«Ой Морозе, Морозенку» - аналіз твору, критика

Історія написання: в умовах визвольної боротьби українського народу проти завойовників (татар, турків, ляхів, московитів) у II пол. XVII — на поч. XVIII ст. особливо важливим було піднесення бойового духу козаків, уславлення їх подвигів, у зв’язку з чим народом створювалося чимало пісень спорідненої тематики.

Рік створення: твір не має точної дати, однак за змістом і зображеними реаліями його можна віднести до періоду визвольних змагань під проводом Б. Хмельницького (= 40-60 рр. XVII ст.).

Напрям (умовно): романтизм.

Рід: лірика+епос (ліро-епос).

Жанр: пісня.

Тематичний різновид жанру: історична пісня.

Тема: боротьба українського народу проти турецько-татарських завойовників.

Ідея: уславлення незламності захисників Вітчизни — козаків, узагальненим образом яких виступає Морозенко; возвеличення подвигу героя й утвердження його незабутності Україною, узагальненим образом якої виступає мати Морозенка.

Мотиви: «патріотизм», «материнська любов», «ворог», «могила», «слава».

Образи: людей: Морозенко — відважний козак, якого жорстоко вбивають турки (прототипом якого, можливо, є, за різними версіями, або сподвижник Б. Хмельницького Станіслав Морозенко, або герой походів проти турків Нестор Морозенко); мати Морозенка; українські козаки; татари; природи: зозуля, орел; предметів і явищ: Україна, серце, висока могила, Савур-могила.

Композиція (сюжет): (пролог) заспів про плач України за Морозенком (своєрідна заплачка) — (експозиція) мати, йдучи на місто, відчуває, що щось лихе може трапитися із сином, якого взяли до війська — (зав'язка) Морозенко збирається в похід проти татар — (розвиток дії) Морозенка оточили й узяли в полон татари — (кульмінація) страта Морозенка — (розв’язка) поховання Морозенка у високій могилі — (епілог) страждання матері й плач усієї України за справжнім сином.

Попередній композиційний розподіл дещо деталізований. Пісню можна також поділити на 3 частини: недобрі передчуття матері Морозенка — розповідь про захоплення та страту турками Морозенка — тужіння матері й України за своїм сином.

Система віршування: силабічна (народнопісенне віршування).

Віршовий розмір: віршовий рядок розбитий клаузулою (ритмічною паузою) на 8 і 6 складів за зразком:

Ой заплакала Морозиха II та й стала тужити = _ _ _ _ _ _ _ _ // _ _ _ _ _ _.

Строфа: двовірш (дистих), розбитий на чотиривірш.

Римування: у дистихові — паралельне (аа).

Художні засоби виразності: епітет, постійний епітет, метафора, персоніфікація, метонімія, фразеологізм, слова зі зменшено-пестливим значенням, риторичне звертання, анафора, підсилювальний повтор, гіпербола, алегорія, символ.

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури