Народна Освіта » Українська література » Іван Багряний «Тигролови» - аналіз твору, критика, короткий зміст

НАРОДНА ОСВІТА

Іван Багряний «Тигролови» - аналіз твору, критика, короткий зміст

Іван Багряний

(1906-1963)

«Тигролови»

Справжнє ім'я письменника: Іван Павлович Лозов’яга (Лозов’ягін)

Історія написання: оскільки значною мірою роман автобіографічний, то на його написання письменник витратив 14 днів.

Напрям: модернізм. Течія: неореалізм, неоромантизм.

Рік створення: 1944 (1946).

Рід: епос. Жанр: роман.

Тематичний різновид жанру: пригодницький (авантюрний) із елементами соціально-побутового.

Тема: життя людини в умовах тоталітарної системи; життя українців-переселенців у Зеленому Клину (Далекий Схід).

Ідея: засудження тоталітарного режиму; возвеличення сильної людини, спроможної подолати будь-які труднощі, зберігши в серці добро й любов.

Мотиви: «протистояння добра й зла», «сильна людина», «велика сила кохання», «антилюдяна сутність радянської системи».

Образи: людей: Григорій Многогрійшний — головний герой; нащадок гетьмана Дем’яна Многогрішного (1668-1672), який був засланий до Сибіру; родина Сірків: Наталка — кохана Григорія, чесна, смілива, віддана в коханні, вихована в кращих українських традиціях; Грицько — Наталчин брат, сміливий, справжній спадкоємець козацького духу; Денис Сірко — батько Наталки; мати Сірчиха; родина Морозів; Медвин — майор НКВС, який «полює» на Григорія, утілення сатанинської сутності сталінського режиму; Фійона — жінка легкої поведінки, коханка Медвина; українці-переселенці, представники корінного населення Хабаровського краю; природи: тайга, Байкал, Амур; уссурійський тигр, ведмідь, олені, коні; собака Сірків Заливай; предметів і явищ: предмети українського побуту; ніж, рушниця, потяг, записка, пантування на оленів, утеча.

Символічні образи: потяг-дракон (символ тоталітаризму); потяг-експрес (символ «забезпеченого» нового життя більшовицької верхівки); білена глиняна хата (символ України в тайзі); тигр (символ володаря, сили, незламності людського духу).

Час подій: 30-ті рр. XX ст.

Місце подій: Україна — потяг до Сибіру — Сибір — тайга — поселення Зеленого Клину — Хабаровськ — Маньчжурія.

Композиція (сюжет): складається з 2-х частин, у яких 12 розділів: ЧАСТИНА ПЕРША. Розділ перший «Дракон»: із дивної пекельної країни людоловів у Сибір летів потяг — надпотужний паровоз «Й. С.» (Йосип Сталін), а позаду — такий же «Ф. Д.» (Фелікс Дзержинський) — на всіх зупинках перевіряють наявність Многогрішного — на п’ятнадцяту добу шаленого гону земля обірвалася перед океаном — Многогрішний утік — Медвину згадалися слова Григорія «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи!» — у всі кінці летить телеграма про розшук нікому не відомого гордого нащадка першого каторжанина Сибіру, про правнука гетьмана Дем’яна Многогрішного: «Григорій Многогрішний. Особливі прикмети:

юнак 25 літ, русявий, атлет, авіатор». Розділ другий «Світ на колесах»: по тайзі тим же маршрутом по Транссибірській магістралі мчить інший експрес — «Тихоокеанський експрес нумер один», у якому їде цвіт робітничо-селянської імперії в усій його величі й багатогранності — у всіх на слуху володар дум і сердець дослідник Арсеньєв, який описав красу й принади уссурійської тайги, женьшеню й тигрів — мешканці потяга спостерігають екзотичних тубільців (червоношкірих бурятів, гордих бронзових якутів, тунгусів, китайців) — розповіді якогось професора про перших каторжників Сибіру, перших політичних засланців («навіженого протопопа Аввакума та бунтаря й «ізмєнніка» малоросійського гетьмана Дем’яна Многогрішного) — потім мешканці спостерігають сотні бамлагівців-в’язнів — в одному з вагонів лише кілька людей, один із яких майор Медвин — Медвин згадує, як катував Многогрішного і як після цього боїться жити, бо прокльони Григорія «отруїли йому життя». Розділ третій «Навзаводи із смертю»: Григорій проривається по чужій чотириярусній тайзі — сил немає, гарячка, голод — випадково в напівпритомному стані рятує Наталку Сірко. Розділ четвертий «Родина тигроловів»: Григорій приходить після 5 днів гарячки до тями й не може зрозуміти, де він, бо все навколо, як на його Батьківщині — виявилося, що Григорій потрапив у родину українців-переселенців до Зеленого Клину, а родом він звідти

ж, звідки й баба Наталки (із села Трипілля Київського району) — відбувєаться поступове знайомство Григорія з родиною Сірків («Я знаю, що ви всі думаєте про мене хтозна й що. Але запевняю вас... Слухай, що я скажу: що б ви не думали і як би не думали, я хочу лише сказати... що я чесна людина», — говорить про себе Григорій) — мати розказує, як 1887 року переселилися сюди та як за радянської влади все змінилося на гірше. Розділ п’ятий «П’ятнування»: Григорій все більше роззнайомлюється із Сірками — разом ідуть на полювання. Розділ шостий «В пралісах Сіхоте-Аліня»: Сірки пантують у лісах — випадково зустрічають родину Морозів, друзів і кумів-українців, обмінюються новинами — старий Мороз повідомляє, що НКВД почало вже розкуркулювати й старовірів — попрощавшись із Морозами, Сірки проводять важкий, але приємний час, полюючи на ріг — Григорій зізнається, що він авіаконструктор. ЧАСТИНА ДРУГА. Розділ сьомий «Memento тогі»: над тайгою літають літаки, когось шукають — до Сірків приходить тунгус Пятро Дядоров, перший мисливець у краї, який узяв собі за жінку красуню — росіянку із старовірів, що звалася Фійоною, яка за його відсутності розважалася з великими начальниками — Григорій закохується в Наталку — разом із Григорієм вони їдуть здавати товар у гирло Мухені Сірковому приятелю Мокієнкові — Григорій довідується, що його шукають. Розділ восьмий «Осінь у тайзі»: краса природи (ізюбри) й краса людських стосунків — пригоди молодих людей — кохання. Розділ дев’ятий «Зима»: полювання на тигра — Григорій заблукав — Наталка за домогою вірного собаки Заливая рятує Григорія — перший поцілунок Григорієм Наталки — святкування Різдва — Григорія бере охота зробити зухвалий рейд до Хабаровська побавитися з небезпекою. Розділ десятий «Рейд на Хабаровськ»: Григорій і Грицько їдуть здавати хутро, поновити контракти, набрати боєприпасів та оформити дозвіл на зброю — зустріч зі знайомим мандзи Кім-Гі-Суна — сідають в «експрес, которий возіт дрова і лєс», наповнений зірваною з місця й киданою по всіх світах Україною — походи по Хабаровську — зістріч із Васею Потаюком, щоб зареєструвати зброю — Грицько йде в НКВД для реєстрації зброї, його розпитують про чужинців у тайзі —

хлопці йдуть до ресторану, де спостерігають дівчат («зневажений цвіт нації») — за Григорієм ув’язався «хвіст» — Григорій підозрює лихе. Розділ одинадцятий «На кішку»: Сірки йдуть полювати на тигрів — раптом натрапляють на лісову газету (на снігу було написано: «Фійона Медвину привіт передавала») — Григорій усе розуміє — біля намету Григорій знаходить недопалок дорогої сигарети «Золота Марка», які палить Медвин — Григорій наздоганяє Медвина й убиває, написавши на снігу: «Судив і присуд виконав я — Григорій Многогрішний, а за що — цей пес сам знає». Розділ дванадцятий «Навзаводи із смертю»: Наталка все це бачить і розуміє — вирішують тікати — Григорій приходить попрощатися із Сірками — батьки благословляють Григорія з Наталкою — на Н-ській заставі на Маньчжурськім кордоні, біля станиці Пашкове переходять кордон — старим Сіркам Заливай приносить записку: «Живі. Здорові. Обіймаємо всіх. Цілуємо. Вже перейшли до тітки!» — на п’ятий день пес зник, подався без надії догнати, але — «сміливі завжди мають щастя».

Художні засоби виразності: увесь арсенал.

 

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури

 

Автор: admin от 22-08-2014, 00:35, Переглядів: 86279