7.2.2 Прикметник

Прикметник — це повнозначна самостійна частина мови, яка відповідає на питання який? чий? котрий? і позначає статичну ознаку предмета безпосередньо (білий) або через його відношення до інших предметів (міський — стосується міста, батьків — належить батькові), виражаючи її в словозмінних категоріях роду, числа й відмінка, залежних від іменника.

Прикметники й неприкметники

Ознака предмета
статична				динаміна
абсолютна		відносна стосовно
визначена	невизначена	предмета	порядку	ознаки	ДІЇ
білий	який	озерний	перший	побілілий	миючий
прикметник	займенник	прикметник	числівник	дієприкметник

Граматичні форми прикметників

Повна		Коротка
стягнена	нестягнена	нечасто вживана форма називного й знахідного відмінків однини прикметників чоловічого роду
загальновживана в сучасній українській мові форма прикметників	уживана в поетичному мовленні форма називного й знахідного відмінків одини прикметників жіночого й середнього родів і називного й знахідного відмінків множини
зелений, зелена, зелене, зелені	зеленая, зеленеє, зеленії	зелен

Початковою формою прикметників є стягнена форма прикметників чоловічого роду в називному відмінку однини: синій, зелений.

Граматичні значення прикметників

Основне, незалежне	Залежні від значень іменника
Основне, незалежне	рід	число	відмінок
указівка на статичну абсолютну або відносну ознаку предмета	указівка на родову належність предмета, позначеного іменником	указівка на кількісний вияв предметів, позначених іменником	указівка на функцію предмета чи предметів, позначених іменником

У реченні прикметник є означенням (На чистому столі стояли яскраві квіти.) або іменною частиною складеного іменного присудка (Стіл був чистим.).

Якісні

Відносні

Присвійні

позначають ви-явлювані різною мірою ознаки, що властиві предметові природно, які не існують поза ним: світлий — світліший — найсвітліший (день)

позначають завжди виявлювані однаковою мірою ознаки, що властиві предметові внаслідок його відношення до:

• предмета: озерна (гладь)

• матеріалу: глиняний (глек)

• явища: дощовий (день)

• дії: слуховий (апарат)

• простору: космічний (пил)

• часу: вечірня (пісня)

• числа: потрійний (виток)

• абстракції: душевний (біль)

позначають завжди виявлювані однаковою мірою ознаки, що властиві предметові за його належністю:

• людині: тітчина (хустка)

• тварині: ведмежий (барліг)

• птахові: орлиний (дзьоб)

Лише якісні прикметники здатні утворювати ступені порівняння (сміливий — сміливіший — найсміливіший), приєднувати прислівники зі значенням міри й ступеня вияву ознаки (повільний → дуже повільний), суфікси зі значенням пестливості (-ісіньк-, -еньк-), згрубілості (-езн-) (милий → миленький), префікси зі значенням високого ступеня вияву ознаки (пре-, над-, за-) (малий → премалий), виступати твірними для іменників з абстрактним значенням (ніжний → ніжність), вступати в антонімічні відношення (білий / чорний).

Інколи прикметники поєднують ознаки різних розрядів, тоді говорять про:

відносно-якісні	присвійно-якісні	присвійно-відносні
виникають у результаті використаня відносного прикметника в переносному значенні	виникають у результаті використання присвійного прикметника в переносному значенні	виникають у результаті співіснування в прикметнику вказівки й на належність предмета комусь, і на його відношення до іншого предмета
вишнева тканина = тканина вишневого кольору	лисяча посмішка = посмішка хитра, а не посмішка лисиці	козацька шабля = шабля, яка належить козакові та яка має відношення до козака

Особливості творення присвійних і відносних прикметників

Присвійні прикметники творяться за допомогою суфіксів: -ин--від іменни

ків І відміни, основи яких закінчуються на всі приголосні, крім й: мама — мамин; Галя — Галин, староста — старостин, зозуля — зозулин (але Іллін); та деяких іменників IV відміни: маля — малятин (сміх), теля — телятин (рев); -ін- -від іменників І відміни, основа яких закінчується на й: Майя [май:а] — Майїн, Софія [софійа] — Софіїн; -ів- -від іменників II відміни, основа яких закінчується на приголосний, крім й: Іван — Іванів (одяг), Василь — Василів (сміх), брат — братів (телефон), менеджер — менеджерів (стіл); -їв- -від іменників II відміни, основа яких закінчується на й: Гордій — Гордіїв (трактор), змій — зміїв (хвіст).

Відносні прикметники творяться від іменників за допомогою суфіксів -Н-, -ян-, -ськ-, -зьк-, -цьк-, -ов-, -ев- (-єв-). Труднощі викликає творення за допомогою суфіксів -ов- і -ев- (-ев-). У вживанні цих суфіксів у відносних прикметниках має значення наголос: а) якщо наголос падає на закінчення, прикметник утворюється за допомогою суфікса -ов-: сторож — сторожовий, нуль — нульовий, поле — польовий, степ — степовий-, б) якщо наголос падає на основу, то від іменників твердої групи прикметники утворюються за допомогою суфікса -ов-: ярлик — ярликовий, парк — парковий, а від іменників м’якої й мішаної груп — за допомогою суфікса -ев- (-ев-): січень — січневий, суть — суттєвий.

Ступені порівняння якісних прикметників

Якісні прикметники можуть утворювати форми ступенів порівняння.

Вищий ступінь		Найвищий ступінь
проста (синтетична)	складена (аналітична)	проста (синтетична)	складена (аналітична)
прикметник + суфікси -Ш-, -іш-	слова більш (менш) + прикметник без суфіксів -Ш-, -іш-	префікс най- + прикметник вищого ступеня порівняння	слова найбільш (найменш) + прикметник без суфіксів -Ш-, -іш-
дешевший	біпьш дешевий, менш дешевий	найдешевший	найбіпьш дешевий, найменш дешевий

Якщо в прикметниках є суфікси -к-, -ок-, -ек-, то при творенні вищого ступеня перед суфіксом -ш- вони зникають: короткий — коротший, рідкий — рідший, глибокий — глибший, далекий — дальший.
Перед суфіксом -іш- суфікси -к-, -ок-, -ек- зберігаються: стрункий — стрункіший, жорстокий — жорстокіший.
При творенні вищого ступеня приголосні основи [г], [ж], [з], [с] чергуються: дорогий — дорожчий, високий — вищий, вузький — вужчий.
Прості форми ступенів порівняння прикметників можуть утворюватися через зміну кореня: поганий — гірший — найгірший, малий — менший — найменший, великий — більший — найбільший.
До форм найвищого ступеня порівняння можуть додаватися префікси (колишні частки) що-, як-, які посилюють значення найвищого ступеня вияву ознаки: щонайзручніший, якнайдорожчий, якнайкращий.

Не утворюють ступенів порівняння прикметники:

1) у лексичному значенні яких ознака виражена абсолютно: лисий, мертвий, сліпий, глухий, німий-,

2) які позначають масті тварин: буланий, гнідий, вороний;

3) які мають словотвірні суфікси -есеньк-, -ісіньк-, -езн-, -ущ- та ін.: біднесенький, малюсінький, здоровезний, довгущий;

4) які мають словотвірні префікси й префіксоїди пре-, над-, за-, архі-, екстра-, ультра- та ін.: превеликий, надзвичайний, зарозумний, ультрасиній;

5) присвійно-якісні й відносно-якісні: вишневий (капелюх), бузкове (плаття), лисячий (погляд); 6) складні: швидкий-швидкий, сивочолий, темно-синій.

Тверда та м'яка групи прикметників

За характером приголосного в кінці основи й відмінкових закінчень прикметники поділяються на тверду та м’яку групи.

До твердої групи належать:

1) прикметники, основа яких закінчується на:

• твердий приголосний, перед яким стоїть голосний: сизий, дужий-,

• суфікс -н-, перед яким стоїть інший приголосний: дружний, заможний, книжний, природний;

2) короткі форми прикметників: жив, здоров;

3) присвійні прикметники на -ин, -їм, -ів, - їв: доччин, Майїн, Марин, батьків.

До м’якої групи належать небагато прикметників, більшість основ яких закінчується на суфікс -н-, із закінченнями в називному відмінку -ій, -я, -є. Це слова: а) зі значенням відношення до місця: безкрайній, безодній, ближній, верхній, внутрішній, горішній, городній, дальній, долішній, домашній, дорожній, задній, зовнішній, іногородній, крайній, кутній, навколишній, нижній, передній, поздовжній, порожній, путній, середній, сінешній, сторонній, тутешній, хатній та ін; б) зі значенням відношення до часу: будній, вечірній, давній, древній, зимній, зимній, колишній, літній, майбутній, нинішній, новітній, осінній, пізній, ранішній, ранній, суботній, теперішній, тодішній, торішній та ін.; в) зі значенням відношення до осіб та істот: братній, дочірній, дружній, матірній, мужній, орлій, подружній та ін.; г) зі значенням відношення до інших предметів і явищ тощо: достатній, житній, могутній, незабутній, освітній, присутній, самобутній, синій, справжній, художній, довговіїй, короткошиїй, орлій, а також синій.

1. Деякі прикметники можуть мати закінчення -ій або -ий залежно від контексту, пор.: дружний (колектив) — дружній (привіт); самітний (який усамітнився) — самотній (який сам); минулорічний — торішній; зимний (прохолодний) — зимній (зимовий).
2. Не слід плутати прикметники чоловічого роду однини, що в називному відмінку мають закінчення -ій, та прикметники жіночого роду однини, які набувають закінчення -ій у давальному та місцевому відмінках твердої та м’якої груп, пор.: дружній привіт — дружній сім’ї.
3. Складні прикметники на -лиций мають відмінкові закінчення твердої групи в називному, знахідному, орудному відмінках чол. та сер. родів та у всіх формах множини м’якої групи в інших відмінках усіх трьох родів.

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури

Категорія: Українська мова

Автор: admin от 31-07-2014, 13:38, Переглядів: 6682