Василь Симоненко «Лебеді материнства» - аналіз твору, критика

Василь Андрійович Симоненко

(1935-1963)

«Шістдесятник», лауреат Державної премії імені Т. Шевченка

Ім’я-перифраз: «витязь молодої української літератури»

(О. Гончар)

«Лебеді материнства»

Історія написання: вирісши без батька, поет особливе тепло й удячність відчував до матері, яка його виростила, уклавши в сина все найкраще.

Рік створення: написано в 1960-1963 рр., коли поет працював кореспондентом газети «Молодь Черкащини».

Напрям: модернізм (умовно). Течія: неоромантизм.

Збірка: «Грім і тиша».

Рід: лірика. Жанр: вірш (колискова пісня).

Тематичний різновид: інтимна лірика.

Тема: материнська любов до сина; любов до Батьківщини.

Ідея: возвеличення відданої материнської любові та її вміння виховувати дитину відповідно до найвищих моральних і патріотичних критеріїв («Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину»),

Мотиви: «материнська любов», «патріотизм», «вибір», «виховання», «казка дитинства».

Образи: людей: мати, син, друг, мавки чорноброві (диво-наречені); міфологічних істот: досада; природи: туман, лебеді, ніч, зорі, верби, тополі; предметів і явищ: колиска, хата, казка, тривоги, очі материнські, білява хата, Батьківщина, душа, прощання.

Символічні образи: казка (символ добра); лебеді (символ материнської любові, відданості, мрії); верби та тополі (символ Батьківщини); мати й Батьківщина (символ найдорожчого в людському житті).

Композиція: зображення казкового вечора — звернення матері до досади, щоб не приходила до сина, прохання до лебедів, зір прийти до сина — зображення химерного танцю півнів на стіні — повчання матері про життєвий вибір.

Система віршування: силабо-тонічна.

Віршовий розмір: 7-стопний хорей

Строфа: двовірш.

Римування: паралельне (аа 66).

Художні засоби виразності: алітерація, епітет, порівняння, метафора, символ, метонімія, антитеза, інверсія, риторичне звертання.

Уже перша збірка В. Симоненка «Тиша і грім» (1962 р.) полонила читачів змістовністю й простотою вислову, зрілістю думок і справжністю почуттів, по-молодечому завзятих. Вона засвідчила, що в літературу прийшов самобутній поет. Своєю творчістю він, як справедливо вважає Олесь Гончар, «став чистим, непідкупним сумлінням своїх ровесників», став лицарем, витязем нового етапу в українській поезії, а витязь — значить відважний, доблесний воїн, борець за правду життя й красу світу засобами слова.

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури