7.2.4 Займенник
Займенник — це самостійна частина мови, яка узагальнено вказує на предмет (хто? що?), ознаку (який? чий?), кількість (скільки?), не називаючи їх. Така особливість цих слів відбилася в їх назві — «займенник», тобто замість імен, ознак, кількостей предметів. Заміщаючи слова інших частин мови, займенники наслідують їх категорійні значення.
У мові займенники вживаються для: уникнення повторів одного й того ж слова в реченні або в контактних реченнях; поєднання частин складнопідрядного речення; зв'язку між реченнями в тексті.
Групи займенників за значенням
За значенням розрізняють дев’ять груп займенників.
Назва групи |
Значення |
Особа |
Рід |
Зразки |
|
однина |
множина |
||||
Особові — указують на |
адресанта мовлення (мовця) |
1-а |
_ |
я |
ми |
адресата мовлення (співрозмовника) |
2-а |
— |
ти |
ви вони |
|
особу (предмет), про яку йде мова |
3-я |
ч. ж. с. |
він вона воно |
||
Присвійні — указують на |
належність предмета комусь, чомусь |
1-а |
— |
мій свій |
наш |
2-а |
— |
твій |
ваш |
||
3-а |
ч. ж. с. |
його її його |
їхній |
||
Зворотний — указує на |
особу, яка виконує дію |
— |
— |
себе |
— |
Указівні — указують на |
предмет далекий |
— |
ч. ж. с. |
той та те |
ті |
предмет близький |
— |
ч. ж. с. |
цей ця це |
Ці |
|
ознаку предмета |
— |
ч. ж. с. |
такий така таке |
такі |
|
кількість |
— |
— |
стільки |
— |
|
Означальні — указують на |
ознаку кількості, якості предметів |
ч. ж. с. |
увесь, усякий, кожний, жодний, інший, сам, самий |
||
предмети |
— |
— |
хто? що? |
— |
|
Питальні — виступають у ролі питань про |
ознаки предметів |
— |
ч. ж. с. |
який?чий? яка? чиє? яке? чия? |
які? чиї? |
порядок предметів |
— |
ч. ж. с. |
котрий? котра? котре? |
котрі? |
|
кількість предметів |
— |
— |
скільки? |
— |
|
Відносні |
виступають у ролі засобів зв’язку між частинами складнопідрядного речення |
так само, як питальний |
ті самі, що й питальні |
||
Заперечні |
заперечують наявність предмета, ознаки, кількості шляхом додавання до питальних займенників частки ні- |
так само, як питальний |
ніхто ніщо ніякий нічий ніскільки |
ніякі нічиї |
|
Неозначені |
указують на неозначеність предмета, ознаки, кількості, творяться за допомогою часток хтозна-, бозна-, казна-, будь-, -небудь, невідь-, аби-, -сь, де-, що додаються до питальних займенників |
так само, як питальний |
хто-небудь, що-будь скільки-небудь абиякий, деякий, деякі, хтось та ін. |
1. В особових займенниках він, вона, воно, вони після прийменників і в орудному відмінку з’являється звук [н]: до нього, біля неї, у них, ним, нею, ними. 2. У займеннику
ці в непрямих відмінках пишеться -и-\ цих, цим, цими, цих, а в займеннику всі--і-:
всіх, всім, всіма, всіх. 3. Присвійний займенник їхній на сьогодні вживається паралельно з формою родового відмінка особового займенника вони — їх: їхня справа — їх справа.
4. Займенники, утворені за допомогою часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна-, пишуться через дефіс: хтозна-скільки та ін. 5. Названі частки пишуться окремо від займенників, коли між ними стоїть інше слово: казна з ким та ін. 6. Займенники, до складу яких входять елементи аби-, де-, -сь, ні-, ані-, пишуться разом: абихто та ін.
7. Названі елементи пишуться окремо від займенників, коли між ними стоїть інше слово: аби до кого. 8. Відмінкові форми займенників можуть мати варіанти, наприклад: на ньому — на нім, на чому — на чім, на моєму — на моїм, на чиєму — на чиїм — на чийому, той — отой, кожний — кожен, у жодному — у жоднім тощо. 9. Займенник себе не має форми називного відмінка. 10. У реченні відносний займенник що в ролі сполучного слова можна замінити на який (на відміну від омонімічного сполучника що) й поставити до нього питання.
Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури
Автор: admin от 2-08-2014, 16:38, Переглядів: 2786