближчі нащадки цих "хитрунів" — зелені та червоні водорості.

Проте й самі «хитруни» неодноразово ставали полоненими Інших одноклітинних твариноподібних організмів.

Це матеріал з підручника Біологія 6 клас І.Ю. Костіков, С.О. Волгін, В.В. Додь