НАРОДНА ОСВІТА

10. Стилістика

Стилістика (від лат. stilus — паличка для письма) — розділ мово-знавства, що вивчає мову з погляду її функціонування в текстах різних сфер суспільного й приватного життя крізь призму стилів і притаманних їм мовних засобів.

Слово «стиль» має багато значень, наприклад, прийнято говорити про стилі в мистецтві, культурі, про стиль оформлення інтер’єру, про стиль одягання людини... Такий широкий ужиток цього слова засвідчує, що майже все в нашому житті може бути схарактеризоване крізь призму стилю.

У мові стиль — це сукупність мовних засобів (лексичних, граматичних, власне стилістичних та ін.), що утворюють різновид (підсистему) літературної мови, метою якого є забезпечення потреб людей у повноцінній комунікації в певній сфері життєдіяльності.

Таким чином, функціональні стилі мови — це варіації єдиної мови, використовувані в різних сферах людської життєдіяльності. Виділяють сім функціональних стилів, які реалізуються в усних і писемних текстах.

И Поділ мови на стилі - це зумовлена життям потреба, адже існування людини в різних сферах життя вимагає використання відповідних мовних засобів. Поглянтьте на те, з чого складається життя, і ви побачите, що кожного разу ви використовуєте «різні мови»!

10.1. Функціональні стилі, підстилі, типи й жанри текстів

Стиль

Підстилі

Типи текстів

Жанри текстів

Епістолярний

родинно-побутове

листування;

інтимно-товариське

листування;

приватно-ділове

листування;

щоденникове письмо;

мемуаристика;

електронне листування

вітальний;

інформативний;

мемуарний

відкритий лист; приватний лист; офіційний лист;

електронний

лист;

послання;

БМБ-лист

Конфесійний

власне конфесійний; конфесійно-популярний; конфесійно-навчальний; конфесійно-обрядовий; конфесійно-публіцистичний

канонічний;

неканонічний

молитва;

проповідь;

літургія;

Євангеліє

Науковий

власне науковий; науково-навчальний; науково-популярний; науково-публіцистичний

гуманітарний;

природничий;

технічний

підручник;

монографія;

стаття;

автореферат;

стаття;

доповідь

Публіцистичний

засобів масової інформації; художньо-публіцистичний;

науково-публіцистичний

політичний; економічний; правовий; морально-етичний; мистецький; релігійний

огляд;

передова;

рецензія;

репортаж

Розмовно-

побутовий

побутовий;

світський

виховний;

розважальний;

спонукальний;

діловий;

інформативний

монолог;

діалог;

полілог

Художній

бароковий;

романтичний;

сентиментальний;

реалістичний;

модерний;

постмодерний;

індивідуально-авторський

епічний;

ліричний;

драматичний;

комбінований

оповідання;

повість;

роман;

вірш;

сонет;

комедія;

трагедія

Офіційно-діловий

законодавчий;

адміністративно-канце

лярський;

дипломатичний

управлінський;

юридичний;

військовий;

дипломатичний;

економічний

наказ;

доповідь;

інструкція;

протокол;

статут

Стилетворчими засобами кожного стилю прийнято вважати такі мовні й композиційні особливості текстів, що забезпечують адекватне функціонування мови у відповідних сферах суспільного й приватного життя.

10.2. Власне висловлення як своєрідний стилістичний різновид тексту на ЗНО

Власне висловлення — своєрідна творча робота, тобто текст, який не збігається за своїми характеристиками ані з твором-роздумом, ані з твором-розповіддю, ані з тво-ром-описом. Причина цього полягає в тому, що у власному висловленні як тексті доречно поєднати ознаки всіх трьох типів творчих робіт (роздуму, опису, розповіді), при цьому використавши їх із метою доведення власної позиції стосовно певного питання чи проблеми, визначених у темі завдання. У власному висловленні слід чітко заявити свою позицію стосовно теми-проблеми й довести, що обрана позиція правильна, життєздатна. Пишучи власне висловлення, у кожному разі треба щось доводити, відстоювати, а не просто роздумувати, чи розповідати, чи описувати. Погодьтеся, що доводити й міркувати — процеси різного порядку. У цьому вас може переконати виконання такого простого завдання, як добір означень до слів «доводити» й «міркувати»: доводити можна переконливо, логічно, послідовно, гаряче, натхненно, різко, швидко, жваво-, міркувати ж можна переконливо, логічно, послідовно, але аж ніяк не гаряче, натхненно, різко, а тим більше швидко чи жваво. Отже: міркування (роздум, роздумування) як процес — щось повільноплинне, неквапне; доведення — це процес, який може бути й подібним до міркування, а може бути й іншим — гарячим, запальним, натхненним...

Умови стосовно змісту власного висловлення передбачають орієнтовно таку конструкцію тексту:

Теза. Я думаю так!
Аргумент 1. Я так думаю, тому що...
Приклад до аргументу 1. Мої міркування найточніше ілюструє такий приклад...
Міні-висновок до аргументу й прикладу 1. Ілюстрація виразно засвідчує, що Аргумент 1 належним чином підтверджує мою тезу.
Аргумент 2. Я думаю так ще й тому, що...
Приклад до аргументу 2. Мій аргумент найточніше може проілюструвати такий приклад...
Міні-висновок до аргументу 2. Ілюстрація виразно засвідчує, що Аргумент 2 належним чином підтверджує мою тезу.
(Аргументи 3, 4, 5... і приклади 3, 4, 5...)
Загальний висновок. Отже, думка про те, що... послідовно стверджується низкою доказів, які виразно ілюструються прикладами, що дозволяє робити висновок про виправданість мого погляду на... (виправданість думки, висловленої в темі; невиправданість думки, висловленої в темі; часткову справедливість (істинність) думки, висловленої в темі).
За своєю специфікою власне висловлення є зразком тексту публіцистичного стилю. Відповідно до цього мають добиратися мовні засоби й стилістичні прийоми.

 

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури

 

Категорія: Українська мова

Автор: admin от 6-08-2014, 12:54, Переглядів: 3040