Народна Освіта » Українська література » Андрій Малишко «Пісня про рушник» - аналіз твору, критика

НАРОДНА ОСВІТА

Андрій Малишко «Пісня про рушник» - аналіз твору, критика

Андрій Самійлович Малишко

(1912-1970)

«Пісня про рушник»

Історія написання: 1958 року під час зйомок фільму «Літа молодії» (там був епізод, у якому юнак, що їде з дівчиною вступити до театрального інституту в Київ, розгортає рушник, у який мати загорнула в дорогу нехитру їжу, і пригощає дівчину) режисер М. Мишурін запропонував:

«А що як ми дамо юнаку пісню про рушник». Ця ідея сподобалася композитору Платону Майбороді, який відразу ж зателефонував Малишку в санаторій, де той відпочивав, давши початок вірша. Наступного ранку поет по телефону продиктував вірш. Під час демонстрації фільму пісня блискавично облетіла країну, зачарувавши слухачів.

Андрій Малишко — поет, який тонко відчував народну душу й пісню. Цей хист допоміг йому створити низку творів, які стали майже народними: «Київський вальс», «Білі каштани», «Вчителько моя». Більшість пісень покладено на музику Платоном Майбородою.

Рік створення: 1959.

Напрям: модернізм (умовно).

Течія: неоромантизм.

Рід: лірика.

Жанр: пісня.

Тематичний різновид: інтимна лірика з елементами філософської.

Тема: рушник, вишитий матір’ю й подарований сину на щастя й долю.

Ідея: найщиріша синівська подяка матері; возвеличення простої й водночас великої материнської любові.

Мотиви: «материнська любов»; «життєва дорога-рушник»; «краса в житті»; «синівська любов і вдячність».

Образи: людей: ліричний герой — вдячний і люблячий син; мати — людина душевної краси й величі; природи: дорога, зоря, росяниста доріжка, зелені луги, солов'їні гаї, тихий шелест трав, щебетання дібров; предметів і явищ: рушник, проводжання в дорогу; ласкава усмішка, засмучені очі; дитинство, розлука, материнська любов.

Символічні образи: рушник (символ материнської любові, синівської вдячності, життєвої дороги); мати (символ і матерів, і Батьківщини).

Композиція: мати проводжає сина в дорогу й дає на щастя рушника, який буде супроводжувати сина на життєвій дорозі й нагадувати про «все знайоме до болю» — матір, батьківщину, дитинство, розлуку.

Система віршування: силабо-тонічна.

Віршовий розмір: 4-стопний анапест

Строфа: чотиривірш (катрен) із двовіршем (рефреном, приспівом).

Кількість строф: 3.

Римування: перехресне (абаб).

Художні засоби виразності: епітет; порівняння; символ; персоніфікація; інверсія; повтор із градацією; анафора «і» (14 рядків із 18).

 

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури

 

Автор: admin от 21-08-2014, 23:55, Переглядів: 29963