Олександр Олесь «Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!» - аналіз твору, критика

Олександр Олесь

(1878-1944)

«Чари ночі»

Справжнє ім’я: Олександр Іванович Кандиба

Історія написання: у ранній творчості Олександр Олесь передусім постає як яскравий лірики, тема кохання для якого є однією з найулюбленіших поряд із темою громадянською тематикою. Це й не дивно: поет закоханий (саме майбутня дружина 1904 р. почала називати його Олесем), бере участь у суспільному житті, наприклад, відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві (1903) тощо. Маючи жвавий темперамент і любов до життя, митець співає хвалу цьому світу, природі, ідеальність якої суголосна життєствердним настроям митця.

Рік створення: 1907.

Збірка: «З журбою радість обнялась».

Напрям: модернізм.

Течія: символізм.

Рід: лірика.

Жанр: вірш (романс).

Поезія «Чари ночі» Олександра Олеся стала популярною як пісня (романс), що при цьому довго вважалася народною.

Тематичний різновид: інтимна лірика.

Тема: скороминущість людського життя, тимчасовість життя людини на землі; момент кохання.

Ідея: утвердження кохання як найважливішого в житті людини, як сенсу життя; заклик насолоджуватися життям перед обличчям тлінності; гімн природі й красі.

Мотиви: «плинність, марнотність життя», «насолода життям», «кохання», «фавстівське бажання людини», «краса природи».

Образи: людей: ліричний герой — закоханий; Фауст — людина, яка хоче повернути минуле; примарна кохана; міфологічних істот: боги; природи: солов’ї, весна, шумляче море, земля, лист, квітка, струмок, зорі у воді, хмари, туман, верби п’яні; предметів і явищ: поцілунок, мить життя, струни золоті, бенкет весни, дзвін чарок, бажання, холодні груди.

Символічні образи: солов’ї (символ весни, кохання); іскра (символ душевної енергії, завзяття); бенкет весни (символ буяння природи й життя); Фауст (символ неповоротності минулого, минущості, марності намагань).

Композиція (зміст): вірш складається з 12 куплетів-чотиривіршів, при цьому починається й закінчується однаковим катреном (прийом обрамлення): (І) сміються-плачуть солов’ї, закликаючи кохати — (II) заклик не дивитися в майбутнє, а радіти цій весні — (ЛІ) заклик залишити свій сум, думки і горе й улити душу в шумляче море — (IV) заклик ловити мить життя і в мріях закохатися — (V — VI) картини розлитості кохання в природі — (VII) заклик горіти, бо життя — мить, а смерть — вічність — (VIII) заклик рухатися, на

лагодити струни золоті під час бенкету весни — (IX) заклик сміливо йти на свято квіток, кохання, снів і млості — (X) попередження про тлінність усього — (XI) передбачення про майбутнє бажання повернути дні минулі, як цього прагнув Фауст, чого не вдасться зробити, бо над «нас — боги скупі, глухі й нечулі» — (XII) повтор першого катрену.

Система віршування: силабо-тонічна.

Віршовий розмір: 4-стопний ямб

Строфа: чотиривірш (катрен).

Римування: перехресне (абаб).

Художні засоби виразності: асонанс, алітерація; епітет, порівняння, метафора, персоніфікація, метонімія, символ; антитеза, риторичне питання.

«О слово рідне! Орле скутий!»

Історія написання: до однієї з центральних тем Олеся належить тема рідного слова. Митець критично дивиться на проблеми, які переживає Україна й українці, і, услід за Шевченком, якого читав ще юнаком, знає, що причина всіх бід українців, у тому числі й мовної біди, у самих українцях.

Рік створення: 1907.

Збірка: «З журбою радість обнялась».

Напрям: модернізм.

Течія: символізм.

Рід: лірика.

Жанр: вірш (звернення, кредо).

Тематичний різновид: громадянська лірика.

Тема: роль рідного слова в житті суспільства.

Ідея: утвердження думки про силу рідного слова, яке здатне стати зброєю в руках громадянина й патріота проти «дітей», які «безпам’ятно забули» батьківське слово.

Мотиви: «сила слова», «національне безпам’ятство», «краса слова», «слово — зброя»; «місія митця».

Образи: людей: ліричний герой — людина-патріот, яка любить рідну мову й займає активну громадянську позицію; діти — українці, які відцуралися рідного слова; чужинці; природи: орел, дерева, зорі, Дніпро, сонце, дощі; предметів і явищ: слово; шум, музика, спів, рев, меч.

Символічні образи: скутий орел (символ великої сили й свободи, яка неприродно скута); сонце (символ нового життя); судні дощі (символ покари за гріх безпам’ятства); меч (символ сили слова).

Композиція (зміст): ліричний герой звертається до слова, називаючи його скутим орлом — говорить, що слово чужинцям кинутого на сміх безпам’ятними дітьми — показує красу слова — звертається до слова бути його мечем, сонцем, дощем судним для краю рідного.

Система віршування: силабо-тонічна.

Віршовий розмір: 4-стопний ямб

Строфа: чотиривірш (катрен).

Римування: перехресне (абаб).

Художні засоби виразності: алітерація; епітет; порівняння; метафора; метонімія; риторичне звертання, риторичне заперечення.

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури